Реферат на тему:
Інвестиційна привабливість України
Зміст
1. Пріоритетні напрями політики щодо підвищення привабливості України
для іноземних інвесторів
2. Підвищення ролі приватизації в залученні прямих іноземних інвестицій
3. Рекомендації щодо проведення державної політики у напрямі сприяння
залученню прямих іноземних інвестицій
Список використаної літератури
Пріоритетні напрями політики щодо підвищення привабливості України для
іноземних інвесторів
Зважаючи на численні перешкоди щодо ПП в Україну, було проведено
опитування інвесторів стосовно необхідних дій українського уряду, які
найбільше сприятимуть залученню інвестицій. Саме тому до анкети увійшов
блок питань щодо бажаних дій українського уряду, які б сприяли
поліпшенню інвестиційної привабливості країни. Відповіді респондентів
узагальнено у табл. 24.
Як свідчать результати опитування, найнагальнішими завданнями
українського уряду інвестори вважають такі:
• лібералізація руху капіталу, валютного ринку та зняття обмежень на
репатріацію прибутків;
• зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях;
• мінімізація бюрократичних обмежень;
• зниження податкових ставок і зменшення кількості податків. Усі
категорії інвесторів майже одностайно підтримують таку позицію. Проте
можна спостерігати певну відмінність у позиціях ТНК та інших груп
інвесторів. Якщо ТНК наголошують на лібералізації руху капіталу,
валютного ринку та репатріації прибутків, а також на знятті обмежень на
частку іноземної власності в українських компаніях, то інші групи
інвесторів найнагальнішими завданнями уряду вважають мінімізацію
бюрократичних обмежень, зниження податкових ставок і зменшення кількості
податків. Таку різницю в оцінках можна пояснити кращою спроможністю ТНК
(порівняно з інвесторами-підприємцями та приватними інституційними
інвесторами) обстоювати свої інтереси.
ТНК та інвестори-підприємці, які були безпосередньо залучені до процесу
виробництва і збуту, більше уваги приділяли питанням вільного доступу до
ринків, оскільки нерідко саме цей чинник був для них головною
перешкодою.
Дивним видається такий факт: тих заходів, що їх часто вважають потужними
стимулами для ПП (рівні умови для національних та іноземних інвесторів,
покращання інфраструктури, посилення бар’єрів для імпорту), інвестори не
визнали пріоритетними для українського уряду. У цій групі другорядних
завдань для уряду міжнародні фінансові організації та ТНК надають
більшої ваги заходам щодо покращання інфраструктури.
Інвестори-підприємці, які мають обмежені можливості захисту своїх прав,
наголошують на потребі встановити однакові “правила гри” для українських
та іноземних інвесторів.
Отже, за найнагальніші завдання українського уряду стосовно сприяння
інвестиційному процесу визнано лібералізацію руху капіталу і валютного
ринку, оскільки для руху законного капіталу не повинно бути перешкод.
Важливо переглянути обмеження на репатріацію прибутків, ос-кільки ніхто
не буде працювати лише на іноземну державу. Відносно пропозиції про
зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях,
то це питання потребує додаткового вивчення. Безумовно, абсолютно
справедливими є вимоги щодо мінімізації бюрократичних обмежень, зниження
податкових ставок і зменшення кількості податків.
Підвищення ролі приватизації в залученні прямих іноземних інвестицій
Оскільки приватизацію вважають вагомим фактором залучення ПП у країни з
перехідною економікою, “інвестиційна” анкета містила також запитання
щодо важливості приватизації в Україні. Як і треба було сподіватись,
більшість інвесторів визнали приватизацію вагомим чинником. Лише 5 %
респондентів (великі ТНК) вважають стан приватизації неважливим для
своєї діяльності. Решта інвесторів (95 %) зауважили, що політика
приватизації є визначальним чинником для прийняття інвестиційних рішень
(табл. 25).
Прийнято вважати, що приватизація позитивно позначається на розвитку
національної економіки та провадженні бізнесу у країні. Цей вплив
виявляється у підвищенні продуктивності, зменшенні неефективного
державного втручання в економіку тощо. Іноземним інвесторам, які брали
участь в опитуванні, було запропоновано вка-зати, як саме приватизація
вплине на їхню інвестиційну діяльність в Україні. Відповіді респондентів
узагальнено у табл. 26.
