Реферат на тему:
Порядок реєстрації безробітних, пошуку їм підходящої роботи та
працевлаштування
Зміст
1. Порядок реєстрації та перереєстрації громадян як таких, що шукають
роботу, безробітних.
2. Гарантії працевлаштування громадян, які потребують соціального
захисту.
3. Підходяща робота.
4. Порядок і умови оформлення іноземним громадянам дозволу на
працевлаштування в Україні.
Список використаної літератури
До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть
звертатися усі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також
зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, праце-влаштуватися
за сумісництвом чи у вільний від роботи час. Усі ці послуги державна
служба зайнятості надає безкоштовно.
Відповідно до останньої редакції Закону України “Про зайнятість
населення” Кабінет Міністрів України постановою від 27 квітня 1998 р. №
578 затвердив важливий документ, яким державна служба зайнятості
керується у своїй діяльності, — Положення про порядок реєстрації,
перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і
безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання
матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки
(далі — Положення про реєстрацію).
Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи,
працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час і
звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку в місцевому
центрі зайнятості. Під час прийому таких громадян працівник державної
служби зайнятості проводить консультацію з цих питань і робить
відповідні записи у спеціальній картці консультації.
Незайняті громадяни (у тому числі особи, які доглядають за інвалідом І
групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером,
який за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду),
інваліди та пенсіонери, які звертаються до державної служби зайнятості
за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі. Під
час реєстрації кожна особа самостійно або із застосуванням
автоматизованої системи за допомогою працівника державної служби
зайнятості заповнює картку персонального обліку (далі — КПО)
громадянина, який шукає роботу (безробітного), і особистим підписом
підтверджує достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється зі
спеціальною пам’яткою про права й обов’язки громадян, які звернулися до
державної служби зайнятості.
Перелік документів, які слід подати окремим категоріям громадян, і
строки реєстрації в державній службі зайнятості наведено в табл. 4.1.
Громадяни, зазначені в п. 1, 3, 6, 7, 8 наведеної таблиці, за умови
дотримання строків реєстрації одержують пільги і особливі гарантії
відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”. У
разі, коли громадяни без поважних причин своєчасно не зареєструвалися у
державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, вони втрачають
пільги, передбачені п. 1 ст. 26 зазначеного Закону, а умови виплати
допомоги по безробіттю та її розмір встановлюється на підставі ст. 26 і
29 цього ж Закону як громадянам, зареєстрованим на загальних підставах.
Таблиця 4.1
Умови реєстрації громадян, які шукають роботу, державною службою
зайнятості
№ п/п Категорія громадян Документи, які необхідно подати для реєстрації
Термін реєстрації
1 2 3 4
1 Громадяни, які втратили роботу з ініціативи власника (п. 1 ст. 40 КЗпП
України) Паспорт, трудова книжка, документ про освіту Протягом 7
календарних днів після звільнення
2 Особи віком від 15 до 16 років Свідоцтво про народження, довідка з ЖЕК
або органу місцевого самоврядування із зазначенням постійного місця
проживання, письмова згода одного з батьків або опікуна
3 Громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку,
профзахворювання і потребують професійної підготовки Довідка МСЕК щодо
професійної придатності, паспорт, трудова книжка
1 2 3 4
4 Випускники вищих навчальних закладів Паспорт, диплом, направлення на
роботу, довідка про відмову у працевлаштуванні або довідка про
самостійне працевлаштування Протягом календарного року з дня закінчення
навчання
5 Випускники професійно-технічних училищ Паспорт, документ про освіту,
довідка про самостійне працевлаштування Протягом календарного року після
закінчення навчання
6 Громадяни, переселені з території радіоактивного забруднення Паспорт,
трудова книжка, у разі відсутності запису у трудовій книжці — довідка
про відселення або самостійне переселення Протягом одного місяця після
звільнення
7 Громадяни, які втратили роботу у колективних сільськогосподарських
підприємствах, у т ч звільнені за ? 1 ст 40 КЗпП України Паспорт,
трудова книжка, у разі необхідності — документ про освіту, довідка про
вихід зі складу членів сільськогосподарського підприємства, кооперативу,
товариства Протягом 7 календарних днів після звільнення
8 Військовослужбовці, звільнені у зв’язку зі скороченням штату без права
на пенсію Військовий квиток, документ про освіту Протягом 7 календарних
днів з дня взяття на військовий облік військовим комісаріатом
9 Громадяни, які отримують пенсію Паспорт, трудова книжка, пенсійне
посвідчення або посвідчення Інваліда
Громадяни України, які працювали за кордоном, у тому числі у країнах
СНД, у державній службі зайнятості реєструються як такі, що шукають
роботу, на загальних підставах незалежно від причини звільнення.
