РЕФЕРАТ
на тему:
Статевий диморфізм
СТАТЕВИЙ ДИМОРФІЗМ, наявність морфофізіологічних розходжень між особами
чоловічої і жіновий статі.
Виявляється в широкому спектрі соматичних, фізіологічних і поведінкових
розходжень.
Його сутність в особливостях процесів відтворення і власне розмноження.
У ньому відбивається природна доцільність — найбільш оптимальний
механізм у відтворенні, коли на генетичному рівні відбувається не просто
копіювання, але створюється можливість біологічного контролю і
вибраковування невигідних і добір більш вигідних видових якостей.
При цьому жіноча стать уособлює стійкість, через нього діє стабілізуючий
добір, а чоловіча стать несе функції рухливого початку і створює поле
для еволюційної мінливості.
Сучасна біологія пояснює наявність статевих розходжень на всіх рівнях
розвитку і функціонування організму, але разом з тим поряд із
взаємовиключними властивостями (той самий індивід не може в нормі
одночасно мати чоловічі і жіночі гені талії, існує безліч бісексуальних
якостей, властивих особами як жіночої так чоловічої статі.
Це вірно для соматичних і поведінкових властивостей, які часто не
збігаються.
Поняття статевого диморфізму спочатку не розрізняло генетичного,
гормонального, морфологічного, поведінкового і психологічного
диференціювання індивідів.
Передбачалося, що всі ці виміри збігаються і детермінуються тими самими
причинами, а по статурі індивіда можна судити і про його гормональну
конституцію, і про його орієнтацію психосексуальній.
Насправді статеві розходження в психіці не обов’язково збігаються з
морфологічними, соматичними ознаками.
Розрізняють статеву ідентичність, тобто первинну ідентифікацію індивіда
з відповідною статтю, і статеводиморфічну, тобто зв’язану зі статтю,
поведінкою.
Хлопчики, як правило, більш активні, частіше беруть участь у силових
іграх, метушні і т.д. Їм властиві забіяцтво, змагання.
У той же час дівчинки більше грають у ляльки, “будинок”, сімейні
відносини, більше доглядають за молодшими дітьми і т.д.
Статеводиморфічним є спілкування з однолітками: перевага партнерів своєї
чи іншої статі, стиль взаємин у групі і т.д. Істотні статеві розходження
спостерігаються також у способах турботи про свою зовнішність, у
прикрасах і т. д.; визначені, хоча і не завжди суворо фіксовані, статеві
розходження відзначаються в пізнавальних процесах, швидкості психічних
реакцій, навченості, специфічних інтелектуальних здібностях і т.д., у
сексуальних орієнтаціях, еротичному потязі до представників тієї чи
іншої статі.
Статевий диморфізм варто розглядати як взаємозумовленість і додатковість
чоловічих і жіночих якостей, що генетично спрямовані на формування
фізичного і психологічного взаємопотягу чоловіки і жінки, що у свою
чергу об’єктивно виражає необхідність оптимального фізичного і духовного
відтворення людини.
Статевий диморфізм, як і весь структурно-функціональний зміст статевої
любові, має визначену спрямованість — відтворення через покоління.
Тому все, що привноситься в статеві відносини культурою може відповідати
чи не відповідати природній спрямованості і тому повинне піддаватися
аналізу: наскільки ті чи інші норми статевої поведінки відповідають
природі сексуальності людини, тому що всяке невідповідне веде або до
хворобливих відхилень, або до наслідків, що відбивається на стані
здоров’я і долі дітей.
Статева мораль повинна будуватися і відбивати не тільки досвід поколінь,
але і прогнозувати і відмітати все непридатне і заохочувати все
необхідне, корисне. Звідси випливає штучна обмеженість єдиної моралі
(для оцінки статевої поведінки чоловіків і жінок), у той час як подвійна
мораль відповідає правилам полового диморфізму і має потребу у
відродженні і розвитку.
Проявами статевого диморфізму зрілого мозку є також різниця у щільності
розподілу синапсів, кількості клітинних рецепторів статевих гормонів —
естрогенів та андрогенів, вмісті та обігу нейромедіаторів, розмірах
окремих структурних утворень мозку. Наприклад, два скупчення (ядра)
нервових клітин, розташованих у передній частині гіпоталамуса, у
чоловіків більші, ніж у жінок. Показово, що під час дослідження мозку
чоловіків-гомосексуалістів, які раптово загинули з різних причин, одне з
цих скупчень часто виявлялось за розмірами таким самим, як у жінок,
тобто меншим.
