.

Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
10 9861
Скачать документ

Реферат на тему:

Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні
інтереси

1. Сутність і класифікація потреб. Можливості суспільного виробництва.

2. Об’єкт і функція економічного інтересу.

Об’єктивність економічних потреб

Основна рушійна сила суспільного прогресу — людська особистість, яка є
водночас і діючим суб’єктом цілісної системи економічних відносин та
економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й
активно впливає на економіку загалом, бере участь у всіх галузях і
сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему
господарювання, досягти серйозних успіхів у соціально-економічному
зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній
життєдіяльності все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів
людини. Загальновизнано, що в основі спонукання до трудової діяльності
лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно
виходити з того, що відтворення людини, як і виробничого процесу на
макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який
потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага
характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі
й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення
від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до
дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна
назвати потребою. Потреби — це певною мірою культурно оформлена
необхідність, тобто у той або інший спосіб усвідомлене внутрішнє
спонукання до певного блага. Потреби розвиваються разом із поступальним
рухом суспільного виробництва й удосконаленням людини.

У сучасних потребах можна виокремити:

• фізіологічні (в їжі, одязі, теплі, світлі тощо);

• соціальні (необхідність, потяг до спілкування і пов’язані з цим
засоби);

• духовні (інтелектуальні), емоційні, етичні й естетичні;

• нерозумні потреби, які заважають відновленню життєвих сил індивіда
(куріння, алкоголізм, вживання наркотичних речовин тощо). Потреби можна
класифікувати, групувати за їх нагальністю, гостротою, необхідністю: у
предметах першої (першочергової) потреби і предметах розкоші; у
предметах споживання (особисті) та економічних ресурсах (виробничі).
Наголосимо, що особисті потреби є первинними, їх реалізація спонукає до
формування виробничих потреб, які є похідними від особистих потреб.
Задоволення потреб людини в будь-яких благах об’єктивно потребує їх
виробництва, а для того, щоб ці блага виготовити, необхідні ресурси, бо
лише в біблійній легенді “манна сама падала з неба”. Ми виходитимемо з
того, що потреби у ресурсах не приходять з небес, їх можна за допомогою
праці одержати від природи або створити штучно у вигляді матеріалів.
Необхідні для виробничого процесу ресурси функціонують як потреби:

• у робочій силі певної кваліфікації і професійної підготовленості;

• певних засобах праці;

• необхідних предметах праці;

• технологічних розробках і пов’язаних з ними наукових і прикладних
дослідженнях;

• організаційно-управлінських системах.

Потреби — явище об’єктивне і динамічне. Вони утворюють складну
ієрархічну систему (комплекс), на найнижчому рівні якої перебувають
найпростіші потреби фізичного відтворення суб’єктів. Що вищий рівень
ієрархії, то більше потреби набувають соціального характеру, випливають
з умов відтворення становища суб’єкта життєдіяльності в певному
соціальному середовищі.

Потрібно звернути увагу і на такий момент — на роль потреб у
відтворювальному процесі стосовно їх нагальності (механізму цього
явища). Що гостріша потреба за нагальністю її задоволення, то більше
відхилення за цим параметром від оптимального значення. Поблизу
допустимих значень, нижче яких виникає загроза існуванню суб’єктів, коло
потреб обмежується найпростішими, що доповнюють одна одну, тобто вони
стають невзаємозамінними. Коли ж потреби задовольняються на оптимальному
рівні, тобто близькі до насичення, вони стають взаємозамінними, їх коло
розширюється, і в такому разі зростає роль соціальних потреб. Отже,
нагальність потреб і їх місце (функціональний статус) в ієрархії за
об’єктивною важливістю для відтворення суб’єкта життєдіяльності — це
різні поняття. Життєво важливі потреби можуть мати інколи невисоку
нагальність. Розвиток

потреб, їх збагачення є важливою ознакою розвитку і самого суб’єкта, на
що звертав увагу ще К. Маркс, зазначаючи, що багатство людини у
майбутньому — це багатство її потреб, необхідність мати всю повноту
життя.

