.

Санітарна освіта (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
214 1640
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Санітарна освіта

Метою санітарно-освітньої роботи є розповсюдження серед населення, в
тому числі серед хворих, гігієнічних знань, які повинні охопити всі
розділи гігієни (харчування, житла, праці, суспільної, особистої тощо),
пояснювати шкідливий вплив алкоголю, куріння, навчати надавати першу
допомогу при нещасних випадках (травмах, отруєннях, опіках,
обмороженнях) І захворюваннях.

Санітарна освіта – обов’язковий розділ діяльності кожного
лікувально-профілактичного закладу, професійний обов’язок кожного
медичного працівника лікарні й поліклініки.

За допомогою санітарної освіти медичні працівники
лікувально-профілактичних закладів можуть впливати на: 1) запобігання
захворюванням (методом пропаганди здорового способу життя); 2) раннє
звертання за медичною допомогою (методом пропаганди заходів первинної
профілактики окремих захворювань); 3) строк видужання (в процесі
постійного лікарняного спостереження); 4) ефективність лікування і
відновлення працездатності (реабілітації); 5) повторну госпіталізацію
(методом пропаганди заходів вторинної профілактики).

Таким чином, санітарно-освітня робота в діяльності
лікувально-профілактичних закладів – один із основних інструментів
профілактики, що безпосередньо впливає на ефективність лікувальної і
профілактичної роботи й тим самим – на економічні показники охорони
здоров’я.

Крім цього, відомо: практика, що склалась за багато років, недостатньо
враховує нові завдання, які стоять перед охороною здоров’я, сучасні
форми медичного обслуговування, розвиток спеціалізованої медичної
допомоги, подальший розвиток методу диспансеризації, особливості
технічного прогресу, засобів інформації, підвищення санітарної і
загальної культури населення. Деякі питання гігієнічного навчання і
виховання в діяльності лікувально-профілактичних закладів ще не
розроблено, Інші вимагають уточнення й оптимізації.

У санітарно-освітній роботі виділяють три основні ланки: санітарна
освіта в поліклініках, на дільниці, в стаціонарі. Проводиться ця робота
серед окремих контингентів: у поліклініках – серед здорових людей, людей
під загрозою хвороби та хворих; на дільниці -серед населення, хворих і
їх близьких; в стаціонарі – серед хворих і відвідувачів,

З окремими контингентами населення санітарно-освітня робота проводиться
за певними методиками. Із здоровими – цільова інформація; з хворими
диференційно: при гострих захворюваннях — обов’язковий мінімум
інформації, при хронічних захворюваннях (диспансерних) — курс
очно-заочного навчання; з хворими в стаціонарі – гігієнічне навчання
госпіталізованих тощо. Тому серцевиною змісту санітарно-освітньої роботи
медичного персоналу серед населення повинна бути пропаганда здорового
способу життя. Пропаганда здорового способу життя включає широке коло
гігієнічних питань: 1) гігієна праці; 2) гігієна відпочинку, в тому
.числі достатній сон; 3) гігієна побуту, в тому числі гігієна житла; 4)
профілактика отруєнь в тому числі засобами побутової хімії, боротьба з
виробничим шумом тощо; 5) фізкультура, спорт, туризм; 6) загартовування;
7) раціональне харчування; 8) особиста гігієна; 9) боротьба з шкідливими
звичками – курінням, зловживанням алкоголем, наркотиками тощо.

Пропаганду здорового способу життя потрібно розглядати як базис
багатопланової й ефективної профілактики широкого кола захворювань, в
тому числі тих, боротьба з якими найбільш актуальна: серцево-судинні,
злоякісні новоутворення, захворювання обміну тощо.

Санітарно-освітня робота є обов’язковим розділом роботи палатної
медичної сестри. Рекомендуються такі форми санітарно-освітньої роботи:
бесіди з хворими, випуск санітарних бюлетнів, складання інформаційних
листків, оформлення тематичних папок, надання допомоги лікарю в
проведенні лекцій, демонстрація слайдів на медичну тему.

Медичні сестри повинні брати участь у створенні й роботі бібліотечного
відділення. Відомо, що для створення бадьорого настрою у хворих,
впевненості у видужанні необхідна і добре підібрана на різні теми
медична література.

Цікавість у хворих можуть викликати тематичні папки, що складаються з
листівок, вирізок з газет, ілюстрацій на визначену тему, наприклад, про
шкідливість куріння, аборту, запобігання СНІДу, користь загартовування
організму.

