Реферат на тему:
Канцеляризми і штампи
Одним із джерел забруднення літературної мови є словесні штампи — слова
і вирази, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без
урахування контексту, які збіднюють, знеособлюють мову. В основі таких
виразів часто лежить якийсь образ, але цей образ унаслідок частого
вживання втратив свою оригінальність. Наведемо приклади словесних
штампів, які міцно утвердилися в мові засобів масової інформації: творча
співпраця, люди в білих халатах (лікарі), рідке золото (нафта), чорне
золото (вугілля), за рахунок підвищення продуктивності праці, набути
широкого розмаху, піддати різкій критиці, приділяти найсерйознішу увагу,
активна підтримка громадськості, викликає занепокоєння стан справ,
висвітлити цілий комплекс проблем, набула гостроти ситуація, пом’якшити
гостроту проблем, відбувся предметний обмін думками, працювати на
педагогічній ниві.
У розповідях про сучасного керівника підприємства, який має успіхи у
роботі, не обійдеться без висловів типу: людина невтомної енергії, має
організаторські здібності, пройшов всі сходинки службової кар’єри,
талановитий керівник, реалізує новаторський підхід до роботи, людина
високих професійних якостей, має високий авторитет серед колег,
знаходить спільну мову (з), на посаді … виявив себе мудрим
господарником, ініціативним керівником-організатором, постійно перебуває
у творчому пошуку, бере курс на людський фактор. А підприємство,
очолюване цим керівником, характеризуватиметься таким чином: вийшло на
передові рубежі вітчизняної економіки, ви-
пускає продукцію широкої номенклатури, робить вагомий внесок (у),
колективом наполегливо вирішуються питання галузі.
Навички писати штампами людина може набути ще в школі. Читаючи твір
сучасного школяра, ми обов’язково натрапимо на вирази: “автор яскраво
зображує”, “яскравим образом твору є”, “незабутнє враження справив на
мене”, “образ героя виховує в нас такі якості, як” тощо. Із штампованих
знеособлених фраз часто складається привітання: бажають звичайно творчих
успіхів у роботі, міцного здоров’я, сімейного благополуччя тощо.
Стандартизація мовних засобів є однією з особливостей офіційно-ділового
стилю. На лексичному рівні ця риса виявляється у використанні
канцеляризмів, тобто слів, словосполучень, виразів, які вживаються у
ділових паперах як стійкий шаблон, трафарет для висловлення часто
повторюваних думок, як-от: реалізація завдань, контроль за виконанням
завдань покласти (на), підвищення ефективності заходів, набути розвитку,
приділити особливу увагу, вжити термінових заходів, здійснювати контроль
за дотриманням (чогось), прийняти до виконання. Стандартизовано звучать
вислови із книжними прийменниками з метою, у відповідності до, у справі,
зважаючи на і под., наприклад: з метою посилення контролю, відповідно до
чинного законодавства, з боку керівництва, у справі підвищення
добробуту, зважаючи на особливості виконання проектно-кошторисних робіт,
уразі сплати комунальних послуг, оформлення на підставі заяв.
Закріплені в діловому мовленні формули сприймаються однозначно, отже,
допомагають лаконічніше та точніше передати певний зміст. Існування
“заготовок” полегшує створення документа і сприйняття інформації, а
отже, в цілому сприяє результативності офіційного спілкування. Саме тому
стандартні фрази у діловому стилі є функціонально доречними. Необхідно,
однак, і в межах ділового стилю визначати доцільність використання
канцеляризмів. Наприклад, в усному діловому мовленні або в деяких видах
службових листів (привітаннях, запрошеннях) надмірне вживання
стандартних фраз знижує ефективність спілкування.
Негативним явищем є проникнення канцеляризмів у публіцистичну та
розмовну мову, шаблонні фрази збіднюють її, роблять сухою, мертвою,
важкою для розуміння, надають казенного звучання. Таке явище отримало
назву канцеляриту.
Термін “канцелярит” винайшов відомий російський дитячий письменник,
справжній цінитель слова К. Чуковський. У своїй книжці
“Живой как жизнь”, присвяченій проблемам російської мови, він робить
висновок про поступове розширення сфери функціонування канцелярських
висловів, зокрема про засилля їх у розмовно-побутовій мові. Письменник
на яскравих прикладах демонструє, як штучне перенесення засобів одного
стилю в інші робить спілкування людей сухим, безбарвним, неживим. К.
