.

Рід відмінюваних іменників (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
426 16225
Скачать документ

Реферат на тему

Рід відмінюваних іменників

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає
труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів — реклама,
філія, рейтинг, житло, замовлення. Якщо ж рід не підка-зується
закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії. Труднощі
стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть
належати і до чоловічого, і до жіночого роду.

Слова аерозоль, картель, нежить, псалтир, рояль, толь, тунель, тюль,
фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники бандероль,
барель, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень,
папороть, ретуш, розкіш, філігрань, фланель, шагрень — до жіночого.
Розрізняються родом омоніми туш1 “рідка або суха фарба”, туш2 “музична
п’єса, що використовується як урочисте вітання під час вшанування,
вручення нагород тощо” і туш3 “у грі в більярд — ненавмисне торкання
кулі, що вважається ударом”. Перший з омонімів належить до жіночого
роду, два інших — до чоловічого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської
мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах
здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються
також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою у двох
мовах.

3. Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються
форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, вольєр і вольєра,
жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і
лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля,
реприз і реприза, спазм і спазма, хлющ і хлюща. Як слова спільного
(чоловічого і жіночого) роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож:,
купіль, фальш, харч.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і
безладдя, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і
покуття.

Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української
мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників
розрізняються за стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у
парах бакенбарда — бакенбард, банкнот — банкнота, ковила — ковил, птах —
птаха, санаторій — санаторія, туфля — туфель, чорнобиль (ч. р.) —
чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є
розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду
блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а
їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є
рідковживаними.

До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. їх стилістичні
особливості можуть збігатися або різнитися: сутінь (нейтр.) — сутінок
(нейтр.), браслет (нейтр.) — браслетка (нейтр.), табурет (нейтр.) —
табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) — трафаретка (розм.), фасет
(спец.) — фасетка (спец.).

4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг
значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і
функціональними. Наприклад, іменник овоч у формі чоловічого роду
вживається із одиничним значенням — “плід городніх (польових) рослин”,
рідше “плід садових (лісових) дерев, кущів”. Реалізовуючи збірне
значення (“м’які плоди будь-яких рослин”), слово виступає у формах
чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним.

До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він уживається у двох
значеннях — “спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя”, “прийом
або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі
діяльності”. Іменник жіночого роду метода збігається зі словом метод у
другому значенні і кваліфікується словниками як книжний і застарілий.

5. У художній мові трапляються випадки вживання родових форм, які не
відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до
архаїчних граматичних форм:

По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б’ється До
незвісних берегів

(І. Франко).

І туркіт повозів, і людські голоси, Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту, Мов тремоло великої оркестри

(Л. Українка).

6. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й
іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за значеннями,
тобто не належать до родових варіантів.

Це такі іменники, як:

адрес (письмове вітання з нагоди видатної події) — адреса (місце
проживання чи перебування);

вольт (одиниця виміру напруги електричного струму) — вольта (тканина);

гарнітур (комплект однохарактерних предметів — меблів, білизни тощо) —
гарнітура (комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за кеглем
і накресленням);

девіз (вислів, формулювання) — девіза (вексель, чек);

жовтобрюх (змія) — жовтобрюха (пташка);

задум (план дій, намір; основна ідея твору) — задума (стан того, хто
заглибився в думки, роздуми);

кар’єр (місце відкритого добування копалин; прискорений біг коня) —
кар’єра (просування в якій-небудь діяльності);

меліс (сорт цукру-піску) — меліса (рослина);

округ (територіальна одиниця) — округа (навколишня місцевість);

пар (поле сівозміни) — пара (речовина в газоподібному стані).

Список використаної літератури

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991.

Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990.

Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.:
Артек, 1999.

Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського
слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.

Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.
С. К., 2000.

Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий
центр “Просвіта”, 2000.

Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.
— Донецьк: Сталкер, 1997.

Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного
слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.

Гринчишин Д. Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. —
К.: Рад. шк., 1986.

Ділова українська мова: Навч. посіб. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

Ділова українська мова: Посіб. для студентів вузів / За ред. Н. Д.
Бабич. — Чернівці: Рута, 1996.

Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд. В. -Л.
Кулініченко. — К.: Український центр духовної культури, 1996.

Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне
“я”. —К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.

Коваль А. П. Ділове спілкування. —К.: Либідь, 1992.

Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вища
шк., 1978.

Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. — Львів: Світ, 1996.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020