.

Активізація інвестиційного процесу як пріоритетний напрям державної політики (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
349 2180
Скачать документ

Реферат на тему:

Активізація інвестиційного процесу як пріоритетний напрям державної
політики

Проблему залучення іноземних інвестицій необхідно розв’язувати як
складову загальної проблеми активізації інвестиційного процесу.

Будь-яка країна, що розвивається, має стратегічні цілі управління
економікою — нарощування і структурна перебудова виробничих потужностей
підприємств, оновлення, збільшення обсягів і розширення асортименту
випуску конкурентної продукції, прискорення науково-технічного прогресу,
підвищення добробуту народу, досягнення стабільного
соціально-економічного розвитку. Досягнення цих цілей потребує чималих
інвестиційних ресурсів, оптимізації напрямів їх вигідного і актуального
вкладення та ефективного використання. Інвестиції слід розглядати також
як чинник зростання надходжень обов’язкових платежів до бюджетних і
позабюджетних фондів, зміцнення фінансової системи та ін.

Основними чинниками, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і
відповідно виконання державних програм економічних перетворень на
сучасному етапі становлення державності і економіки України, є вкрай
обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і
держави і стримування іноземних інвесторів від вкладень в економіку
країни.

Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування з надмірним
її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизаційну
політику впродовж минулих років не зростали необхідні обсяги прибутку
підприємств й амортизаційних відрахувань, що мали б стати основними
джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечувала
зростання обсягу інвестицій в національну економіку діяльність
банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для розв’язання
проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і
державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.

Суб’єкти господарської діяльності у країні, на жаль, ще не зацікавлені в
нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і
науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низький
рівень прибутковості, і це відбувається на тлі гострого дефіциту у
підприємств власних обігових коштів.

Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної
влади систематично роблять спроби регулювати інвестиційний процес в
Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак
запроваджувані заходи впродовж останніх п’яти років не дали бажаних
результатів.

З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення
надходжень інвестицій в економіку України Указом Президента України “Про
додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку
України” від 22 лютого 2001 р. № 108/2001 визначено комплекс заходів, що
мають сприяти активізації інвестиційної діяльності.

Цим Указом, зокрема, визначено, що забезпечення зростання надходжень
інвестицій в економіку України є одним із пріоритетних напрямів
діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів
виконавчої влади.

З метою реалізації завдань цього напряму Указом Президента визначено
вжиття низки заходів. До них належить поліпшення економічних, правових
та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення
обсягів інвестицій в економіку України, насамперед у пріоритетні галузі.
У зв’язку з цим необхідно створити сприятливі умови для всіх форм
власності на інвестиції, зокрема для приватних інвестицій (приватних
підприємств і фізичних осіб), державних інвестицій (вкладення капіталу
центральними та місцевими органами влади й управліннями бюджетних,
позабюджетних фондів і позикових коштів), іноземних інвестицій
(іноземних громадян, юридичних осіб і держав), спільних інвестицій
(юридичних і фізичних осіб України та інших держав). Зазначимо, що, на
наш погляд, мають бути створені для інвесторів сприятливі, вигідні
умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати науковцями, депутатами,
журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування обов’язково
має бути прибуток від капіталовкладення. Саме норма прибутку та вигідний
і гарантований строк його отримання повинні визначати доцільність
капіталовкладення у певну сферу господарської діяльності — це
найважливіша умова ринкової економіки.

Держава має контролювати лише суми і своєчасність сплати обов’язкових
платежів учасниками інвестиційного процесу. За державою залишаються
функції законодавчого сприяння інвестиційному процесу, визначення
пріоритетних для інвестування сфер (галузей або видів господарської
діяльності, економічних зон тощо) і спрямування потоку інвестицій через
їх стимулювання у такі пріоритетні сфери.

