Реферат на тему:
Центр продуктивності України
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Центр продуктивності
з 1992 р. визначено головною науково-дослідною установою держави з
нормування праці та продуктивності. Пізніше
обсяг робіт був значно розширений, додалися нові галузі наукових
досліджень, проектування і впровадження розробок. Основними з них є
такі:
• створення державної системи управління нормуванням праці і розроблення
нормативних матеріалів з праці;
• розроблення та впровадження сучасних описів робіт та професій і
видання в рамках Національної професійної класифікації “Довідника
кваліфікаційних характеристик професій працівників” для всіх видів
економічної діяльності в Україні;
• створення державної системи управління продуктивністю економіки і
розвитку національного руху за високу продуктивність та якість робіт,
товарів і послуг на рівні світових стандартів;
• налагодження міжнародних зв’язків з проблем продуктивності із
світовими та європейськими науковими організаціями, урядовими і
неурядовими установами;
• організація, видання та розповсюдження фахового всеукраїнського
журналу “Продуктивність”.
За останні п’ять років фахівці Центру продуктивності розробили 76
нормативних збірників.
Центр продуктивності України працює над виконанням окремих програм,
головною з яких є державна “Програма щодо створення (удосконалення)
нормативної бази з праці на 1997-2000 pp.” як частина міждержавної
програми країн СНД. Як основний виконавець Центр продуктивності у 2000
р. завершив розроблення 22 збірників міжгалузевих норм (нормативів) з
праці за “Програмою …”, з яких 14 на той час уже затверджені
Міністерством праці та соціальної політики України і по мірі видання
поповнюють нормативну базу підприємств. У 1999 р. 1117 замовникам
відправлено 2260 примірників нормативів з праці.
Розроблено і впроваджено науково-методичну базу створення “Довідника
кваліфікаційних характеристик професій працівників” як складової
Національної професійної класифікації України. Центр продуктивності
співпрацює у цій галузі досліджень з 50 науковими установами, які
вдосконалюють зміст професійної діяльності працівників понад 90 галузей
економіки України. За останні три роки затверджені 34 оновлені випуски
“Довідника”, підготовлено до затвердження 17 випусків, видано 24
випуски, виконано 140 науково-методичних експертиз випусків “Довідника”
на різних етапах їх підготовки.
Видавництво Центру продуктивності задовольнило 15 тис. замовлень
користувачів випусків національного “Довідника кваліфікаційних
характеристик професій працівників”. Надано кілька тисяч консультацій з
питань переходу на нові стандарти змісту робіт і професійної діяльності.
Уперше в сучасній історії України описи професійної діяльності
працівників усіх галузей економіки виконано літературною українською
мовою із запровадженням технологічної термінології і норм професійних
стилів мовлення.
У квітні 1999 р. Міністерство праці та соціальної політики України з
ініціативи Центру продуктивності провело презентацію Меморандуму
Європейської Асоціації національних центрів продуктивності
“Продуктивність, інновації, якість трудового життя та зайнятість” за
участю генерального секретаря Асоціації А. С. Хубер-та (див. дод. 2). У
розробці цього Меморандуму брали участь фахівці Центру продуктивності.
Центр продуктивності підготував для розгляду у Кабінеті Міністрів
України ряд пропозицій з цього приводу, в тому числі проект
пілот-програми загальнодержавного значення. Підготовлено 10
науково-методичних розробок з питань розвитку продуктивності в умовах
перехідного періоду в економіці України. У порядку експерименту при
Центрі продуктивності створений центр підтримки малого бізнесу, який
протягом 1999 р. підготував 25 добірок інформаційно-методичних
матеріалів з питань організації малого бізнесу, дав понад 500
консультацій підприємцям і працівникам середніх та малих підприємств.
З 1996 р. Центр продуктивності заснував та видає науково-практичний
журнал “Продуктивність”, який визнаний Вищою атеста-ційною комісією
України фаховим науковим виданням.
Центр продуктивності України постійно підтримує тісні зв’язки з усіма
членами Європейської Асоціації національних центрів продуктивності, бере
активну участь у розробленні методологічних і практичних документів
Асоціації.
У рамках Світової Конфедерації наук з продуктивності та якості і
Світової Академії наук з продуктивності Центр підтримує тісні контакти з
ученими 30 країн світу. Багатьох з них запрошено до участі у заходах,
які відбудуться в Україні протягом двох наступних років під загальною
назвою “Продуктивність економіки перехідного періоду. Досвід та
проблеми”.
Два науковці Центру продуктивності обрані дійсними членами (академіками)
Світової Академії наук з продуктивності і гідно представляють Україну у
всіх заходах Академії.
Працівники Центру продуктивності брали участь і виступали з проблемними
доповідями на міжнародних і всеукраїнських з’їздах та конференціях
учених і практиків з широкого кола питань про продуктивність
національної та світової економіки.
