UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЩо означає категорія “причина і наслідок”? (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1995
Скачало338
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Що означає категорія “причина і наслідок”?

 

Категорія “причина і наслідок” проявляється через причинність –

генетичний звязок між одним станом видів і форм матерії в процесах її

руху і розвитку. Слід зазначити, що категорія “причина і наслідок”

більше відноситься до діалектики, яка розглядає явища в процесі їх

розвитку.

 

Виникнення будь-яких обєктів і систем і зміни їх властивостей в часі

мають свої підстави в попередніх станах матерії; ці підстави називають

причинами, а викликані ними зміни – наслідками.

 

Сущність причинності – породження причиною наслідоку; наслідок,

визначаючись причиною, здійснює зворотній вплив на неї. Причинність

обєктивна і всезагальна.

 

Діалектичний матеріалізм заперечує ідеалістичне трактування причинності

як субєктивної, “впорядковуючої” категорії пізнання або як прояв

“обєктивного духу”, “ідеї”. На основі причинності організується

матеріально-практична діяльність людини, виробляються наукові прогнози.

 

Як співвідноситься духовне в людині?

 

Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне

значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її

місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспільне життя

тощо.

 

Без розкриття змісту понять неможливо осягнути зміст духовного життя

людини та суспільства, тому що духовне життя і людина є формами прояву

та реалізації духовності, людського духу.

 

Поняття духовне, духовність є похідними від слова «дух», що

зустрічається уже в античній культурі та означає рухливе повітря,

повівання, дихання, носія життя, його енергетичний, активно-творчий

початок.

 

У філософському досвіді осягнення духу, духовності склалася та продовжує

розвиватися традиція їх висвітлення у бутті, в індивідуальному духовному

досвіді. Чи, як сказав Микола Бердяєв, шляхом пізнання змісту,

прилучення до нього. Зміст найбільш випукло зафіксовано у релігії,

мистецтві, мові. Смислові обриси духовності виступають як здатність та

потреба орієнтуватися на вищі, універсальні цінності Істини, Добра,

Краси у їх єдності. У такому розумінні духовність виявляється як ідеал,

до якого прагне людина та людство у духовному самовдосконаленні.

 

Духовність не обмежується лише ставленням до універсальних цінностей

(абсолюту), включає і ціннісне ставлення до світу, а також до себе, які

передбачають розвиток людської душі.

 

Отже, духовне та душевне життя людини генетично взаємопов'язані. У

культурі за поняттям «душевний» закріпився такий зміст, сповнений щирої

приязні.

 

Душевність розкривається як любов до ближнього, що розпочинається з

любові до себе (полюби ближнього як самого себе), як терпимість та

щиросердність, здатність до співчуття та милосердя (якщо до іншого

ставимось як до себе, а себе сприймаємо як цінність, то не будемо

безжалісними, байдужими, неповажливими, брехливими). Душевність

співвідноситься зі світом соціально-моральних почуттів людини, за

змістом не тотожна духовності, але й не відривна від неї. Ґрунтом

зростання бездуховності є бездушність, суспільне нерозвинута чуттєвість

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