Реферат на тему:
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації незайнятого
населення
Зміст
1. Сутність, мета і основні принципи професійного навчання незайнятого
населення.
2. Основні напрямки розвитку системи професійного навчання незайнятого
населення.
3. Управління системою професійного навчання незайнятого населення.
Список використаної літератури
У ст. 24 Закону України “Про зайнятість населення” чітко визначаються
випадки, коли може здійснюватись професійна підготовка осіб, що
зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і
безробітні:
• неможливість підібрати підходящу роботу через відсутність необхідної
професійної кваліфікації;
• необхідність змінити кваліфікацію у зв’язку з відсутністю роботи, яка
відповідає професійним навичкам;
• у разі втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією;
• пошук роботи вперше і відсутність професії (спеціальності).
З метою забезпечення єдиного науково-методичного підходу до реалізації
політики у сфері професійного навчання незайнятого населення, об’єднання
зусиль усіх зацікавлених відомств і організацій Кабінет Міністрів
України постановою від 1 лютого 1996 р. №150 ухвалив Концепцію
професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
незайнятого населення.
На основі узагальнення досвіду та вивчення літературних джерел
вітчизняних і зарубіжних спеціалістів в Україні створена
структурно-змістова модель професійної освіти, на підставі якої
здійснюються програми підготовки та перепідготовки працівників (ППП).
Незайняте населення, особливо вивільнені працівники і безробітні, які
довгий час не працюють, має певні специфічні якості внаслідок
переживань, пов’язаних із втратою роботи і неможливістю реалізуватися як
професіонал, що потребує здійснення психореабілітаційних заходів,
удосконалення роботи з профорієнтації, індивідуального визначення
профілю формування психологічної готовності громадян до навчання та
праці за новообраною професією.
Професійне навчання незайнятого населення покликане сприяти ефективному
використанню трудового потенціалу особи, підвищенню її соціальної та
професійної мобільності, бути засобом профілактики масового безробіття,
відігравати важливу роль у підготовці кадрів для структурної та
технологічної перебудови галузей економіки, стимулювати пошук незайнятим
громадянином найефективніших шляхів підвищення
професійно-кваліфікаційного рівня, інтелектуальної та трудової
незалежності.
Рис. 3.1. Структурно-змістова модель системи професійної освіти
працівників
Основна мета професійного навчання незайнятих громадян — сприяти їхньому
працевлаштуванню завдяки отриманню професії (спеціальності) або
підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності на ринку праці.
В основу професійного навчання незайнятого населення покладено такі
принципи:
• добровільність професійного навчання;
• відповідність професійного навчання незайнятого населення державним
вимогам;
• зв’язок професійного навчання з процесами ринкових перетворень,
розвитком різних форм власності та господарювання, реструктуризацією
економіки та зайнятості населення;
• орієнтація незайнятого населення на перспективні сфери трудової
діяльності згідно з попитом на ринку праці;
• диференційований підхід до різних соціальних груп незайнятого
населення;
• упровадження модульної системи професійного навчання з використанням
індивідуального підходу до кожної особи;
• децентралізація управління професійною освітою незайнятих громадян;
• взаємозв’язок професійного навчання незайнятого населення із загальною
системою безперервної професійної освіти.
Згідно з концепцією професійної підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації незайнятого населення професійне навчання цих громадян
здійснюється у порівняно короткі терміни з урахуванням наявного
життєвого, професійного досвіду і психічного стану. Максимальний термін
навчання — до одного року. В окремих випадках цей термін може бути
подовжений державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної
політики України за погодженням з Міністерством освіти і науки України
до півтора року. Проте обмежені фінансові ресурси державної служби
зайнятості не дають змоги скористатися цією можливістю.
Порядок комплектування навчальних груп і терміни навчання визначені в
Положенні про організацію професійної підготовки, підвищення
кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і незайнятого
населення, затвердженому наказом Міністерства праці України від ЗО
червня 1994 р. № 36/206.
Професійне навчання громадян, що зареєстровані в місцевих центрах
зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, організовується
державною службою зайнятості на договірній основі в навчальних закладах,
на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від рівня їх
підпорядкованості, діяльність яких пов’язана з наданням послуг
для одержання професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів
кваліфікації, а також у навчальних закладах державної служби зайнятості.