Потреби можна також розрізняти за функціональною ознакою: не пов’язані з
конкретним способом їх задоволення і ті, що потребують існування образу
предмета потреби. Потреби мають бути усвідомленими, їх усвідомлення —
важливий момент у переході від функціональних до предметних потреб,
зумовлений впливом виробництва й соціального середовища.

Предмети потреб — це відтворювані ресурси (продукти праці).
Невідтворюваними є здебільшого природні ресурси. Для окремих суб’єктів
вони мають певну споживну вартість, цінність, оскільки містять
індивідуальну корисність, яка тим більша для суб’єкта, який має
індивідуальну цінність, що нагальнішою є потреба в ресурсі і що краще
такий ресурс задовольняє цю потребу. Індивідуальні корисності благ
об’єктивні, як і потреби в них, в їх споживних цінностях. Іноді їх
ототожнюють з суб’єктивно-психологічними корисностями, вважаючи їх
явищем психології, а не економіки. Суб’єктивні корисності як результат
усвідомлення відрізняються від об’єктивно існуючих індивідуальних
корисностей (цінностей), але відображають їх у масових процесах.

Ресурси мають і суспільну корисність, тобто вони містять у собі корисний
ефект для суспільства. Ефект для суспільства загалом — це насамперед
сукупність (інтегрована сума) ефектів для споживачів, у тому числі й
прогнозованих ефектів, які є в загальнодержавних програмах економічного
зростання. При цьому найбільший ефект можуть одержувати ті споживачі
благ, потреби яких є найбільш нагальними. Але нагальність потреб у свою
чергу залежить від обмеженості ресурсів, а тому суспільна цінність
(корисність) того або іншого ресурсу тим вища, що дефіцитніший він
порівняно з обсягом потреб, які необхідно задовольнити.

Постає питання, як вимірювати корисність тих або інших благ (ресурсів).
Оцінювати індивідуальну корисність — прерогатива конкретних споживачів.
Що ж до суспільної корисності, то це більш абстрактно-синтетичне
поняття, і сучасна наука ще не може запропонувати однозначно точних
методів вимірювання суспільної цінності (корисності). Тут важливо мати
на увазі, що ефективність, оцінювана з позиції задоволення потреб
(індивідуальних і загальносуспільних) і максимізації суспільної
корисності, — це вже не суто виробнича, а економічна ефективність,
оскільки вона стосується економічних відносин суб’єктів господарювання.
І ще такий момент. Потреби як такі рідко прямо спонукають до трудової
діяльності, частіше — до процесу їх задоволення, до споживання. Шлях від
потреб до трудової і господарської діяльності, їх активізації пролягає
через складний процес формування мотивацій, на який впливають різні
чинники.

Досягнення високого рівня господарювання неминуче пов’язано з
максимально можливим задоволенням не всіх потреб людей, а здебільшого
розумних потреб усіх членів суспільства, які можуть динамічно
змінюватися під впливом дії загального закону зростання потреб. Потреба
змінюється кількісно і якісно: зароджується, досягає повного розвитку,
можливо, і відмирає, щоб поступитися місцем іншій однорідній потребі.
Саме по собі зростання споживання ще не приводить автоматично до
формування суспільної моделі споживання, для якої необхідно досягти
найповнішого (оптимального) задоволення розумних потреб населення за
найдоцільнішого поєднання індивідуальних і суспільних інтересів;
створити досить ефективний механізм взаємозв’язку між зростанням
добробуту й виробничою активністю працюючих; забезпечити раціональний,
науково обґрунтований рівень споживання на основі ефективного
використання споживчих ресурсів. Потреби характеризують лише
потенціальну можливість споживання; щоб її реалізувати практично,
необхідно створити життєві засоби. Визначальна роль економічних потреб
полягає у спонуканні людей до дій. Створені у виробництві матеріальні
блага і послуги утворюють різноманітні потреби, які стають предметом
того або іншого інтересу з боку певних соціальних груп, верств населення
і навіть окремих індивідів.

