.

Розрахунки фінансової стійкості підприємства. Сутність фінансів підприємства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2780
Скачать документ

Реферат на тему:

Розрахунки фінансової стійкості підприємства. Сутність фінансів
підприємства

Радикальні зміни в економіці України, які відбулися в 90-ті роки
минулого століття пов’язані насамперед з трансформацією господарського
механізму і приведенням матеріально-технічної бази у відповідність до
досягнень світової науки і техніки. В сучасному економічному середовищі,
розвиток якого здебільшого визначається конкуренцією, і успіхи, і
невдачі суб’єктів підприємництва, особливо в галузях матеріального
виробництва, можна безперечно пояснити їх здатністю до об’єктивності,
своєчасності та всебічності оцінювання наявного і прогнозного
фінансового стану підприємства.

Саме злободенність фінансової проблематики пояснює той факт, що вона
постійно перебуває в полі зору керівництва держави, так чи інакше
порушується в багатьох законодавчих та інших нормативних актах, різні її
аспекти обговорюють науковці і публіцисти. Питання фінансового стану
підприємства має комплексний характер, а тому досліджується з
організаційного, правового, фінансового, економіко-статистичного
аспектів.

Зазначене підвищує роль фінансового аналізу в оцінці фінансових
результатів діяльності і насамперед наявність, розміщення і використання
капіталу та доходів. Результати такого аналізу потрібні власникам,
кредиторам, інвесторам, постачальникам, податковим та статистичним
службам, менеджерам та керівникам підприємств.

Застосування методики системного аналізу і синтезу фінансової діяльності
уможливлює поєднання двох принципів дослідження — “від простого до
складного” і “від загального до часткового”. Відповідно до цих принципів
необхідно, по-перше, визначитися зі змістом загальних понять і їхніх
зв’язків, а по-друге, необхідно розглянути конкретні проблеми
фінансового аналізу.

Фінанси підприємств виражають відносини економічного базису, а саме — ту
частину відносин, що пов’язана з формуванням і використанням фінансових
ресурсів для відтворення і розвитку економіки.

Фінанси торкаються широкого кола проблем, ними займаються фахівці всіх
напрямів. Фінанси підприємств стимулюють або обмежують розвиток окремих
галузей і виробництв, створюють передумови зниження витрат виробництва і
обігу, підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Фінанси підприємств як наука не розкривають “таємниць” збагачення,
одержання великих доходів, досягнення фінансового успіху. Однак вони
підказують напрями, способи і методи; дають рекомендації, за яких
економічних умов можна досягти ділового успіху.

Фінанси підприємств виражають грошові відносини, що виникають у процесі
виробничо-економічної діяльності і функціонування, забезпечують процес
виробництва й одержання прибутку.

Вирізняють три основні функції фінансів підприємств: відтворювальну
розподільчу і контрольну:

• відтворювальна функція — це забезпечення збалансованого руху
матеріальних і фінансових ресурсів підприємства на всіх стадіях
кругообігу капіталу в процесі простого і розширеного відтворення;

• розподільча функція фінансів тісно пов’язана з відтворювальною
функцією, адже дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг
зазнає розподілу і перерозподілу. У процесі підприємницької діяльності
здійснюється розподіл фінансових ресурсів;

• контрольна функція полягає в контролі за реальним грошовим обігом,
формуванням фондів коштів. Контрольна функція фінансів не існує окремо,
сама по собі, вона пов’язана з відтворювальною і розподільчою функціями.

Необхідність існування фінансів підприємства пояснюється потребою у
ресурсах, необхідних для нормальної діяльності підприємства. Завдяки
фінансовим ресурсам забезпечуються потреби виробництва в оборотному
капіталі, інвестиціях. На рис. 6.1 показано основні фінансові ресурси
підприємства і джерела їх формування.

Визначень фінансових ресурсів підприємства, фінансового менеджменту та
фінансового аналізу багато, і вони пов’язані між собою.

Фінансові ресурси підприємства — це економічна категорія, фінансовий
менеджмент — це діяльність, спрямована на використання фінансових
ресурсів, яка є частиною системи економічного управління підприємства, а
фінансовий аналіз — це інформаційне забезпечення фінансового
менеджменту.

6.2. ЗМІСТ І ФОРМИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Фінансовий менеджмент треба розглядати як інтегральне явище, що має
різні форми прояву. З функціональної точки зору фінансовий менеджмент
являє собою систему економічного управління і частину фінансового
механізму. З інституційного погляду фінансовий механізм є органом
управління. З організаційно-правової точки зору фінансовий менеджмент —
це вид підприємницької діяльності.

Рис. 6.1. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

Фінансовий менеджмент спрямований на управління рухом фінансових
ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими
суб’єктами у процесі руху фінансових ресурсів. Відповідь на питання, як
правильно управляти цим рухом і відносинами, становить зміст фінансового
менеджменту. Фінансовий менеджмент являє собою процес вироблення мети
управління фінансами і здійснення впливу на них за допомогою методів і
важелів фінансового механізму.