Ці навчальні заклади (установи, організації) повинні мати спеціальні
дозволи (ліцензії), які видаються у встановленому порядку.
Для професійного навчання незайнятого населення застосовують такі його
види:
• підготовка робітників — для осіб, які не мають професії й будуть
набувати її вперше;
• підготовка робітників і фахівців з вищою освітою — для осіб, які
виявили бажання перекваліфікуватися з метою наступного працевлаштування
за набутою новою професією (спеціальністю);
• підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою з метою
удосконалення знань, умінь і навичок за наявними у них професіями
(спеціальностями), оволодіння новими функціональними обов’язками і
особливостями майбутньої трудової діяльності в умовах ринкових відносин,
зокрема вивчення основ підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо.
Громадяни, зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, безробітні і потребують професійної підготовки або
перепідготовки, проходять професійне консультування з метою ознайомлення
з потребами ринку робочої сили, вимогами до працівника та рівня
кваліфікації, можливостями та умовами навчання. З особами, які
направляються на професійне навчання, місцеві центри зайнятості
укладають відповідні договори та видають направлення на навчання.
Професійне навчання працівників може організовуватись за курсовою або
індивідуальною формами навчання, а перепідготовка фахівців з вищою
освітою — лише за курсовою. При курсовій формі навчання групи
комплектуються в кількості 25-30 осіб, але не менше 7 осіб для
робітничих професій і 10 — для фахівців з вищою освітою із осіб, які
навчаються за однією професією (спеціальністю).
Рівень охоплення незайнятого населення професійним навчанням залишається
досить невисоким. Наприклад, у 2000 р. на професійне навчання було
направлено лише 137,2 тис. осіб, або 5 % чисельності громадян, які
звернулись до служби зайнятості по допомогу у працевлаштуванні. У
територіальному розрізі даний показник коливався у 2000 р. від 3,7 % у
Закарпатській області до 14,9 % у м. Києві, що свідчить про неоднакове
ставлення служб зайнятості до професійного навчання незайнятого
населення. Кількість громадян, які перебували на обліку в службі
зайнятості у 2000 р. і проходили професійне навчання, скоротилась до 5 %
проти 6,5 % у 1993 р. (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Охоплення незайнятого населення професійним навчанням та відрахування з
нього у 1993-2000 pp.
Показник Рік
1993 1996 1997 1998 1999 2000
Перебувало на обліку в службі зайнятості, осіб 557512 982626 1455150
2036708 2475900 2744097
3 них: проходили професійне навчання, осіб 36448 67969 53378 105238
126518 137164
% у чисельності тих, хто перебував на обліку в службі зайнятості 6,5 6,9
3,7 5,2 5,1 5,0
3 них: залишили навчання, осіб 2961 3159 1546 2675 3298 3271
% у чисельності тих, хто проходив професійне навчання 8,1 4,6 2,9 2,5
2,6 2,4
3 них: залишили навчання без поважних причин, осіб 1558 1243 605 1041
1383 1149
% у чисельності тих, хто залишив навчання 52,6 39,3 39,1 38,9 41,9 35,1
Терміни професійної підготовки нових робітників (тих, хто навчається
вперше) установлюються до 6 місяців, а з складних професій — до 10
місяців.
При перепідготовці робітників (тих, хто виявив бажання змінити професію)
терміни навчання не повинні бути меншими від половини строків,
установлених для підготовки нових робітників. При цьому враховуються
професійний рівень осіб, які навчатимуться, їх практичний досвід.
Терміни навчання при підвищенні кваліфікації робітників з метою
присвоєння їм вищої кваліфікації (тарифного розряду, класу, категорії)
установлюється від 1 до 3 місяців залежно від складності професії.
Терміни підвищення кваліфікації робітників на курсах цільового
призначення (якщо для роботи на робочих місцях необхідно вивчити та
освоїти нову техніку, обладнання, технологічні процеси, пов’язані з
покращенням якості продукції тощо) установлюються не менше 20 годин.
Тривалість часу на перепідготовку незайнятих громадян з вищою освітою
становить для молодших спеціалістів не менше 850 аудиторних годин,
спеціалістів — не менше 1200.
