Реферат на тему:
Система золотого стандарту
Міжнародні валютні відносини є невід’ємною складовою економіки. Валютні
відносини — це сукупність суспільних відносин, що складаються у зв’язку
з функціонуванням грошей у міжнародному обігу, які обслуговують взаємний
обмін результатами діяльності. їх функціонування і розвиток пов’язані з
обслуговуванням комплексу економічних зв’язків, що складаються між
окремими країнами, юридичними та приватними особами. Ідеться про
обслуговування зовнішньої торгівлі, вивезення капіталу, надання позик і
кредитів, науково-технічний обмін, розвиток туризму та ін.
Функціональні структури валютних відносин втілюються в історично
конкретних валютних системах. їх розглядають як форму правової та
інституціональної організації валютних відносин. Вирізняють національні
та світові валютні системи.
Національна валютна система — це органічна частина системи грошових
відносин окремих держав. її функціонування регулюється (з урахуванням
норм міжнародного права) національним законодавством країни, на основі
якого визначається міжнародний статус національної валюти — грошової
одиниці країни, встановлюються механізм взаємодії національних і
світових грошей, спосіб їх конвертованості, котирування й регулювання
валютних курсів, формування й використання міжнародної ліквідності,
золотовалютного запасу, кредитних ресурсів, форми та організації
міжнародних розрахунків тощо. До складу національних валютних систем
входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та
кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного
контролю, інші державні та приватнокомерційні інститути.
У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв’язків
відбувається взаємна інтеграція систем національних грошових і валютних
відносин. Функціональні відмінності між ними поступово зникають.
Світова валютна система є функціональною формою організації валютних
відносин на рівні міждержавних зв’язків. її розвиток регулюється
відповідними міждержавними валютними угодами, виконання яких
забезпечується створеними на колективній основі міждержавними
валютно-фінансовими і банківськими установами та організаціями.
Складники світової валютної системи:
• міжнародні ліквідні ресурси (іноземна валюта, золото та інші платіжні
засоби);
• механізм регулювання валютних паритетів і курсів;
• міжнародні валютні ринки і ринки золота;
• система міжнародного кредитування та міждержавних розрахунків;
• відповідні інфраструктурні ланки тощо.
Світова валютна система в еволюційному розвитку пройшла три основні
етапи — золотого, золотовалютного (доларового) і паперово-валютного
стандартів.
Система золотого стандарту сформувалася на початку XIX ст. і
функціонувала до 20—30-х років XX ст. її визначальними ознаками були
функціонування золота як світових грошей, фіксація золотого вмісту
національних валют, їх безпосередня конвертованість у золото, наявність
на цій основі фіксованих валютних курсів.
У період дії золотого стандарту золото перебувало в обігу у вигляді
карбованих монет не лише на зовнішньому ринку, а й нарівні з розмінними
паперовими грішми — на внутрішньому ринку. Це забезпечувало фактичну
тотожність національної грошової та валютної систем. їх відмінність
полягала в тому, що на світовому ринку золото було переважним засобом
платежу.
Обмінний валютний курс національних паперових грошей розраховувався за
співвідношенням їх золотого вмісту (масштабу цін), який встановлювався
державою. Так, якщо американський долар містив 1/20 унції золота, а
англійський фунт стерлінгів 1/4 унції, то їх обмінний курс становив 1:5
(1/4:1/20 = 5). Один фунт стерлінгів обмінювався на 5 дол.
Країни, що дотримувалися золотого стандарту, повинні були забезпечувати
жорстке співвідношення наявних запасів золота і кількості грошей в
обігу, а також вільну міграцію золота — його експорт та ім-
порт. За допомогою міграції золота покривалося пасивне сальдо платіжних
балансів, що забезпечувало стабільність валютних відносин.
Системі золотого стандарту належала важлива роль у розвитку міжнародних
торговельних відносин, інтернаціоналізації виробництва. Вона
забезпечувала загальність світових грошей, їх повну конвертованість,
стабільність купівельної спроможності та валютних курсів, а також
автоматичне (внаслідок міграції золота) врівноваження платіжних балансів
окремих держав, стабільність світових цін.
Водночас система золотого стандарту була занадто жорстка, недостатньо
еластична, дорога, залежала від видобутку монетарного золота. Найбільший
недолік полягав у тому, що умови функціонування золотого стандарту
істотно обмежували можливості здійснення окремими державами власної
валютно-грошової політики. Це пояснювалося тим, що безпосередньою
реакцією на збільшення обсягів паперової емісії та інфляційне знецінення
національних грошей був відплив золота за кордон і відповідне зменшення
золотих запасів. Це обмежувало можливості державного втручання у сферу
грошових і валютних відносин, їх цільового регулювання, використання у
конкретних напрямках економічної політики.
