.

Науково-філософська постановка проблеми свідомості (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
630 1865
Скачать документ

Реферат на тему:

Науково-філософська постановка проблеми свідомості

Проблема свідомості, духу, духовності — одна з головних у філософії.
Основним питанням філософії є питання про відношення свідомості до
матерії. Залежно від того, як ставиться й вирішується це питання,
визначається філософська, світоглядна позиція — належність того чи
іншого філософа до матеріалістичного чи ідеалістичного напряму.

Ще в глибоку давнину, на початку історії пізнання люди зрозуміли, що
свідомість, думка — це щось таке, що відрізняється від матеріальних
речей. Виникло уявлення, що людина складається з тіла й душі. Згодом це
уявлення стало основою релігійно-ідеалістичного світорозуміння, згідно з
яким духовне начало є цілком самостійним, незалежним від матерії,
природи й навіть первинним щодо неї. На рівні філософської думки це
духовне начало було осмислене як особлива нематеріальна субстанція
(першооснова, першосутність), а в релігії воно ще раніше було
персоніфіковане в образі Бога — надприродної й надлюдської особи, творця
й володаря світу.

Спираючись на багатовіковий досвід вивчення природи й людини, особливо ж
на досягнення науки нового й новітнього часу, можна сформулювати вихідні
положення для науково-філософської постановки проблеми свідомості.
Найпершим з них є те, що свідомість — це не прояв особливої, незалежної

духовної субстанції, так само, як вона не є замкнутим у собі нашим
внутрішнім душевно-духовним світом. Свідомість — це властивість
матеріальної субстанції, тобто тієї об’єктивно існуючої сутності, яка
сама з себе породжує всю нескінченну різноманітність своїх якостей, форм
і відношень. Свідомість — це функція надзвичайно складної,
високоорганізованої матеріальної системи — людини, людського мозку.
Істоти, які мають свідомість (а нам поки що відома лише одна така істота
— людина), виникають внаслідок тривалої еволюції космічної матерії, на
певному етапі цієї еволюції, там, де для цього складаються всі необхідні
й достатні передумови. Виникнення свідомості — це реалізація внутрішньо
притаманних (іманентних) матеріальній субстанції потенцій.

За змістом свідомість зрештою є відображенням зовнішньої щодо неї,
об’єктивно існуючої дійсності. Це не просте, не пасивно-дзеркальне, а
активне, творче відображення. Проте вихідний матеріал для нього не
породжується самою свідомістю, а має бути їй даний. Отже, свідомість
залежить від об’єктивної, матеріальної реальності — як у плані свого
виникнення й існування (філософською мовою — онтологічно), так і за
своїм змістом, який становлять наші відчуття, сприйняття, уявлення,
думки, почуття тощо (тобто гносеологічно).

Нарешті, треба сказати, що свідомість — не просто природна, а соціальне
зумовлена властивість людини як члена суспільства й учасника суспільного
життя. Свідомість має свої природні, зокрема біологічні, передумови, але
вона виникає, формується, розвивається на основі колективної
предметно-практичної діяльності й процесів міжлюдського спілкування.
Людина зі своєю свідомістю виходить за межі тваринного буття,
біологічної еволюції, вона починає існувати в історичному просторі й
часі. Для неї надприродною спадковістю надбудовується і стає
визначальною культурна наступність.

Цими принциповими положеннями ми керуватимемося в подальшому розгляді
феномену свідомості.

Генезис свідомості

Якщо брати свідомість просто як щось дане, наявне, то вона може видатися
або чимось одвічним, або таємничим, надприродним. Але свідомість не
одвічна (бо колись вона виникла) й не відірвана від природної
реальності.

З’ясовуючи походження свідомості, маємо відповісти на такі питання:

1. Які атрибути (невід’ємні властивості) матеріальної субстанції взагалі
стали основою, найзагальнішою передумовою виникнення свідомості?

2. Які для цього склалися біологічні передумови у світі живої природи,
зокрема в тварин?

3. Якою була безпосередня основа формування свідомості як суто людської
активності? Як зумовлена свідомість специфікою людського буття у світі?
І як вона, в свою чергу, впливає на цю специфіку й навіть визначає?