Таким чином, фінансовий менеджмент поєднує стратегію і тактику
управління. Під стратегією тут розуміють загальний напрям і спосіб
використання засобів для досягнення поставленої мети. Цьому способу
відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення рішення.
Стратегія дає змогу сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, яке не
суперечить прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти. Після
досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення
припиняє своє існування. Нові цілі передбачають розробку нової
стратегії. Тактика — це конкретні методи і прийоми для досягнення
поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є
вибір оптимального рішення і прийнятних у конкретній господарській
ситуації методів і прийомів управління.

Фінансовий менеджмент як система управління складається з двох
підсистем: керованої підсистеми, або об’єкта управління, і керуючої
підсистеми, або суб’єкта управління.

Об’єктом управління у фінансовому менеджменті є сукупність умов
здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових
ресурсів і фінансових відносин між господарюючими суб’єктами і їхніми
підрозділами в господарському процесі. Суб’єкт управління — це
спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління,
фінансовий менеджер як управляючий), яка за допомогою різних форм
управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкта.

Будь-який об’єкт управління, будь-який процес являють собою систему. Під
системою розуміють сукупність взаємодіючих елементів, що становлять
цілісне утворення. Фінансова система входить у соціально-економічну
систему. Основною властивістю соціально-економічної системи є те, що в
її основі лежать інтереси людей. Сукупність суспільних, колективних і
особистих інтересів впливає на стан системи і процес її розвитку. У свою
чергу система складається з елементів. Під елементом системи розуміють
таку підсистему, яка в умовах певного дослідження є неподільною та не
підлягає подальшому поділу на складові. Отже, елемент завжди є
структурною частиною будь-якої системи. Наприклад, для фінансів
господарюючого суб’єкта як неподільний елемент системи розглядають
фінанси структурного підрозділу цього суб’єкта. Для фінансів підрозділу
господарюючого суб’єкта неподільним елементом системи розглядають
фінансові ресурси.

Кожному елементу притаманні певні властивості. Основними властивостями
елемента системи є такі:

• елемент системи виконує тільки йому властиву функцію, що не
повторюється іншими елементами цієї системи;

• елемент має здатність взаємодіяти з іншими елементами й інтегруватися
з ними (це ознака цілісності системи);

• елемент тісно зв’язаний з іншими елементами своєї системи. Властивості
елементів фінансової системи дають змогу вивести загальне правило
фінансового менеджменту: завжди треба прагнути до фінансової стійкості
системи загалом, а не тих чи інших її елементів, підсистем зокрема.

Вплив суб’єкта на об’єкт управління, тобто сам процес управління, може
здійснюватися тільки за умови обігу певної інформації між керуючою і
керованою підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного
змісту завжди передбачає одержання, передачу, переробку і використання
інформації.

Фінансова система є складною, динамічною і відкритою системою.
Складність фінансової системи визначається неоднорідністю складових
елементів, різнохарактерністю зв’язків між ними, структурною розмаїтістю
елементів. Це зумовлює різноманіття і розходження елементів системи,
їхніх взаємозв’язків, тенденцій, змін складу і стану системи,
множинність критеріїв їхньої діяльності. Динамічність фінансової системи
зумовлюється тим, що вона перебуває в постійно змінюваній величині
фінансових ресурсів, витрат, доходів, у коливаннях попиту та пропозиції
на капітал. Це забезпечує збільшення і поглиблення зв’язків фінансової
системи із зовнішнім середовищем. Фінансова система є відкритою
системою, тому що вона обмінюється інформацією із зовнішнім середовищем.

Функції фінансового менеджменту визначають формування структури керуючої
системи. Розрізняють два основні типи функцій фінансового менеджменту:
функції об’єкта управління і функції

суб’єкта управління. До функцій об’єкта управління належать: організація
грошового обігу, забезпечення фінансовими коштами й інвестиційними
інструментами (цінностями), організація фінансової роботи тощо. Функції
суб’єкта управління являють собою загальний вид діяльності, що виражає
напрямок здійснення впливу на відносини людей у господарському процесі й
фінансовій роботі. Ці функції, тобто конкретний вид управлінської
діяльності, послідовно складаються зі збирання, систематизації,
передачі, збереження інформації, вироблення й ухвалення рішення,
перетворення його на розпорядження. Йдеться про такі функції, як
планування (а також прогнозування), організація, регулювання,
координування, стимулювання, контроль.

