Реферат на тему:
Методи прогнозування макроекономічних процесів
Методи економічного прогнозування — це сукупність способів і прийомів
розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних
ретроспективного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а
також їх кількісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно
майбутнього розвитку економіки чи суспільства в цілому.
На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогнозування
(див. схему 1) .
Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз
висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає керівникам
різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу
економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних,
як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважливіших видів
промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та
електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий
рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична
інформація, яка описує процеси за минулі роки, та проводиться експертна
оцінка тенденцій змін макроекономічних показників. Об’єктами
прогнозування є економіка, її галузі, регіони, форми власності тощо.
Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу
та період, на який він формується, врахувати специфіку об’єкта
прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також
ряд інших факторів.
Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам: поєднання
суб’єктивної цінності й об’єктивної значущості оцінок; чітке
застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо вибору
методів; створення можливості накопичення статистичної інформації та її
використання для прогнозування. Система оцінки та вибору методів
прогнозування включає такі блоки: рестроспективного аналізу, завдання,
зовнішніх і внутрішніх зв’язків об’єкта, відповідності та придатності
вихідної інформації.
Виходячи із цілей прогнозу, здійснюється вибір його виду. У даний час,
за оцінками вчених, нараховується понад 150 різних методів
прогнозування, але на практиці використовується тільки два-три десятки.
За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна
розділити на інтуїтивні (експертні) та формалізовані.
Інтуїтивні (експертні) методи прогнозування
Інтуїтивні методи прогнозування в історичному аспекті були першими.
У двадцятому сторіччі завдяки бурхливому розвитку економіко-математичних
методів та електронно-обчислювальної техніки інтуїтивні методи було
витіснено на задній план. В останні роки вони переживають своє
відродження на якісно новому рівні. Інтуїтивні методи прогнозування
використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох
факторів через значну складність об’єкта прогнозування.
Серед інтуїтивних методів важливе місце відводиться методу експертних
оцінок, в основі якого лежить використання оцінок певної групи людей —
висококваліфікованих спеціалістів (експертів). Для отримання таких
оцінок можуть використовуватись анкети, опитування, таблиці та інші
документи, за допомогою яких здійснюється збирання необхідної
інформації. Існують очні, заочні, відкриті та закриті види опитувань.
При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.
До складу індивідуальних експертних оцінок входять: метод “інтерв’ю”,
при якому здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за
схемою “запитання—відповідь”; аналітичний метод, при якому створюється
певна прогнозована ситуація, складаються аналітичні доповідні записки;
метод написання сценарію, який базується на визначенні логіки процесу чи
явища в часі за різних умов.
Колективні експертні оцінки включають у себе такі методи: комісій,
колективної генерації ідей (“мозкової атаки”), “Дельфі”, матричний. Ця
група методів базується на тому, що, по-перше, при колективному мисленні
вища точність результату та, по-друге, при обробці індивідуальних
незалежних оцінок, які дають експерти, можуть виникнути раціональні
ідеї.
Суть методу колективної експертної оцінки для розробки прогнозів полягає
у визначенні погодженості думок експертів з перспективних напрямів
розвитку об’єкта прогнозування, які сформульовані раніше окремими
спеціалістами, а також в оцінці розвитку об’єкта, яка не може бути
визначена іншими методами (наприклад, аналітичним розрахунком,
експериментом та ін.).
Метод колективної генерації ідей (“мозкова атака”) дає змогу отримати
продуктивні результати за короткий період часу й залучити всіх експертів
до активного творчого процесу.
Застосування інтуїтивних методів у наш час пов’язане з підвищеним
динамізмом структурного зрушення ВНП світової економіки, а також з тим,
що ряд показників, які є необхідними для побудови сучасних моделей, не
можуть бути визначені суто математично зі статистичних даних. За
один—три роки (період найближчого прогнозування) продукція народного
споживання, на яку в попередні роки підвищився попит, може стати нікому
не потрібною. Попит на засоби виробництва завжди відрізнявся порівняною
стабільністю, але у зв’язку з вибуховим підвищенням наукомісткості та
швидким розвитком технологій він також дуже швидко змінюється.
