.

Аналіз зарубіжного досвіду залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
414 2928
Скачать документ

Реферат на тему:

Аналіз зарубіжного досвіду залучення прямих іноземних інвестицій в
економіку країни

Нові принципи організації світу особливо стосуються України. Наша
країна вже понад 10 років перебуває у стадії перебудови, якій властиві
нові економічні відносини, реструктуризація, тобто процеси, що
перебувають у стадії інтеграції.

Успішному просуванню економічної політики сприяє прогресуюча економіка,
одним з напрямів якої є розвиток інвестиційних процесів, що забезпечують
розвиток діалогу цивілізацій, розширення співробітництва народів.

Для розвитку промисловості України велике значення мають прямі іноземні
інвестиції. Внутрішні чинники, що визначають приплив ПІІ в економіку,
різноманітні за природою, сутністю, рівнем впливу. Найважливішими
чинниками, що впливають на здійснення ПІІ, є економічні мотиви, які
відіграють важливу роль на тому етапі, коли вже прийнято загальну
політику залучення ПІІ. Під час інвестування в економіку іншої країни
економічні чинники можна поділити на такі групи:

• пошук ресурсів;

• пошук ринків;

• пошук способів ефективного виробництва.

Наявність природних ресурсів, дешевої некваліфікованої або
на-півкваліфікованої робочої сили, створених активів та матеріальної
інфраструктури є сприятливими чинниками для діяльності, пов’язаної з
пошуком ресурсів.

Історично склалося, що найважливішою ознакою, яка приваблює иноземних
инвесторів, є наявність у країні природних ресурсів: корисних копалин,
сировини та добрих природних умов для ведення сільського господарства. У
XIX ст. надходження більшості ПП з країн Європи та США були зумовлені
потребою забезпечення економних і надійних джерел постачання корисних
копалин та сировини для індустріалізованих країн Європи та Північної
Америки.

До початку Другої світової війни близько 60 % світових ПП було
інвестовано в освоєння природних ресурсів.

Але навіть за тих часів, коли наявність природних ресурсів була основним
чинником ПП, цю ознаку вважали недостатньою для спрямування ПП в певну
країну. Порівняльна перевага у природних ресурсах зазвичай сприяла
торгівлі, а не ПП. Натомість інвестиції здійснювалися тоді, коли багаті
на ресурси країни не мали великих капіталів, потрібних для видобутку
ресурсів, або технічних знань для видобутку чи продажу ресурсів за межі
країни. До того ж належало мати або створити відповідну інфраструктуру
для вивезення сировини з країни видобутку до пункту кінцевого
призначення.

Вкладення капіталу для пошуку робочої сили зазвичай здійснюють
транснаціональні компанії (ТНК), які мають власне виробництво або
працюють у сфері послуг. Такі інвестиції походять з країн, де реальна
вартість робочої сили є високою. У країні з низькою реальною вартістю
робочої сили ТНК створюють чи купують компанію для постачання проміжних
або кінцевих продуктів, виробництво яких вимагає менш інтенсивного
використання праці. Задля заохочення таких виробництв країни —
реципієнти інвестицій часто вдаються до створення вільних економічних
зон.

До іншої дуже важливої групи економічних чинників надходження ПП
належать ринкові фактори — місткість ринку (в абсолютному виразі та у
відношенні до кількості населення і його доходів) і темпи зростання
ринку. Для ТНК нові ринки дають можливість залишатися
конкурентоспроможними і розширювати діяльність у певній галузі, а також
економити за рахунок масштабів виробництва. Традиційно такі чинники, як
місткість ринку та темпи його зростання, були важливими для інвестицій у
національні ринки промислових товарів, “закриті” для міжнародної
торгівлі товарів, “закриті” для міжнародної конкуренції через високі
тарифи або квоти. Адже в такому разі стимулом для здійснення ПП ставала
можливість обходження високих тарифів. Саме доступ до нових ринків був
основним мотивом повоєнної інвестиційної хвилі зі США до Європи,
особливо до Великобританії, а також припливу японських інвестицій до США
наприкінці 80-х років XX ст., що став наслідком добровільних експортних
обмежень та ризику подальших протекціоністських заходів в автомобільній
промисловості.