Стосовно пріоритетних галузей та видів господарської діяльності
зазначимо наступне. У літературі, пресі, на засіданнях Верховної Ради
України часто висуваються пропозиції щодо необхідності вкладення коштів
у високорентабельні виробництва та скорочення витрат на підтримку
збиткових і низькорентабельних виробництв. На наш погляд,
високорентабельні виробництва також можуть отримувати виробничі ресурси
(сировину, матеріали, напівфабрикати) і від низькорентабельних. Різні
підприємства (високо- і низькорентабельні) взаємозалежні в постачанні
сировини, матеріалів, напівфабрикатів, у розрахунках за надані
матеріальні ресурси, товари, прагнуть отримати виробничі ресурси високої
якості, за нижчими цінами тощо. Низькорентабельні підприємства також
повинні створювати виробничо-технологічну базу, залучати інвестиції, щоб
задовольняти вимоги покупців, бути конкурентоспроможними.

Суспільне виробництво країни характеризується складними економічними
зв’язками. Для ефективного зростання виробництва одночасно мають
розвиватись усі його сфери. Тому закономірно, щоб інвестиційний процес,
на наш погляд, був не вибірковий, а суцільний. Також не повинно бути
різних дискримінацій стосовно інвесторів будь-яких сфер.

У зазначеному Указі йдеться про недопущення порушень прав інвесторів і
сприяння їм у відновленні порушених прав. На наш погляд, такі порушення
здебільшого зумовлені зарегламентованістю, чисельними обмеженнями,
складною системою оподаткування господарської діяльності підприємств.
Тому необхідно сприяти інвестуванню насамперед через установлення
вільних партнерських відносин між інвесторами та інвестованими
суб’єктами господарювання.

Розмір інвестицій має бути вільним від державних регламентацій і
визначатися угодою між суб’єктами інвестиційного процесу.

У згадуваному Указі акцентується увага на забезпеченні відкритості,
прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для
сприяння залученню інвестиційних ресурсів. На жаль, бюрократизм і
корупція у сфері приватизації, що породжені недосконалим законодавством,
стримують інвестиційну активність навіть у привабливих для інвесторів
галузях економіки.

На наш погляд, участь у приватизаційних процесах має бути доступною і
для малих підприємств, і для венчурних фірм та ін. Будь-які форми
господарювання мають бути включені у приватизаційні, інвестиційні
процеси, відповідно поінформовані тощо.

Згідно з Указом необхідно приділяти більше уваги інформаційному та
організаційному забезпеченню залучення інвестицій. Ми вважаємо, що ці
питання державного значення, але не настільки, щоб ними глобально
займалися вищі органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів
України. За умов зняття бюрократичних обмежень суб’єкти інвестування
безпосередньо або через інвестиційну інфраструктуру без допомоги
інерційного бюрократичного апарату краще зуміють знайти вигідного
інвестора, вирішити з ним свої фінансові відносини. У сучасних умовах
формування інвестиційного законодавства саме органи державної влади
повинні вирішувати згадані інформаційно-організаційні питання.

Для сприяння інвестиційному процесу з боку державних структур Кабінету
Міністрів України, центральним та місцевим органам виконавчої влади в
Указі Президента України рекомендовано:

• не допускати внесення проектів нормативно-правових актів, видання
нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, які можуть
призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності,
звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів (на наш
погляд, виконання цього пункту потребує грамотного законотворчого
обґрунтування, не лобію-вання в угоду олігархів, монополістів окремих
положень законодавчих актів);

• залучати інвесторів до обговорення проектів нормативно-правових актів
з питань інвестиційної діяльності та враховувати під час опрацювання
таких проектів їхні пропозиції (на наш погляд, це має здійснюватись і
без Указу Президента України, тобто ініціюватися інвестиційною
інфраструктурою).

У цьому Указі, зокрема, рекомендується органам місцевого самоврядування
під час розроблення та погодження проектів і прийняття власних актів
дотримуватися зазначених загальних принципів нормативного регулювання
інвестиційної діяльності, тобто не допускати внесення на розгляд і
видання таких проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної
діяльності, що можуть призвести до погіршення умов здійснення
інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами
прав інвесторів. Ці питання особливо актуальні, оскільки інвестиції
реалізуються на конкретних територіях, де безпосередньо здійснюються
вкладення коштів, майнових або інтелектуальних цінностей в об’єкти
підприємницької або іншої діяльності.

