UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток скульптури після ІІ світової війни (реферат)
АвторPetya
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1647
Скачало409
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Розвиток скульптури після ІІ світової війни

 

Наступники Сталіна, зокрема Г. Маленков, а ще більше М. Хрущов,

розуміш, що радянській моделі соціалізму, в тому числі її

культурно-ідеологічній ланці, треба надати більш привабливої форми,

лібералізувати її. Викриття злочинної діяльності Л. Берії, ініційоване

зверху, амністія, часткова реабілітація жертв сталінських репресій,

постанова XX з'їзду КПРС про подолання культу особи і його наслідків,

публічна критика беззаконня і зловживань владою, деяке розширення прав

союзних республік, активізація міжнародних контактів створили враження

потепління суспільного клімату.

 

Для духовного життя України, як й інших республік СРСР, хрущов-ська

«відлига» стала помітним культурно-національним пробудженням, очищенням

від найбільш негативних явищ сталінщини, від грубого свавілля і терору.

Під натиском громадськості переглядались деякі стереотипи культурної

політики, зростав інтерес до національних духовних цінностей,

розгорнулась реабілітація частини репресованих діячів науки, культури,

мистецтва.

 

Серед пам'ятників, встановлених у повоєнні десятиріччя, також переважали

ті, що увічнювали пам'ять радянських воїнів, партизан, міфологі-зацію

встановлення радянської влади в різних регіонах республіки. Після XX

з'їзду замість знесених скульптур Сталіна почали з'являтися монументи на

честь Аеніна, більшість яких не мала художньої цінності. Водночас було

встановлено пам'ятники Т. Шевченку в Москві та Дніпропетровську, І.

Франку в Києві та Львові, Лесі Українці й І. Котляревському в Києві, М.

Коцюбинському в Чернігові, Панасу Мирному в Полтаві та ін.

 

Якщо спробувати вичленити деякі спільні риси повоєнного авангардизму на

Заході, то головним героєм у літературі найчастіше виступає не особа, а

сам словесний текст, в образотворчому мистецтві, в скульптурі —

пластична чи акварельна конструкція.

 

У важких більшовицьких обценьках знайшла вихід для свого пластичного

хисту хіба тільки Ж. Діндо, що дала кілька побутових

селянсько-робітничих постатей, трактованих монументально з розумінням

маси і скульптурної форми. Але поза тим в умовах більшовицької дійсності

українські скульптурні таланти нидіють і нищаться.

 

На українських землях поза межами більшовицького панування українська

скульптура теж не знаходить відповідних обставин для кращого розвитку.

На Буковині молодий та експресивний майстер Панас Шевчукевич зовсім

залишив скульптуру й зайнявся медициною, у Львові працюють А. Коверко та

Литвиненко, але всі найсильніші українські скульптори працюють на

еміграції. Паращук, як сказано, працює в Болгарії — в Софії, найбільше

українських скульпторів працює в Чехії, у Празі. Тут, зрозуміло, головну

роль відіграє відомий скульптор, майстер звіриних форм (Tierkuenstler)

К. Стаховський. Значення Стаховського в українській скульптурі не

обмежується прекрасними статуетками звірів — бронзовими, теракотовими,

як «Носоріг», майоліковими або дерев’яними, як орієнтальний «Бик»,

покірна, але могутня сила якого так досконало відтворена масивним

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