Тривалість підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою
встановлюється з урахуванням мети і складності навчання, категорії та
професійної кваліфікації слухачів: короткострокове — від 20 до 72 годин,
довгострокове — від 72 до 432 годин.
У всіх випадках установлюється тижневе навантаження на слухача не менше
36 годин.
Період професійного навчання громадянина зараховується в його трудовий
стаж. Відповідний запис вноситься до трудової книжки навчальним закладом
у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про зайнятість населення”
громадянам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу у зв’язку зі змінами в
організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією,
реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ,
організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і
військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку зі
скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх
реєстрації у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, і
безробітних, у період професійної підготовки і перепідготовки
виплачується матеріальна допомога в розмірі 75 % їх середньої заробітної
плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної
плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за
минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру
мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які зареєстровані в державній службі зайнятості на загальних
підставах або які вперше шукають роботу чи тривалий час (більше шести
місяців) не працюють, або закінчили навчання у професійно-технічних і
вищих закладах освіти чи звільнилися зі строкової військової або
альтернативної (невійськової) служби, зареєстрованим у державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, у період
професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна
допомога у розмірі допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї
категорії громадян (ст. 28,29 Закону України “Про зайнятість
населення”).
Управління системою професійного навчання незайнятого населення
здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України і
Міністерством освіти і науки України. Організаційна структура цієї
системи включає Державний центр зайнятості, місцеві центри зайнятості та
відповідні відділи у цих центрах.
Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики
забезпечує через свої органи на місцях організацію професійного навчання
незайнятого населення, здійснює контроль і координацію роботи органів
державної служби зайнятості в цьому напрямку, визначає пріоритетні
напрями професійного навчання незайнятого населення, забезпечує місцеві
центри зайнятості необхідними методичними, аналітичними, інформаційними
та іншими матеріалами.
Кримський республіканський, обласні, Київський і Севастопольський міські
центри зайнятості забезпечують реалізацію у регіонах державної політики
у сфері професійного навчання незайнятого населення, здійснюють
фінансове забезпечення навчального процесу. Безпосередню організацію
професійного навчання вивільнених працівників і незайнятого населення в
регіонах здійснюють відповідні відділи центрів зайнятості. Вони планують
та організовують заходи, пов’язані з професійним навчанням незайнятого
населення з урахуванням поточної та додаткової потреби регіонів у
робітничих кадрах і спеціалістах, наявних фінансових ресурсів,
професійних інтересів, нахилів, здібностей та стану здоров’я громадян,
можливостей навчальних закладів, підприємств, установ і організацій, де
буде здійснюватися навчання, та їх матеріально-технічного, кадрового і
методичного забезпечення, контролюють виконання навчальних планів і
програм, відвідування слухачами занять, здійснюють підвищення
кваліфікації спеціалістів місцевих центрів зайнятості, які займаються
питаннями професійного навчання незайнятого населення, надають методичну
допомогу місцевим центрам зайнятості, ведуть відповідну статистичну
звітність.
Місцеві центри зайнятості, крім Кримського республіканського, обласних,
Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, визначають
поточну та перспективну потребу в кадрах за професією і кваліфікацією і
на цій основі здійснюють практичну роботу з відбору та направлення
громадян на професійне навчання. Організовують (у разі делегування їм
відповідних функцій) безпосередньо це навчання на підставі укладених
ними за попереднім погодженням з обласним центром зайнятості договору з
навчальними закладами та підприємствами, що розташовані на їх території,
займаються працевлаштуванням громадян, які закінчили професійне
навчання.
На власній навчальній базі державна служба зайнятості здійснює
професійне навчання незайнятого населення для задоволення поточних
потреб регіону в кадрах за рідкісними професіями, які матимуть обмежений
попит в регіонах або в яких буде гостра потреба у зв’язку зі структурною
та технологічною перебудовою виробництва і підготов-
ка за якими в Інших навчальних закладах регіону не здійснюється, а також
підвищення кваліфікації працівників місцевих центрів зайнятості.
Професійне навчання громадян, які зареєстровані у службі зайнятості як
такі, що шукають роботу, здійснюється за рахунок коштів Державного фонду
сприяння зайнятості населення.
