Реферат на тему:
Економічні основи ринкового механізму.
Основи ринкового механізму
Динамічний розвиток ринку можна зрозуміти, з’ясувавши механізм його
функціонування. Щоб відповісти на низку питань: як функціонує ринок, як
діє ринковий механізм та які основні економічні проблеми він вирішує,
важливо зрозуміти його сутність, розглянути ринкові відносини його
суб’єктів.
Економічний механізм сучасного ринку можна охарактеризувати як єдність
об’єктивної і суб’єктивної сторін, як механізм взаємозв’язку і взаємодії
основних елементів ринку. Ринковий механізм виявляється у дії
об’єктивних економічних законів, які управляють товарним виробництвом і
ринком через систему ринкових відносин. Суб’єктивна сторона ринкового
механізму може бути представлена діяльністю всіх суб’єктів ринку
(виробників і споживачів, домогосподарств, підприємців, держави), які
діють на основі своїх потреб і інтересів.
Розглянемо, що є економічною основою ринкового механізму. Будь-яка
господарсько-економічна діяльність, ринкова угода базується на трьох
основних умовах — мета, обмеження і вибір.
Метою суб’єктів ринку є цілковите задоволення потреб, інтересів, бажань.
І в цьому абстрактному розумінні мета безмежна, оскільки прагнення
виготовити і продати товару якомога більше й отримати максимальну вигоду
притаманне кожному підприємцю.
Разом з тим можливості людей у досягненні економічної мети не можуть
бути безмежними, позаяк вони наштовхуються на такі об’єктивні перешкоди,
як недостатня кількість сировини, матеріалів, енергії, коштів, тобто
обмеженість ресурсів. Обмеженість ресурсів базується на їх рідкісності.
Обмеження можуть бути фізичними, економічними, правовими.
Фізичні обмеження пов’язані з фізичними запасами, наявністю виробничих
ресурсів, фізичними потребами або нормами їх споживання, фізичними
межами споживання виготовлених товарів і наданих послуг. Жодного ресурсу
немає в безмежній кількості в природі та економічній діяльності. Більш
того, з розвитком суспільного виробництва фізична обмеженість ресурсів
зростає, особливо невідтворюваних ресурсів. Якщо в XIX ст. прісну воду
розглядали як необмежений ресурс, то нині це вже дефіцитний ресурс.
Економічні обмеження — це обмеження вартісного характеру, зумовлені
платоспроможністю. Кожен підприємець, бажаючи придбати фактори
виробництва, обмежений наявністю грошового капіталу; кожен споживач
обмежений купівельною спроможністю.
Правові обмеження — це обмеження, зумовлені юридичними законами, правом.
Важливим обмеженням цього виду є обмеження на основі права власності.
Право власності — це встановлені законом правила, що визначають, якими
благами може володіти, користуватися і розпоряджатися той або інший
суб’єкт, а також умови здійснення цих прав. Можуть бути й інші обмеження
правового характеру: право інвестування залежно від громадянства, право
купівлі товарів за талонами або картками та інші абсурдні обмеження.
Досить часто такі обмеження не є економічно необхідними. Ця практика
набула широкого поширення в неринковій економіці. Були такі обмеження в
Україні, де вони запроваджувалися для однієї частини населення (для
більшості), тим самим забезпечувались значні можливості отримання цих
товарів і послуг іншою частиною населення (меншістю).
Важливою умовою будь-якого ринкового процесу є необхідність і можливість
вибору, тобто прийняття рішення на основі з’ясування своєї мети та
існуючих обмежень. Кожен підприємець, перш ніж розпочати виготовлення
певного товару, бажає з’ясувати, чи є в необхідній кількості ресурси для
формування факторів виробництва, якими будуть витрати виробництва, які
ціни потрібно встановити, як забезпечити просування товару на ринок з
урахуванням попиту на цей товар і конкурентів, який дохід можна
отримати.
Щоб зробити вибір, прийняти рішення, суб’єкт ринку повинен діяти
раціонально. Раціональність — це діяльність, що спрямована на досягнення
мети і враховує існуючі обмеження та наявні можливості. Саме
раціональність діяльності і поєднує мету, обмеження і необхідність
вибору. Раціональність зумовлює поведінку людей у різних економічних
ринкових ситуаціях.
