UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Празька школа” українських письменників, стисла характеристика творчості її учасників (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8795
Скачало1651
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Празька школа” українських письменників, стисла характеристика

творчості її учасників

 

«Празька школа» поетів в українській літературі — феномен, який не має

аналогів у світовій літературі XX століття, оскільки безпосередньо

пов'язаний з процесами національного становлення і тими катастрофами, що

випали на долю української політичної нації. Будь-яку розмову про

феномен творчості «пражан» годі починати без ґрунтовного аналізу тієї

суспільно-політичної ситуації, в якій опинилася міжвоєнна Європа.

Насамперед, це зумовлюється тим, що ідейно-естетична платформа поетів

«Празької школи», певною мірою, була дотичною до ідеологічного характеру

мислення, а їхня творча практика досить активно вбирала провідні

політичні, культурологічні, філософські ідеї, які породжував

європейський інтелект.

 

Перша світова війна — як прояв небувалої досі «системної»

цивілізаційної кризи — в художньому та інтелектуальному мисленні

викликала своєрідну агонію, пов'язану із загибеллю Старого світу,

загибеллю «фаустівської» цивілізації (Шпенглер), яку переживали

філософи, художники, письменники. Рільке, Мандельштам, Тракль, Бенн,

Мунк, Шестов — яскраві приклади цьому. Виникає особливий тип

історіософського світогляду — катастрофізм. Оте спустошення, яким

виявилася дійсність — дійсність початку XX століття, котра була вражена

масовими психозами, логоцентристськими, раціоналістськими

«експериментами» у всіх сферах життя людини і котру Томас Стернз Еліот

правдиво виразить метафорою «безплідної землі»,— для «Празької школи»

було сфокусоване на національній трагедії українства, через призму чого

сприймалися європейські «сутінки».

 

Назва «Празька школа», яка об'єднала самобутніх і близьких за

світоглядом поетів, а саме — Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Леоніда

Мосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича, Наталю Лівицьку-Холодну, Юрія Липу,

Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Галю Мазуренко, Олену Телігу,

Андрія Гарасевича та інших, уперше була вжита професором Володимиром

Державиним у роботі «Три роки літературного життя на еміграції

(1945—-1947)», отже, зваживши на час і дату її написання, несла, певною

мірою, репрезентативний та осмислений характер. Ця назва відображала

незаперечне літературно-мистецьке явище і конституювала його

ідейно-естетичну самобутність. Попри те, що навколо поняття «Празька

школа» точилися різні суперечки,— закидали, що як літературний гурт чи

осередок «Празька школа» не існувала, оскільки не виробила жодних

маніфестів, програм та інших документів, які підтверджували б її

соціо-літературне функціонування,— тим не менше, не викликає жодного

сумніву, що «пражани» були своєрідним «творчим клубом», в якому

циркулювалася низка художніх, філософських, політичних, ідеологічних

тощо ідей, котрі поділялися співрозмовниками. Тому маємо справу з

«нестандартним» колективним явищем в історії української літератури,

яке, попри окресленість однією назвою та певною співзвучністю тих чи

інших ідей, образів, мотивів у творчості поетів, передбачає розмову про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