Зміст потреб у кожній країні залежить від суспільних умов розвитку,
ступеня прогресу продуктивних сил, відносин власності, національної
специфіки розвитку виробництва, міжнародного економічного
співробітництва тощо. Розмаїття суспільних потреб може виявлятися у
різних структурно-функціональних напрямах. Потреби можуть поділятися на
економічні й неекономічні, виробничі і позавиробничі. Правомірно
розглядати їх диференційовано щодо конкретного суб’єкта споживання —
окремої людини, родини, трудового колективу підприємства, установи,
працівників певної галузі виробництва, жителів населених пунктів (міст,
сіл), суспільства загалом, окремих соціальних верств. Має право на
існування і характеристика суспільних потреб як фактичного попиту на
матеріальні і духовні блага, об’єктивно необхідні для повноцінного
підтримання життєдіяльності і розвитку людського організму, людської
особи, соціальної групи, суспільства загалом. Це внутрішні мотиви
функціонування і подальшого розвитку та всебічного вдосконалення
суспільного виробництва для досягнення високих (оптимальних) економічних
результатів.

Потреби, їх обсяги, способи задоволення зародилися у процесі історичного
суспільного розвитку, зокрема продуктивних сил, на основі активної
взаємодії людини з природним середовищем, його потенціалом. Наприклад,
за умов первіснообщинного ладу великим стимулом до праці було прагнення
наших далеких пращурів задовольняти найелементарніші потреби. Мова,
звичайно, йшла не про найповніше задоволення життєвими засобами, а про
елементарне біологічне виживання в суворих природних умовах, під час
катаклізмів. Засоби існування добувалися гуртами, колективно за
допомогою примітивних знарядь праці. Використання й одночасне
вдосконалення засобів праці породжувало виробничі потреби людей, що
стимулювало розвиток виробництва, а відтак і появу та подальше
формування нових потреб, створення їх системи. Проте на ранніх етапах
існування давньої людини виникали і колізії (протиріччя) між виробничими
можливостями і потребами.

Зазначена суперечність і в подальшому залишалася рушієм продуктивних сил
суспільного виробництва. У процесі нарощування і вдосконалення
потенціалу виникали нові потреби, які зі свого боку привели до появи
ідеального образу ще не існуючих на той час реальних продуктів і тим
самим сприяли їх виробництву у майбутньому. Ця взаємодія і
взаємозалежність виробництва і споживання виявляється у дії загального
закону зростання суспільних потреб. Дія цього закону відображає
поступальний розвиток продуктивних сил, суспільного технологічного
способу виробництва, відносин власності та інших чинників. Внутрішніми
колізіями згадуваного загального закону є суперечність між зростанням
суспільних потреб і можливостями їх задоволення існуючими засобами
виробництва, між виробництвом і споживанням, зокрема особистим, між
потребами і бажаннями (вподобанням) індивідів. Отже, зазначений
цивілізаційний закон можна розглядати як вираз внутрішньо необхідних,
істотних, постійних матеріальних зв’язків між виробництвом і
споживанням, потребами і здібностями людей, потребами і можливостями їх
задоволення за існуючих і колишніх засобів виробництва, за яких
(зв’язків) постійне кількісне та якісне зростання індивідуальних потреб
є внутрішньою рушійною силою розвитку матеріальної й нематеріальної сфер
системи суспільного відтворювального процесу.

У спеціальній літературі (науковій, навчальній) зазначається, що потреби
безмежні, різноманітні. Узагальнено вони виявляються як потреби у
засобах виробництва і предметах споживання (предмети першої потреби і
розкоші), у засобах оборони держави у разі агресії. Особисті потреби
можна виокремити, розрізняючи серед них матеріальні (їжа, одяг, житло),
духовні (освіта, культура, мистецтво), соціальні (праця, участь в
управлінні, охорона здоров’я, екологія).

