.

Координація діяльності підприємств, установ і організацій міста, району, області у сфері зайнятості (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
303 2137
Скачать документ

Реферат на тему:

Координація діяльності підприємств, установ і організацій міста, району,
області у сфері зайнятості

Зміст

1. Використання принципів соціального партнерства у вирішенні проблем
зайнятості.

2. Координаційні комітети сприяння зайнятості населення: організація і
основні напрями діяльності.

3. Співробітництво підприємств, установ і організацій з місцевими
центрами зайнятості.

Список використаної літератури

Світовий досвід свідчить, що для успішного вирішення проблем
зайнятості, необхідно об’єднати зусилля всіх причетних до цього і
зацікавлених підприємств, установ, державних і громадських організацій.
Принцип соціального партнерства допомагає успішному здійсненню важливих
заходів соціально-економічного характеру.

Наприклад, при Міністерстві праці, зайнятості й населення Франції діє
Вищий комітет зайнятості, до складу якого входять представники
зацікавлених відомств, профспілок і профспілкових асоціацій,
підприємницьких об’єднань. Цей комітет виконує консультативні функції.
Він дає рекомендації при розробці політики зайнятості у районах,
найбільш уражених безробіттям. Комітет має місцеві консультативні
органи, які мають на меті об’єднання зусиль представників влади,
організацій працівників і підприємців в реалізації регіональних програм
зайнятості.

У діяльності всіх керівних органів Федерального відомства з питань праці
Німеччини як на рівні федеральних органів, так і на рівні земельних і
місцевих бірж праці на громадських засадах беруть участь представники
робітників, роботодавців і громадських корпорацій. На основі паритету
кожна з цих сторін складає третину членів цих органів. Представники
призначаються за пропозицією відповідних спілок або корпорацій.

Завдяки здійсненню принципу самоврядування в діяльності Федерального
відомства з питань праці виконується політичне завдання. Він допомагає
залучити сили громадськості до вирішення багатьох завдань, пов’язаних з
зайнятістю.

Законодавство України з питань зайнятості також передбачає широке
залучення громадськості до вирішення проблем зайнятості.

У ст. 21 Закону України “Про зайнятість населення” наголошується, що
права і повноваження професійних спілок щодо забезпечення захисту
громадян від безробіття та його наслідків визначаються генеральною,
галузевими, регіональними угодами та колективними договорами, що
укладаються профспілковими органами з власниками підприємств, установ,
організацій, а також шляхом проведення спільних консультацій з проблем
зайнятості населення.

Для підготовки погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості ст.
17 Закону України “Про зайнятість населення” передбачається створення з
однакової кількості представників профспілок, органів державного
управління, власників підприємств або уповноважених ними органів
координаційних комітетів сприяння зайнятості. Ініціатором створення
координаційних комітетів різних рівнів звичайно виступають відповідні
центри зайнятості. Представники державної служби зайнятості добре
розуміють, що прийняття погоджених заходів з питань зайнятості — одна з
важливих запорук їх успішного здійснення.

12 березня 1992 р. спільною постановою представників великої групи
профспілкових об’єднань, об’єднань роботодавців і представників
державних органів було прийнято рішення про створення Українського
координаційного комітету сприяння зайнятості населення і затверджено
Положення про цей комітет.

Інтереси професійних спілок у цьому комітеті представляють Рада
Федерації незалежних профспілок України, Координаційна рада солідарних
профспілок України, Виконавча рада незалежної профспілки гірників
України, Рада Федерації профспілки працівників кооперації та інших форм
вільного підприємництва України.

Інтереси органів державного управління за дорученням Кабінету Міністрів
України представляють Міністерство праці України, Міністерство економіки
України, Міністерство фінансів України за участю представника Державного
центру зайнятості.

Інтереси роботодавців недержавного сектору економіки представляють Союз
промисловців і підприємців України, Спілка орендарів і підприємців
України, Українська ліга підприємств з іноземним капіталом, Спілка малих
підприємств України.

Комітет було утворено у кількості 15 осіб: по 5 від кожної сторони.
Потім за погодженням сторін кількість членів Комітету була збільшена до
18.

Термін повноважень одного скликання Комітету становить 3 роки. Не
пізніше як за 2 місяці до закінчення повноважень сторони надсилають
пропозиції щодо його складу.

Кожний член Комітету набуває своїх повноважень після офіційного рішення
організації чи установи, що його делегувала, а у разі, коли одну сторону
складають кілька незалежних одна від одної організацій — після схвалення
кандидатури більшістю з них.

Засідання Комітету скликаються не рідше одного разу на квартал за
попереднім рішенням Комітету, за пропозицією голови комітету або кількох
сторін. Головуючий на засіданні обирається на одне засідання почергово
від кожної сторони.

Для виконання оперативних функцій та організації роботи Комітету між
його засіданнями обирається голова і два його заступники терміном на
один рік. Голова і його заступники мають представляти кожну з трьох
сторін Комітету.

