UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблема захисту прав дитини (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6172
Скачало641
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Проблема захисту прав дитини

 

у міжнародних конвенціях та деклараціях

 

Раніше люди й гадки не мали про права дітей. Дитину розглядали як

другорядний матеріал, з якого повинна утворитися повноцінна людина. До

думок дитини не прислухались, бо вважали їх незрілими та

нераціональними. Дорослі мали повну владу над дітьми, а дітям нічого не

залишалось, як сприймати все це як належне, бо необізнаність населення

про права та обов’язки дітей, необізнаність самих дітей завжди

залишалась і залишається актуальною проблемою нашого суспільства.

 

З плином часу ситуація поступово змінювалась. На початку століття права

дитини розглядались, в основному, як міри по захисту від рабства,

дитячої праці, торгівлі дітьми, проституції неповнолітніх, повної влади

батьків, економічної експлуатації. У зв’язку з цим Ліга Націй (прообраз

ООН) у 1924 році прийняла Женевську декларацію прав дитини.

 

Після другої Світової Війни, ООН (після створення у 1945 році) прийняла

у 1948 році Загальну декларацію прав людини, в якій зазначалося, що діти

повинні бути об’єктом особливого нагляду і допомоги.

 

Нарешті у 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини. Декларація прав

дитини 1959 року мала 10 коротких декларативних статей, програмних

положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеву

владу й уряд визнати викладені в ній права свободи й дотримуватися їх.

Це були 10 соціальних й правових принципів, які значно вплинули на

політику і справи уряду і людей в усьому світі.

 

Однак декларація (лат.Declaratia - проголошення) – не зобов’язує, не має

певної обов’язкової сили, це лише рекомендація. Нові часи, погіршення

положення дітей, потребували більш конкретних законів й заходів,

міжнародних договорів по захисту і забезпеченню прав дитини.

 

У 1979-1989 розробляється Конвенція ООН про права дитини. 20 листопада

1989 року Конвенція була прийнята. 26 січня 1990 року, в день відкриття

її для підписання, її підписала 61 країна.

 

Конвенція – документ високого міжнародного рівня, який має велику

обов’язкову силу для тих держав, які його ратифікували.

 

Необхідність охороняти дитину також була передбачена у Міжнародному

пакті про громадянські та політичні права 1966 року, міжнародному пакті

про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., документах

спеціалізованих установ ООН, таких як МОП, ЮНЕСКО, ВОЗ тощо.

 

Основним правовим принципом захисту дітей є рівність прав усіх дітей. У

ст.1 Декларації прав дитини 1959 року ООН проголосила, що перелічені в

Декларації права повинні визнаватися за усіма дітьми, без будь-яких

винятків та обмежень.

 

Особливістю прав дитини є необхідність спеціального захисту цих прав,

щоб були забезпечені можливості та сприятливі умови щодо вільного і

повноцінного розвитку дітей. Якнайкраще забезпечення інтересів і потреб

дитини – ось головний пріоритет у захисті прав дитини.

 

“Світовою конституцією прав дитини” називають Конвенцію про права

дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. З тих

пір Конвенцію ратифікували уряди всіх країн, за винятком Сомалі та

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