UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичне рекламування. Імідж (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2718
Скачало433
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політичне рекламування. Імідж

 

Вивчаючи проблеми політичної реклами, політичний лідер та його команда

неминуче стикаються з образом ідеального та реального діяча, який

сформувався в суспільній свідомості виборців. Такий образ отримав назву

імідж (від англ. image — образ, подоба), що, у свою чергу, дало ім'я

науці іміджології. Остання вивчає проблеми формування й створення в

суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних

партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, розробляє

сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній

свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.

 

Політичним рекламуванням люди займалися з давніх-давен, ще з тих часів,

коли з'явилися держава й політика. Скажімо, ще 1633 р. папа римський

Урбан VIII заснував конгрегацію пропаганди. Зрозуміло, що основним

завданням цієї інституції було здійснення політичної реклами католицької

церкви. Однак справжня революція в цій галузі відбулася лише на початку

XX ст. І пов'язують цей якісний прорив з бурхливим розвитком індустрії

опитувань громадської думки та зростанням ролі засобів масової

інформації в політичному житті суспільства.

 

На початку XX ст. соціологічними й соціопсихологічними дослідженнями в

політичній сфері суспільства займалися переважно фахівці, які працювали

в рекламній індустрії, де вони проводили маркетингові дослідження з

вивчення попиту на певні товари та послуги.

 

Але перші фахівці у зв'язках з громадськістю все-таки з'явилися ще на

початку XIX ст., коли Британське казначейство (1809) запровадило посади

прес-секретарів. Згодом, переконавшись у необхідності виконання подібної

роботи професіоналами, англійський уряд Ллойда Джорджа (1912) також

організував групу лекторів для роз'яснення своєї політики в галузі

пенсійного законодавства. Останні, по суті, стали професійними

політ-пропагандистами.

 

З розширенням арсеналу політичних досліджень вивченням соціальних,

ідеологічних і політичних настанов й уподобань виборців, їхніх симпатій

і антипатій займаються професіонали в галузі політичної реклами. Серед

них виокремлюються не лише експерти з організації та проведення

опитувань громадської думки, а й фахівці з опрацьовування результатів

досліджень, їх тлумачення та використання в масових політичних

кампаніях.

 

Водночас було б помилкою шукати позитивний досвід у галузі управління

громадською думкою лише в західних демократіях. У тоталітарних

суспільствах XX ст. (СРСР, Німеччині, Італії, Китаї, Північній Кореї, на

Кубі та ін.) система пропаганди цінностей правлячої еліти працювала

потужно й досить ефективно. Політика "промивання мозку" власних громадян

і пропагандистська діяльність в її експортному варіанті сприяли тому, що

відверто реакційні, репресивні режими мали імідж привабливих і

прогресивних. І в цьому контексті, зокрема, діяльність

партійно-пропагандистського апарату КПРС може розглядатися як зразкова

щодо ефективності, звичайно, на певних етапах розвитку радянського

суспільства.

 

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