Зрозуміло, що кінцева стратегічна мета інтегрованої суспільної
діяльності полягає у бажанні задовольнити всі зазначені потреби
якнайкраще, найоптимальніше. Характеризуючи дію загального закону
зростання потреб, наголосимо, що нові споживні вартості (цінності)
спочатку з’являються у досить обмеженій кількості і цілком задовольнити
в них потребу з боку споживачів нереально. Дефіцитність, обмеженість
нових споживних вартостей не заважає їм бути суспільною потребою, хоча
ця обставина підживлює суперечність між пропозицією дефіцитних споживних
вартостей і попитом на них. Подоланню цієї досить відчутної колізії може
сприяти активне економічне стимулювання, оскільки потреби не лише є
породженням виробництва, а й істотно впливають на це виробництво.
Виробництво завжди в кінцевому підсумку тісно пов’язане з потребами, що
сформувалися і виникають знову, а тому поза потребами реально неможливі
виробництво і загалом народногосподарський відтворювальний процес на
макро- і мікрофункціональних рівнях. Потреби суспільства загалом та
індивідів зокрема не дано раз і назавжди, їх розмаїття, динамізм стрімко
наростають під потужним впливом новітніх досягнень світових і
вітчизняних науки і техніки. В результаті дії цього чинника економіка
досягає такого рівня розвитку, за якого з’являються сприятливі
можливості (нерідко й довготривалі) для найкращого й найоптимальнішого
задоволення важливих людських потреб. У наш час зростає значення
комплексу потреб, пов’язаних безпосередньо з розвитком людської
особистості.

Набуває дедалі більшої актуальності й проблема вільного часу, що має
неабияке значення для розвитку людської особистості і вдосконалення її
інтелектуального потенціалу, для революційних змін у виробництві, в
умовах розумової діяльності. Потреби вільного часу, розвиваючи людину,
тим самим через її інтелект вдосконалюють

технологічний спосіб виробництва, значно збільшують потенціал
продуктивних сил, сприяють гнучкій перебудові структури суспільного
виробництва з метою налагодження випуску новітніх видів продукції, їх
дедалі більшої орієнтації на конкретного індивіда. Вчені слушно
вважають, що в цьому виявляються модифікаційні процеси в дії загального
закону зростання суспільних потреб. Дія закону узгоджується з дією
законів економії часу, продуктивності суспільної праці та іншими
чинниками економічного розвитку. Сучасна цивілізація має забезпечувати
найкращі умови для безперервного розвитку потреб, оскільки вони є
потужним рушієм, її основою нині і в майбутньому — осяжному і
віддаленому.

Втім, доводиться визнати, хоч як це прикро, що ситуація, яка склалася і
досі не подолана, переконливо свідчить про серйозні протиріччя між
потребами українського суспільства, які сформувалися з урахуванням таких
високорозвинених галузей виробничої і науково-технічної діяльності, як
лазерна, електронно-обчислювальна й авіаційна техніка, морське
суднобудування, і вкрай скромними можливостями задоволення потреб
населення.

Формування суспільних потреб

Суспільству важливо мати вичерпну інформацію про тенденції, напрями й
перспективи розвитку потреб — індивідуальних, сімейних, колективних,
загальносуспільних, а також про структурні зрушення (зміни) в
динамічному розвитку потреб. Це впливатиме на шляхи подальшого розвитку
народногосподарського комплексу, сприятиме тому, щоб людська особистість
стала суб’єктом формування та подальшого розвитку і вдосконалення самих
потреб, а не лише була їх пасивним виробником.

Водночас процес формування потреб, зокрема економічних, повинні
контролювати і регулювати суспільство, його функціональні органи з метою
запобігти деформації потреб, пов’язаним з цим деструктивним явищам, які
можуть призвести до “отруєння психологи людини”, підриву здоров’я
окремих людей і нації загалом, до поширення наркомани тощо. Важливо
через органи державного регулювання, використовуючи вартісні, правові
важелі, вживаючи виховних заходів, цілеспрямовано впливати на об’єктивні
умови людської життєдіяльності, розвивати виробничу і соціальну
інфраструктуру, що могло б спонукати кожного трудівника, підростаючі
покоління

до відтворення здорових потреб, спрямованих на всебічний розвиток і
вдосконалення людської особистості.