Проводити бесіди потрібно доступною мовою, без використання складної
медичної термінології, з різноманітними цікавими прикладами з особистого
досвіду. Мета бесіди — допомога хворим запобігти деяким захворюванням,
засвоїти принципи надання першої медичної допомоги при відмороженнях,
опіках, отруєннях, травмах, втраті свідомості, правила і методи
проведення штучного дихання. Бесіди повинні бути недовгими, цікавими,
корисними, їх проводять протягом 15-20 хвилин з окремими хворими чи
групою хворих стаціонару, що складається з 3-Ю людей з однаковими
захворюваннями або хворими окремих палат.

З дітьми, що видужують, проводять 10-15-хвилинні бесіди з питань
дотримання особистої гігієни, загартовування організму. Цей матеріал
доцільно супроводжувати демонстрацією слайдів, відеофільмів і
мультфільмів. Матеріал засвоюється краще, якщо бесіди проводять в
навчальних кімнатах, їдальнях, холах. У палатах заняття допускають
тільки з хворими, яким рекомендовано суворий ліжковий режим.

Теми і тексти бесід повинні бути завчасно складені і затверджені
завідуючим відділенням.

Важливе і самостійне значення має санітарно-освітня робота з первинної
профілактики окремих захворювань. Потрібно, щоб ця робота проводилась
методично правильно, особливо в плані цільової інформації, що
забезпечить раннє виявлення захворювань.

Таким чином, санітарно-освітня робота медичного персоналу може
забезпечити необхідний об’єм і високу якість гігієнічного навантаження
та виховання населення – важливого елемента лікувально-профілактичної
діяльності кожного медичного працівника.

У системі заходів санітарної освіти використовують різноманітні методи і
засоби.

Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і
змішаний.

їх реалізують через такі форми санітарної освіти, як лекції, бесіди,
поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (усний метод);
публікації у друкованих засобах масової інформації, науково-популярні
книги, брошури, пам’ятки, бюлетені, стенди із запитаннями і відповідями
(друкований метод); експозиції, муляжі, фотографії, малюнки, плакати
(наочний метод); телебачення, відеофільми, діафільми, університети та
школи здоров’я, курси для населення і хворих, виставки, театралізовані
вистави (змішаний метод).

На вибір методів і засобів санітарної освіти впливає тип ситуації, за
якої реалізують той чи той санітарно-освітній захід. Розрізняють такі
ознаки ситуацій, які мають значення під час вибору засобів санітарної
освіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність або
неоднорідність контингенту, обізнаність (готовність, рівень) або
необізнаність слухачів (учасників).

Організаційно-методичну, координаційну та оперативну роботу з
гігієнічного навчання та виховання населення проводять обласні, міські
та районні Центри здоров’я, кабінети та інспектори-методисти санітарної
освіти в СЕС, територіальні медичні об’єднання, окремі
лікувально-профілактичні заклади.

Базова структура Центру здоров’я передбачає наявність таких
взаємопов’язаних підрозділів: організаційного відділу, методичного
відділу (кабінету), лекційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду наочних
посібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярної
літератури, навчальних аудиторій тощо.

Центр здоров’я здійснює планування, організаційно-методичне та
консультативне керівництво діяльністю з гігієнічного навчання та
виховання населення на території обслуговування, підготовку та видання
(сприяння виданню) науково-популярної літератури, організацію радіо- та
телепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарної
освіти населення, координацію та обмін досвідом роботи
лікувально-профілактичних закладів із цих питань.

Важлива роль у проведенні санітарно-просвітньої роботи належить
Товариству Червоного Хреста — добровільній громадській організації, яка
проводить велику роботу у сфері надання допомоги потерпілим від
стихійного лиха, у навчанні населення навиків щодо надання першої
медичної допомоги під час травмувань, отруєнь, гострих станів,
організації донорства, проведення масових санітарно-оздоровчих заходів,
а також патронажу окремих хворих.

Товариство Червоного Хреста України входить до Міжнародної організації
Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Цю організацію створено Женевською Конвенцією, прийнятою 1864 р. На
багатьох підприємствах та установах функціонують первинні організації
Товариства Червоного Хреста, які створюють розгалужену мережу санітарних
постів, санітарних уповноважених, патронажних медичних сестер, шкіл та
керують їхньою діяльністю.

До санітарно-освітньої роботи залучають також усіх працівників аптечних
закладів. У кожному закладі повинен бути складений план цієї роботи,
перелік лекторів та відповідальних осіб, тем лекцій, бесід, графік
їхнього проведення тощо (за нормативами на кожного медичного працівника
припадає для цієї роботи 4 год на місяць).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020