Національний ринок країни-реципієнта відігравав важливу роль і для
багатьох ТНК, що здійснювали діяльність у сфері послуг. Втім, основним
стимулом до входження на ринок була не наявність тарифів, а та
обставина, що більшість послуг не можна експортувати, і єдиним способом
їх постачання за кордон стало відкриття дочірніх підприємств.
Транснаціональні компанії здійснюють інвестиції для пошуку ринків також
у тому разі, коли їхні основні постачальники або споживачі вже розпочали
свою діяльність в іншій країні: тоді, щоб зберегти свій бізнес,
доводиться переносити його за кордон. Проте найважливішим чинником
залучення інвестицій, спрямованих на пошук ринків, без сумніву, є
діяльність урядів щодо сприяння таким інвестиціям. До традиційних
заходів, що їх вживають уряди, належать запровадження тарифів та інші
способи обмеження імпорту. Історія свідчить, що більшість початкових
інвестицій у промисловість та сферу послуг було здійснено саме для того,
щоб обійти такі торговельні бар’єри.

Мотиви здійснення ПП для пошуку економічної ефективності полягають у
раціоналізації структури розпочатого раніше інвестиційного проекту
(спрямованого на пошук ресурсів або ринків) у такий спосіб, аби створити
для інвестора умови єдиного управління економічними процесами,
розпорошеними географічно. Транснаціональна компанія, що прагне
підвищити ефективність, планує скористатися регіональними відмінностями
в забезпеченості ресурсами, культурі, інституційному устрої, економічній
системі та політиці, а також у структурі ринків, зосереджуючи
виробництво в невеликій кількості місць для обслуговування численних
ринків. Аби іноземне виробництво, спрямоване на підвищення ефективності,
мало сенс, потрібно, щоб закордонні ринки були відкритими та добре
розвиненими. Саме тому до такого виду інвестицій зазвичай вдаються на
регіональних інтегрованих ринках.

Досвід приватизації у Східній Європі дав поштовх до виникнення великої
кількості способів приватизації, починаючи від ваучерної приватизації та
купівлі підприємств трудовими колективами і закінчуючи продажем
стратегічним інвесторам. Наслідки приватизації залежно від способу її
проведення виявилися разюче відмінними. Існує багато доказів на користь
того факту, що ваучерна приватизація, яка призводить до розпорошення
власності, не спроможна підвищити ефективність приватизованих
підприємств. Натомість входження на ринок іноземних фірм через
приватизацію створює конкуренцію і позитивно впливає на процеси
економічної трансформації. Це тверд-ження справедливе щодо країн Східної
Європи загалом та України зокрема. Світовий банк запропонував
класифікацію різних схем приватизації великих підприємств з перевагами і
недоліками (табл. 7).

Логічний і статистичний аналіз залучення прямих іноземних інвестицій

Потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною, оскільки має
чималу кількість недостатньо використовуваних фізичних і людських
ресурсів, великі резерви невкладених заощаджень (на мільярди доларів),
місткий внутрішній ринок споживання (близько 50 млн людей — один з
найбільших у Європі), а також безперешкод-ний вихід до ще більших ринків
Росії та колишніх республік СРСР. Крім того, Україна через свою
стратегічну важливість посіла третє місце (після Ізраїлю та Єгипту) за
обсягом отриманої від США допомоги.

Україна також одержує великі кошти від таких міжнародних організацій, як
Світовий банк, МВФ та ЄБРР. Більша частина цього фінансування надходить
у вигляді технічної допомоги для розбудови ринкової економіки та системи
правових інституцій, що є основою розвиненої ринкової економіки.

Але Україна має репутацію країни, економіка якої, порівняно з іншими
економіками регіону Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, є
однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. За обсягом
залучення прямих іноземних інвестицій Україна помітно відстає від інших
східноєвропейських країн. У 1999 р. чистий приплив ПП в Україну виявився
нижчим за середній показник 1996 1998 pp. Цей факт можна пояснити
депресивним станом національної економіки та підвищеним політичним
ризиком через президентські вибори. Згідно з офіційними даними, станом
на початок січня 2000 р. загальний обсяг надходжень ПП в Україну за
період з 1991 р. становив 3,3 млрд дол. У 1999 p. Україна отримала лише
491 млн дол.

