UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовознавець Олекса Синявський (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2458
Скачало376
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Мовознавець Олекса Синявський

 

Синявський Олекса Наумович [23.IX (5.X) 1887, с. Андрївка, тепер

Бердянського р-ну Запоріз, обл. — 24.Х 1937] — український

мовознавець, професор з 1920.

 

Закінчив 1911 Харків. ун-т. Працював 1920-28 професором української мови

Харківського ІНО, з 1928 очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930 —

зав. відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН, одночасно

(1932-37) — професор київських університету та педагогічного інституту.

 

 

О.Синявському належать праці з сучас. та істор. фонетики й граматики

укр. мови («Фонетична контроверса», 1926; «Спроба звукової

характеристики літературної української мови», 1929; «На синтаксичні

теми», 1931), з історії укр. літ. мови («Мова творів Гр. Сковороди»,

1924; «Елементи Шевченкової мови, їх походження і значення», 1931), з

діалектології [«Діалектологічний порадник», 1924; «З української

діалектології (Про фонематичний принцип у діалектології)», 1929, — у

ній уперше обгрунтовано фонемат. принцип у діалектол. дослідженнях, з

історії укр. мовознавства («Потебня як дослідник української мови»,

1928) та ін.

 

Написав «Коротку історію „Українського правопису"» (1931). Ініціатор

укладання словника мови творів Т. Шевченка, автор посібників з укр. мови

для учнів і вчителів школи та самоосвіти: «Вчимось писати (початкова

наука письма у школі і вдома)» і «Короткий нарис української мови»

(обидва — 1918), «Українська мова» (1923), «Норми української

літературної мови» (1931). У 1937 незаконно репресований і розстріляний,

1957 реабілітований.

 

Олекса Синявський відзначав природність і закономірність творення та

позичання нового, але в межах літературної норми. Позитивним фактором

розвитку мови вважав неологізми І. Огієнко: “Культурне людське духовне

життя невпинно зростає і потребує нових слів на своє означення, а тому й

постають новотвори”, але “треба мати певний такт і глибоке мовне чуття

при творенні нових слів”, бо “зловживання варваризмами й неологізмами

сильно затемнюють нашу мову”.

 

Досвід українського мовознавця Олекси Синявського, що сформувався на

широкому фактичному матеріалі вивчення різних варіантів української

нормативної і діалектної вимови. Ще у 1929 році він поставив під сумнів

розуміння функції фонеми, як таке, що не відповідає об’єктивно існуючим

фактам11. Вчений пропонує: “Щоб констатувати наявність у мові якоїсь

фонеми чи фонематичного значіння звука, ми часто можемо спиратися на

інші фонеми з аналогії. Так, фонему ть (життя...) ми можемо визнати на

тій тільки підставі, що цей звук артикуляційно-акустично відрізняється

від ть тим самим, чим відрізняється фізіологічно споріднений дь супроти

дь (довгістю), тобто коли можна встановити пропорцію дь : дь = ть : ть,

отже й дь : ть = дь : ть”.

 

Пропонований для плану реалізації принцип аналогії пояснює усталене

співіснування форм (артикуляційно-акустичних типів) як системну рису

артикуляційної бази українського мовлення; встановлена пропорція має

аксіологічну перевагу для виконавця типізованих артикуляційних дій, а

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