Найважливішим суб’єктом ринку і ринкового механізму є споживач. Споживач
— це суб’єкт, який відчуває необхідність або якісь потреби, тобто це
носій потреб. Потреби споживачів виявляються в споживчому попиті на
товари і послуги. Потрібно розрізняти попит і його величину.
Попит. Величина попиту
Попит — загальне поняття, в якому відображається фізичний обсяг потреб
людей у тому або іншому товарі чи послузі, це природна категорія, що
виражає їх бажання, потреби суспільства (ринку). Попит — це кількість
певних товарів (послуг), які покупці можуть і готові придбати у
визначених межах ціни (тарифу) у певний період часу. Наприклад, попит на
взуття за ціною 100-500 гр. од. для 1000 чоловік становить 4000 пар.
Величина попиту — поняття конкретне, це кількість товарів (послуг), які
покупці бажають і можуть придбати за певною ціною. Величина попиту — це
платоспроможна потреба, це можливість споживачів придбати товари або
послуги. Економічна теорія, оперуючи категорією попиту, має на увазі
саме величину попиту. Споживчий попит і його задоволення охоплюють як
виробництво, так і обіг благ.
Як зазначалося вище, метою споживача є максимальне задоволення своїх
потреб. Але ця максимальність споживання і задоволення потреб не
безмежна, вона визначається насамперед спадною граничною корисністю
блага і ціною блага. Розглянемо їх детально.
Першим чинником, що обмежує споживання, є спадна гранична корисність.
Але корисність блага — категорія непостійна, іноді дуже мінлива. В
основі цієї мінливості лежить дія принципу спадної корисності, суть
якого полягає в тому, що корисність блага залежить від його кількості:
що менше того або іншого блага на ринку, то вища його цінність.
Наприклад, якщо в якомусь місті є необмежені ресурси прісної води, то її
корисність (цінність) незначна: вода використовується для басейнів,
фонтанів, миття вулиць. Але якщо в місті прісна вода — дефіцит і її
розподіляють за нормою, то її цінність, корисність значно збільшуються.
Отже, гранична корисність блага — це величина додаткової корисності,
отримана від скорочення обсягу споживання такого блага. Що більше
споживання якогось блага, то менший приріст його корисності, отриманої
від збільшення споживання цього блага. Наприклад, змучена спрагою людина
шукає і знаходить прохолодний напій. Перша склянка приносить їй
найбільше задоволення, вона отримує найвищу корисність. Але з кожною
наступною склянкою корисність напою для людини зменшується і дуже швидко
наближається до нуля. І склянка залишається недопитою. Цей товар для
людини втратив корисність. Отже, споживання благ або споживчий попит
обмежується спадною граничною корисністю блага.
Другий чинник, який обмежує споживання, — це ціна блага. Вартість,
цінність, корисність блага виявляються на ринку в грошовій формі ціни
товару або тарифу на послугу. Можливості споживання обмежуються ціною
блага і платоспроможністю (бюджетом) споживача. Якщо з бюджету можна
витратити на купівлю прохолодних напоїв 20 гр. од., а ціна однієї
склянки напою становить 5 гр. од., то величина попиту на цей товар
становитиме 4 склянки. Але якщо ціна напою дорівнюватиме 4 гр. од., то
величина попиту збільшиться до 5 склянок. Що нижча ціна товару, то вищий
обсяг попиту на цей товар. У цій зворотній залежності ціни товару і
величини попиту виявляється дія закону попиту, який відображає обернену
залежність між ціною товару та величиною купівельного попиту на цей
товар (за інших однакових умов). За незмінності всіх інших параметрів
зниження ціни викликає відповідне зростання попиту, і навпаки,
підвищення ціни відповідно зменшує величину попиту.
Нецінові чинники попиту
На величину попиту впливають не тільки ціна або тариф, а й нецінові
чинники. Одним з нецінових чинників зміни величини попиту на товар є
ефект заміщення.
Ефект заміщення пов’язаний з існуванням взаємозамінних товарів
(товарів-субститутів), наприклад, пепсі-коли і мінеральної води.