Кабінету Міністрів України також доручено у тримісячний строк розробити
та затвердити довгострокову програму розвитку інвестиційної діяльності в
Україні. У цій програмі рекомендується, зокрема, передбачити:

• удосконалення процедур погодження органами виконавчої влади рішень з
питань реалізації інвестиційних проектів, процедур досудового вирішення
спорів, пов’язаних з інвестиційними проектами (на наш погляд, процедуру
погодження треба значно спростити, оскільки інвестиційний процес не
повинен бути перевантажений бюрократичними правилами);

• стимулювання укладання угод про розподіл продукції, концесії, лізинг;

• здійснення заходів щодо активізації інвестиційної діяльності банків,
фінансових установ;

• надання державної підтримки розвитку інфраструктури депресивних
територій.

У зв’язку з цим окремо зауважимо про необхідність саме на державному
рівні розробки механізму збільшення обсягів інвестиційних ресурсів
комерційних банків, особливо таких, що використовуються для реалізації
довгострокових інвестиційних проектів. Проблема довгострокових
інвестицій практично в Україні не розв’язана. Ще раз нагадаємо, що
довгострокові інвестиції забезпечують майбутнє перетворення економіки
держави, тому необхідно своєчасно закласти їх основу.

Як відомо, з метою активізації інвестиційної діяльності в Україні
законодавчо визначено порядок функціонування спеціальних економічних зон
і територій пріоритетного розвитку. З метою підвищення ефективності їх
функціонування Указом Президента України доручено Кабінету Міністрів
України у тримісячний строк проаналізувати ефективність функціонування
спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку та за
результатами цього аналізу розробити заходи щодо активізації
інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах і на територіях
пріоритетного розвитку, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної
діяльності.

В Указі визначено, що здійснювані заходи щодо активізації інвестиційної
діяльності, зокрема, стосуються:

• оптимізації в установленому порядку переліку пріоритетних видів
економічної діяльності у спеціальних економічних зонах і на територіях
пріоритетного розвитку;

• підготовки пропозицій щодо переорієнтації податкових пільг з метою
стимулювання залучення додаткових інвестицій у пріоритетні галузі
економіки України та виконання програм соціально-економічного розвитку
регіонів;

• удосконалення порядку ввезення на пільгових умовах на митну територію
України товарів для потреб реалізації інвестиційних проектів і контролю
за цільовим використанням таких товарів;

• удосконалення порядку обчислення одержаного від реалізації
інвестиційних проектів прибутку, що звільняється від оподаткування;

• пріоритетного інвестування у напрямі створення, поліпшення і
впровадження наукомістких та імпортозамінних технологій. Належної
виконавчої уваги заслуговують і доручення Президента Кабінету Міністрів
України стосовно забезпечення запровадження в установленому порядку форм
статистичної звітності з метою оперативного одержання інформації про
внесення інвестицій та їх припинення, зупинення інвестиційної
діяльності, а також організації до 1 липня 2001 р. постійно діючої
виставки кращих регіональних інвестиційних проектів. Справді, отримання
і накопичення інформації про інвестиційну діяльність має велике державне
значення, оскільки така інформація необхідна для державних органів і
наукових закладів для формування управлінської інформації.

Крім того, у плані організації з боку держави інформування інвесторів
Указом Президента передбачається вжиття інших заходів відповідного
характеру:

1) Кабінету Міністрів України, Раді Міністрів Автономної Республіки
Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним
адміністраціям необхідно забезпечити доведення через засоби масової
інформації та міжнародну інформаційну мережу Internet до потенційних
інвесторів таку інформацію:

• про правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні;

• про інвестиційні проекти, що пропонуються до реалізації;

• про ситуацію щодо надходження інвестицій в економіку України, а також
про реалізацію інвестиційних проектів;

2) Міністерству закордонних справ України регулярно інформувати
фінансові та ділові кола іноземних держав про можливості здійснення
інвестиційної діяльності в Україні.

Для впровадження заходів щодо сприяння інвестиціям на рівні місцевих
органів влади Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації мають
розробити у тримісячний строк та подати в установленому порядку на
затвердження програми збільшення обсягів залучення інвестицій для
економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних
одиниць.

