.

Стилістичні особливості форм числа іменників (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
380 4559
Скачать документ

Реферат на тему:

Стилістичні особливості форм числа іменників

І. Вживання однини в значенні множини

1. Форма однини іменників може позначати цілий клас предметів із
вказівкою на їх характерні ознаки. Таке вживання однини властиве
головним чином науковій мові: Лавр —рід вічнозелених рослин родини
лаврових (з енц.); Слово як одиниця мови є одночасно і лексичною, і
граматичною одиницею (з підр.); Короп — промислова риба родини
коропових; одомашнена форма сазана (з підр.).

2. Однина конкретних іменників може вживатись у збірному значенні, тобто
вказувати на сукупність однорідних предметів як на

одне ціле. Часто з таким значенням використовуються назви осіб: За всіма
ознаками, подорож наша повинна бути приємною, з першого дня пасажир тут
оточений піклуванням, ранг пасажира такого судна дає кожному з нас
неабиякі переваги (О. Гончар); Коли ж наша команда перемогла —радість
болільника сягає найвищого ступеня (О. Ковінька); Прошу запам’ятати:
тільки невтомність голосу є однією з найголовніших професійних якостей і
скарбом оперного співака (В. Вруб-левська).

У збірному значенні вживаються також назви тварин, рослин і предметів,
як-от: / хоч на кедрах та ліщині було сила горіха, проте вивірки
місцевої було мало… Колонок зійшов десь з осені ще — в нетрях було
мало миші, тож: пішов десь на рівнину за нею (І. Багряний); Я любив
ходити в поле і милуватись квітами, особливо багряно-синіми квітами
будяка… (В. Сосюра); За ясного сонця і ягода швидко червоніє (з газ.).
Однина іменників у збірному значенні надає мові емоційності й
експресивності, отже, використання таких форм повинно бути стилістично
вмотивованим.

Граматична стилістика не рекомендує вживати однину на позначення
розчленованої множинності, яка складається з окремих одиниць і може
рахуватись, вимірюватись, наприклад множинності предметів, виробів тощо.
Нормі відповідає використання в таких випадках форми множини: 3 конвеєра
швейної фабрики сходить щодоби по тисячі жіночих платтів; Підготовлено
для відправлення у торговельну мережу нову партію холодильників; На
підприємстві випускається 11 найменувань електровиробів.

У назвах установ і свят уживання форм однини (в узагальненому значенні)
або множини визначається традицією. Запам’ятайте словосполучення, в яких
використовуються різні форми числа:

Словосполучення із формами Словосполучення із формами

однини множини

Будинок книги Будинок подарунків

Будинок актора Будинок композиторів

Будинок моряка Будинок літераторів

Будинок студента Будинок офіцерів

Будинок учителя Будинок учених

День автомобіліста Всеукраїнський день
працівників

і дорожника культури та
аматорів

народного мистецтва

День працівників архівних установ

День працівників легкої промисловості

День працівників освіти

День працівників прокуратури

День працівників радіо, телебачення та зв’язку

День працівників сільського господарства День працівників суду День
працівників торгівлі

День працівників харчової промисловості

День будівельника День енергетика День журналіста День захисника
Вітчизни День машинобудівника

День медичного працівника День підприємця

День працівника соціальної сфери

День рибалки

День студента

День художника

День юриста

День фармацевтичного працівника

День шахтаря

3. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать
кожній особі або предмету (так зване дистрибутивне, або розподільне,
значення), наприклад: Молоді спеціалісти, працівники, з якими укладено
строковий трудовий договір, підлягають атестації тільки за їхньою згодою
(з газ.); Після закінчення курсів слухачам видається свідоцтво (з газ.);
А хлопці в новеньких козирках низками проходять мимо їх, димлять
цигарками, заскалюють око та ціркають через губу, — мовляв, знаємо
вас… (С. Васильченко).

II. Вживання абстрактних, речовинних і власних іменників у множині

1. Деякі абстрактні іменники вживаються у множині, якщо набувають
значення конкретного вияву якості дії, стану, наприклад: Сили між:
тілами виникають при безпосередньому контакті… або через створені ними
поля… (з енц.) (nop.: виявити спритність і силу); Мати закрутила
своїми комерційними фантазіями голови дідусеві й бабусі (В. Сосюра)
(nop.: Народна фантазія оповила свято обжинків красою своєрідних уявлень
вірувань, прикмет і ворожінь (з газ.));

Уразі виявлення пустот у металі заготовка бракується (з газ.) (nop.: Під
шумними фразами ми відчули цілковиту пустоту серця та брак усяких
переконань (І. Франко)).

2. Множина абстрактних іменників може реалізовувати відтінок тривалості,
інтенсивності вияву ознаки: Над обрієм моїм повзуть ліниво спеки, мов
сонні полози зелено-золоті (В. Бобинський); Нудьга в душі, ломота у
кістках… Мене всього тупі обсіли болі (А. Кримський).