Оскільки експертні оцінки є інтегральною сумою прогнозів незалежних
експертів, вони незалежні від обрання конкретних моделей
чи математичних методів. Розробка досконалих технологій експертних
оцінок та методик об’єктивізації їх результатів, по-перше, дали змогу
об’єктивно підвищити рівень надійності експертиз, а по-друге, поліпшити
їх сумісність із формалізованими.
Формалізовані методи прогнозування (екстраполяції та моделювання)
Формалізовані методи прогнозування базуються на аналітичних сітках, що
містять рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну
пропозицію. Застосовуючи техніку сучасної економетрії, кожне рівняння
“припасовують” до даних, щоб одержати параметричні оцінки (такі, як
гранична схильність до споживання, зростання потенційного ВНП, рівняння
попиту на гроші тощо). Звичайно, на кожній стадії автори моделей
використовують свій власний досвід і розсудливість, щоб оцінити, чи
прийнятні результати. Після зведення моделей докупи вони розглядаються
як система рівнянь. У малих моделях є один або два десятки рівнянь,
великі системи містять від кількох сотень до десятків тисяч змінних.
Оскільки зовнішні та політичні змінні точно визначені (населення,
урядові видатки та ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то
система рівнянь моделює важливі економічні зміни на майбутнє.
До групи формалізованих методів входять методи екстраполяції та
моделювання.
Метод екстраполяції — один з основних у прогнозуванні економіки. Він
передбачає, що на основі статистичних даних досліджуються закономірності
й тенденції економічних явищ. Цей метод ґрунтується на припущенні, що
незмінні фактори при розвитку даного явища в минулому будуть діяти й у
майбутньому. При формуванні прогнозу з допомогою екстраполяції виходять
з тенденцій зміни тих чи інших кількісних характеристик об’єкта.
Екстраполюються оціночні, функціональні, системні та структурні
характеристики. Екстраполяційні методи є найбільш поширеними й
розробленими.
Один зі способів прогнозування базується на застосуванні індексу
випереджаючих показників, у який включається певна кількість рядів
статистичних даних, у тому числі такі як: курс акцій, кількість виданих
ліцензій на будівництво, вартість обсягів замовлень підприємствам на
устаткування, пропозиції грошей та ін. Як правило, зміни величин цих
показників передують змінам в економіці: зменшення їх значень є
попередженням про те, що наближається спад.
Важливою особливістю річних прогнозів на макроекономічному рівні, що
розробляються в Україні, є їх побудова на основі монетарних змінних —
таких, як індекси цін, швидкість обороту грошей, процентні ставки,
дефіцит бюджету, випуск облігацій, обмінний курс, зовнішні прямі
інвестиції. Усі ці змінні сфокусовані на одному показнику, навколо якого
й будується річний макроекономічний прогноз щодо рівня інфляції. Даний
узагальнюючий показник характеризує один бік основного закону ринкової
економіки — попит. Однак змінні, сфокусовані на узагальнюючому
показнику, що характеризує пропозицію як другий бік основного закону
ринкової економіки, не визначені.
При цьому слід відзначити, що методи екстраполяції можуть бути не тільки
простими, а й складними. З допомогою складних методів екстраполюються
кількісні параметри великих систем — характеристики економічного,
наукового та виробничого потенціалів, дані про результативність
науково-технічного прогресу тощо.
Метод нормативного прогнозування. Під нормативним (цільовим)
прогнозуванням розуміють пошук оптимального шляху досягнення певної
кінцевої мети, передбаченої завданням у майбутньому.
Цей метод застосовується тоді, коли мета прогнозування економіки
визначена й треба обумовити сукупність розподілених у часі та
взаємопов’язаних елементів, що забезпечують досягнення цієї мети
найбільш ефективним шляхом. Іншими словами, для певного відрізку часу в
перспективі встановлюється фіксоване значення прогнозованого показника —
норматив. Суть нормативного прогнозування полягає у виборі оптимального
шляху для досягнення поставленої мети [22, с. 59].