Чуковський виявив явище канцеля-риту у російській мові, але це явище
притаманне будь-якій із сучасних мов. Тож не можна не прислухатися до
застережень, зроблених письменником. Навіть у перекладі українською
мовою приклади канцеляриту, які спостеріг К. Чуковський, є досить
красномовними. Наведемо фрагмент із згадуваної книжки “Живой как жизнь”:
“Я чув на власні вуха, як один відвідувач ресторану, бажаючи замовити
собі свинячу котлету, сказав офіціантові без тіні посмішки:
— А тепер загостримо питання на м’ясі.
І як один дачник під час прогулянки в лісі дбайливо запитав у дружини:
— Тебе не лімітує плащ?
Звернувшись до мене, він відразу повідомив не без гордості:
— Ми з дружиною ніколи не конфліктуємо]
Причому я відчув, що він пишається не лише відмінною дружиною, але й
тим, що йому доступні такі слова, як конфліктувати, лімітувати.
Ми познайомилися. Виявилося, що він ветеринар, зоотехнік і що під
Харковом у нього є чи то город, чи то сад, у якому він дуже любить
поратися, але служба відволікає його.
— Фактор часу… Нічого не поробиш! — знову похизувався він культурністю
своєї мови.
Із таким франтівством я зустрічаюся буквально на кожному кроці. У потязі
молода жінка, розговорившись зі мною, вихваляє свій будинок у
підмосковному колгоспі:
— Щойно вийдеш за хвіртку, одразу ж зелений масив]
— У нашому зеленому масиві так багато грибів та ягід.
І видно було, що вона дуже пишається собою за те, що в неї така
“культурна мова”.
Та ж гордість почулася мені в голосі одного незнайомця, що підійшов до
мого друга, який ловив рибу в сусідньому ставку, і, явно хизуючись
високою “культурністю мови”, запитав:
— Яких заходів вживаєте ви для активізації клювання?
— Стережу індивідуальних свиней! — сказав мені років десять тому один
бородатий пастух.
Якими б різними не були ці люди, їх об’єднує одне: усі вони вважають
правилом гарного тону якомога частіше вводити до своєї мови (навіть під
час розмови один з одним) слова й звороти канцелярських паперів,
циркулярів, реляцій, протоколів, доповідей, повідомлень, рапортів.
Дійшло до того, що багато хто з них при всьому бажанні не може
висловлюватися інакше: так глибоко загрузли вони у своєму
департаментському стилі.
Юнак, проходячи повз сад, побачив біля хвіртки п’ятирічну дівчинку, що
стояла і плакала. Він ласкаво нахилився над нею і, на мій подив, сказав:
— Ти з якого питання плачеш?
Почуття в нього були найніжніші, але для вираження ніжності не знайшлося
людських слів”.
Яскравий взірець канцеляриту наводить відомий український письменник В.
Дрозд у “Повісті про Сластьона”. Небезпідставно сам автор назвав Йосипа
Македоновича Сластьона майстром бюрократичного жаргону. Поспостерігаймо
за мовою цього селянина, якого (за його власними словами) було
“мобілізовано начальством у колгоспну номенклатуру”. Ось кілька
прикладів виступів Сластьона перед односельцями: ” — Шановні товариші,
розгортання фронту будівельних робіт гальмується з причини недостатнього
забезпечення начальника по будівництву службовим транспортом. Хоч на
даних етапах будівництво — вирішальний фактор у колгоспі, я поставлений
в умови пішохідні і на попутних. Народ неправильно ці питання зрозуміє,
і спостерігатиметься обмаль авторитету”; “— Окультуримо наш будівельний
колектив і піднімемося дружно на вищий рівень, щоб усі за нами ішли в
ногу”; “— Ми угорі постановили усі сили бригади кинути на тік, бо
наближаються жнива, а тік не готовий до збиральної кампанії, треба
негайно довести його до потрібної кондиції, піднять це питання на рівень
сучасних завдань і ще вище”.
Будь-яка думка, висловлена Сластьоном, набуває офіційного звучання.