Важливість приватизації для появи нових можливостей придбання
підприємств визнали більшість інституційних інвесторів та
інвесторів-підприємців. Ці відповіді варто порівняти з попередніми
висновками про те, що ТНК не покладалися і великою мірою не покладаються
на приватизацію як на спосіб, що дає змогу увійти на український ринок.
Таку позицію можуть зумовлювати і надто мала кількість привабливих з
точки зору ТНК підприємств, де відбувається приватизація, і скептицизм
ТНК щодо прозорості процесу приватизації.
Більшість респондентів вважають, що найважливішим наслідком
приватизації, яка сприяє підвищенню ефективності, має бути поліпшення
ділового клімату у країні.
Рекомендації щодо проведення державної політики у напрямі сприяння
залученню прямих іноземних інвестицій
Виходячи з результатів досліджень сформульовано низку рекомендацій щодо
стратегії залучення ПП в Україну. Аби уникнути надто загальних
рекомендацій, зупинимося на конкретних кроках, які може зробити Фонд
державного майна України для збільшення припливу ПП.
Оскільки пошук ринків збуту є головним мотивом усіх іноземних
інвесторів, що входять на український ринок, стратегія має передбачати
передусім зниження бар’єрів для входження на ринок. За наявності
прозорої та чіткої процедури приватизації, а також привабливих
підприємств входження на ринок через придбання контрольного пакету акцій
підприємства на приватизаційному тендері вимагатиме від інвестора менших
зусиль порівняно із започаткуванням проекту “з нуля”. Для забезпечення
таких умов ФДМУ має стати єдиним органом, що контролює проведення
приватизації і приймає рішення щодо умов і способів приватизації.
Досягненню цієї мети має сприяти розпочата у грудні 1999 р.
адміністративна реформа, в межах якої було ліквідовано низку установ, що
дублювали повноваження інших урядових структур (зокрема, Національне
агентство управління корпоративними правами). Зважаючи на те, що
більшості інвесторів для прийняття рішення щодо інвестування необхідно
близько 6 міс, доцільно скоротити тривалість переговорів з органами
приватизації. Крім того, варто зосередити зусилля на зменшенні
бюрократичних обмежень та подоланні корупції всередині ФДМУ, а не
розпорошувати зусилля, розв’язуючи ці проблеми на всіх рівнях влади.
Прозорість процедури приватизації мусить також передбачати чіткішу
визначеність прав власності. Завдяки запровадженню процедури продажу, що
дозволила б уникнути ситуацій, за яких покупці перебувають у нерівних
умовах (а в такому разі результати продажу можна оскаржити), інвестори
мали б більшу впевненість у своїх правах власності. Інакше кажучи, Фонд
державного майна України має дотримуватися чесної та послідовної
політики. Наслідками таких кроків стануть спрощення процедури
залагодження справ з приватизаційними органами і вироблення чітких прав
власності. Завдяки цим змінам зросте вартість українських підприємств
(за рахунок зменшення ризику), а доступ до приватизаційних конкурсів
одержить ширше коло інвесторів.
Дослідження також дає підстави стверджувати, що транснаціональні
компанії, які мають чималий капітал і опанували кращий світовий досвід
провадження бізнесу, стануть для України найбажанішим інвестором,
оскільки українські підприємства потребують великих інвестицій та витрат
на проведення реструктуризації, а український уряд — надходжень до
бюджету. Скромніші, порівняно з інвесторами-підприємцями та портфельними
інвесторами, вимоги ТНК до прибутковості інвестицій потенційно сприяють
їхній зацікавленості в ширшому колі підприємств і проектів для
інвестування. Аби приватизаційна політика відповідала інтересам ТНК,
Фонд державного майна України має запровадити такі зміни.
1. Оскільки головним мотивом поведінки інвесторів є пошук ринків збуту,
ФДМУ має зосередити зусилля на таких секторах економіки, де вже
сформувалися великі та перспективні внутрішні ринки (цьому критерію
відповідають харчова промисловість та телекомунікації).