Реальне життя, а не “маніловські мрії” за славнозвісним М. Гоголем,
переконує, що у разі науково-технічної й технологічної відсталості
виробництва, деформації його структури, незадовільного торговельного й
культурного обслуговування, відсутності сучасних комунікаційних засобів
у людей виникає нестримне бажання будь-що купувати престижні й дефіцитні
товари. За таких обставин дієво регулювати потреби навряд чи можливо.
Навпаки, таке регулювання може призвести до активізації тіньової
економіки, криміналізації комерційних структур. При цьому травмується
психологія людей, особливо підростаючих поколінь, утверджується
споживацький культ. Отже, залежно від того, як розвивається і
спрямовується виробничий процес, у суспільстві формуються і регулюються
потреби. Ось чому важко переоцінити соціальне значення наукового
обґрунтування економічних потреб, оскільки таке обґрунтування є
методологічною основою розробки цілісної системи соціальних норм,
вимірників рівня розвиненості соціальної сфери та її інститутів,
динаміки реальних доходів різних категоріальних груп населення. Для
вироблення активної економічної стратегії держави за умов ринкового
механізму господарювання особливо важливо науково обґрунтувати
оптимальний споживчий бюджет. Такий бюджет базується на системі
нормативів і норм раціонального споживання благ і послуг. За умов
адміністративно-командного механізму господарювання показники споживчого
бюджету різних соціальних груп не афішувалися, хоча неофіційно
обчислювалися органами державної статистики. Актуальність цього питання
нині зростає, бо його вирішення не лише у площині теорії, а й
практичного застосування дає змогу краще коригувати стратегічний
економічний курс держави, розробляти заходи, спрямовані на істотне
підвищення добробуту людей.

Соціальні нормативи мають постійно оновлюватися і вдосконалюватися з
метою їх найкращої адаптації до трансформаційних перетворень, що
відбуваються у постсоціалістичних країнах, які прагнуть якнайшвидше
долучитися до здобутків світової цивілізації.

Управління формуванням потреб

Незважаючи на об’єктивність потреб, людина не є їх пасивним споживачем.
Між потребами і людською діяльністю існує органічний, нерозривний
зв’язок і взаємовплив. Цей аспект висвітлив відомий американський учений
XIX — першої третини XX ст. А. Маршалл, який вважав, що потреби і
бажання дуже різноманітні, але можливості їх задоволення обмежені.
Зокрема, основна теоретична ідея такої специфічної управлінської науки,
як маркетинг, полягає в тому, що питання життя і занепаду організації
зумовлено її здатністю задовольняти потреби споживачів. Понад два
століття тому великий шотландець А. Сміт сформулював тезу, що вільне
підприємництво є основою соціальної і політичної системи держави. Він
показав, що прагнення конкуруючих фірм одержати прибуток, яке
ґрунтується на задоволенні потреб споживачів, у кінцевому підсумку
виявляється в інтересах самих покупців, адже вони у цьому разі можуть
купити товари й послуги в більшому обсязі, кращої якості і за нижчими
цінами. Фірми як господарюючі суб’єкти, яким вдається вирішити це дуже
важливе завдання, зростають і процвітають, інші змушені безславно піти,
зникнути з ринку. Управління складним процесом задоволення потреб
споживачів сприятиме кваліфікованому виявленню і компетентному аналізу
таких потреб і розробці пропозицій щодо якнайкращого їх задоволення.

Звісно, не можна передбачити, який саме товар або послугу вибере
споживач (покупець), але у разі обмеження свободи підприємництва право
визначати, що саме вироблятимуть фірми і що саме купуватимуть споживачі,
переходить до держави, її функціонального управлінського апарату. Але
одержавлений соціалізм уже неодноразово довів свою невисоку
ефективність, нехтування громадянськими правами споживача, його
психологією, споживацькою поведінкою. Втім, управлінська наука, загальна
економічна теорія як такі не створюють потреб, оскільки вони первинні,
але вони здатні обґрунтувати й змоделювати напрям, траєкторію розвитку
потреби.

Щоб краще зрозуміти цей важливий момент, варто розрізняти бажання,
потреби і попит. Бажання — це почуття нагальності задоволення основних
необхідностей людини. До них належать потреби в їжі, житлі,
прихильність, повага, самовдосконалення. Відомі вчені 3. Фрейд, А.
Маслоу, Ф. Герцберг та інші довели, що бажання, прагнення, потяг до
чогось не створюються маркетологами, а зумовлені природою людини,
сутністю соціальних відносин, стосунків. У спеціальній літературі
висловлюється думка про те, що бажання (прагнення) є поняттям дещо
ширшим, ніж потреби. Потреби, на думку П. Дойля, не можуть вичерпати
всіх бажань різних категорій людей, їх уподобань, а тому бажанням слід
віддати перевагу. Скажімо, підліток, юнак, на відміну від багатьох
дорослих людей, які задовольняються традиційними стравами (на сніданок,
обід, вечерю), бажають обідати лише гамбургером і фруктовим коктейлем.
Або такий приклад. У Китаї за багато років керівництва Мао Цзедуна
потреби одного мільярда китайців в одягу задовольнялися бавовняними
костюмами, хоча чимало громадян хотіли б мати красиві костюми
спортивного типу або гарні сукні. Отже, потреби формуються розвитком,
тенденціями, традиціями в соціальній і культурній сферах, а також
засобами масової інформації, маркетинговою діяльністю господарюючих
суб’єктів — фірм, компаній тощо.

