РЕФЕРАТ
на тему:
Представництво неповнолітніх в цивільному судочинстві
1. Поняття та ознаки представництва в цивільному судочинстві
Представництво — це правовідношення, відповідно до якого одна особа
(представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від
імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи
безпосередньо для неї цивільні права та обов’язки.
Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей
вид представництва називають законним. Так, законними
представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та
опікуни, а за осіб які були визнані недієздатними їх родичі,
опікуни[9]. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку
представляють, не бере участі у призначенні представника, а
повноваження представника безпосередньо визначаються законом.
Представництво характеризується наступними ознаками:
– цивільні права та обов’язки належать одній особі, а здійснюються
безпосередньо іншою;
– представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не
юридичних) дій представництвом не охоплюється);
– представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;
– представник діє виключно в межах наданих йому повноважень;
– правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він
представляє. Якщо укладена представником угода спричинила для
контрагента збитки, то зобов’язаною стороною буде не представник, а та
особа, яка надала йому повноваження для вчинення цієї угоди.
Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки цьому
інститутові юридичні особи мають можливість повніше здійснювати свої
повноваження, захищати інтереси в суді, арбітражному суді за допомогою
кваліфікованих юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація
цивільних прав недієздатними особами, малолітніми. Потреба
представництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності за
місцем постійного проживання, тяжкої хвороби та інших обставин
громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом
можливості: отримувати заробітну плату, пенсію, поштові перекази,
керувати транспортними засобами, розпоряджатися майном, захищати свої
інтереси в суді тощо. І саме в цих випадках йому на допомогу приходить
представник.
Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він
представляє і від імені якої виступає. Саме ці ознаки відрізняють
представництво від чималої низки подібних відносин.
Термін “представництво” в широкому розумінні включає відносини, які
існують між особами, коли одна з них діє за іншу або під її контролем.
Тому нерідко цим терміном користуються і тоді, коли йдеться про комісію,
торгове представництво, відносини з брокерами, маклерами, адвокатами.
2. Участь у справі представника , законні представники
Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права,
свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані
особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть
брати участь у цивільній справі особисто або через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі
представника.
Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень,
наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.
Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх
компетенції через свого представника.
Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років,
а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні
батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена,
можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі,
піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до
участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна
дієздатність якої обмежена.
Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою,
захищає опікун, призначений для опіки над її майном.
Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена
померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець
заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового
майна.
Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
3. Особи, які можуть і не можуть бути представниками
Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла
вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно
посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком
осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.
Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони,
третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або
беруть участь у справі на другій стороні.
Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як
секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.
Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім
випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є
стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.
1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі, мають бути посвідчені такими документами:
1) довіреністю фізичної особи;
2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове
становище і повноваження її керівника;
3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення
опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або
посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається,
перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за
місцем його проживання.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової
особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з
прикладенням печатки юридичної особи.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись
ордером, який виданий відповідним адвокатським об’єднанням, або
договором.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них,
посвідчені суддею, приєднуються до справи.
Фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою,
яка заноситься до журналу судового засідання.
4. Призначення або заміна законного представника судом
У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, визнаної
недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також у разі,
коли законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з
підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі і
пропонує органу опіки і піклування чи іншому органу, визначеному
законом, призначити або замінити законного представника.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може
вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що
їх має право вчиняти ця особа.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії
мають бути застережені у виданій йому довіреності.
Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються
статтями 248 – 250 Цивільного кодексу України.
Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за
довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або
усної заяви, зробленої у судовому засіданні.
У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не
може бути у цій самій справі представником іншої сторони.
У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з
прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із
заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних
чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або
держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може
здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути
залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю
ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь
зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є
обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за
необхідне.
Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу
звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних
інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої
вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45 цього Кодексу
звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або
зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої
подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення
вимоги у первісному обсязі.
Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах
якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без
розгляду.
Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про
наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви
про перегляд рішення у зв’язку з винятковими або нововиявленими
обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в суді.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які беруть
участь у справі для подання висновку, мають процесуальні права і
обов’язки, встановлені статтею 27 цього Кодексу, а також мають право
висловити свою думку щодо вирішення справи по суті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України.
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 5.
Загальна теорія цивільного права. – К., 1992. – С. 364.
Зобов’язальне право: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.
11.
Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М., 1997. – С.
102.
Цивільне право, ч. 1. – К.: Векіурі, 1997. – С. 402.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