Причина повільного розвитку України в цьому напрямі полягає в тому, що
види ведення бізнесу в Україні значно відрізняються не лише від практики
більшості західних країн, а й від практики інших країн з перехідною
економікою, наприклад Чехії, Угорщини, Польщі, а також певною мірою
Росії. У той час, коли інші центральні та східноєвропейські країни
успішно продовжують змагатися за збільшення обсягів іноземних
інвестицій, в Україні, наприклад, протягом останніх місяців 1999 р.
кілька іноземних компаній вирішили припинити діяльність та залишили
країну або вирішили припинити подальше інвестування до покращання
загальних умов діяльності. Ця тенденція поширилася завдяки негативному
впливу нещодавньої фінансової та економічної кризи, що було наслідком
тісних економічних зв’язків з Російською Федерацією, яка опинилася у
кризовому становищі. Заходи, вжиті урядом та Національним банком України
з метою стабілізації фінансового ринку, незважаючи на те, що вони широко
були визнані як необхідні, ще більше погіршили ситуацію та поглинули
перші прибутки, очікувані іноземними інвесторами.

Незважаючи на деякі економічні реформи, перехід України до ринкової
економіки відбувається вельми повільно. Існуючі закони, що стосуються
господарського товариства, значною мірою відображають політичну та
правову доктрину радянського законодавства, яке ґрунтувалося на
принципах абсолютного домінування публічного права над економічною
сферою та призводило до зайвого втручання державних органів у діяльність
комерційних підприємств. Проект “Господарчого Кодексу” 1992 p., який
схожий на Цивільний Кодекс та передбачає обов’язкове державне планування
для всіх типів підприємств, є лише одним прикладом законодавчої
діяльності, яка свідчить про те, що втручання держави у приватну сферу й
досі вважається нормальним явищем в Україні, а тому наш шлях до ринкової
економіки можна вважати складним і тривалим. Через застосування
невиразливої політики законодавча система залишається сукупністю
постійно змінюваних, суперечливих актів, що дублюють один одного.
Переважно це спричинено тривалою неузгодженістю між діючим Президентом
України та Верховною Радою України. Розділ XV Перехідних положень
Конституції 1996 p., який надавав повноваження Президентові України
видавати укази з економічних питань, не врегульованих законодавством,
призвів до великої кількості нових указів, більшість з яких гостро
критикує Верховна Рада України та ігнорують державні виконавчі органи.

Таким чином, іноземним інвесторам майже неможливо повністю здійснювати
свою діяльність відповідно до вимог українського законодавства.

Незважаючи на це, іноземні інвестори часто вважають, що законодавство
має не таке вирішальне значення порівняно з іншими, більш практичними
проблемами, які постають перед ними у зв’язку з інвестуванням.
Бюрократія, свавільне запровадження законів, які часто змінювалися та
мали зворотну дію, а також дії посадових осіб на місцях, зумовлені
особистими інтересами замість професійних, створювали основні проблеми,
які були гальмом у залученні інвестицій. Це призводить до великих зайвих
витрат часу для розв’язання штучних проблем і значних поточних витрат,
які роблять багато інвестиційних проектів нерентабельними.

Важливим кроком у цьому напрямі сприяння інвестиційному процесу був Указ
Президента “Про усунення перешкод на шляху розвитку підприємницької
діяльності” від 3 лютого 1998 р. № 79/98 та Указ Президента “Про деякі
заходи з дерегуляції підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 р. №
817/98. Для розв’язання проблеми залучення іноземних інвесторів у 1997
р. в Україні було створено два органи.

Консультативна Рада з питань іноземного інвестування, як передбачається,
має бути основним консультативним органом з питань інвестиційної
політики, який започатковує постійний неофіційний діалог між політичними
лідерами України та діловими лідерами в усьому світі.

Основним законом, що регулює правове середовище іноземних інвестицій в
Україні, є Закон України “Про режим іноземного інвестування”, прийнятий
Верховною Радою України 19 березня 1996 р. та який набув чинності 25
квітня 1996 р.