Окремі автори, зокрема Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань,
вважають підпункт “Д” Положення про реєстрацію стосовно колишніх членів
колективних сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських
акціонерних товариств (п. 7 табл. 4.1) не зовсім коректним, оскільки у
названих сільськогосподарських підприємствах ведуться трудові книжки, а
вимога вийти зі складу “членів акціонерного товариства” — це
дискримінація прав відповідних категорій громадян. Проте автори не
ставлять під сумнів правомірність відповідних правил.
Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації
підбирається підходяща робота. Семиденний строк підбору підходящої
роботи починається з дня реєстрації громадянина як такого, що шукає
роботу.
Якщо громадянин у період пошуку роботи не відвідував центр зайнятості у
призначені дні через хворобу або з інших поважних причин, то строк
підбору підходящої роботи відповідно продовжується, а він повинен
звернутися до центру зайнятості на наступний день після хвороби чи іншої
поважної причини.
Громадяни, які зареєстровані у державній службі зайнятості згідно з п. 1
ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення” і відмовилися від двох
пропозицій підходящої роботи у період пошуку роботи, втрачають право на
отримання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою
перереєстрацією на загальних підставах як таких, що шукають роботу.
Громадяни, які зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, на загальних підставах і відмовилися від двох пропозицій
підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі особи
знімаються з обліку і їм протягом шести місяців надаються консультаційні
послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони
можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як такі,
що шукають роботу.
У ст. 2. “Безробітні” Закону України “Про зайнятість населення”
зазначено:
“Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які
через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених
законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої
роботи”.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам
статусу безробітних з одночасним призначенням допомоги по безробіттю
приймається центром зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня
після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що
шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата
якого зазначається у КПО.
З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, розмір і строки
виплати допомоги по безробіттю, відкладення чи припинення її виплати
громадянин повинен ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих
рішень керівництва центру зайнятості.
Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю
громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору
підходящої роботи (тобто на 8-й день після реєстрації) особисто подати
до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу
безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших
передбачених законодавством доходів.
Особи, яким виплата по безробіттю призначається згідно з пп. “б” п. 1
ст. 26 і пп. “а” п. 1 ст. 29 Закону України “Про зайнятість населення”,
у тому числі й особи, що займалися підприємницькою або індивідуальною
трудовою діяльністю, подають довідку про середню заробітну плату за
останні два місяці роботи за попереднім місцем роботи, а
військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв’язку зі
скороченням чисельності або штату без права на пенсію, — довідку з
військового комісаріату про розмір і строки виплати посадового окладу та
доплати за звання.
Зростання тривалості безробіття наведено в табл. 4.2.
Структура чисельності осіб, що мали статус безробітного у 1996-1998 pp.
(за тривалістю безробіття)
Особи, які мали статус безробітного 1996р. 1998р. Віднош. гр. 3
ДО гр. 1
Чисельність % Чисельність %
А 1 2 3 4 5
Разом 558513 100,0 1588837 100,0 У 2,8р.
До 1 року 479541 85,9 1107277 69,7 У 2,3 р.
У тому числі: до 1 місяця 73209 13,1 118359 7,4 в 1,6р.
від 1 до 2 місяців 67557 12,1 129593 8,2 в 1,9р.
від 2 до 3 місяців 60480 10,8 130154 8,2 У 2,2 р.
від 3 до 6 місяців 120910 21,7 284481 17,9 У 2,4 р.
від 6 до 9 місяців 86634 15,5 226822 14,3 У 2,6 р.
від 9 місяців до 1 року 70751 12,7 217868 13,7 У 3,1р.
Понад 1 рік 78972 14,1 481560 30,3 У 6,1р.
У тому числі: від 1 року до 1 року 6 міс. 44266 7,9 228119 14,4 У 5,2р.
від 1 року 6 міс. до 2 років 19506 3,5 138909 8,7 У 7,1р.
від 2 років до 3 років 11741 2,1 94563 5,9 У 8,1р.
понад 3 роки 3459 0,6 19969 1,3 У 5,8 р.
Серед незайнятого населення України багато громадян, які потребують
соціального захисту і стикаються з великими труднощами під час пошуку
роботи. Обов’язок гуманної демократичної держави забезпечити надання
додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян у
працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на
рівних конкурувати на ринку праці. Для цих категорій громадян
встановлені додаткові гарантії зайнятості.
У ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення” визначено такі
категорії громадян, які потребують соціального захисту:
а) жінки, які мають дітей віком до шести років;
б) одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або
дітей-інвалідів;
в) молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх
загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти,
звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової)
служби і якій надається перше робоче місце, діти (сироти), які
залишилися без піклування батьків, а також особи, яким виповнилося
п’ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх
замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
г) особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки —
53 років);
ґ) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.
Броня — кількість робочих місць для обов’язкового працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту.
Квота робочих місць — закріплена норма робочих місць, у тому числі з
гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для
обов’язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального
захисту.
З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян,
які потребують соціального захисту, місцеві державні адміністрації,
виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють
на підприємствах з чисельністю понад 20 осіб до 5 відсотків загальної
кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з
гнучкими формами зайнятості.
У межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи
відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для
обов’язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального
захисту. Квота робочих місць встановлюється щодо кожної категорії
громадян, які потребують соціального захисту.
Під час підготовки пропозицій щодо величини броні та квоти робочих місць
на підприємствах на наступний рік центри зайнятості повинні проводити
велику аналітичну та організаційну роботу.
Насамперед центри зайнятості разом із зацікавленими органами визначають
очікувану чисельність громадян, які потребують соціального захисту в
наступному році, а також вивчають можливості підприємств щодо
працевлаштування цих категорій громадян. За місяць до внесення на
розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних
рад пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць доводяться
до підприємств. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць
і у двотижневий строк надсилають дані центрам зайнятості.
У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у
розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації,
виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють
квоти для цих підприємств.
У разі відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують
соціального захисту, у межах встановленої броні державна служба
зайнятості за кожну таку відмову стягує з підприємства штраф у
п’ятдеся-тикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян. У разі відмови підприємства від сплати штрафу до державного
фонду сприяння зайнятості населення державна служба зайнятості вирішує
питання про його стягнення в арбітражному суді.
Дуже важливим і для громадян, які користуються послугами державної
служби зайнятості, і для працівників місцевих центрів зайнятості є
поняття “підходяща робота “. Саме це поняття визначає, на яку роботу
може претендувати громадянин залежно від причини звільнення з останнього
місця роботи, освіти, досвіду роботи, тривалості періоду безробіття.
Поняття підходящої роботи міститься у ст. 7 Закону України “Про
зайнятість населення”. Для громадян, які втратили роботу і заробіток
(трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті,
професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же
місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню,
який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього
рівня, що був у галузі відповідної області за минулий місяць. Звичайно
при цьому враховується становище на регіональному ринку праці, наявність
вільних робочих місць. У ст. 7 Закону України “Про зайнятість населення”
пояснюється, яка робота може вважатися підходящою для окремих категорій
населення:
• для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії
(спеціальності), — робота, яка потребує попередньої професіональної
підготовки або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового
характеру), яка не потребує професійної підготовки;
• для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви
тривалістю понад 6 місяців, — робота за спеціальністю, що потребує
попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі
неможливості її надання — інша оплачувана робота за спорідненою
професією (спеціальністю);
• для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад 6
місяців, — робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а
робота за основною професією (спеціальністю) можлива лише за умови
попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації;
• для громадян, які змінили професію (спеціальність) за направленням
державної служби зайнятості, — робота як за новою, так і за попередньою
професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.
У разі неможливості надання громадянину роботи за професією
(спеціальністю) протягом шести місяців безробіття служба зайнятості
повинна запропонувати йому змінити професію (спеціальність) з
урахуванням можливості навчання і потреб ринку праці у цій професії
(спеціальності).
Працевлаштування — це система організаційних, економічних і правових
заходів, спрямованих на забезпечення трудової зайнятості населення.
Закон вимагає, щоб особи, зареєстровані у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу, і безробітні, активно сприяли своєму
працевлаштуванню.
Це означає, що громадянину рекомендується відвідувати центр зайнятості у
призначені дні й години, обов’язково маючи при собі паспорт і трудову
книжку. Невідвідування безробітним центру зайнятості більше місяця без
поважних причин (з дня останнього встановленого строку для відвідування
центру зайнятості) може призвести до зняття з обліку.
Одержавши направлення на роботу, громадянин повинен терміново відвідати
підприємство — в той самий або на наступний день. Несвоєчасне
відвідування підприємства розцінюється як несприяння своєму
працевлаштуванню. Корінці направлень на роботу громадянин зобов’язаний
повернути працівникові центру зайнятості при наступному відвідуванні з
обов’язковою відміткою кадрової служби про результати відвідування.
