.

Наука геронтологія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
517 4244
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Наука геронтологія

ПЛАН

1. Поняття про геронтологію як науку

2. Поняття про тривалість життя, чинники тривалості життя

3. Старіння – як об’єкт дослідження науки геронтології

Література

1. Поняття про геронтологію як науку

Людство завжди цікавило як прожити довше. Поступово спроби встановити
причини передчасної смерті і старіння, знайти засоби протидії цьому
здобувають риси осмислених пошуків, заснованих на накопичених фактах.

Зароджується нова наукова дисципліна – геронтологія (геронт – старець,
старий, логос – вчення).

Сучасна геронтологія визначається як наука, що вивчає механізми і різні
аспекти (біологічні, соціальні й ін.) старіння живого організму, а
також способи уповільнення старіння з метою збільшення тривалості життя
і збереження його фізичної і соціальної активності.

Старіння організму являє собою складний універсальний процес зів’янення,
що включає генетичні і середовищні фактори і призводить поступово до
обмеження пристосувальних можливостей організму, розвитку захворювань,
наближеної до смерті. Надзвичайно важливими є практичні дослідження
Інституту геронтології АМН України. Відкриття вчених – геронтологів
відзначені міжнародними преміями. В усьому світі вважається, що Україна
є Меккою геронтології. Особлива заслуга у розвитку геронтології належить
вченому зі світовим ім’ям Володимиру Фролькісу. Його дослідження щодо
сутності старіння організму не мають аналогів в світі. На думку вченого,
будь-яка жива система має свій строк життя. Старіння, треба сприймати як
нормальний, природний, багатопричинний процес. Геронтологія ставить
завдання не лише додати роки до життя, а й життя до років. Вплинути на
темп старіння – означає відсунути термін виникнення вікової патології.
Нові біохімічні відкриття в галузі геронтології дають змогу подовжити
вік молодості. Отже, людська раса якісно покращиться і стане сильнішою.
Адже відсоток людей, які помирають від природного старіння, неймовірно
малий.

2. Поняття про тривалість життя, чинники тривалості життя

Якщо спробувати дати визначення віку, то його можна позначити як
тривалість існування організму від моменту народження до тепер. Існує
поняття календарного (паспортного) і біологічного віку. Календарний вік
виміряється кількістю обертань Землі навколо Сонця і виражається в
календарній шкалі. Однак, календарний вік не може служити повною мірою
показником здоров’я, працездатності, якості життя обличчя того самого
року народження. Добре відомо, що навіть зовнішній вигляд людей одного
календарного віку буває настільки різним, що орієнтоване визначення віку
може бути помилковим. У зв’язку з цим для оцінки життєздатності,
функціонального стану організму використовується не календарний, а
біологічний вік, що більш адекватно відбиває міру вікових змін
організму, його біологічні можливості у відношенні майбутньої життя,
темпи старіння.

Загальновизнаних універсальних способів визначення біологічного віку в
даний час не існує, однак запропонований ряд моделей і набір тестів
(наприклад, показники артеріального тиску, стан акомодації зору,
слуховий поріг та ін.) з наступним розрахунком по формулах. У
довгожителів біологічний вік звичайно менше календарного. Якщо ж
біологічний вік випереджає календарний, то говорять про передчасне
старіння. Останнє є однією з важливих проблем геронтології.

Одним з факторів, що сприяють збільшенню тривалості життя, є фізична
активність. Показано, що фізичні вправи сприяють поліпшенню стану
серцево-судинної системи, зниженню рівня холестерину, відкладення якого
в судинах приводить до розвитку атеросклерозу, важких захворювань серця
і головного мозку. Під впливом фізичного навантаження зменшуються темпи
і виразність розвитку остеопорозу – процесу зменшення кісткової маси з
віком, збільшується м’язова маса і сила м’язових скорочень. Фізичні
вправи, зокрема заняття аеробікою, можна призначати особам літнього віку
без важких захворювань серцево-судинної і дихальної систем у якості, як
профілактичного засобу, так і лікувального методу при багатьох хронічних
захворюваннях, наприклад ожирінні, цукровому діабеті, артеріальній
гіпертонії.

Серед безлічі факторів зовнішнього середовища, що впливають на
тривалість життя, немаловажне значення варто додавати раціональному
харчуванню. Показано, що тривалість життя у тварин можна регулювати за
допомогою кількості і якості їжі. У той же час, дворазове зменшення
калорійності раціону в літньому віці приводить до скорочення
захворюваності і смертності вдвічі. Раціоналізація дієти повинна
досягатися, насамперед, зменшенням калорійності їжі після 60 років на 10
% з кожним десятиліттям, що здійснюється зниженням у раціоні продуктів з
високою калорійністю (тварини жири, жирні сорти м’яса, сметана).

З віком необхідно збільшувати частку рослинних жирів при одночасному
зменшенні жирів тваринного походження. Корисний прийом двох столових
ложок кукурудзяної чи маслинової олії в добу. Варто обмежити вживання
рафінованого цукру до 30 р. у чи добу краще замінити його медом.
Останній, у відмінності від цукру, не вимагає для свого засвоєння
спеціальних ферментів, активність яких часто знижена в літньому віці. З
метою чи попередження зменшення темпів розсмоктування кісткової тканини,
з віком варто вживати в їжу продукти, багаті кальцієм (молоко, сир,
сир). Корисне включення в раціон продуктів, багатих харчовими волокнами
у виді пшеничних отрубів, люцерни, морських водоростей. Їжа літньої
людини повинна включати досить вітамінів (свіжі овочі, фрукти), солі
калію (сир, сухофрукти, гарбуз, ягоди, мед).