Членом Комітету є також відповідальний секретар, який входить до штату
Державного центру зайнятості і призначається Міністром праці та
соціальної політики України за поданням Комітету. Витрати, пов’язані з
діяльністю Комітету, передбачаються в кошторисі Державного центру
зайнятості.

Розгляд питань на засіданні Комітету здійснюється, як правило, з
доповіддю або висновком з цього питання кожної з трьох представлених у
ньому сторін. Рішення Комітету приймаються на основі консенсусу і
доводяться до відповідних організацій у вигляді витягів із протоколів
засідань.

Рішення Комітету носять рекомендаційний характер.

При прийнятті рішень застосовується така процедура:

– засідання Комітету вважається повноважним, якщо на ньому присутня
кількість осіб, що представляє не менше 2/3 загальної кількості голосів;

– рішення Комітету приймається прямим відкритим голосуванням, якщо за
нього подано більше половини голосів;

– якщо при голосуванні голоси розділилися на рівні частини, то вирішення
питання переноситься на наступне засідання. Якщо прийняття рішення
переноситься таким чином двічі, то таке питання знімається з голосування
і рішення щодо нього не приймається.

Основними напрямами діяльності Українського координаційного комітету
сприяння зайнятості населення є:

— розробка і вдосконалення правової та нормативної основи ринку праці;

— формування і використання Державного фонду сприяння зайнятості
населення;

– розробка і реалізація державних програм зайнятості населення та джерел
їх фінансування, підготовка пропозицій Кабінету Міністрів України щодо
додаткових фінансових ресурсів для здійснення цих програм;

– координація зусиль господарських, профспілкових і державних органів
щодо пошуку шляхів ефективного використання трудових ресурсів,
запобігання зростанню безробіття та забезпечення соціального захисту
працівників найманої праці від безробіття;

– розробка пропозицій органами виконавчої влади щодо економічного
заохочення підприємств, установ і організацій у створенні додаткових
робочих місць, а також компенсації витрат, пов’язаних з підготовкою і
перепідготовкою працівників;

— міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення,
включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в
Україні;

– розробка та розвиток систем страхування по безробіттю;

– професійна орієнтація населення, професійна підготовка, перенавчання
безробітних новим професіям відповідно до структурних змін у галузях
народного господарства, в організації виробництва і праці, в розвитку
науково-технічного прогресу;

— оцінка чисельності вивільнюваних працівників та структури незайнятого
населення, що підлягає перенавчанню, і підготовка рекомендацій з цього
питання;

– розвиток навчальної бази центрів перенавчання в рамках державної
служби зайнятості, координація використання навчальної бази підприємств,
установ, організацій для перепідготовки незайнятого населення і
безробітних;

– регулювання міжтериторіального перерозподілу трудових ресурсів, який
сприяє зайнятості населення;

— розвиток служби зайнятості та її матеріально-технічної бази;

— інші питання регулювання ринку праці в Україні.

Комітет має право одержувати відповідну інформацію в межах сфери його
діяльності від державних органів управління та роботодавців, якщо така
інформація не є державною чи комерційною таємницею.

Крім Українського координаційного комітету сприяння зайнятості населення
в нашій державі діють координаційні комітети сприяння зайнятості
населення в Автономній Республіці Крим, в областях, у містах

Києві та Севастополі, а також у багатьох містах і районах, де виникли
гострі проблеми із забезпеченням зайнятості населення. Ці комітети є
постійно діючими незалежними тристоронніми органами. Комітети різних
рівнів не підпорядковуються один одному.

Український координаційний комітет організовує семінари для
територіальних координаційних комітетів. Він взаємодіє з обласними
координаційними комітетами у питаннях розгляду і погодження проектів
програм зайнятості.

Узгоджувальний і рекомендаційний характер діяльності координаційних
комітетів сприяння зайнятості населення особливого значення набуває в
умовах масового вивільнення працівників, а також організації
обов’язкового страхування від безробіття. Зусилля тристоронньої
громадської організації, якою є координаційний комітет сприяння
зайнятості населення, можуть забезпечити своєчасне і якісне виконання
необхідних заходів усіма підприємствами, установами та організаціями,
від яких залежить поліпшення становища на ринку праці.

Значення комітетів сприяння зайнятості особливо зростає зараз, коли
створюється нова система соціального захисту населення від безробіття на
основі загальнообов’язкового державного страхування. Усі види
матеріального забезпечення і соціальних послуг безробітних
фінансуватимуться за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття. Цей
Фонд є цільовим страховим фондом, самоврядною некомерційною
організацією.

Самоврядність — один із основних принципів організації системи
соціального страхування, суть її полягає у виведенні Фонду з
безпосереднього державного управління. Управління Фондом здійснюється на
паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і
роботодавців. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча
дирекція Фонду.

До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави,
застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов’язки на
громадських засадах.