Порушення цих вимог призводить до відповідних санкцій, передбачених
законодавством.
Світовий досвід свідчить, що кожна держава постійно турбується про
захист свого ринку праці від неорганізованого припливу іноземної робочої
сили. Ці питання займають важливе місце в багатьох угодах, укладених
Україною з зарубіжними державами.
Відповідно до встановленого законодавством України порядку оформлення
іноземним громадянам віз для перебування в Україні Міністерство праці
України наказом від 5 травня 1993 р. № 27 затвердило Тимчасове положення
про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволу на
працевлаштування в Україні (зі змінами, внесеними наказами Міністерства
праці України від 9 вересня 1996 р. № 73 та від 22 травня 1997 р. № 42).
Дозвіл на працевлаштування надається іноземному громадянину та особі без
громадянства, які мають намір зайнятися в Україні трудовою діяльністю
або проходитимуть професійне навчання чи підвищуватимуть кваліфікацію із
залученням до роботи (стажування) або прибули на основі контрактів,
укладених між українськими та зарубіжними суб’єктами господарської
діяльності.
Дозвіл на працевлаштування є підставою для видачі іноземному громадянину
візи на в’їзд в Україну.
Дозвіл на працевлаштування оформлюється і видається Державним центром
зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України
або з його дозволу центром зайнятості Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя для роботи на зазначеному підприємстві (в установі,
організації) на певній посаді (за фахом).
Заяву про видачу дозволу на використання праці іноземних громадян,
погоджену з місцевим центром зайнятості, подають українські
підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та
іноземні суб’єкти господарської діяльності, що діють на території
України. У заяві довільної форми слід обґрунтувати необхідність
використання праці іноземних громадян і можливість створення для них
необхідних умов перебування та діяльності.
До заяви додаються:
— копія контракту між іноземними та українськими суб’єктами
господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг;
— копія статуту;
– копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської
діяльності;
— список іноземних громадян із зазначенням їх повного імені та прізвища,
року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі;
— квитанція про перерахування коштів за розгляд заяви (по десять
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за оформлення кожного
дозволу).
Дозвіл на працевлаштування видається, як правило, на строк до одного
року. Строк його дії може бути подовжений. Максимальний строк
безперервного перебування іноземного громадянина в Україні з метою
працевлаштування не повинен перевищувати чотирьох років. Після перерви,
яка має бути не менше 6 місяців, іноземний громадянин може знов одержати
дозвіл на працевлаштування в Україні у встановленому порядку.
Список використаної та рекомендованої літератури
Библиотека управляющего персоналом: мировой опыт. Управление занятостью
и организация трудоустройства: Обзорная информация //Сост. В. И. Яровой;
Под ред. Г. В. Щёкина. —К.: МАУП, 1995. — 176 с.
Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та
законодавства про зайнятість населення //Право України. — 1994. — № 10.
— С. 39.
Гаврилина А. Практика применения законодательства о занятости населения
// Человек и труд. — 1995. — № 2. — С. 4-9.
Гаврилина А. К. Законодательство о занятости населения в государствах
СНГ (Аналитический обзор) //Право и экономика. — 1998. — № 6. — С.
111-115.
Грішова О. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної
підготовки //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. — С. 26-28.
Дисбаланс между спросом и предложением. Данные государственной службы
занятости о положении на рынке труда Украины //Персонал. — 1998. — № 2.
— С. 29.
КалепЛ. Профессиональная переориентация. Формирование мотивации выбора
новой профессии у безработных //Персонал. — № 2. — С. 66-68.
Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. —
1996. — № 5. — С. 30-33.
Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. — СПб.: СКФ
“Россия—Нева”, 1994. — 54 с.
Правовое регулирование рационального использования трудовых ресурсов
//Отв. ред. А. Р. Мацюк, 3. К. Симорот. — К.: Наук, думка, 1989. — 224
с.
Терюханова І. М. Соціально-економічні аспекти професійного навчання
незайнятого населення: Автореф: дис…. канд. екон. наук. — К., 2002.
Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації:
Автореф. дис. — Одеса, 1999.
Ушенко Н. В. Зайнятість населення та удосконалення економічного
механізму її державного регулювання в ринкових умовах: Автореф. дис. —
К., 2003.
Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка
України. — 1996. — № 9.
Юрлова Н. Рабсила есть… Механизм регулирования процессов высвобождения
и трудоустройства рабочей силы в Украине //Персонал. — 1998. — № 2. — С.
26-28.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