Слід зазначити також, що попит за своїм сутнісним змістом — це
платоспроможна потреба. Наприклад, багато людей в Україні хотіли б мати
в особистій власності дорогі товари (імпортний автомобіль, престижні
меблі, комп’ютерні персональні системи, вироби з хутра тощо), але нині у
переважної більшості громадян бракує грошей на це. Хоча виробники
створюють потреби, виробляючи нові товари, і прагнуть вплинути на
збільшення попиту, розробляючи привабливі, зручні у користуванні і
доступні за ціною товари. Вони намагаються інформувати про якості своїх
виробів або тих чи інших послуг, використовуючи рекламні засоби та інші
способи передачі інформації до потенційного споживача.

Товаром є все те, що пропонує виробник для задоволення певних потреб або
бажань споживачів. Ним може бути фізичний предмет (борошно, молоко,
автомобіль тощо) і послуга (послуги пральні, перукарні, їдальні, кафе,
ресторану, туристичні тощо). Як правило, товар купують не заради
купівлі, а завжди для задоволення потреб і бажань. Споживачі, скажімо,
купують комп’ютерні системи не для милування ними, а для поліпшення умов
роботи і підвищення продуктивності праці. Розробляючи і продаючи товари
або послуги, процвітаючі фірми і компанії концентрують увагу не лише на
самому товарі або послузі, а й на розширенні можливостей пропонувати те,
що реально зможе найкраще задовольняти потреби і бажання споживачів.
Питання не в тому, які товари виробляти, а в тому, для задоволення яких
потреб вони призначені. При цьому менеджери або управлінці визначають не
лише параметри і характеристики товарів, а й те, у поєднанні з якими
іншими товарами або супутніми послугами їх можна використати, після чого
повідомляють цільовим споживачам про якості їх продуктів, які саме
потреби можна найкраще задовольнити у разі їх придбання і використання
порівняно з товарами інших виробників.

Потреби як джерело активності особистості

Людина живе у складному й розмаїтому світі. Не на всі процеси, явища і
події вона реагує однаково, не всі вони сприймаються особистістю з
достатнім інтересом. Що ж визначає вибірковість у людській поведінці? Що
є джерелом активності особистості? Психологи вважають, що це потреби. На
їх думку, потреби — це переживання людиною прагнення до якогось об’єкта,
умов середовища, необхідних для її розвитку та існування взагалі. Тому
потреби як внутрішній психічний стан регулюють поведінку особистості,
визначають спрямованість мислення, почуттів і волі людини. Активність
особистості виявляється у процесі задоволення потреб, який є
цілеспрямованою діяльністю. Задовольняючи ту або іншу потребу, досягаючи
мети, людина прагне створити нові об’єкти, нові умови середовища, які у
свою чергу породжують і нові потреби.

Потреби, будучи психічним відображенням об’єктивного прагнення до
чогось, формуються і розвиваються, зазнаючи значного впливу соціального
життя і виховання. Часто навіть суто біофізіоло-гічні потреби, що
забезпечують людську життєдіяльність (їжа, рух, теплообмін тощо),
підконтрольні соціальним, духовним потребам. У поступальному русі
суспільства потреби є наслідком розвитку виробництва. В процесі
життєдіяльності люди пристосовують об’єкти, речі, взяті у природі, до
своїх потреб, які тісно пов’язані і багато в чому визначаються
соціальним змістом поступального розвитку виробництва і розподілу
матеріальних і духовних благ.

