UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоходження вакцин та їх класифікація (реферат)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1457
Скачало224
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Походження вакцин та їх класифікація

 

Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюванням за

допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної

мікробіології Л.Пастер. Вперше вакцинацію було здійснено в 1796 р.

англійським лікарем Е.Дженнером, який штучно прищепив дитині коров'ячу

віспу, в результаті чого ця дитина набула імунітету до натуральної

віспи.

 

Серед заразних хвороб, яким людство століттями платили важку данину,

віспа займала одне з перших місць. У Європі в XVIII ст. щорічно гинуло

від неї близько 500 тис. чоловік.

 

Зараз тільки в країнах, де віспу прищеплюють не всім, захворюваність ще

висока. Там же, де віспощеплення організоване широко, вона зникла і може

з'являтися лише у виді окремих спалахів. У нашій країні загальне

обов'язкове віспощеплення введене в 1919 р. Тепер Всесвітня організація

охорони здоров'я при ООН порушує питання про повне знищення віспи на

всій земній кулі.

 

І завжди, коли заходить мова про віспощеплення, люди з вдячністю

згадують ім'я того, хто відкрив спосіб боротьби з віспою. Це був

видатний англійський лікар Едуард Дженнер (1749-1823).

 

Своє відкриття Дженнер зробив у той час, коли ще ніхто не знав збудника

цієї хвороби. Адже перші хвороботворні мікроби були вивчені тільки в

середині XIX сторіччя, а збудник віспи відкритий у 1906-1907 р.

 

Як же міг Дженнер знайти спосіб боротьби з заразною хворобою, не знаючи

її збудника? Виняткова спостережливість, працьовитість,

цілеспрямованість і уміння бачити те, чому інші не додавали серйозного

значення, допомогли йому зробити це видатне відкриття.

 

Дженнер був сільським лікарем, коли звернув увагу на те, що люди, які

заразилися коров'ячою віспою, не занедужують натуральною, людською.

Небезпечна хвороба обмежується в них появою на руках віспяних пухирців

(пустул) і лише іноді супроводжується невеликим нездужанням.

 

Спостережливий лікар задумався над цим цікавим явищем. Він став вивчати

медичні книги, у яких описувалися народні засоби боротьби з заразними

хворобами. Так Дженнер довідався, що в багатьох народів світу здавна

існує звичай заражати дітей гноєм віспяних пустул чи підсохлими

віспяними скоринками. Вміст віспяних пустул і скоринок наносився на

подряпину, зроблену на шкірі. У цьому місці звичайно з'являвся віспяний

гнійничок. Після такого щеплення в людей найчастіше спостерігалося легке

захворювання. Однак іноді вони занедужували важкою натуральною віспою і

навіть умирали. Дженнеру стало ясно, що щеплення людині натуральної

віспи - справа ненадійна і небезпечна.

 

Зіставляючи всі ці зведення, ретельно обмірковуючи їх, спостерігаючи за

випадками захворювань віспою людей і тварин, Дженнер поступово прийшов

до думки, що можна штучно заражати людини саме коров'ячою віспою і тим

самим охороняти її від захворювання натурального.

 

Пройшли довгі тридцять років напруженої праці і міркувань, перш ніж

Дженнер зважився провести перший досвід на людині, щоб довести

правильність своїх висновків. І от 14 травня 1796 р. він прищепив

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