Незалежно від генетичної належності до певної статі, незрілий мозок
плоду за умови відсутності андрогенів здатен спонтанно диференціюватися
в жіночому напрямі, хоча для повної його фемінізації (формування жіночої
статевої поведінки, здатності гіпоталамо-гіпофізарної системи
функціонувати в циклічному режимі) потрібна певна кількість жіночих
статевих гормонів — естрогенів, що їх постачає материнський організм.
Проте за реальних умов сім’яники чоловічого плоду виробляють значну
кількість андрогенного гормону тестостерону, і саме під його впливом
відбувається перебудова розвитку мозку в напрямі формування чоловічої
статевої поведінки та ациклічної секреції статевих гормонів
(маскулінізація). У людей статева диференціація мозку відбувається в
середньому триместрі вагітності, у мавп, кролів, гвінейських свинок —
також ще до народження, у гризунів (щури, миші, хом’яки) — протягом
перших діб після появи на світ.
Неадекватний гормональний вплив, зокрема, андрогенів на жіночий мозок,
що розвивається, може спричинити його необоротну маскулінізацію. І тоді
у жінок, які народилися від матерів, що хворіли на вроджену гіперплазію
кори надниркових залоз із супутнім надлишком андрогенів в організмі,
можуть розвинутися полікістоз яєчників, неплідність та жіночий
гомосексуалізм. Щоб викликати аналогічні патологічні зміни у
статевозрілих самок гризунів, досить зробити їм невдовзі після
народження одну лише ін’єкцію тестостерону.
А для незрілого чоловічого організму шкідливою є нестача андрогенних
гормонів: вона призводить до фемінізації мозку. Головною його
структурою, де відбуваються ці процеси, є гіпоталамус. Цікаво, що
фемінізацію мозку у самців можуть викликати деякі нейротропні препарати,
які порушують баланс нейромедіаторів у гіпоталамусі. Зокрема, таку дію
справляють резерпін, а також блокатори синтезу катехоламінів, якщо їх
вводити нормальним новонародженим самцям щурів або внутрішньоутробно
гвінейським свинкам чи кролям.
Мабуть, найголовнішим об’єктом впливу андрогенів на мозок, що
розвивається, є гормональні рецептори нейронів, передусім клітинні
рецептори естрогенів. Їхня кількість зменшується, і нейрони стають
рефрактерними до збуджуючої дії естрогенів, що є передумовою овуляції,
тобто підготовки до запліднення. Водночас змінюється і чутливість до
тестостерону.
З метою розв’язання феномена статевого диморфізму щодо стійкості та
виживання новонароджених вивчено чутливість дівчаток та хлопчиків до
фізіологічного напруження — пологів. Визначали вміст гормонів та
біогенних амінів у пуповинній крові у 52 доношених новонароджених, з
яких дівчаток було 24 (46%), хлопчиків 28 (54%). Усі діти народились у
головному передлежанні від здорових матерів з однаковим перебігом
вагітності та пологів. Тривалість пологів у середньому складала 10±2
години. Оцінка за шкалою Апгар— 8-9 балів на першій хвилині та 9-10
балів —на 5-ій. Фізичний розвиток новонароджених відповідав терміну
гестації — 38-41 тиждень. Дані морфофунк-ціональної зрілості та
неврологічного дослідження відповідали задовільному перебігу раннього
періоду адаптації. Рівень серотоніну, норадреналіну, гістаміну в
сироватці крові визначали методом колоночної хроматографії, рівень
мелатоніну—радіоімунологічним методом, концентрацію кортизолу та
тиротропного гормону — імунофермептпим методом наборами ВІО КАО.
Вищі рівні концентрації кортизолу, тиротропного гормону, мелатоніну,
норадреналіну, серотоніну, гістаміну констатовано у дівчаток. При
народженні у дівчаток забезпечується більша доступність для тканин,
органів, а отже, і для мозку, субстратів адаптації. Визначений статевий
диморфізм інтранатальної нейрогормональної реактивності свідчить про
вищу чутливість до фізіологічних пологів у новонароджених дівчаток.
Статеві відмінності в стратегії адаптивних реакцій на фізіологічне
напруження у новонароджених створює реальну передумову для статевих
відмінностей у стійкості до збільшених рівнів стресогенності. Вивчення
статевих особливостей становлення та дозрівання нейроендокринної системи
в онтогенезі допоможе глибшому проникненню у сутність організації та
функціонування організму людини. 21,4%—другої. Ускладнення пологів
спостерігалися відповідно у 28,9 5,9% жінок (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
