.

Посередницька підприємницька діяльність. Поняття, мета та функції посередництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 6216
Скачать документ

Реферат

на тему:

Посередницька підприємницька діяльність. Поняття, мета та функції
посередництва

Так, ще в рабовласницькому суспільстві виникає купецький капітал. З
появою класу купців, які займалися лише торгівлею, відбувся третій
великий суспільний поділ праці. В античному суспільстві купецький
капітал досяг високого ступеня свого розвитку. Вже в кінці 5 ст. до н.
е. він охопив усю посередницьку торгівлю. В окремих випадках торгівля
стає спеціальністю цілих народів.

Розглядають торгівлю, посередництво на товарних, сировинних, фондових і
валютних біржах тощо.

Торгівлю здійснюють підприємства (фірми), що спеціалізуються на продажу
або перепродажу товарів з метою отримання прибутку. Такий вид діяльності
називається комерційним. Тому підприємницькі структури, що займаються
торгівлею і торгово-посередницькою діяльністю, називають комерційними
структурами. Проте комерційною діяльністю сьогодні займаються не тільки
спеціалізовані підприємства. Цей вид діяльності тією чи іншою мірою
притаманний усім підприємницьким структурам незалежно від форм
власності, до яких вони належать.

Оптова торгівля здійснюється великими партіями, вона не пов’язана з
продажем товару кінцевим споживачам. Тому в оптовій торгівлі товар може
бути проданий два і більше разів (спочатку на регіональному, а потім на
місцевому рівнях), а у роздрібній – тільки один раз.

Підприємства оптової торгівлі поділяють: на оптові фірми (організації)
виробників; комерційні оптові організації; агентів і брокерів.

Оптова торгівля виробників розвинена в автомобіле- та машинобудуванні.
Комерційні оптові організації отримують право власності на товари і
займаються широким спектром торгівлі у галузі будматеріалів, продуктів
деревообробки, спеціальних продуктів харчування, бакалійних, тютюнових
виробів, напоїв, ліків та ін. Агенти і брокери такі самі посередники, як
і оптовики. Вони не отримують права власності або самого товару, їх
доход формується за рахунок обумовленого відсотка вартості товару або
комісійних винагород. Відмінність між агентами і брокерами полягає у
тому, що перші використовуються постійно, а другі – тимчасово.

Формами оптової торгівлі можуть бути: конкурентні торги; закриті торги;
аукціонна торгівля (вона може бути і роздрібною).

Конкурентні торги – це форма організації торгівлі, коли потенційні
продавці обумовлюють письмово умови купівлі, а також характеристики
товарів та послуг, а покупець вибирає найкращу пропозицію.

При закритих торгах умови контракту тримають в таємниці.

Аукціонна торгівля – це спосіб реалізації товарів за допомогою
конкуренції покупців.

Важливе місце в здійсненні оптової торгівлі належить біржі.

Роздрібна торгівля замикає ланцюг руху товару від виробника до
споживача. До роздрібної торгівлі, поряд з магазинами та іншими
тор-говельними установами, належать також і підприємства громадського
харчування та сервісу.

Формами роздрібної торгівлі є незалежні роздрібні торговці, що володіють
магазином; торгівля на основі оренди торговельної точки; організація
торгівлі на паях (тобто кооперативних засадах).

Основні види підприємств роздрібної торгівлі: підприємства
самообслуговування (універсами); магазини товарів за зниженими цінами;
магазин-склад торгівля за каталогами; немагазинна торгівля (замовлення
поштою, інформаційні листи); торговельні автомати; продаж на дому та ін.

Торгівля відображує економічні відносини суспільства За рівнем торгівлі
можна робити висновок, наскільки розвинені ці відносини. Порівнюючи
торгівлю в колишніх республіках Союзу (нині СНГ) і в країнах з ринковою
економікою, можна виявити відмінність у системі відносин, технологічному
процесі та культурі виробництва (незважаючи на зовні подібні атрибути).
І це зрозуміло. Не будучи власниками, господарями підприємств торгівлі,
її працівники за умов тоталітарної системи не були зацікавлені ні в
продажу товарів, ні в сервісному обслуговуванні покупців. Звідси
байдужість, інертність, відсутність бажання працювати.

Сьогодні торгівля України перебуває на шляху до комерції, що зумовлено
більш високим рівнем розвитку її. Цей процес здійснюється
комерціалізацією, тобто роздержавленням торгівлі та ліквідацією
адміністративно-командної системи управління її. Передбачається
ліквідувати торги, трести, об’єднання, фірми, управління, комбінати та
інші аналогічні їм підприємства державної торгівлі, громадського
харчування і сфери послуг та утворення на їх базі структурних
підрозділів нових комерційних підприємств торгівлі. При цьому зберегти
за ново-створеними підприємствами профіль основної їх діяльності з
продажу товарів різноманітного асортименту. У сфері оптової торгівлі
забезпечити створення і функціонування альтернативних структур, у тому
числі заснованих на недержавних формах власності, надаючи їм, в разі
потреби, відповідні приміщення. Відносини підприємств оптової торгівлі
із новоствореними повинні здійснюватися на основі контрактів
(договорів).

Разом з тим процес комерціалізації відбувається складно, повільно. Часто
кооперативні підприємства торгівлі на „добровільних” засадах приймають
підприємства торгівлі до своїх асоціацій, об’єднань з умовою, що останні
делегують їм ряд функцій (природно тих, які в них були раніше).

Багато працівників торгівлі бояться комерціалізації, оскільки самостійно
ніколи не працювали, не вміють і не знають, як укладати контракти
(договори), шукати партнерів, забезпечувати себе товарами, працювати з
великими банками, страховими компаніями тощо. Лякає інфляція,
відсутність власних грошей, безробіття, нестабільне економічне становище
в країні. Та, незважаючи на це, комерціалізація набуває дедалі більшого
розвитку.

