.

Офшорні компанії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
702 4112
Скачать документ

Реферат на тему:

Офшорні компанії

Поняття “офшору”

Легальне планування податків – не просто добре налагоджений
бухгалтерський облік і правильне складання звітних балансів, це ще й
законна можливість або не платити ніяких податків узагалі, або звести їх
рівень до мінімального.

Отож “офшор” (від англійського offshore – “поза берегом”, “поза
кордоном”) – це один з найвідоміших методів податкового планування. Його
основою є законодавства багатьох країн, які частково або повністю
звільняють від оподаткування компанії, що належать іноземним особам, але
за умови, що фірма не має прибутків у цій країні, а власники і
керівництво не є резидентами країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може суттєво і абсолютно законно
зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті
взаємодії місцевої фірми і офшорної компанії можна практично ліквідувати
виплати по податку на прибуток і значно зменшити виплати по прибутковому
податку.

При цьому головне правило, якого потрібно дотримуватися при створенні і
використанні офшорних компаній – врахування норм вітчизняного
законодавства і норм країни реєстрації компанії. Невиконання
елементарних вимог може призвести до поганих наслідків.

На сьогоднішній день у світі нараховується більше 60 країн, нормативна
база яких передбачає податкові пільги для офшорів. До числа найбільш
відомих належать:

Європа: Ірландія, Ліхтенштейн, Люксембург, Мадейра, Мальта, Монако,
Нідерланди, Швейцарія.

Британські острови: Гернсі, Гібралтар, Джерсі, Олдерні, Мен, Сарк.

Близький Схід: Бахрейн, ОАЕ.

Африка: Ліберія, Маврикій, Сейшельські острови, Занзібар.

Тихий океан: острови Кука, Гонконг, Лабуан, Маршаллові острови, Науру,
Сінгапур, Вануату, Західне Самоа.

Центральна і Південна Америка: Беліз, Коста-Ріка, Панама, Уругвай.

Загалом усі ці країни можна розділити на дві групи:

а) ті, які обкладають офшорні компанії відносно невисоким податком;

б) ті, які повністю звільняють такі компанії від податків (у цьому
випадку фірма платить урядові фіксоване мито за продовження ліцензії на
діяльність).

Мета створення офшору

Проведення бізнесу через офшор надає легальну можливість збільшити
ступінь захищеності інвестицій. Тим більше, що їх використання особливо
актуальне для підприємців, які працюють в країнах Східного блоку. Висока
імовірність інвестиційного ризику, обумовлена існуючою в цих країнах
економічною, політичною, соціальною і правовою нестабільністю, обмежує
притік іноземних інвестицій, необхідних для модернізації промисловості,
торгівлі і фінансової сфери.

На думку спеціалістів, біля 80 % інвестицій в Україну внесені саме через
офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні
договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства. Іноземні
інвестиції також можуть здійснюватися у вигляді обладнання і технологій.

Загалом класичними методами створення офшору є:

“Офшор – сейф”. Компанія створюється лише з метою зберігання і
використання коштів. Наприклад, у вас є деяка сума грошей і ви хотіли б
розмістити її в надійному місці. При цьому мати до неї негайний доступ,
вільно розпоряджатися цими фінансами і разом з тим бути захищеним від
політичної нестабільності тієї держави, в якій ви живете. Вихід – у
відкритті офшорної компанії, де ви директор і відповідно розпорядник
рахунку (про те, що ви і власник – ніхто не дізнається). Правильний
вибір юрисдикції фірми дає можливість вирішувати будь-які завдання.

Найбільш популярними для зберігання коштів є Співдружність Багамських
островів, Британські Віргінські острови, Беліз, Кайкос.

“Офшор – учасник вашого бізнесу”. Ваша компанія веде зовнішньоекономічну
діяльність і вам потрібно оптимізувати податки, спростити документообіг,
прискорити фінансові потоки і забезпечити їх надійність. У цьому випадку
офшорна компанія грає роль посередника між вашою місцевою компанією і
продавцем (покупцем), з яким ви ведете свій міжнародний бізнес.

“Імпорт основних засобів”. Цей спосіб використовується для імпортування,
наприклад, засобів виробництва з униканням при цьому сплати мита і ПДВ.

“Резидент НІДЕ”. Законодавство деяких країн дає можливість уникнути
оподаткування зарплати, яку приватна особа отримала під час закордонного
відрядження.

Останнім часом мета використання офшорних компаній дещо змінилася. Зараз
офшор є доволі ефективним інструментом стабілізації виплат, регулювання
цін експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських
прав, передачі обладнання в лізинг, найму персоналу, поставок
давальницької сировини, купівлі нерухомості за кордоном.

Офшорні юрисдикції

Країни, де реєструють офшорні компанії, умовно можна розділити на
декілька категорій.

1. Невеликі держави, острови з невисоким рівнем розвитку власної
економіки, але з досить високою політичною стабільністю (Багами,
Британські Віргінські острови, Вануату, Сейшельські острови і т.д). Як
правило, ці країни не висувають ніяких вимог до звітності, головне – це
внесення щорічного фіксованого збору в казну.

2. Країни, з боку керівництва яких здійснюється контроль більш жорсткий,
ніж у попередньому випадку, ведеться реєстр директорів і акціонерів
компаній. Але і престиж таких фірм набагато вищий. Це Кіпр, Ірландія,
Гібралтар, Люксембург, Швейцарія, острів Мен та ін.

