РЕФЕРАТ
Статут підприємства
Підприємство – це статутний господарюючий суб’єкт. Статут підприємства
як локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і
предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни
статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної
правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших
правових актів підприємства, тому ст. 9 Закону України “Про підприємства
в Україні” спеціально визначає обов’язкові й альтернативні пункти, які
включаються до статуту підприємства.
Будь-яке підприємство (добровільне об’єднання підприємств) діє на
підставі власного статуту, тобто певного зібрання правил, що
регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими
суб’єктами.
Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств –
власником майна за участю трудового колективу. В статуті підприємства
визначається найменування підприємства, його місце знаходження, предмет
та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх
формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок
утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови
реорганізації та припинення діяльності підприємства.
Статут має відповідати основним положенням закону України про
підприємства; він затверджується власником (власниками) чи засновником
(засновниками) підприємства (добровільного об’єднання підприємств), а
для державних підприємств — власником майна за участю відповідного
трудового колективу.
У статуті підприємства мають бути визначені:
його точне найменування і місцезнаходження;
власник (власники) або засновник (засновники);
основна місія і цілі діяльності;
органи управління та порядок їх формування;
компетенція (повноваження) трудового колективу і його виборних органів;
джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення
існування.
В найменуванні підприємства повинні бути відображені його конкретна
назва (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне,
державне, акціонерне товариство) та інше.
У статуті повинен бути визначений орган, що має право репрезентувати
інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада
підприємства, профспілковий комітет тощо). В нього можуть включатися
положення, зв’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові
взаємини, які виникають на основі членства; про повноваження, порядок
створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо.
Законодавство встановлює певні вимоги до змісту установчих документів.
Зокрема, згідно із статтею 9 Закону “Про підприємства в Україні” у
статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства,
його місцезнаходження, предмет та цілі діяльності, його органи
управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового
колективу та його виборних органів, порядок формування майна
підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика,
майстерня тощо) та організаційно-правова форма. До статуту можуть
входити положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства:
про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про
повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про
знаки для товарів і послуг тощо. У статуті також визначається й орган,
який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового
колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).
Існують додаткові вимоги й до установчих документів господарських
товариств. Стаття 4 Закону України “Про господарські товариства” вимагає
зазначення в установчих документах господарських товариств таких даних,
як відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад
засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та
порядок формування статутного фонду, порядок розподілу прибутків та
збитків, склад та компетенція органів товариства й порядок ухвалення
ними рішень, перелік питань, для ухвалення яких необхідна одностайність
або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих
документів і порядок ліквідації та реорганізації товариства.
Інші статті Закону України “Про господарські товариства” встановлюють
додаткові вимоги до змісту установчих документів. Зокрема, згідно із
статтею 51 цього Закону установчі документи товариства з обмеженою
відповідальністю, крім даних, зазначених у статті 4 цього Закону,
повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір,
склад та порядок внесення ними вкладів. А стаття 37 цього Закону
встановлює, що статут акціонерного товариства, крім даних, вказаних у
статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що
випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів,
кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання
зобов’язань щодо викупу акцій, термін та порядок виплати частки прибутку
(дивідендів) раз на рік за підсумками календарного року.
Звернемо увагу, що відсутність таких відомостей в установчих документах
є підставою для відмови в державній реєстрації господарського
товариства.
Установчі документи складаються українською мовою. Якщо в роботі
державних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, що
працюють у місцях проживання більшості громадян інших, ніж українська,
національностей, використовуються поряд з українською і їхні національні
мови, установчі документи можуть бути складені цими національним мовами.
Установчі документи підписуються засновником (засновниками),
прошиваються і нумеруються. Якщо власником (власниками) суб’єкта
підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), то її (їхні)
підпис (підписи) на установчих документах засвідчується нотаріусом. А
якщо засновником (засновниками) є юридична особа, то підписи відповідних
посадових осіб засвідчуються печатками цієї юридичної особи. Установчі
документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.
Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству
несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають
документи для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Загалом, варто підготувати п’ять примірників установчих документів. До
органу державної реєстрації оформлені документи подаються в трьох
примірниках, з них два — оригінали, а один — нотаріально засвідчена
копія. За бажанням заявника орган державної реєстрації може прийняти ще
додатково дві-три копії установчих документів для внесення відміток про
державну реєстрацію. Ці копії повертаються разом з видачею свідоцтва про
державну реєстрацію.
Під час підготовки установчих документів потрібно звернутися по допомогу
до юриста, оскільки він знає, як підготувати установчі документи так,
щоб врахувати всі вимоги законодавства й відобразити в цих документах
інші відомості, що не суперечать законодавству і є важливими для
діяльності майбутнього підприємства.
Використана література
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка
підприємства – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2001. – 298
с.
2. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного –
Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
3. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних
ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.
4. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного
вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.
5. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред.
С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