Не всі підприємницькі структури самостійно займаються реалізацією свого
продукту. Багато з них при укладанні угод купівлі-продажу або обміну
(бартеру) користуються послугами посередників. Таким посередником є
біржа- товарна, товарно-сировинна, фондова, валютна, універсальна її
діяльність полягає в організації оптової торгівлі матеріальними,
сировинними ресурсами, продукцією виробничо-технічного призначення,
товарами народного споживання, сільськогосподарськими продуктами,
валютою, цінними паперами. Біржа не має права провадити операції
купівлі-продажу від свого імені, тобто не може виступати у торзі як
продавець або покупець, її основна функція – посередництво. Крім того,
біржа виконує ще ряд функцій, а саме: виявляє попит і пропозицію; надає
членам біржі та відвідувачам місця для торгу і його обслуговування;
збирає та опубліковує біржову інформацію (головним чином про операції та
ціни), регулює суперечки при укладанні та реалізації угод.

Біржа створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне
товариство або асоціація. Основним її завданням та змістом діяльності є
організація постійно діючого оптового ринку. Засновники біржі вносять
початковий капітал, який становить статутний фонд, необхідний для оплати
вартості основних фондів, утворення оборотних коштів та резервного
фонду.

Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і організації, що
оплатили постійне місце на ній.

Для організації біржової торгівлі необхідно визначити: перелік біржових
товарів і процедур реалізації їх; роль котирувальних комісій у
встановленні біржової ціни, статус маклерства та маклерів.

Біржова торгівля виступає у трьох основних формах: власне біржова (угоди
укладаються через маклера у біржовому залі); аукціонна (здійснюється на
конкурентній основі в аукціонному залі); ярмаркова (торгівля за
зразками, на основі виставки-про-дажу). Всі ці форми передбачають
реалізацію товарів на посередницьких, комісійних засадах через біржові
організації. Члени біржі мають право безплатно відвідувати біржу,
користуватися її технічним апаратом і здійснювати операції. Відвідувачі
біржі бувають постійними (які за це вносять річну платню) і разові
(оплачують кожне відвідування) . Глядачі платять за вхід і не мають
права брати участь у торгах

Біржі поділяють:

за принципом організації – на публічно- та приватно-правові. Перші
функціонують під державним котролем, другі – є акціонерною компанією з
публічною відповідальністю;

за сферою діяльності – міжнародні та національні;

залежно ви номенклатури – вузькоспеціалізовані, спеціалізовані,
універсальні.

Посередницькі операції на біржі мають право здійснювати тільки члени
біржі, брокерські контори, фірми, у тому числі маклери, брокери, які від
імені своїх клієнтів і укладають торгові контракти.

Крім брокерів на біржі здійснюють операції джобери (спекулянти), що
провадять операції за свій рахунок, а також трейдери (біржові
спекулянти), які скуповують контракти за свої кошти і продають дорожче.
Спекулянти, які виграють на підвищенні цін, звуться „биками”, а на
зниженні – „ведмедями”.

До основних та допоміжних операцій, що виконуються товарною біржею,
належать: купівля-продаж реального товару; спекуляції, хеджування,
котирування цін, встановлення стандартів на біржові товари; розробка
типових контрактів; фіксування торгових угод, здійснення арбітражних
функцій; ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і
розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг
клієнтам.

При укладанні термінового контракту покупець і продавець передають
брокеру маржу, тобто деяку грошову суму, яку брокер вносить у
розрахункову палату біржі. Всі біржові операції реєструють. Біржовий
механізм підтримує економічну боротьбу між бізнесменами за кращі умови
господарювання, найвигідніші умови виробництва, реалізацію продукту і
отримання максимального доходу.

При проведенні операцій на будь-якій товарній біржі укладається біржовий
контоакт, в якому обумовлюють строки поставки товару, його ціну,
кількість, якість. Слід зазначити, що наявність товару на біржі на
момент укладання угоди не є обов’язковою умовою.

Торговельно-посередницькі угоди за характером взаємовідносин між
підприємством і посередником можна розподілити на такі види:

операції з перепродажу – посередник купує товари у виробника, тобто стає
їх власником;

комісійні – посередник не купує товар у виробника, а здійснює угоди
купівлі-продажу за його рахунок і за винагороду, обумовлену договором
комісії (до 10 % від суми угоди);

агентські операції – здійснюються на основі агентської угоди
(укладається на певний період і регіон) між підприємством і посередником
на здійснення операції купівлі-продажу за рахунок і від імені
підприємства;

брокерські операції – посередник здійснює контракт між продавцем і
покупцем. Брокер за інформацію сторін отримує винагороду до 2-3 %. Такі
операції майже завжди використовуються на біржах та аукціонах, а також
при купівлі-продажу одного-двох товарів.

Посередництво – категорія ринку. Це відносини, що виникають між людьми
за участю третьої особи при здійсненні комерційної угоди. Як відносини
воно об’єктивне. Існувало воно в спотвореній формі і в колишньому Союзі
(у вигляді „постачів”). Сьогодні без нього не можуть обійтися
підприємницькі структури та державні підприємства, оскільки тільки
посередництво може прискорити рух товарів до кінцевого споживача і
замінити фондування, лімітування та інші розподільники. Посередник – це
повноцінний суб’єкт економічних відносин.

Використана література:

Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997. – 302 с.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. –
Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994. –
336 с.

Основи підприємництва. Посібник / За ред. Коваленка Р.В. – К., 1998.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020