Потреби — основне джерело активності у пізнавальній і практичній
діяльності людини. Задовольняючи свої потреби, людська істота має
віднайти для цього найкращі шляхи і засоби в складній соціальній
ситуації, вона повинна вміти ставити перед собою і вирішувати теоретичні
і практичні завдання. З огляду на це людське мислення —
біосоціопсихологічний процес, покликаний забезпечувати пошук необхідних
засобів і способів задоволення потреб, що виникли. Але не тільки
мислення, а й людська воля спонукаються тими або іншими потребами. За
допомогою вольових зусиль, цілеспрямованості, наполегливості людина
долає труднощі, перешкоди, що виникають на шляху реалізації потреб.
Потреби стають основними причинами певних психологічних станів,
переживань, почуттів людини. Залежно від того, як задоволено або
незадоволено потреби, людина переживає радість чи, навпаки, — зазнає
численних або поодиноких психічних стресів, відчуває психологічний
дискомфорт, горе, гнів, пригніченість діяльності тощо.

Як уже зазначалось, потреби людини численні і різноманітні за своєю
природою, однак кожній особистості притаманна певна система потреб, у
структурі якої є домінуючі і підпорядковані їм потреби. При цьому
домінуючі (переважаючі) можуть пригнічувати, відтискати всі інші і
визначати основний напрям поведінки і життєдіяльності. Так, людина, яка
постійно потребує успіху, всі свої вчинки і дії підпорядковує цьому.
Інколи для неї важливий успіх сам по собі, без урахування засобів,
коштів і способів його досягнення, морально-етичної цінності. Такій
життєвій потребі можуть іноді підпорядковуватися потреби у пізнанні,
спілкуванні, праці, що нерідко виявляється у житті окремих індивідів,
соціальних груп, політичних партій. Інший приклад: поведінка людини, чиї
думки і вчинки зумовлені потребою в соціальній справедливості, її
реальному досягненні. Така людина, швидше за все, поводитиметься у такий
спосіб, що потреби в особистому успіху, соціальній безпеці та інші
матимуть другорядне значення.

За умов спільної виробничої діяльності важливо, щоб у поведінці людини
визначальними ставали такі суспільні потреби, як потреби у праці,
спілкуванні, суспільній діяльності. Провідною потребою людини має стати
потреба у праці як життєво важливій і необхідній діяльності, що
концентрує всі духовні та фізичні сили людини. Ця потреба хоч і є
практично у кожного індивіда, проте ще не стала домінуючою, не
перетворилася для багатьох людей на стрижень їх життєвого кредо.

Втім, у поведінці людини та або інша потреба може виявлятися ситуативно
— тільки в конкретний момент, не відображаючи по суті якоїсь стійкої
структури потреби. Наприклад, поведінка людини, яка цікавиться новими
комп’ютерними системами, характеризуватиметься підвищеною активністю у
спілкуванні з тими, хто зможе надати їй потрібну інформацію з цієї
проблеми. Після одержання необхідної інформації подальша потреба у ній
зникає. Потреби можуть бути усвідомленими і неусвідомленими. Другий тип
потреб відображає здебільшого певні захоплення особистості.

Список використаної літератури:

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. ?.
?. Климка, В. ?. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.

Петти У. Экономические и статистические работы. — ?., 1940. — 324с.

Рикардо Д. Начала политической экономии и налогообложения. — М., 1955. —
702 с.

Самуэльсон П. Экономика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Алгон, 1994. —Т. 1.
—333с.

Сен-Симон А. Избранные сочинения: В 2 т. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948.
— Т. 2. — 486 с.

Сисмонди С. Новые начала политической экономии: В 2 т. — М., 1936. — 401
с.

Скомарохова О. І. Соціальна політика та соціальний захист економічно
активного населення України: Автореф. дис. … канд. екон. наук. — К.,
1998.

Соціально-економічне становище України за 2000 рік // Статистика
України. — 2001. — № 1.

Социальное рыночное хозяйство: Пер. с нем. — СПб.: Экономическая школа,
1999. — 368 с.

Сурин А. И. История экономики и экономических учений. — М.: Финансы и
статистика, 1999. — 200 с.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. I. Кре-дісова. —
К.: Віра-Р, 1997. — 448 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020