Планування у фінансовому менеджменті відіграє істотну роль. Адже щоб
дати розпорядження, треба скласти завдання, програму дії, для чого
розробляються плани фінансових заходів, одержання доходів, ефективного
використання фінансових ресурсів. Фінансове планування як функція
управління охоплює комплекс заходів як щодо вироблення планових завдань,
так і з втілення їх у життя. Фінансове планування є також процесом
розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайним
видом діяльності людини. Для того щоб ця діяльність була успішною,
розробляються методологія і методика складання фінансових планів.

Прогнозування (від грецьк. prognosis — передбачення) у фінансовому
менеджменті — розробка на тривалу перспективу змін фінансового стану
об’єкта загалом і в його різних підрозділах. Прогнозування, на відміну
від планування, не ставить мети безпосередньо здійснити на практиці
розроблені прогнози. Ці прогнози являють собою передбачення відповідних
змін. Особливістю прогнозування є також альтернативність у побудові
фінансових показників і параметрів, що визначає варіантність розвитку
фінансового стану об’єкта управління на основі тенденцій, які
намітилися. Прогнозування може здійснюватися на основі як екстраполяції
минулого в майбутнє з урахуванням експертної оцінки тенденції зміни, так
і прямого передбачення змін. Ці зміни можуть виникнути несподівано.
Управління на основі їх передбачення потребує вироблення у фінансового
менеджера певного чуття ринкового механізму й інтуїції, а також
застосування гнучких негайних рішень.

Функція організації у фінансовому менеджменті зводиться до об’єднання
людей, які спільно реалізують фінансову програму на ос-

нові встановлених правил і процедур. До останнього належать створення
органів управління, побудова структури апарату управління, встановлення
взаємозв’язку між управлінськими підрозділами, розробка норм,
нормативів, методик тощо.

Регулювання (від лат. regulate — підпорядкування певному порядку,
правилу) у фінансовому менеджменті — вплив на об’єкт управління, за
допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у разі
виникнення відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює
головним чином поточні заходи щодо усунення відхилень від графіків,
планових завдань, встановлених норм і нормативів.

Координація (від лат. ordination — розташування в порядку) у фінансовому
менеджменті — узгодженість роботи усіх ланок системи управління, апарату
управління і фахівців. Координація забезпечує взаємозв’язок відносин
об’єкта управління, суб’єкта управління, апарату управління й окремого
працівника.

Стимулювання у фінансовому менеджменті виражається в спонуканні
працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї
праці. За допомогою стимулювання здійснюється управління розподілом
матеріальних і духовних цінностей залежно від кількості і якості
витраченої праці.

Контроль у фінансовому менеджменті зводиться до перевірки організації
фінансової роботи, виконання фінансових планів тощо. За допомогою
контролю збирається інформація про використання фінансових коштів і про
фінансовий стан об’єкта, розкриваються додаткові резерви і можливості,
вносяться зміни у фінансові програми, в організацію фінансового
менеджменту. Контроль базується на аналізі фінансових результатів.
Аналіз — частина процесу планування фінансів. Отже, фінансовий контроль
є важливим елементом фінансового планування.

Підходи до вирішення управлінських завдань можуть бути
найрізноманітнішими, тому фінансовий менеджмент характеризується
багато-варіантністю. Багатоваріантність фінансового менеджменту означає
поєднання стандарту і неординарності фінансових комбінацій, гнучкість і
неповторність тих чи інших способів дії в конкретній господарській
ситуації. Головне у фінансовому менеджменті — правильна постановка мети,
що відповідає фінансовим інтересам об’єкта управління. Фінансовий
менеджмент дуже динамічний. Ефективність його функціонування багато в
чому залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку,
фінансової ситуації, фінансового стану об’єкта управління. Тому
фінансовий менеджмент повинен базуватися на знанні стандартних прийомів
управління, на умінні швидко і правильно оцінювати конкретну фінансову
ситуацію, на здатності швидко знайти найкращий, якщо не єдиний вихід з
цієї ситуації. У фінансовому менеджменті готових рецептів немає. Він
вчить, як, знаючи методи, прийоми, способи вирішення тих чи інших
господарських завдань, домогтися успіху для конкретного суб’єкта
господарювання.

Список використаної літератури:

Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Державний інформаційний бюлетень “Про приватизацію”. —
1997. — № 2.

Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Державний інформаційний бюлетень
“Про приватизацію”. — 1999. — № 2.

Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К.: Знання, 1998.

Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових Умовах. —
К.: Міжнарод. фінансова агенція, 1998.

Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Державний інформаційний бюлетень “Про
приватизацію”. — 1999. — № 2.

Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — ?., 1992.

Чернявский А. Д. Организация управлення в условиях рыночных отношений. —
К.: МЗУУП, 1994.

Шумпетер И. Капитализм, социализм и демократия. — М., 1995.

Шумпетер И. Теория экономического развития. — М., 1982. —С. 170

Щербаков А. И. Новый подход к управлению: крупные объединения. — М.:
Экономика, 1990.

Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020