UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХристиянська політична думка (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1667
Скачало294
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Християнська політична думка

 

У середні віки (V-XVI ст.) філософсько-етична концепція політики, яка

до того часу домінувала в Західній Європі, поступається

релігійно-християнській концепції. Провідною темою політичних дискусій

того часу стало питання про те, яка влада повинна бути пріоритетною:

духовна (церква) чи світська (держава). Але про це — пізніше. На початку

дослідимо основні засади християнської політичної думки.

 

Християнство виникло в І ст. до н. е. в римській провінції Іудеї на базі

іудаїзму.

 

Священні тексти іудаїзму писалися з XII по II ст. до н. є. Християнство

додало до Старого Завіту іудеїв Новий Завіт Ісуса Христа (від грецьк.

Christos — помазаник), що писався від середини І до середини II ст. н.

є. Новий Завіт і став головним джерелом політичної думки раннього

християнства.

 

У Римі, як і в Греції, держава зливалася із суспільством, контролюючи

всі аспекти життя людини. Релігійна сфера була державною монополією.

Тому цілком зрозуміло, що, відмовляючись поклонятися язичницьким богам,

у тому числі імператорам, перші християни наражалися на небезпеку.

 

Однак нова релігія мала кілька переваг: була космополітична, декларувала

нові морально-етичні цінності — спільність майна, загальну потребу

працювати, розподіл благ за працею або потребою. Зазначені цінності

дають нам змогу говорити про християнський комунізм.

 

Минав час, християнські громади обростали майном, землями, а церква

перетворювалася на ієрархізовану та централізовану організацію, яка

прагнула розширити свій вплив. Відтепер вона налагоджує відносини з

державою, заявляє про необхідність покори владі (оскільки та — від

Бога), що відкриває шлях для легітимізації.

 

Промине небагато часу — і християнство перетвориться з катакомбної

(тепер сказали б неканонічної) на рівноправну, а потім і державну церкву

(з 313 р. н. е.). Виникає союз трону та олтаря, а водночас

актуалізується проблема співвідношення духовної та світської влади, яка

стає провідною для політичної думки на багато століть.

 

Тільки-но припинилися переслідування за віру, як правлячі християни

почали утискувати представників інших релігій та інакодумців (єретиків)

у власному середовищі. Так закінчилась епоха переходу від християнства

апостолів і мучеників до християнства патріархів та імператорів.

 

395 р. після смерті імператора Феодосія І Римська держава розпадається

на дві імперії — Східну (пізніше Візантійську) та Західну. Обидві

зберігають у своїх назвах слово "римська".

 

Проте християнська церква й досі лишається єдиною, хоча й не дуже

централізованою. Вона складається з п'яти церков і називається

Кафолічною (Вселенською) Православною (Ортодоксальною) церквою. Керують

нею п'ять патріархів. Кожен з них називається іменами, що склалися

історично: Римський — папою, Константинопольський — архієпископом,

Александрій-ський — папою, Єрусалимський — архієпископом і лише

Ан-тіохійський — патріархом. Жоден з них не може говорити від імені

всієї Церкви, а лише після загального обговорення. (Сучасною мовою можна

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