Поширеним методом прогнозування є моделювання. Цей метод вважається
достатньо ефективним засобом прогнозування можливого явища, нових або
майбутніх економічних і технічних засобів і рішень. Вперше для цілей
прогнозування складання моделей було розпочато в економіці з метою
вирішення завдань організаційного управління, які характеризуються
великою розмірністю та складністю та які неможливо вирішити з допомогою
математичного програмування та аналізу в рамках теорії ймовірності.
Слово “модель” походить від латинського “modulus”, що означає “міра,
зразок”. У науці термін “модель” означає певний умовний образ об’єкта
дослідження, а в прогнозуванні — економічні чи соціальні процеси.
Модель є одним з важливих інструментів економічного прогнозування,
наукового пізнання досліджуваного процесу. Конструювання моделі на
основі попереднього вивчення об’єкта й визначення його суттєвих
характеристик, експериментальний І теоретичний аналіз моделей,
співставлення результатів з даними об’єкта, коригування моделі складають
зміст методу моделювання.
Засобом вивчення закономірностей розвитку економіки та соціальних
процесів є економіко-математична модель. Вона являє собою систему
формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв’язки
елементів, що створюють економічну систему.
Система економіко-математичних моделей економетричного типу служить для
опису відносно складних процесів економічного чи соціального характеру.
Економетричне моделювання ґрунтується на обробці статистичної інформації
ретроспективного характеру, оцінці окремих змінних величин і їх
параметрів.
Певні види моделей економічного та соціального прогнозування можуть
класифікуватися залежно від критерію оптимізації або найкращого
очікуваного результату. Наприклад, розрізняють економічні моделі, в яких
мінімізуються витрати, та моделі, в яких бажано отримати, наприклад,
максимум продукції.
З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними (коли обмеження
в моделі встановлюються для одного визначеного відрізку часу протягом
планового періоду, і при цьому мінімізуються витрати й максимізується
кінцевий результат) або динамічними (у цьому випадку обмеження
встановлюються для кількох відрізків часу також при мінімізації або
максимізації ефекту за весь плановий період).
Прийнято розрізняти такі економетричні моделі:
• моделі вартості та моделі розширеного відтворення. Вивчення
економічних явищ з допомогою цих моделей дозволяє вирішувати такі
питання, як вибір політики ціноутворення, перспектив розвитку економіки
та ін.;
• одно- та двогалузеві моделі (моделі міжгалузевих балансів) дають змогу
зробити висновки про можливі темпи розвитку, перспективи використання
науково-технічного прогресу; з їх допомогою розробляється міжгалузевий
баланс, плани розвитку окремих галузей економіки та промисловості;
• моделі, які придатні для аналізу та оцінки функціонування окремих
галузей чи регіонів або спеціальних економічних завдань.
Один і той же тип моделей може бути застосований до різних економічних
об’єктів. Залежно від рівня агрегування показників розвитку розрізняють
макроекономічні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні
моделі.
Економіко-математичні моделі широко використовуються також при складанні
економічних прогнозів на макроекономічному рівні. До таких передусім
належать однофакторні та багатофакторні моделі економічного росту й
розподілу національного доходу, структурні, імітаційні міжгалузеві,
галузеві моделі, моделі відтворення основних фондів і руху інвестиційних
потоків, рівня життя та структури споживання, сітьові моделі, моделі
розподілу заробітної плати та доходів та ін.
У системі макроекономічних моделей економічне прогнозування пов’язане з
дослідженням факторного, лагового та структурного аспектів
збалансованості національної економіки та їх синтезу на основі принципу
оптимальності.
Факторний аспект збалансованості національної економіки ґрунтується на
взаємозв’язку між обсягом випуску продукції та витратами на виробництво.
Він зводиться до визначення такої пропорції між факторами виробництва,
яка дозволяє забезпечити заданий обсяг випуску продукції. Кількісні
пропорції між обсягами виробництва та факторами його росту можуть
визначатися на основі показників витрат живої й уречевленої праці.