З метою підтримання законності, згідно з Указом Президента, Генеральна
прокуратура України повинна своєчасно і відповідно до чинного
законодавства реагувати на факти порушення законних прав інвесторів та
встановленого порядку здійснення інвестиційної діяльності.

Для конкретизації змісту реальних заходів виходячи з потреби виконання
Указу Президента слід визначити напрями інвестиційної політики та її
завдання. Установлено, що пріоритетними для інвестування у 2001-2005 pp.
є паливно-енергетичний комплекс, машинобудування (літако-, судно-,
танкобудування), авіакосмічний комплекс, сільськогосподарський комплекс
(створення автоматизованої сільськогосподарської техніки, газифікація
сільських населених пунктів, будівництво шляхів), харчова промисловість
(зокрема, організація виробництва дитячого харчування, упровадження
технологій випуску конкурентоспроможних на світовому ринку продуктів
харчування, у тому числі м’ясних, свіжої плодоовочевої та ягідної
продукції).

З метою активізації здійснення техніко-технологічних перетворень
виробництв таких експортоспроможних галузей, як машинобудування, чорна
металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, окремих галузей
сільського господарства та харчової промисловості необхідно вжити
стимулюючих заходів щодо інтенсивнішого залучення грошових ресурсів як
вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Зразу ж зауважимо стосовно
спрямованості положень інвестиційної політики, що переважати в обсягах
інвестицій все-таки мають вітчизняні інвестори.

Виходячи з потреб досягнення очікуваних результатів інвестування у
пріоритетні галузі та вимог Указу Президента України, на наш погляд,
слід вважати, що основні напрями інвестиційної політики на найближчі
роки визначатимуться принциповими чинниками, що стосуються джерел і
спрямування інвестицій:

• активізація інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання за
рахунок власних і особливо залучених ресурсів;

• створення сприятливого інвестиційного клімату для всіх порядних і
перспективних інвесторів;

• сприяння зростанню власних інвестиційних ресурсів у фінансово бідних
підприємств;

• мобілізація всіх законних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів та
підвищення рівня ефективності їх використання;

• посилення мотивів до накопичення громадянами грошових ресурсів і
стимулювання їх інвестиційного використання в реальному секторі
економіки;

• спрямування грошових ресурсів кредитно-фінансової сфери в інвестування
реального сектору економіки;

• пріоритетне стимулювання інвестицій в основний наукомісткий капітал,
особливо підприємств базових галузей;

• сприяння зростанню обсягів залучення іноземних інвестицій, особливо у
формі техніки і технологій, для значного покращення
матеріально-технологічної бази підприємств України.

Список використаної літератури:

Гусаков В. М., Федоренко В. Г. Стан підприємництва та напрями його
подальшого розвитку на основі науково-технічного прогресу в будівельному
комплексі України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — №1.

Демяненко Н. АПК Украины выйдет на фондовый рынок // Коммерсант Украины.
— 1993.— №13.— С. 11.

Джерела інвестицій та їх економічне регулювання / М. Герасимчук, І.
Галиця, О. Задорожна та ін. / Ін-т економіки HAH України. — К., 1999.—
188 с.

Дзись Г. Структурна перебудова економіки України // Економіка України. —
1994. — № 6. — С 17.

Доклад о мировых инвестициях. Транснациональные корпорации, структура
рынка и политика конкуренции. 1997: Обзор ООН. — Нью-Йорк; Женева, 1997.
— 88 с.

Дробязко А. Комментарий к текущей валютной ситуации // Коммерсант
Украины.— 1993.—№11.—С. 6.

“Економічне Есе”. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів у 1999
році / За ред. В. Пинзеника. — К.: Логос, 2000. — № 5.

Емельянов А. С, БесединВ. Ф., Козуб В. М. Экономика инвестирования в
научно-технический прогресе. — К.: Наук, думка, 1988. — 312 с.

Ермошенко Н. Н. Экономика: Научно-технический прогресе, инвестиционная
политика, управление. — К.: Наук, думка, 1990. — 184 с.

Жиляева Н. Золотое правило инвестирования // Экономика и жизнь. — 1992.
— №1. — С. 7.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020