2. В умовах приватизаційних конкурсів не потрібно робити обмеження щодо
кількості працівників на підприємстві, виставленому на продаж, оскільки
така вимога нейтралізує вигоду від дешевої робочої сили. Ці обмеження
мають стосуватися секторів з інтенсивним використанням робочої сили
(легка промисловість, деякі галузі машинобудування).
3. Навіть за низької вартості капіталу для інвестора дисконтна ставка в
оцінці українських підприємств навряд чи впаде нижче за 10 % у реальному
доларовому еквіваленті. Аби стартові ціни підприємств були реальними,
працівники ФДМУ мають зрозуміти принципи оцінювання підприємств методом
обчислення окупності інвестицій на підставі дисконтних витрат. Для
здійснення такого оцінювання ФДМУ може залучити відомих фахівців.
4. Працівники ФДМУ мають також усвідомити, що визначення інвестиційних
зобов’язань як однієї з умов тендеру не сприяє збільшенню ціни акцій,
виставлених на продаж. Дуже часто ці інвестиційні зобов’язання є
надмірними та недоречними, оскільки ТНК, яка має великий досвід
провадження бізнесу, зазвичай краще знає, як ефективніше використовувати
ресурси. Крім того, зважаючи на концепцію чистої приведеної вартості,
можна стверджувати, що інвестиційні зобов’язання самі по собі знижують
ціну акцій. Аби дотримуватися прозорості, потрібно надавати перевагу
приватизаційним конкурсам, де переможця визначають тільки на підставі
запропонованої ціни і не обтяжують додатковими зобов’язаннями. Компанія
(найчастіше ТНК), яка може найефективніше управляти підприємством,
виставленим на продаж, сподіватиметься на найбільш можливі прибутки, а
отже, сама пропонуватиме найвищу ціну.
5. З огляду на складність процедури прийняття рішень в ТНК в умовах
приватизаційних конкурсів належить передбачити достатній час для
оцінювання підприємства, виставленого на продаж. Оптимальним терміном
вважають 3-6 міс.
6. Перед приватизацією підприємства ФДМУ має усунути правові,
регуляторні та інші невизначеності, вимагаючи від відповідних державних
органів запровадження потрібних змін. Більшості непорозумінь можна
уникнути, якщо ФДМУ пропонуватиме інвесторам придбати контрольний пакет
акцій (в ідеальному варіанті — 75 % + 1 акція) або принаймні дозволить
зацікавленим інвесторам акумулювати такий пакет (тоді пакет акцій, що
належить державі, не перевищуватиме 50 %).
Звичайно, іноземні інвестори оцінюватимуть власні інвестиційні
можливості щодо України в ширшому контексті, а не тільки з огляду на
переваги і недоліки політики приватизації. На сьогодні в Україні не
приватизовано ще багато привабливих підприємств. Тому приватизація
спроможна залучити великі потоки прямих іноземних інвестицій, де серед
інвесторів переважатимуть фірми з найкращим світовим досвідом
провадження бізнесу.
Список використаної літератури
Бершеда Е. Р. Межотраслевые связи в инвестиционном процессе. — К.: Наук,
думка, 1981. —224 с.
Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП “ИТЕМ”, ЛТД “Юнайтед
Лондон Трейд Лимитед”, 1995.
Голуб Л. Г., Хямаленс В. О. Как управлять инвестициями // Экономика
стр-ва. — 1990. — № 12. — С. 14-22.
Жиляева Н. Золотое правило инвестирования // Экономика и жизнь. — 1992.
— №1. — С. 7.
Зотов М. С. Совершенствование инвестиционного процесса // Вопр.
экономики. — 1985. — № 4. — С. 83-93.
Иванов В. Г., Зворыкин Д. Н. Оздоровление экономической структуры
инвестиционного процесса // Экономика стр-ва. — 1990. — № 10. — С.
66-82.
Куликов А. Г. Кредиты. Инвестиции. — М., 1995. — 306 с.
Лазебник Л. Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного
інвестування в Україні // Фінанси України. — 1997. — № 4. — С 82-88.
Орлов П. Державне регулювання обновлення основних фондів // Экономка
України. — 1994. — № 6. — С 31; 1998. — № 9. — С. 35.
Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред.
Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — №2.
Хеше П. Экономический образ мышления. — М.: Новости, 1991. —701 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