Лаговий аспект. Лаг, часовий лаг, лаг запізнення — відрізок часу t, за
який зміна аргументу призводить до зміни сумарного показника. Наявність
запізнення означає, що вплив змінної ? на змінну у не проявляється
негайно, а розтягується на певний проміжок часу. В економічних моделях
урахуванню підлягають лаги, наприклад, між капітальними витратами та
введенням об’єкта в дію, між науковим відкриттям і його впровадженням та
ін.
Лаговий аспект збалансованості ґрунтується на розподілі часу витрат
виробництва та досягнутого при їх взаємодії ефекту. Головні лагові
характеристики пов’язані з відтворенням основних фондів. Метод
досягнення лагової збалансованості ґрунтується на рівняннях із
зосередженням запізнень між витратами та викликаним ними ефектом, що
пов’язані з урахуванням залежності лагових характеристик від темпів
росту показників, які визначають процес відновлення основних фондів. Цей
метод дає змогу розробити цілу сім’ю моделей, які відрізняються
способами запізнення динаміки показників, що визначають процес
відтворення основних фондів, кількості джерел надходження та вибуття
капітальних вкладень і основних фондів, їх видової структури.
Структурний аспект збалансованості національної економіки ґрунтується як
на пропорціях між І і II підрозділами суспільного виробництва, так і на
взаємозв’язках міжгалузевих потоків продукції.
Структурні міжгалузеві моделі широко використовуються для складання
прогнозу галузевої структури виробництва, основних виробничих фондів,
капітальних вкладень і трудових ресурсів. Виробництво валового
суспільного продукту може бути забезпечене при різній інтенсивності
потоків взаємозамінних предметів праці, а відповідно при різному
співвідношенні проміжної та кінцевої продукції.
Моделі складаються з великого числа рівнянь, кожне з яких описує той чи
інший бік розвитку економіки. Вони базуються на припущеннях про можливі
зміни грошової, бюджетної та податкової політики, про рівень цін на
енергоносії, зокрема нафту, які вводяться в модель як зовнішні змінні.
При цьому не слід забувати, що цінність таких прогнозів цілковито
залежить від правильності передбачень і динаміки зовнішніх змінних.
Вибір моделей прогнозування макроекономічних показників залежить від
критеріїв оптимізації й отримання найкращих бажаних результатів. Моделі
можуть бути представлені у вигляді не тільки математичних формул, а й
діаграм, графіків, макетів.
За останні роки в Україні прогнозування здійснюється на короткостроковий
період — рік з розбивкою по кварталах. Відсутність державної концепції
прогнозування й планування та їх чіткого розмежування призводить до
поєднання цих різних економічних категорій в одне ціле — річне
прогнозування. Це ускладнює не тільки наукове обґрунтування процесів
прогнозування й планування, а й їх практичну реалізацію.
Виходячи з цього, системи макроекономічних моделей динаміки та структури
національної економіки, які застосовуються в прогнозуванні, відображають
різні аспекти економічного зростання.
Список використаної літератури:
Науменко В. /., Панасюк Б. Я. Впровадження методів прогнозування і
планування в умовах ринкової економіки.— К.: Глобус, 1995.— 200 с.
Новицкий В. F. Внешнеэкономическая деятельность и международный
маркетинг.— К.: Либра, 1994.— 190 с.
Основні показники, що використовуються при розробці прогнозу
економічного і соціального розвитку України (суть, взаємозв’язки, методи
розрахунку).— К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1996.— 91 с.
Основы экономического и социального прогнозирования / Под ред. В. Н.
Мосина, Д. Н. Крука.— ?.: Высш. шк., 1985.— 200 с.
Панасюк Б. Державне регулювання економіки // Економіка України.— 1994.—
№ 1.— С. 19-30.
Панасюк Б. Концептуальні основи економічного прогнозування і планування
// Економіка України.— 1996.— № 5.— С. 7 —17.
Панасюк Б., Літвінов В. Система національних рахунків як модель
економічного обороту // Економіка України.— 1993.— № 1.— С. 18—36.
Панасюк Б., Сергиенко И., Присницкий Л. Прогнозирование развития
экономики Украины // Економіка України.— 1996.— № 1.— С. 20—31.
Пашута Н. Т. Нормативное планирование потребности в продукции
машиностроения.— К.: Наук, думка, 1992.— 117с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