З огляду на зазначені обмеження після Першої світової війни золотий
стандарт було замінено золотовалютним (золотодевізним). Його сутність
полягала в тому, що поряд із золотом функцію міжнародних платіжних
засобів взяли на себе деякі валюти провідних країн світу.
Інституціонально система золотодевізного стандарту була заснована
рішеннями міжнародної Генуезької конференції. Проте й після укладення
Генуезької угоди грошові системи майже ЗО країн Заходу продовжували
функціонувати у режимі золотого стандарту.
Щоб зрозуміти, як золотий стандарт діяв на практиці, розглянемо, що
станеться, коли ціна фунта стерлінгів починає збільшуватися (понад 5
дол. за фунт). Якщо американський імпортер англійської твідової тканини,
що коштує 100 ф. ст., намагається сплатити за товар доларами, то він
коштуватиме понад 500 дол. Проте імпортер має інший вибір, який
передбачає купівлю золота, що може зменшити витрати. Замість того щоб
розплачуватися за тканину доларами, американський імпортер може обміняти
500 дол. на золото, переслати його до Великобританії й перетворити на
100 ф. ст. Пересилання золота до Великобританії є дешевшим доти, доки
вартість фунта стерлінгів перевищує 5 дол. (з додаванням невеликої суми
для оплати витрат, пов’язаних із перевезенням золота).
Збільшення ціни фунта веде до зростання валютних резервів (золота)
Великобританії та рівнозначних втрат США. Оскільки зміна у володінні
країною валютними резервами (золотом) веде до відповідної зміни у
грошовій масі, то переміщення золота зі США до Великобританії спричинює
збільшення її грошової маси, тоді як грошова маса США зменшується. Отже,
внаслідок збільшення пропозиції грошей у Великобританії рівень цін у цій
країні підвищується, а зниження пропозиції грошей у США зменшує там
рівень цін. Збільшення рівня цін у Великобританії порівняно з рівнем цін
у США спричинює знецінення фунта стерлінгів. Цей процес триватиме доти,
доки вартість фунта не повернеться до рівня, нижчого, ніж 5 дол. за
фунт.
Знецінення фунта і зменшення його вартості до рівня нижче 5 дол.,
навпаки, стимулює переміщення золота з Великобританії до США. Такі
переміщення золота збільшують пропозицію грошей у США і зменшують
пропозицію грошей у Великобританії, примушують фунт дорожчати до 5 дол.
Отже, при золотому стандарті підвищення або зниження валютного курсу
приводить у дію сили, що повертають його до паритету.
Доки додержуються правил золотого стандарту і підтримується гарантований
обмін валют на золото, доти обмінні курси залишатимуться постійними.
Проте, як і в розглянутому прикладі, дотримання золотого стандарту
означало, що країни більше не контролювали власної монетарної політики,
оскільки пропозиція грошей здебільшого визначалася потоками золота між
країнами. Крім того, на монетарну світову політику значно впливали
виробництво та відкриття нових родовищ золота. Коли у 70—80-х роках XIX
ст. виробництво золота було на низькому рівні, то пропозиція грошей у
світі підвищувалась повільно і не встигала за піднесенням світової
економіки. Результатом була дефляція, тобто зниження рівня цін.
Відкриття золота на Алясці й у Південній Америці у 90-х роках XIX ст.
істотно розширило його виробництво, що, у свою чергу, зумовило швидке
збільшення поставок грошей. Рівень цін підвищувався аж до Першої
світової війни.
Список використаної літератури:
Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. — М.:
Финстатинформ, 1995.
16. Анулова Г. Н. Денежно-кредитное регулирование: опыт развивающихся
стран. — М.: Финансы и статистика, 1992.
Бухвальд Б. Техника банковского дела. — М.: Финансы, 1993.
Быстрое Ф. Валютные и кредитные отношения в международной торговле. —
М.: Финансы и статистика, 1972.
Гальчинський А. С. Теорії грошей. — К.: Основи, 1996.
Дерев’янко О. Г. Фінансово-кредитний механізм у системі стратегічного
управління // Фінанси України. — 1998. — № 7. — С 28—35.
Долан Э. Дж, Кэмбелл К. Д., Кэмбелл Р. Д. Деньги, банковское дело и
денежно-кредитная политика. — М.; Л.: Профино, 1991.
Иришев Б. К Денежно-кредитная политика: концепции и механизм. —
Алма-Ата: Тылым, 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