Мета діяльності Ради міжнародних експертів подібна до мети діяльності
миротворчого органу та полягає у підготовці рекомендацій щодо
запобігання або вирішення інвестиційних спорів відповідно до рішень
Президента України. Ця Рада складається із семи українських та семи
іноземних юристів. Обидві сторони вже працюють, але й досі мають
доводити свою ефективність на практиці.

Незважаючи на гальмуючі фактори, Україна є потенційно привабливою для
тих іноземних інвесторів, які шукають доступ до ресурсів або ринків
збуту. Першому виду інвестицій сприяє наявність дешевої робочої сили та
великого сільськогосподарського сектору. Натомість чисельні торговельні
бар’єри та великий внутрішній ринок заохочують другий вид інвестицій.
Водночас умови для інвестицій у сферу торгівлі, спрямованих на
підвищення її економічної ефективності, є неоднозначними: з одного боку,
встановлено певні обмеження в торгівлі із сусідами, з іншого — в Україні
укладено різні регіональні угоди, які мають сприяти поліпшенню клімату
стосовно торгівлі.

Упродовж 1997-1998 pp. рівень надходжень ПП в Україну приблизно
дорівнював середньому показнику по СНД загалом та Росії зокрема. Проте
серед тих країн з перехідною економікою, що належать до Східної Європи,
Україна за рівнем инвестицій випереджала лише Білорусь, Таджикистан та
Узбекистан.

Обсяги залучення інвестицій у різні країни наведено на рис. 9.

Якщо розглядати ПП за секторами економіки, то, за даними на початок
січня 2000 p., прямі іноземні інвестиції в Україну переважно
спрямовували в харчову промисловість (20 % загального обсягу), у
внутрішню торгівлю (понад 17 %), а також у машинобудування та
металообробку (майже 11 %). Такий галузевий розподіл ПП зберігається з
кінця 1998 р.

За країною походження інвестицій лідером залишаються США. Американські
компанії інвестували в українську економіку близько 590 млн дол., що
становило 18 % загального обсягу ПП. За США йдуть Нідерланди (9 %),
Російська Федерація (9 %), Німеччина (7 %) та Великобританія (7 %).
Відведення в такому переліку одного з чільних місць Кіпру (6 %) можна
пояснити тим фактом, що з цією країною укладено вигідну угоду щодо
уникнення подвійного оподаткування, яка заохочує українських та західних
інвесторів створювати на Кіпрі компанії, які згодом могли інвестувати
Україну.

Як видно з табл. 8, найбільшу питому вагу займають інвестиції зі США,
Нідерландів, Росії. Але тенденції до зростання мають обсяги інвестицій з
Росії, Великобританії та Кіпру.

Список використаної літератури:

Иванов В. Г., Зворыкин Д. Н. Оздоровление экономической структуры
инвестиционного процесса // Экономика стр-ва. — 1990. — № 10. — С.
66-82.

Каменева О., Новоселов М., РабинаА. Банки стали авангардом свободных цен
// Коммерсант. — 1991. — № 47. — С.14.

КиреевА. П. Международная экономика: В 2ч. — Ч. 1: Междунар.
микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие
для вузов. — М.: Междунар. отношения, 1999. — 415 с.

Комерсант України. — 2000. — № 3. — С. 7.

Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної
діяльності та будівельного виробництва. — К.: Екон. думка, 1998.

Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. — К., 1997.

Куликов А. Г. Кредиты. Инвестиции. — М., 1995. — 306 с.

Лазебник Л. Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного
інвестування в Україні // Фінанси України. — 1997. — № 4. — С 82-88.

Международное право в документах. — М.: Юрид. лит., 1982. — 208 с.

Менеджер. — 1993. — № 1. —С. 17.

Михайлова Е. В. Финансовый рынок в Российской Федерации. — СПб.: Изд-во
СПб. ун-та экономики и финансов, 1992. — 176 с.

Музиченко А. С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. —К.:
Наук, світ, 2001. — 345 с.

Николаев В. П. Введение в рыночную экономику строительства. — К.:
Бу-дивэльнык, 1991.— 152 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020