Затримку із будівництвом погреба він пояснює замовникові (своєму
односельцеві) таким чином: “Я заслужений дружинник, за порядком на кутку
і в ширших масштабах відповідаю, а ти підходиш до мене критично і
недовір’ям підриваєш авторитет! У мене такий принцип: дав слово —
виконай! А затримка вийшла, бо я теорію вивчав, як погреби робити,
реалізацію ж намітив на завтра”. Коли ж після закінчення роботи замовник
відмовляється влаштувати мітинг, Сластьон емоційно-бюрократично
висловлює своє обурення: “— Я тобі погріб робив, як на виставку, як
високому начальнику, хоч ти — ніхто, сірий. Позаяк на всіх етапах я
борюся згідно з вищими вказівками за якість. А ти не захотів святкового
феєрверка для моєї залюб-леної душі організувать. Бо я люблю, щоб бути
на видноті і увазі громадськості”.
Сластьон постійно працює над собою, за його словами, “підвищує
культурний рівень”. Ось як він оповідає про свої спроби освоїти музичне
мистецтво: “— Я самостійно, по самовчителю штурмую вершини музики і
чекаю од вас як спеціаліста високого класу помочі”; «Сьогодні планую сто
разів “Сонце низенько”, грав до першої години ночі, але план музпрограми
виконав на сто процентів: по дев’яносто разів —- “Краков’як” і “Місяць
на небі”, а також додатково вивчив слова двох сучасних пісень на тему
дня. .. .Планую в скорому майбутньому персонально писати слова пісень і
створювати музику на тему будівельних робіт і про виконання планів
будівельниками колгоспу”.
Не менш оригінально сформульовано й бажання навчитися грати у більярд чи
просто піти на полювання: “— Хочу до тебе в науку — штурмувать вершини
культури шляхом більярду”; “З метою дальшого окультурення на предмет
руху вперед по довжності мушу стати на рівень мисливських завдань…»
В. Дрозд відзначав, що “сластьонівську” мову (“своєрідну бюрократичну”
феню) він не вигадував, вишукував письменник “перлини” такого стилю у
виступах на різних зборах, де можна було почути: “Спад надоїв пішов
донизу… Знаємо наші недостатки на сьогоднішнє сьогодення, працюємо над
ними… Стратегію прискорення взяли на свої плечі… Завдання ми знаємо,
але я настроєна їх повторити… Різко перебудуватись і одержати високу
продуктивність тваринництва, ставши на інтенсивний шлях розвитку… Ми
осилимо питання про перебудову та інтенсифікацію, зрозумівши його раз і
назавжди…”; “Деякі керівники повільно перебудовуються у дусі часу…
Без потрібної відповідальності, інертно, тобто слабо перебудовуємося…
Мало в нашій роботі оперативності, мало сучасного партійного мислення…
В процесі перебудови не слід забувати про людину, але головна мета
перебудови та ж, яка ставилася раніше, тобто економічна, виробнича…”.
Насичені штампами тексти не викликають емоцій та почуттів, вбивають
живий інтерес у читачів чи слухачів. Саме в цьому полягає їхній
шкідливий вплив. Відомий мовознавець Б. Головін радить:
“Для того щоб такого впливу не було, для того щоб його подолати,
необхідна боротьба зі словесним стереотипом, а вона має підтримуватися
не лише вивченням мови, її виражальних можливостей, але й активною
роботою думки і почуттів авторів мови: дуже часто словесні стереотипи
залишаються неподоланими через властиве чималій кількості людей
ледарство думки і душевної байдужості: чи не однаково, як сказати, лише
було б, як дозволено…”.
Шлях до очищення мови від канцелярського мовного стереотипу лежить через
розвиток у мовців чуття живого, незаштампованого слова.
Список використаної літератури
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990.
Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.:
Артек, 1999.
Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського
слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.
С. К., 2000.
Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий
центр “Просвіта”, 2000.
Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.
— Донецьк: Сталкер, 1997.
Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного
слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.
Гринчишин Д. Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. —
К.: Рад. шк., 1986.
Ділова українська мова: Навч. посіб. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.
Ділова українська мова: Посіб. для студентів вузів / За ред. Н. Д.
Бабич. — Чернівці: Рута, 1996.
Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд. В. -Л.
Кулініченко. — К.: Український центр духовної культури, 1996.
Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне
“я”. —К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.
Коваль А. П. Ділове спілкування. —К.: Либідь, 1992.
Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вища
шк., 1978.
Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. — Львів: Світ, 1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