Світова Конфедерація наук з продуктивності та якості, визнаючи високі
досягнення Центру у пропаганді ідей і практичні результати у
впровадженні розробок з ключових проблем продуктивності, визначила
установу своїм представництвом в Україні і надала Центру продуктивності
повноваження Відділення Світової Конфедерації.
Розробки та видання Центру продуктивності, активна й цілеспрямована
праця його фахівців та науковців, постійні зв’язки з тисячами
підприємств, роботодавців і працівників наочно демонструють правильність
обраного шляху в науково-дослідній сфері, велику перспективність
підходів до розвитку продуктивності економіки України у XXI ст.
Центр продуктивності завжди був відкритий для співробітництва і
партнерства, про що свідчить його безпосередня практична робота з
підприємствами базових галузей економіки України. Щороку укладається
близько 10 господарчих договорів на виконання складних і відповідальних
завдань, від яких залежить успіх підприємництва і добробут людей. І у
всіх випадках працівники Центру продуктивності України доводили, що вони
працюють відповідно до вимог часу.
За винятком Азіатської організації продуктивності, що докладає активних
міжнародних зусиль для спільної користі, МОП і ЄС, що сприяють
заснуванню та функціонуванню національних організацій продуктивності,
“добровільне” міжнародне співробітництво між центрами продуктивності
залишається недостатнім. В умовах, коли багато НОП змагаються за нові
джерела фінансування, їм складно тісно співпрацювати із собі подібними
іноземними установами при розробленні спільних дво- або багатосторонніх
програм, поки вони не знайдуть фінансового підґрунтя такої співпраці.
Проводяться конференції з продуктивності, де зустрічаються експерти з
продуктивності для обміну ідеями, але дискусії рідко виробляють програми
дій.
Однак, якщо не проводити власних досліджень для визначення змін у самій
природі продуктивності та якості, рушійна сила руху за продуктивність
зрештою вичерпається та втратить державну підтримку. НОП не зможуть
зберігати переконаність суспільства у важливості продуктивності, якщо не
продовжуватимуть дослідження істинної її природи і значення. Такий самий
феномен існує з вимірюванням продуктивності і міжнародними порівняннями.
Деякі з центрів періодично готують публікації щодо рівнів
продуктивності, тенденцій, міжнародних порівнянь. Вони використовують
доступні дані зовнішніх статистичних джерел і власні формули для
розрахунків, але рідко цікавляться законністю методів збирання цих
даних, бухгалтерських систем, зважених курсів обміну або формул. Такі
вимірювання стають інструментом політики. Принаймні потрібні деякі
обговорення між центрами з питань вимірювання продуктивності та більшої
прийнятності міжнародних порівнянь.
Безперервне змінювання глобального довкілля змушує НОП враховувати
необхідність своєї участі у світових подіях. Якщо ділова спільнота діє у
світовому масштабі, центри продуктивності не можуть зберігати
внутрішньодержавну орієнтацію. Спільні зусилля НОП в розробленні
потрібних програм на засадах спільної відповідальності сприятимуть цьому
процесу. Ці зусилля можуть бути спрямовані на обмін або спільне
розроблення навчальних програм, обмін викладачами і спільну підготовку
підручників.
Центри можуть також співпрацювати при розробленні фундаментальних та
соціальних питань продуктивності, що становлять зараз і становитимуть в
майбутньому глобальний спільний інтерес, таких як продуктивність і
соціальні проблеми, державне усвідомлення зберігання екології, добробут
і системи соціального страхування, освітня реформа тощо.
Крім особистих зустрічей на міжнародних конференціях, представники НОП
мають спільно працювати над розробленням міжнародних електронних
форумів, де співробітники центрів зможуть частіше зустрічатися для
обміну знаннями, досвідом, поглядами та ідеями. Для реалізації цієї ідеї
важливою є співпраця НОП щодо створення каталогів центрів продуктивності
та глобального каталогу баз даних, які пов’язані із проблемами
продуктивності та є досяжними в електронному або друкованому вигляді.
Вивчення таких баз даних дасть позитивні результати для всіх НОП.
Подібно тому, як це відбувається у приватному бізнесі, центри
продуктивності мають створити глобальну концепцію для реалізації
спільних проектів та партнерських угод. Національні організації
продуктивності потребують більш широкого міжнародного співробітництва.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Кардашевский В’., Бондаренко А. Повышение производительности:
европейский подход//Вопр. экономики. — 2000. — № 11. — С. 35—40.
2. Растимешин В., Куприянова Т. Управление производительностью: путь к
росту // Человек и труд. — 1996. — № 8. — С. 70-73; № 9. — C. 67-69.
3. Фильев В. Управление ростом производительности труда // Экономист. –
1997. – № 3. – С. 60-66.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