Представниками держави є працівники центральних органів виконавчої
влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники
застрахованих осіб та роботодавці делегуються профспілками, їх
об’єднаннями та об’єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих
представників визначається сторонами самостійно. Строк

повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується
в день першого засідання нового складу правління Фонду.

Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду
строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова
правління Фонду має двох заступників, які разом з ним представляють
сторони. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до
затвердженого плану, але не рідше одного разу на квартал.

Правління Фонду має такі повноваження: затверджує статут Фонду,
затверджує документи, які регламентують внутрішню діяльність Фонду, у
тому числі виконавчої дирекції Фонду, затверджує бюджет Фонду на
поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру
страхових внесків та звіту про його виконання, розглядає кандидатури на
посаду керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників та дає
згоду на їх призначення або звільнення у встановленому порядку, вносить
Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для
подання у встановленому порядку Верховній Раді на затвердження.

Усю оперативну діяльність Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду,
функції якої покладено на державну службу зайнятості, що дозволяє
уникнути створення додаткових структур.

Нагляд за діяльністю Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття здійснює наглядова рада.
Наглядова рада контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове
використання ним коштів.

Наглядова рада складається з 15 осіб; до неї входять у рівній кількості
представники держави, застрахованих осіб і роботодавців. Представниками
держави є працівники центральних органів виконавчої влади, які
призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих
осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об’єднаннями та
об’єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників
визначається сторонами самостійно.

Наглядова рада діє на громадських засадах, до її складу не можуть
входити члени правління Фонду та працівники виконавчої дирекції Фонду.
Строк повноважень членів наглядової ради становить шість років.
Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на два роки зі
складу членів наглядової ради почергово від представників кожної сторони
і не може представляти ту сторону, від якої обрано голову правління
Фонду.

Наглядова рада виконує такі функції:

• обирає голову наглядової ради та затверджує двох його заступників, які
разом з головою представляють сторони;

• затверджує регламент роботи наглядової ради;

• заслуховує звіти правління Фонду та виконавчої дирекції Фонду з питань
виконання статутних завдань Фонду та цільового використання коштів
Фонду;

• у разі потреби вимагає від правління Фонду проведення аудиторської
перевірки діяльності Фонду;

• одержує необхідну інформацію про роботу органів управління Фонду.

Наглядова рада проводить свої засідання відповідно до плану, але не
рідше одного разу на квартал.

Прикінцевими положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття” організаційну
роботу щодо формування першого правління Фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття та
наглядової ради, а також проведення їх перших засідань було покладено на
Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення.

Створення самоврядної нової системи соціального страхування від
безробіття не означає, що держава не буде нести відповідальності за
діяльність Фонду, її роль змінюється і полягає у створенні необхідної
правової основи для впровадження страхування й забезпечення державних
гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав, участі в
управлінні Фондом на паритетних засадах із соціальними партнерами та
державному нагляді у сфері загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття.

Новий Закон про страхування від безробіття покладає багато нових
обов’язків на державну службу зайнятості, підносить її роль у здійсненні
соціального захисту громадян України від безробіття.

Список використаної та рекомендованої літератури

Библиотека управляющего персоналом: мировой опыт. Управление занятостью
и организация трудоустройства: Обзорная информация //Сост. В. И. Яровой;
Под ред. Г. В. Щёкина. —К.: МАУП, 1995. — 176 с.

Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та
законодавства про зайнятість населення //Право України. — 1994. — № 10.
— С. 39.

Гаврилина А. Практика применения законодательства о занятости населения
// Человек и труд. — 1995. — № 2. — С. 4-9.

Гаврилина А. К. Законодательство о занятости населения в государствах
СНГ (Аналитический обзор) //Право и экономика. — 1998. — № 6. — С.
111-115.

Грішова О. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної
підготовки //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. — С. 26-28.

Дисбаланс между спросом и предложением. Данные государственной службы
занятости о положении на рынке труда Украины //Персонал. — 1998. — № 2.
— С. 29.

КалепЛ. Профессиональная переориентация. Формирование мотивации выбора
новой профессии у безработных //Персонал. — № 2. — С. 66-68.

Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. —
1996. — № 5. — С. 30-33.

Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. — СПб.: СКФ
“Россия—Нева”, 1994. — 54 с.

Правовое регулирование рационального использования трудовых ресурсов
//Отв. ред. А. Р. Мацюк, 3. К. Симорот. — К.: Наук, думка, 1989. — 224
с.

Терюханова І. М. Соціально-економічні аспекти професійного навчання
незайнятого населення: Автореф: дис…. канд. екон. наук. — К., 2002.

Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації:
Автореф. дис. — Одеса, 1999.

Ушенко Н. В. Зайнятість населення та удосконалення економічного
механізму її державного регулювання в ринкових умовах: Автореф. дис. —
К., 2003.

Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка
України. — 1996. — № 9.

Юрлова Н. Рабсила есть… Механизм регулирования процессов высвобождения
и трудоустройства рабочей силы в Украине //Персонал. — 1998. — № 2. — С.
26-28.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020