Загальноматеріальним атрибутом є іманентна (внутрішньо притаманна)
матерії активність, саморух. На вищих щаблях еволюції і матеріального
світу цей атрибут виступає як життя і, нарешті, на рівні людини — як
свідома діяльність, як творчість. Другим таким атрибутом, невіддільним
від першого, є здатність відображення. В найзагальнішому розумінні
відображення полягає в тому, що, взаємодіючи між собою, впливаючи один
на одного, матеріальні об’єкти (утворення, системи) залишають один в
одному відбитки, “сліди” певних своїх властивостей; інакше кажучи,
властивості одного предмета відтворюються в іншому предметі. Важливо
зазначити, що в процесі відображення зазнають змін не тільки зовнішні
форми, фізичні властивості того предмета, на який впливає інший, а також
його власна внутрішня активність, його саморух; найбільше це
проявляється на тих рівнях організації матерії, де активність, саморух
найвираженіші. Таким є рівень живої матерії.

Відображення — одна з форм вираження й реалізації матеріальної єдності
світу; воно є також однією з передумов розвитку, бо на основі
відображення відбувається нагромадження інформації, ускладнення
структури та функцій матеріальних систем.

Завдяки загальній, всеохоплюючій — безпосередній чи опосередкованій —
взаємодії й взаємовідображенню все несе інформацію про все. Цього
висновку дійшла філософська думка задовго до того, як були розроблені
сучасна теорія відображення та інформатика. У живій матерії, що
становить собою сукупність і взаємозв’язок величезної кількості
організмів, за-гальноматеріальні властивості саморуху й відображення
набувають досить виразних, складних і якісно специфічних форм прояву.
Наука нашого часу значно просунулась у дослідженні цієї проблеми, й
можна сформулювати принципово важливий висновок: живе виникло з неживого
в процесі еволюції космічної матерії.

Що ж таке життя? Наука, спираючись на досягнення фізики, хімії,
біології, теорії систем, кібернетики, інформатики, виробила поняття
життя, в якому поєднано субстратний і структурно-функціональний підходи.
Матеріальною основою, речовинним субстратом життя визнають білкові
сполуки, а також нуклеїнові кислоти (РНК і ДНК), які є носіями й
передавачами генетичної, спадкової інформації. Ці речовини мають
надзвичайну хімічну складність, інформаційну місткість і можуть
утворювати найрізноманітніші варіанти організмів. З точки зору
структурно-функціонального підходу, живі організми — це складні
динамічні відкриті системи, які здійснюють “зворотний зв’язок” із
середовищем, обмінюючись з ним речовиною та енергією, сприймають,
зберігають і використовують інформацію, здатні до саморегулювання, росту
й розмноження.

Живі організми, як і будь-які об’єкти, здатні відображати й
відображатися. Загальною, вихідною, елементарною формою їх відображення
є подразливість — здатність до вибіркового, об’єктивно доцільного (тобто
такого, що сприяє виживанню) реагування на фактори, впливи зовнішнього
середовища: наближення до поживної речовини, віддалення від шкідливої,
рух із темряви до світла, рухи росту, періодичні рухи, пов’язані з
добовими змінами, наприклад, розгортання й згортання квітів тощо.

Своєрідні форми відображення з’являються у тварин. Спочатку це
недиференційована чутливість, з якої в процесі еволюції вирізняються
різні за модальністю відчуття; мабуть, найдавніші — це больові, теплові,
дотикові, а також нюхові, потім зорові, слухові — з формуванням
відповідних дистантних рецепторів (тобто таких, що дають змогу відчувати
на відстані). Пізніше — у більш високоорганізованих тварин — виникає
здатність сприймання (чуттєвого відображення цілісних предметів) і
нарешті — здатність уявлення, яке спирається на чуттєве
запам’ятовування, і зародки конкретно-образного, вплетеного в
безпосередню ситуацію і пов’язаного з тваринною “діяльністю” мислення.