У випадках, коли професійне навчання проходить громадянин, який за
попереднім місцем роботи протягом двох років до вивільнення не мав змоги
підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію, витрати
компенсуються за рахунок підприємства, установи, організації, з яких
вивільнено цього працівника (ч. 2 п. 4 ст. 26 Закону України “Про
зайнятість населення”).
Підприємства, установи та організації, що зареєстровані в державній
службі зайнятості як платники збору до Державного фонду сприяння
зайнятості населення, а з 2000 р. до Фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування, згідно зі ст. 19 ти 26 Закону
України “Про зайнятість населення” мають право на компенсацію до 50 %
витрат:
— на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв’язку зі
змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування
на цьому підприємстві, в установі, організації;
— на організацію навчання прийнятих на роботу громадян, вивільнених з
інших підприємств, установ, організацій, які були зареєстровані центром
зайнятості відповідно до ст. 26 зазначеного Закону.
Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України
від 19 жовтня 1999 р. №185 з 1 січня 2000 р. введено в дію порядок,
згідно з яким для розгляду і вирішення питання про компенсацію цих
витрат підприємства, установи, організації у місячний термін з дня
працевлаштування або переведення на іншу роботу за набутою професією
(спеціальністю) громадян, які закінчили навчання, повинні подати заяву
(у довільній формі) з усіма необхідними документами до центру зайнятості
Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського
міських центрів зайнятості, яка передається до регіональних
координаційних комітетів сприяння зайнятості населення.
Рішення про розмір компенсації або відмову про її виплату, джерела
фінансування приймаються регіональними державними адміністраціями та
органами місцевого самоврядування за поданням координаційних комітетів
сприяння зайнятості. У разі компенсації цих витрат за рахунок Державного
фонду сприяння зайнятості населення вона здійснюється в межах коштів,
передбачених на ці цілі в кошторисах центрів зайнятості відповідно до
регіональних програм зайнятості населення.
З метою підвищення ефективності професійного навчання, введення в
навчальний процес гнучких програмних технологій, індивідуалізації
навчальних програм з урахуванням наявних знань та вмінь слухачів
впроваджується модульна система професійного навчання. Положення про
організацію професійного навчання незайнятого населення за модульною
системою затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики
України і Міністерства освіти і науки України від 8 липня 1999р.
№113/247.
Модульна система професійного навчання — це гнучка інноваційна
педагогічна технологія організації навчального процесу у
професійно-технічних навчальних закладах, що ґрунтується на
індивідуалізованому підході до освоєння модулів трудових навичок
особистістю у визначеній професії за індивідуальними навчальними
програмами.
Модуль трудових навичок — це опис роботи в рамках виробничого завдання
чи професії (спеціальності), виражений у вигляді модульних блоків.
Модульний блок — це логічно довершена, прийнятна частина роботи в рамках
виробничого завдання, професії (спеціальності) чи сфери діяльності з
чітко визначеним початком та закінченням.
На першому етапі організації навчального процесу за модульною системою у
навчальному закладі проводиться тестування слухачів з метою виявлення
базового рівня їхніх знань та вмінь за професією. За результатами
тестування для кожного слухача розробляється індивідуальна модульна
навчальна програма, за якою і здійснюється навчання. Термін навчання для
кожного слухача визначається індивідуально.
Професійне навчання за модульною системою здійснюється в навчальних
групах, кількість слухачів у яких на початок навчання становить
щонайбільше 15 і щонайменше 7 осіб. До викладацької роботи за модульною
системою залучаються педагогічні працівники з вищою освітою та
практичним досвідом педагогічної роботи не менше трьох років, які
пройшли підвищення кваліфікації з методики модульного професійного
навчання і одержали сертифікат установленого зразка.
За участю Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної
політики України, а також навчальних закладів освіти триває робота із
запровадження модульного навчання для дорослого незайнятого населення.
Так, у 1998 р. було розроблено 815 навчальних елементів (навчальних
посібників) модульних програм за методикою Міжнародної організації
праці, а у 2001 р. їх кількість значно зросла і перевищила 1000.