До факторів ризику передчасного старіння відносять гіподинамію, часті і
тривалі стресові ситуації, наявність хронічних захворювань, шкідливі
звички, нераціональне харчування, генетичні фактори (коротка тривалість
життя в батьків). Перелік вищевказаних факторів визначає основні шляхи
попередження передчасного старіння і збільшення тривалості життя.

Старіння – як об’єкт дослідження науки геронтології

Самим важким проявом старіння є виражені психічні порушення, що настають
у різні періоди старіння і серйозні соціальні наслідки, що мають, як для
родини, так і для суспільства в цілому. Як відомо, з віком у головному
мозку відбуваються визначені функціональні зміни, що виявляється такими
ознаками як порушення пам’яті (особливо на найближчі події),
загальмованість і повільність розумових процесів, порушення сну й ін.

Ці порушення, як правило, не викликають утруднень ні в самих літніх
облич, ні в членів їхньої родини і розглядаються звичайно як нормальне
психічне старіння. Однак, у частини старих подібні порушення починають
прогресувати і стають настільки вираженими, що здобувають уже характер
важкого психічного захворювання, викликають грубе порушення інтелекту,
поведінки і згодом цілком інвалідизують літньої людини. У таких випадках
говорять про сенільну деменцію (старечому слабоумстві). Оскільки причини
старечого слабоумства різноманітні й у більшості випадків малозрозумілі,
те і шляху попередження цього страждання поки не розроблені. Можна лише
говорити про попередження, а точніше про уповільнення психічного
старіння.

Кращі ліки – постійний мозковий тренінг. Є чимало свідчень збереження
більш високого творчого потенціалу в старих у порівнянні з більш
молодими, що відбиває розбіжність паспортного і біологічного віку.
Статистика переконливо свідчить про те, що перехід від професійного
життя до монотонного існування пенсіонера грозить викликати різке
погіршення – і часом надзвичайно швидке – розумових здібностей. Чи не
наводять подібні факти на думку про необхідність деякого перегляду і
більш гнучкого відношення до віку пенсіюванні працездатних облич. Такий
підхід міг би не тільки сприяти уповільненню старіння, але і мати
визначений економічний ефект.

Цікаво, що в останній рік перебування на президентській посаді Рональд
Рейган провів закон, відповідно до якого скасовується обов’язковий
відхід на пенсію при досягненні визначеного віку, за винятком трьох
професій: пожежних, поліцейських і військових. Для всіх інших такий
відхід розглядається як порушення цивільних чи прав дискримінація за
віком. Сьогодні не тільки вчені, але й усі, хто займається творчою
діяльністю, часто вдаються до допомоги цього закону. Згідно останнім
даної, більш 90% учених США продовжують займатися дослідницькою роботою
після 70 років, а близько 70% – послу 80 років.

Спроба людства збільшити тривалість життя для найбільш повної
реалізації свого фізичного й інтелектуального потенціалу є, очевидно, не
тільки біологічної, але і соціальною мотивацією. Звичайно, не знаходячи
попиту і зіштовхуючись з незатребуваністю, ці устремління людини
утрачають свій зміст, що не може не відбиватися в негативному змісті на
тривалості життя.

Історія людства знає чимало прикладів активного творчого довголіття
серед учених, письменників, художників, політичних діячів, що уже на
схилі свого років внесли чималий вклад у розвиток суспільства. Великий
Тиціан створив свій останній шедевр “Оплакування Христа”, переступивши
90-літній рубіж. Він малював до останніх днів, і хто знає, чи не
збагатився б світ мистецтва, якби не смерть майстра від чуми. Відомий
учений-хімік, лауреат Нобелівської премії Лайнус Полінг продовжував
займатися науковою діяльністю і читав лекції в 93 року. Євгеній
Мравінський диригував оркестром після 80-ти років, а Уінстон Черчіль і
Голда Меир очолювали уряду своїх країн.

Такі приклади, перелік яких можна продовжити, свідчать про невичерпність
інтелектуального потенціалу, що зберігається й у пізньому віці. У теж
час, активна інтелектуальна діяльність людини може робити винятково
сприятливий вплив, сповільнювати психічне старіння. У збереженні
фізичного і психічного довголіття зростає роль суспільства, що повинне
дбайливо, раціонально використовувати розумові і творчі здібності людини
протягом усього його життя, включаючи і період старіння.

Література

Социальная работа и здравоохранение: 200 основных терминов по-английски
и по-русски. Под ред. Григорьевой Н.С., Альфа-принт, 1996

Россет Э. Продолжительность человеческой жизни, М., Прогресс, 1981

Старость. Популярный справочник. Пер. С польского., М.. Большая
российская энциклопедия, 1996

Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права,
Международный Комитет Красного Креста, 1993

Фролькіс В. Здоров’я – то висота, до якої ведуть сотні стежин // Освіта
України. – 1999.–13 берез.

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020