.

Класифікація вакцин (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
224 1421
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Класифікація вакцин

ПЛАН

Поняття вакцинації та вакцин, їх значення

Класифікація вакцин

Список використаної літератури

1. Поняття вакцинації та вакцин, їх значення

Досягнення сучасної мікробіології, імунології та інших наук дають змогу
глибше пізнати основи розвитку патології і захисних сил організму,
розробляти ефективні методи боротьби із захворюваннями. У загальному
комплексі протиепідемічних заходів, які широко проводяться в нашій
країні, велике значення приділяється специфічній профілактиці і терапії
інфекційних хвороб, зокрема штучній імунізації людини і тварин за
допомогою вакцинації.

Вакцини (лат. vacca — корова) — препарати, що складаються з ослаблених,
вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності. Ці
специфічні речовини дістали назву від противіспяного препарату,
виготовленого з вірусу коров’ячої віспи. Метод щеплень за допомогою
вакцин називають вакцинацією, або імунізацією.

Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюванням за
допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної
мікробіології Л.Пастер. Вперше вакцинацію було здійснено в 1796 р.
англійським лікарем Е.Дженнером, який штучно прищепив дитині коров’ячу
віспу, в результаті чого ця дитина набула імунітету до натуральної
віспи.

Вакцини врятували людство не тільки від віспи. Переможено тяжку дитячу
хворобу поліомієліт, вакцина БЦЖ виявилася досить ефективною проти
туберкульозу. За допомогою вбитих мікробів або виділених з них антигенів
створюється стійкий імунітет до кору, коклюшу, правця, газової гангрени,
дифтерії та багатьох інших інфекційних захворювань. Велика надія
покладається на вакцинопрофі-лактику у боротьбі з ВІЛ-інфекцією,
вірусними гепатитами і малярією.

2. Класифікація вакцин

Сучасні вакцини поділяють на чотири групи:

а) вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослабленою
вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу,
полімієліту та ін.);

б) вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черевнотифозна,
коклюшна, лептоспірозна, поліомієлітна тощо);

в) анатоксини (виготовляються з екзотоксинів відповідних збудників
обробкою їх 0,3-0,4 %-м розчином формаліну і витримуванням при
температурі 38-40 °С протягом 3—4 тижнів). Добуті у такий спосіб
дифтерійний, правцевий, стафілококовий, холерний та інші анатоксини
знайшли широке застосування в практиці;

г) хімічні вакцини (їх виготовляють не з цілих бактеріальних клітин, а
із хімічних комплексів, добутих шляхом обробки суспензії клітин
спеціальними методами; наприклад, для профілактики черевного тифу і
правця застосовують хімічну сорбовану вакцину з О- і Vi- антигенів
черевнотифозних бактерій і очищеного концентрованого правцевого
анатоксину).

Вважають, що найбільш перспективними є комбіновані полівак-цини, що
містять різні антигени. За допомогою таких асоційованих полівакцин можна
буде виробляти антибактеріальний, антитоксичний і противірусний
імунітет. При специфічній профілактиці інфекційних хвороб часто
використовують моновакцини, дивакцини і тривакцини. Останнім часом
почали застосовувати рекомбінантні вакцини з рекомбінантних штамів
бактерій і вірусів.

Вакцини застосовуються не тільки для профілактики, а й для лікування
хронічних процесів, що мають млявий перебіг, — дизентерії, бруцельозу,
фурункульозу, гонореї та інших хвороб. З цією метою використовують
вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо.
Досить ефективним виявилось використання полівалентної стафілококової,
стрептококової, гонококової, протибруцельозної вакцин.

При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілококових та інших
захворюваннях хороші результати дає комплексна імуноанти-біотикотерапія.
Ефективним виявилось також застосування аутовак-цини, тобто вакцини,
виготовленої з культури бактерій, виділеної від даного хворого.
Вакцинація проводиться різними способами: на-шкірно, підшкірно, через
рот, у слизову оболонку носа тощо.

Препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікроби або
нейтралізують їхні токсичні продукти, дістали назву сироваток.
Виробляють їх із крові тварин, яких імунізують певним антигеном (живі чи
вбиті мікроби, віруси, мікробні, тваринні та рослинні токсини).
Лікувальні і профілактичні сироватки випускають в очищеному вигляді (без
баластних білків, які не містять специфічних антитіл).

Сироватки поділяють на антитоксичні і антимікробні. До перших належать
протиботулічна, протидифтерійна, протиправцева та інші. Антимікробні
сироватки містять глобуліни і імуноглобуліни. Останні добувають методом
фракціонування сироваткових білків із спиртововодяних сумішей при
температурі нижче від О °С.

Імуноглобуліни, виділені з крові людини, з профілактичною метою
використовують проти поліомієліту, кору, коклюшу, вірусного гепатиту,
скарлатини та інших інфекцій. Нині виготовляють специфічні
Імуноглобуліни спрямованої дії із сироватки донорів, які імунізовані
проти даної інфекції.

Сироватки застосовують і з діагностичною метою, зокрема, щоб визначити
природу збудника, який спричинив якесь захворювання. Багаторічне
застосування вакцин і сироваток показує, що специфічна профілактика має
дуже важливе значення в системі заходів проти епідемій.

Список використаної літератури

Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.:
Либідь, 2001. – 312 с.

Ґудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.

Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. – М., 1987.

PAGE

PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020