3. Речовинні іменники вживаються у множині, якщо позначають:

а) види, сорти речовини (як правило, у професійній мові): Гриби багаті
на вітаміни А, В, С, солі калію, фосфору, ароматичні речовини, білок (з
газ.); Дуже заборгувала перед мебльовиками хімічна промисловість.
Виробництво тих же ДСП стримується нестачею смол. Не вистачає клеїв,
лаків, пластмас (з газ.); Україна може стати одним з найбільших
виробників екологічно чистих бензинів на основі технічного спирту (з
газ.);

б) вироби з цієї речовини: Скрині із золотою та срібною посудою, з
хрусталями й дорогоцінним склом поїдуть насамкінець під окремою сильною
сторожею людей з першого сердюцького полку (Б. Лепкий); Пишна дама, вся
в шовках, зразу в крик, у лайку: — Що ти трешся об рукав? Прибери
куфайку (П. Глазовий);

в) велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею: В білих
снігах потонули Гори, степи і долини… (О. Олесь); Обабіч понад трасою
красуються жита, пнуться в стрілку озимі пшениці, зеленими й
зелено-жовтавими килимами стелеться ярина (О. Вишня).

4. Однина і множина речовинних і абстрактних іменників іноді
використовуються паралельно, що, однак, не свідчить про рівнозначність
форм числа таких назв. Множинні форми, як правило, містять більшу
експресію і реалізують різноманітні значеннєві відтінки, порівн.: Ще я
любив дивитись на зорю після заходу сонця і кидати камінці в срібні води
ставка… Я кину камінець, а він булькне, і після нього довго ще йдуть
по золотій вечірній воді за колами кола, все ширше й ширше, а потім
зникають, і вода знов стає спокійною, темною і тихою (В. Сосюра); Все
зраділо радістю живоття, радощами здорового погодливого дня (І.
Нечуй-Левицький). У наведених прикладах форма води підкреслює
безмежність речовини і в поєднанні з прикметником срібний створює
яскравий образ, форма множини радощі означає “приємні, радісні події”.

5. Власні іменники вживаються у множині:

а) для позначення типу людей, схожих на якусь історичну особу або
літературного героя: Російський песимізм породжував класичні гімназії,
що з них виходили Рудіни — високовчені і безпорадні в практичному житті
(М. Хвильовий); Це я обмежений інтелектуально?— спробував посміхнутися
Хрумтій і зблід. — Гляньте на цих со-фоклів! Інтелектуали! Сократи!
Ломоносови! Та якщо весь ваш інтелект разом узятий покласти на ваги,
вони й не поворухнуться! (Ю. Прокопенко);

б) для позначення угруповань, пов’язаних родинними стосунками: Ціле село
вийшло проводжати Данищуків в невідому, далеку дорогу (М. Ірчан); За
часів Богдана Хмельницького мої прадіди по материнській лінії — Матяші —
лікували козаків на Запорозькій Січі (Л. Павленко).

6. Географічним назвам у формі множини притаманне узагальнене значення,
що вирізняється яскравою експресивністю: Мов свято-дійний, сизий дим
кадил померклої у забутті Еллади, розтанули усі палкі принади Суматр,
Цейлонів, Конго і Антил (В. Бобинський); Наші Едеми —Тільки фантоми…
Хто скаже, де ми? Хто скаже, хто ми? (Д. Загул).

7. Множина іменників може використовуватись замість однини.
“Гіперболічна” множина служить для експресивної (здебільшого негативної)
вказівки на одиничність предмета. Таке вживання множини обмежене
розмовною і художньою мовою: їй-бо, Олена, їй-бо, Деркачиха, їй-бо,
сидить у президіях, як королева! (О. Ковінька); Остогидло мені вже оце
госпітальне ліжко, оці процедури та режими (О. Гончар); Ти забула, що є
в світі жіночі принади — Перманенти, манікюри, духи та помади (П.
Глазовий).

III. Ненормативне вживання форм числа іменників

У художньому і розмовному мовленні трапляються випадки використання форм
числа, які не відповідають сучасній мовній нормі, наприклад, утворення
форм однини від множинних іменників: Саме тоді він і одержав дещо з
вищезгаданої меблі як сюрприз від своїх співробітників (М. Хвильовий);
Увесь дріт і пиломатеріал знаходиться на базі; Яка шпалера вам найбільше
подобається? У похід ми приготували багато рибної консерви.

Поширеною помилкою є немотивоване вживання множини абстрактних
іменників. Як неправильні розцінюються, наприклад, такі речення: У
кіоску продаються різноманітні сувеніри з символіками чемпіонату.
Виставка вражає асортиментами продукції. Просимо зазначити у пропозиції
вартість упакувань і транспортувань продукції (правильно: символікою,
асортиментом, упакування і транспортування). Будь-яка заміна однини
множиною і навпаки має бути семантично і стилістично виправдана.

Список використаної літератури:

Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. — Львів: Світ, 1996.

Культура мови на щодень. — К.: Довіра, 2000.

Культура української мови: Довідник. — К.: Либідь, 1990.

Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: зразки
найважливіших документів українською мовою. — К.: Техніка, 1992.

Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської,
фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. — К.: Довіра, 1998.

Пилинський М. М. Мовна норма і стиль.— К.: Наук, думка, 1976.

Пономарів О. Д Культура слова: Мовностилістичні поради. – К.: Либідь,
1999.

Пономарів О. Д Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль: Навч.
книга-Богдан, 2000.

Російсько-український словник-довідник “Порадник ділової людини”. -К.:
Основи, 1995.

Сліпушко О. М. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини. -К:
Криниця, 1999.

Словник-довідник з культури української мови. – Львів: ФЕНІКС, 1996.

Український правопис. – К: Наук. думка, 1996.

Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К.: Довіра, 1998.

Чак Є. Д Чи правильно ми говоримо? – К: Освіта, 1997.

Шевчук С. В. Службове листування: Довідник. – К.: Літера, 1999.

16. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища шк., 1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020