РЕФЕРАТ
на тему:
Система адміністративного права
Система адміністративного права — це внутрішня побудова галузі, яка
відображає послідовне розміщення елементів — інститутів і норм, що
утворюють її, їх єдність і структурний взаємозв’язок. Вона складається
із двох частин: загальної і особливої, що обумовлене сутністю і
специфікою державного управління, його багатогалузевим характером і
необхідністю постійного вдосконалення. Іноді говорять про спеціальну
частину адміністративного права.
Загальна частина адміністративного права об’єднує норми, що закріплюють
принципи державного управління; правове становище суб’єктів
адміністративного права (органів виконавчої влади, державних службовців,
громадян та ін.); форми і методи виконавчої та розпорядчої діяльності;
адміністративний процес; засоби забезпечення законності і дисципліни в
державному управлінні.
Особлива частина адміністративного права містить норми, що регулюють
управління промисловістю, агропромисловим комплексом,
соціально-культурною сферою (освітою, наукою та ін.),
адміністративно-політичною діяльністю (управління внутрішніми справами,
управління юстицією), а також міжгалузеве державне управління у сферах
статистики, стандартизації, ціноутворення і т. ін.
Зміст загальної і особливої частин адміністративного права є
взаємозалежним і складає єдине ціле. Норми загальної частини
застосовуються до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні
правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набрання чинності і
дію актів державного управління, реалізуються у процесі
виконавчо-розпорядчої діяльності органів управління у всіх галузях
соціально-культурного будівництва з урахуванням їх специфіки.
Поряд з поділом на дві основні частини (загальну і особливу) система
адміністративного права складається із адміністративно-правових
інститутів — груп норм, що регулюють тісно пов’язані, однорідні
суспільні відносини (наприклад, державної служби).
Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що
регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини
управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і
розпорядчої діяльності органів виконавчої влади,
внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у
процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх
юридично-владних повноважень.
Адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої
держава регулює однорідні суспільні відносини у сфері державного
управління, розвиває та зміцнює його демократичні основи.
Адміністративному праву належить особлива роль у механізмі правового
впливу — воно виступає необхідним і важливим інструментом управління
соціальними процесами у суспільстві. Інакше кажучи, адміністративне
право — це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права
специфікою предмета, методу регулювання та структурними особливостями
(системою розміщення нормативного матеріалу).
Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних
відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією функцій державного
управління, з приводу здійснення широкої і різноманітної виконавчої та
розпорядчої діяльності.
Адміністративному праву притаманні певні межі правового регулювання — цс
сфера діяльності виконавчих та розпорядчих органів і суспільні відносини
управлінського характеру, що складаються у цій сфері. Вони виникають,
розвиваються та припиняються між: вищими і нижчими органами виконавчої
влади (між Кабінетом Міністрів України і обласною державною
адміністрацією); органами виконавчої влади і підпорядкованими їм
підприємствами, установами, організаціями (між Міністерством освіти і
науки України і ректором вищого навчального закладу); органами
виконавчої влади, які не пов’язані безпосередньо підпорядкованістю (між
Міністерством охорони здоров’я України і Міністерством освіти і науки
України); органами управління і органами громадських організацій (між
обласною державною адміністрацією і президією обласної ради профспілок);
органами виконавчої влади і громадянами (між районним відділом
внутрішніх справ і громадянином, який притягається до адміністративної
відповідальності за адміністративний проступок).
Найбільш тісний зв’язок спостерігається між адміністративним правом і
конституційним правом, яке становить основу всіх галузей права,
включаючи й адміністративне. Предметом конституційною права є передусім
суспільні відносини, які складаються у зв’язку із здійсненням влади,
діяльністю органів державної влади, проведенням виборів до
представницьких органів державної влади, реалізацією конституційного
статусу громадян і т. ін. Конституційні положення закріплюють місце
органів виконавчої влади в системі державного механізму, підстави їх
взаємовідносин з органами державної влади, правосуддя і прокуратури,
важливі принципи їх формування і діяльності. Таким чином, приписи норм
конституційного права слугують вихідною основою для норм
адміністративного права, які регулюють різноманітну і повсякденну
виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління. В нормах
адміністративного права розвиваються і деталізуються положення
Конституцій України та інших джерел конституційного права щодо
функціонування виконавчих і розпорядчих органів.
Певні зв’язки існують між адміністративним правом і трудовим правом у
сфері регулювання службових відносин. Норми останнього визначають статус
державних службовців як учасників трудового процесу. Що стосується норм
адміністративного права, то вони регулюють дсржавнослужбові відносини, а
саме: умови вступу на державну службу, порядок її проходження, правила
користування документами, повноваження посадових осіб в організації
трудового процесу.
Адміністративне право носить тісно пов’язане з цивільним правом,
передусім тому, що ці галузі регулюють відносини майнового характеру.
Проте норми цивільного права стосуються майнових відносин, в яких
сторони є рівноправними, а норми адміністративного права — майнових
відносин, які базуються на адміністративній підпорядкованості одної
сторони другій.
Адміністративне право межує з фінансовим правом, яке регулює відносини,
що складаються у процесі фінансово-бюджетної діяльності держави. Для
регулювання цих відносин використовується адміністративно-правовий
метод. Однак фінансове право визнане самостійною галуззю, оскільки
регулювання мобілізації, розподілу та використання грошової маси в
державних інтересах має велике значення і характеризується специфічними
особливостями.
З низкою норм кримінального права пов’язаний зміст норм
адміністративного права про відповідальність за адміністративне
правопорушення. Так, КпАП встановлює адміністративну відповідальність
посадових осіб, а норми кримінального законодавства — їх кримінальну
відповідальність за посадові злочини.
Відмежування адміністративного права від інших галузей, які так чи
інакше з ним пов’язані, характеризує його самостійне значення. Водночас
співвідношення адміністративного права з суміжними галузями права
свідчить про їх взаємозв’язок в єдиній системі права.
Від адміністративного права як галузі права необхідно відрізняти
адміністративне законодавство, яке є складовим елементом законодавства
України. Якщо адміністративне право — це сукупність правових норм, що
регулюють суспільні відносини у сфері державного управління, то під
адміністративним законодавством розуміється система правових актів, в
яких ці норми знаходять свій зовнішній прояв. Адміністративне
законодавство охоплює не всі нормативно-правові акти, а тільки закони та
інші акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента
України та урядові постанови загально-нормативного характеру, що
належать до управлінської діяльності.
Особливості адміністративного права (своєрідності
адміністративно-правового методу регулювання) зумовлені специфікою
державного управління як юридично-владної діяльності, що здійснюється
виконавчими та іншими державними органами.
Використана література:
Адміністративне право України / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право,
2001. – 528 с.
Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком
Інтер, 1999. — 736 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