Ці форми відображення мають вже психічний характер (від грець, psyche —
душа), тобто пов’язані з певним суб’єктивним, внутрішнім станом,
переживанням. Виникнення й розвиток психіки у тварин були зумовлені
двома взаємопов’язаними чинниками: рухомим, активним способом
життєдіяльності, який ставив підвищені вимоги до здатності
випереджаючого відображення дійсності (без чого неможливе своєчасне або
навіть завчасне реагування), і появою (формуванням, удосконаленням)
спеціального органа, який керує поведінкою тварин на основі сприйняття,
переробки, використання інформації — нервової системи. Для психічного
відображення найбільше значення має центральна нервова система —
головний мозок. Саме функціонування мозку є фізіологічною основою
психіки.

Психіка для живої істоти має біологічну цінність, бо вона забезпечує
краще пристосування до середовища, динамічніше й точніше реагування;
завдяки психіці поведінка набуває цілісного, координованого,
інтегрованого та цілеспрямованого характеру.

Розвиток психіки тварин — це безпосередня “передісторія” психіки та
свідомості людини. Проте відмінність між твариною й людською психікою не
тільки кількісна — в розумінні ступеня розвиненості й досконалості,
масштабів можливості утворення асоціації, зв’язків між враженнями. Є й
такі якісні особливості тваринної психіки, які не набули розвитку в
людини і “механізм” яких ще не зовсім з’ясований. Наприклад, у
психології є ще чимало “таємниць”, які потребують наукового дослідження.
Але зрозуміло, що люди дуже тісно пов’язані з нашими “братами меншими” й
повинні їх оберігати і про них піклуватися.

Перші ознаки “мислення” (звичайно, не в точному значенні цього поняття)
помічені в людиноподібних мавп, дельфінів, навіть у деяких птахів
(кажуть, що ворона — “інтелектуал” серед птахів).

Мислення в його безпосередньому розумінні, свідомість, духовність є
сутнісними ознаками лише людини. Принаймні нам невідомі інші живі істоти
з такими властивостями.

У попередніх розділах було сказано про специфічні риси людини, які
підносять її над тваринним світом, про особливості діяльності, в якій
здійснюється активне ставлення людини до світу, його перетворення
відповідно до своїх потреб.

Риси людської сутності й діяльності є основою виникнення і розвитку
свідомості.

У процесі трудової, предметно-практичної діяльності, виготовлення й
застосування знарядь праці формувалася здатність цілепокладання і
планування дій, а це вже є ознаками свідомості.

Надзвичайно велике значення для розвитку свідомості мало виникнення мови
з її комунікативними та сигніфікативними функціями, тобто як засобу
спілкування й позначення предметів, властивостей, відношень, процесів,
дій і тим самим орієнтації у світі.

Поряд з пізнавальними, інтелектуальними здатностями свідомість людини
виражає її моральну сутність. Інтелектуальність і моральність є формами
прояву духовності.

Першоджерелом духовно-моральних якостей людини були умови співжиття,
спільної діяльності. Саме вони формували потребу взаємодопомоги, вміння
ототожнювати себе з іншим. З цієї первинної “клітинки” моральної
свідомості зрештою й виник принцип “возлюби ближнього свого як самого
себе”.

Список використаної літератури:

Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. — М., 1991.

Грушишь Б. А. Массовое сознание. — М., 1987.

210

Дубровский Д. И. Проблема идеального. — М., 1983.

Духовність українства / За ред. Ю. М. Білодід та С. П. Щерби. — Житомир,
1998

Лекторский В. А. Субъект, объект, познание. — М., 1980.

Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность. — М., 1975.

Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія. Твори. — Т. 3.

Мировоззренческая культура личности. — К., 1986.

Общество и сознание. — М., 1984.

Пролеев С. Духовность и бытие человека. — К., 1992.

Скворцов Л. В. Культура самосознания. — М, 1989.

Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. — М., 1972.

Творче, практичне і критичне мислення / Відповід. ред. С. П. Щерба. —
Житомир, 1997.

Табачковський В. Г. Світогляд і перебудова. — К., 1990.

Уледов А. К. Духовная жизнь общества. — М., 1980.

Фогт К. Физиологические письма. — СПб., 1967.

Человек и мир человека. — К., 1977.

Шинкарук В. И. Единство диалектики, логики и теории познания. — К.,
1977.

Яценко А. И. Целеполагание и идеалы. — К., 1977.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020