Взаємозамінні товари — це такі пари товарів, для яких збільшення ціни
одного товару приводить до збільшення величини попиту на інший товар.
Так, підвищення ціни на пепсі-колу приведе до збільшення попиту на
мінеральну воду. Попит на мінеральну воду зміниться без зміни ціни на
цей товар. Отже, згідно з ефектом заміщення споживач купуватиме більше
тієї продукції, ціна якої знижена, і замінить нею інші товари, які при
цьому відносно дорожчають. У практиці господарювання розраховується
гранична норма заміни товару А на товар ?
де ? А — величина скорочення обсягу продажів товару ?; ? ? — приріст
продажу товару Р.
Ще одним неціновим чинником, що впливає на зміну величини попиту, є
ефект доходу споживача. Те, що споживач заплатив за товар або послугу, —
це його витрати. Сума, яку він зекономив при купівлі, становить його
дохід, або споживчий надлишок. Споживчий надлишок — це різниця між
максимумом ціни, яку споживач готовий заплатити за певний товар, і тією
реальною ціною, що він заплатив фактично. Якщо для задоволення спраги в
спекотний день є тільки пепсі-кола за ціною однієї склянки 10 гр. од.,
то за дві склянки випитої пепсі-коли потрібно заплатити 20 гр. од. Та
коли є альтернатива у вигляді мінеральної води по 4 гр. од. за склянку,
то на 2 склянки води буде витрачено 8 гр. од. Різниця 20 – 8 = 12 гр.
од. і становитиме споживчий надлишок. Споживчий надлишок є стимулом
ринкової діяльності споживача, стимулом для формування пропозиції
товарів. Отже, дія ефектів доходу споживача і заміщення пояснює
збільшення попиту у разі зниження цін і скорочення попиту — у разі їх
підвищення. Все залежить від впливу кожного з цих ефектів на споживчий
вибір, у результаті якого споживач отримує на ринку то дохід, то збитки,
що приводить до споживчої рівноваги.
Споживча рівновага — це ситуація на ринку, за якої споживач, витрачаючи
менше грошей на купівлю одного товару, водночас змушений витрачати
більше грошей на купівлю іншого товару. Це результат чергування
споживчого надлишку та споживчого збитку. Тобто величина попиту на
товари залежить від доходів споживачів.
Платоспроможність споживачів і зростання їх доходів — важливі чинники
зростання величини попиту. Зменшення доходів (бюджету) споживачів
приведе до зворотного результату: скорочення величини попиту на ті або
інші товари.
Важливим неціновим чинником, що впливає на величину попиту, є ефект
взаємодоповнення. У всій масі товарів існують взаємодоповняльні товари
(товари-комплементи), тобто такі пари товарів, для яких зростання ціни
одного товару викликає скорочення величини попиту на інший товар.
Наприклад, підвищення ціни на автомобільне пальне приведе до скорочення
величини попиту на автомобільні покришки, акумулятори та інші запасні
частини до автомобілів, тому що їх власники стали менше їздити, хоч ціни
на запасні частини не змінились.
Ефект очікування також впливає на зміну величини попиту. Якщо споживач
очікує скорочення обсягів виробництва товару або зростання його ціни, то
він збільшує обсяги купівлі цього товару, що викликає зростання попиту
на цей товар раніше, ніж відбудуться зміни в його обсягах виробництва
або в ціні.
Отже, обмеження платоспроможного попиту або величини попиту існують у
вигляді цінових або недійових чинників. Дія цінових чинників виявляється
через коливання цін і тарифів на товари та послуги, що викликає певні
зміни величини попиту на основі дії закону попиту. Дія нецінових
чинників виявляється через ефект заміщення товарів, ефект доходу
споживача, ефект взаємодоповнення і ефект очікування.
Список використаної літератури:
Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.
Борисов Е. Ф. Экономическая теория: вопросы — ответы. — М.: Инфра-М,
2000. — 196 с.
Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2000. — 301 с.
Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987.
Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань:
Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.
Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання
третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наук, думка, 1994. — 244 с.
Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994.
— 297 с.
Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.
Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристь, 2000. — 861 с.
Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О.
Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.
Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. — К.:
МАУП, 1998. — 92 с.
Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.
КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. — М.:
Прогресс, 1978. — 494 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