Наприкінці жовтня 2000 р. у Києві відбувся міжнародний семінар з питань
перепідготовки робочої сили з використанням модульних технологій
професійного навчання, організатором якого були МОП, ПРООН та
Міністерство праці України. Представники понад десяти країн світу
ознайомилися з досвідом України, його визнано успішним і рекомендовано
для запровадження в усіх країнах Східної Європи.
Державна служба зайнятості надає такі профорієнтаційні послуги: інформує
щодо змісту професій і спеціальностей та умов успішного оволодіння ними,
допомагає у виборі виду професійної діяльності, що найбільше відповідає
здібностям особистості, стану її здоров’я, вимогам ринку праці, спонукає
безробітних до самостійного пошуку роботи та працевлаштування,
індивідуальної трудової діяльності і роботи у сфері малого та середнього
бізнесу. Загальна чисельність осіб, які в 1991-2000 pp. та протягом 2002
р. скористалися профорієнтаційними послугами, становила 7,7 млн чоловік.
Останніми роками попит на навчання перевищує можливості державної служби
зайнятості. Доказом цього є різниця між кількістю осіб, які виявили
бажання навчатися, і кількістю осіб, які розпочали навчання. Слід
відзначити, що останніми роками кількість громадян, які навчаються за
направленням служби зайнятості, невпинно зростає. Початкове професійне
навчання здобувають ЗО % осіб, які навчаються, і має тенденцію до спаду;
5 % становлять особи, що підвищують кваліфікацію; 65 % — це особи,
професія (спеціальність) яких втратила попит, вони проходять курси
перенавчання, щоб здобути іншу професію.
У 1998 р. чисельність осіб, охоплених профнавчанням, становила 105,2
тис., тобто збільшилась удвічі (у Волинській, Донецькій, Полтавській,
Львівській областях, м. Севастополі — у 3,1 — 3,7 раза). Професійна
підготовка та перепідготовка здійснювалася за 212 професіями та
спеціальностями (у 1997 р. — за 167). Розширюються заходи щодо
збільшення обсягів підготовки незайнятих громадян для зайняття
підприємницькою діяльністю, зокрема закінчився експеримент зі створення
9 бізнес-інкубаторів, у яких проводилось навчання за напрямом “менеджер
малого бізнесу”. У багатьох регіонах служби зайнятості активно
співпрацюють з кадровими службами підприємств, установ і організацій при
розробці програми підготовки кадрів під конкретні робочі місця.
Розвиток професійного навчання незайнятого населення подано в табл.
3.2-3.4 і на рис. 3.2, 3.3.
Структура чисельності громадян за кваліфікаційною ознакою, які навчались
у 2001 р.
Рис Структура чисельності громадян, що проходили навчання в навчальних
закладах різного підпорядкування в 2001 р.
Список використаної літератури
Библиотека управляющего персоналом: мировой опыт. Управление занятостью
и организация трудоустройства: Обзорная информация //Сост. В. И. Яровой;
Под ред. Г. В. Щёкина. —К.: МАУП, 1995. — 176 с.
Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та
законодавства про зайнятість населення //Право України. — 1994. — № 10.
— С. 39.
Гаврилина А. Практика применения законодательства о занятости населения
// Человек и труд. — 1995. — № 2. — С. 4-9.
Гаврилина А. К. Законодательство о занятости населения в государствах
СНГ (Аналитический обзор) //Право и экономика. — 1998. — № 6. — С.
111-115.
Грішова О. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної
підготовки //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. — С. 26-28.
Дисбаланс между спросом и предложением. Данные государственной службы
занятости о положении на рынке труда Украины //Персонал. — 1998. — № 2.
— С. 29.
КалепЛ. Профессиональная переориентация. Формирование мотивации выбора
новой профессии у безработных //Персонал. — № 2. — С. 66-68.
Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. —
1996. — № 5. — С. 30-33.
Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. — СПб.: СКФ
“Россия—Нева”, 1994. — 54 с.
Правовое регулирование рационального использования трудовых ресурсов
//Отв. ред. А. Р. Мацюк, 3. К. Симорот. — К.: Наук, думка, 1989. — 224
с.
Терюханова І. М. Соціально-економічні аспекти професійного навчання
незайнятого населення: Автореф: дис…. канд. екон. наук. — К., 2002.
Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації:
Автореф. дис. — Одеса, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