3. Також є ряд неофшорних країн, в яких можна працювати в пристойній
компанії і при цьому виплачувати зовсім невеликі суми. Це США,
Великобританія, Канада. Ці держави мають такі організаційно-правові
форми, які дозволяють спокійно вести бізнес-діяльність з незначними
затратами на фіксовані збори.

Реєстрація і вартість офшорної компанії

Щодо процедури оформлення замовлення на реєстрацію компанії, то вона
займе не більше п’яти хвилин і здійснити її можна навіть на сайтах
компаній, що пропонують подібні послуги (до речі, цей ринок зараз дуже
розвинений).

Вартість послуг з відкриття та обслуговування офшорних компаній – різна.
По-перше, вона залежить від юрисдикції – є більш престижні і відповідно
дорожчі, а є дешевші, а по-друге – від типу компанії. Наприклад, офшорні
банки, трасти або страхові товариства коштують дорожче, ніж звичайна
фірма.

Має значення і характер ділової операції. Для одноразових звичайно
реєструють недорогі ($500-700) компанії, приміром, в офшорних зонах в
Карибському морі, Ла-Манші. Приблизно таку ж суму доведеться сплатити за
реєстрацію фірми у деяких штатах США.

Загалом ціна може коливатися від декількох сотень доларів до десятків
тисяч, якщо мова йде, наприклад, про відкриття компанії в Швейцарії ($15
тис.) або офшорного банку ($22 тис.). Щодо вартості послуг з утримання
компанії (документація, звіти), то вона становить від 450-800 до 6500
доларів США на рік.

Наприклад, вартість послуг однієї з київських консалтингових агенцій
така:

Маврикій – відповідно 1700 дол. і 1800 дол.

Великобританія – 2100 дол. і 1800 дол.

У вартість фірми в залежності від юрисдикції включені:

1. Реєстраційний збір.

2. Посвідчення про реєстрацію.

3. Статут компанії (By Laws або Memorandum of Association).

4. Протокол про призначення директора (ів).

5. Нотаріальне посвідчення і Apostille.

6. Випуск сертифікатів акцій.

7. Корпоративна печатка.

8. Юридична адреса.

9. Ліцензійний внесок на рік.

10. Секретарські послуги на рік.

11.Консультації по оподаткуванню конкретної юрисдикції

Деякі компанії, враховуючи індивідуальні побажання клієнта, пропонують
великий вибір цінових пакетів зі знижками. Багато з них надають послуги,
що потребують особливої конфіденційності (наприклад, створення фірми з
повним номінальним сервісом).

Офшор і українське законодавство

Спроби зупинити вивіз українського капіталу за кордон робилися вже
давно. Але спочатку вони носили більш декларативний характер. Вітчизняне
законодавство стало радикальнішим щодо питання офшорів тоді, коли
відчуло тиск з боку міжнародних організацій, що займаються боротьбою з
відмиванням “брудних” грошей. І хоча цей процес в Україні був не таким
активним, як, скажімо, в Росії, проте вітчизняні нормативно-правові
документи набагато жорсткіші в плані контролю і каральних заходів. До
того ж у них задіяна більша кількість різних державних органів.

До сьогоднішнього дня в державі було прийнято близько десяти різних
документів, які регламентували зовнішньоекономічну діяльність компаній.
Найбільш серйозними вважаються Постанова Кабінету Міністрів України №
1124 “Про сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів
боротьби з відмиванням грошей” та Закон України “Про запобігання і
протидію легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним
шляхом”. Прийняття саме цього документа вимагала FATF від України, і в
результаті він виявився навіть більш жорстким, ніж передбачалося.

Боротьба з офшором в країні призвела до таких результатів:

в своєму класичному варіанті, тобто Багами, Науру і т.д, офшор звузився
до мінімуму;

активний вивіз капіталів призвів до тиску з боку міжнародних
організацій, що мало негативні наслідки для економіки країни;

вітчизняні підприємці змушені змінювати свої схеми роботи залежно від
нового законодавства;

класичні офшорні методи змінюються більш складними.

Таким чином можна зробити висновок, що обтяжлива податкова політика
будь-якої держави і надалі примушуватиме бізнесменів знаходити шляхи
легального планування податків. До того ж цей процес весь час
змінюватиметься і сприятиме розвитку відповідного ринку послуг.

Список використаної літератури

Закон України “Про туризм” // Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”” //
Відомості Верховної Ради. – 2004. – N 13. – С.180.

Про заходи подальшого розвитку туризму: Постанова Кабінету Міністрів
України від 29.04.1999.

Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі
туризму: Указ Президента України від 14.12.2001 №1213/2001.

Про підтримку розвитку туризму в Україні: Указ Президента України від
02.03.2001 №127/2001.

Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ
Президента України.

Указ Президента України “Про підтримку розвитку туризму в Україні” від
2 березня 2001 р.

Виноградська А. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка.
Фінанси. Право. – 2002. – ВНП. 5. – С.13-18.

Захаревич Н. Галузь як джерело прибутку та відпочинку: Туризм // Україна
business. – 2002. – 8 серпня.

Кирилова А.Т., Волкова Л.А. Маркетинг у туризмі. Спб., 1996.

Куленко О. Туризм України // Вільне життя. – 2003. – 2 червня.

Кульчицький С. Втрачаємо гроші на туризмі і чималі // Діло. – 2003. – №
34. – 7-14 вересня. – С.15.

Олійник О. Туризм в Україні має перспективи // Урядовий кур’єр. – 2001.
– 25 лютого.

Федорченко В.К., Дворова Т.А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020