Реферат на тему:
Реалізація інвестиційного проекту. Припинення інвестиційного проекту
У цьому розділі бізнес-плану мають бути викладені юридичні питання,
структура й організація управління як на стадії здійснення капітальних
вкладень, так і в період експлуатації об’єкта інвестування.
Насамперед необхідно визначити організаційно-правову форму реалізації
інвестиційного проекту. Він може бути реалізований у межах
організаційно-правової форми ініціатора чи інвестора через створення
нового підприємства (акціонерного товариства, спільного підприємства,
товариства з обмеженою відповідальністю). Потрібно визначити основні
причини й переваги, що зумовлюють вибір саме такої юридичної форми,
зазначити основних працівників, їхню частку у статутному капіталі,
методику розподілу доходів від діяльності.
Якщо інвестиційний проект намічається реалізовувати з участю державного
капіталу, необхідно роз’яснити систему підпорядкованості та межі
втручання вищих органів у господарську діяльність підприємства.
Потім рекомендується описати структуру управління та відносини між
учасниками під час реалізації інвестиційного проекту. Це стосується
насамперед якісного складу управлінських кадрів замовника, які
здійснюватимуть оперативне керування проектом.
Важливо окреслити організаційну структуру управління на стадії
експлуатації, тобто після введення в дію об’єкта інвестування.
Схематично можна зобразити основні управлінські підрозділи нового
підприємства, їх підпорядкованість і взаємозв’язок, а також описати
кандидатури й ділові риси керівного складу.
Окремий розділ бізнес-плану можна присвятити плану (стратегії)
маркетингу, де розглядаються питання активізації ринку, стратегії
ціноутворення, збуту, реклами Ці питання виокремлюються в самостійний
розділ у таких випадках:
• у разі виходу на ринок принципово нових видів продукції, послуг;
• у разі реалізації продукції на ринках означеного регіону, її експорту;
• за високого рівня когорт на відповідному товарному ринку певного
регіону.
В інших випадках питання, пов’язані зі збутом продукції, відображаються
в розділі “Аналіз ринку”.
Здійснення підприємництва в будь-якій формі пов’язане з ризиком. Ризик
характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або
недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. В
інвестиційній діяльності питання ризику стоїть дуже гостро. Це
спричинюється, по-перше, тривалістю інвестиційного циклу від моменту
вкладення коштів до їх повернення. Зрозуміло, що на далеку перспективу
важко спрогнозувати результати, бо на них можуть впливати різні фактори:
економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші. По-друге,
інвестування пов’язане з вкладанням великих коштів, матеріальних
ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на
фінансовому стані інвестора. По-третє, оскільки інвестування в багатьох
випадках здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників),
інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати
використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий план.
З огляду на викладене у процесі складання інвестиційного бізнес-плану
дуже важливо правильно оцінити й проаналізувати можливі ризики.
Визначаючи той чи інший вид ризику, необхідно оцінити його розмір і
вплив на загальні результати. Безризикові інвестиції в нашій державі
знайти важко, тому що на рівень ризику впливають не тільки економічні, а
й політичні, соціальні, екологічні та інші фактори.
Інвестиціями з допустимим рівнем ризику називають такі вкладення, коли
існує ймовірність втратити всю суму чистого прибутку за цим
інвестиційним проектом.
Критерієм критичного рівня ризику є можливість втрати не тільки
прибутку, а й усієї виручки Це означає, що не можна брати до виконання
інвестиційний проект, якщо в одному з 10 випадків може бути втрачений
прибуток; в одному зі 100 — валовий дохід, а в одному з 1000 — усе
вкладене майно.
Залежно від рівня ризику втрати майна потрібно передбачити заходи щодо
його страхування. При складанні швидшого бізнес-плану часто передбачають
так звану премію за ризик. Це свого роду додатковий прибуток, якого
вимагає інвестор за свій ризик. Його розміри повинні збільшуватися
пропорційно збільшенню ризиків за тим чи іншим інвестиційним проектом.
Загальний прибуток за інвестиційним проектом з урахуванням рівня його
систематичного ризику можна розрахувати за формулою
Дз = Дб + (Дс-Дб)-В,
де Дб — рівень прибутку за безризиковими інвестиціями; Дс — середній
рівень прибутку на інвестиційному ринку; В — бета-ко-ефіцієнт, що
характеризує рівень систематичного ризику за обраним інвестиційним
проектом.
Припинення інвестиційного проекту
У цьому розділі мають бути передбачені шляхи виходу з програми на
окремих стадіях реалізації інвестиційного проекту в разі настання
несприятливих умов.
Можливості оперативного припинення інвестиційного проекту з найменшими
втратами визначаються шляхом оцінювання ступеня його ліквідності. Під
ліквідністю інвестицій розуміють їх потенційну здатність за короткий час
і без суттєвих фінансових втрат трансформуватись у кошти. Ліквідність
аналізують за допомогою порівняння окремих активів різного ступеня
ліквідності та суми інвестицій. Швидколіквідними й меншою мірою
ризиковими вважаються проекти, де переважають активи, виражені в коштах,
короткострокових фінансових вкладеннях, товарно-матеріальних запасах.
Слаболік-відними є незавершені капітальні вкладення, основні засоби,
особливо їх пасивна частина (будівлі, споруди).
Ступінь ліквідності визначається не тільки за часом реалізації об’єкта
інвестування на ринку, а й за розміром фінансових витрат і збитків,
пов’язаних із закриттям інвестиційного проекту та поверненням коштів.
Фінансові збитки у зв’язку з продажем об’єкта інвестування вважаються
низькими, якщо їх рівень не перевищує 5 % обсягу інвестицій; середніми,
якщо цей показник становить 6-10 %; високими, якщо в результаті
реалізації об’єкта втрачається понад 10 % вартості здійснених
інвестицій.
Цей розділ бізнес-плану є найважливішим і узагальнюючим. Він містить
прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і
витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік
досягнення беззбитковості. Цей розділ найбільше цікавить інвесторів та
банківські установи, які надають кредити.
Виходячи з фінансового плану розроблюють стратегію фінансування
інвестицій і план повернення коштів інвесторам. У багатьох випадках
стратегію фінансування інвестиційного проекту виокремлюють у самостійний
розділ.
Фінансовий план будується у вигляді порівняння майбутніх доходів та
експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий
потік.
Грошовий потік — це основний показник, що характеризує ефективність
здійснення інвестицій. Він включає в себе чистий прибуток і суму
амортизації, що є джерелом для повернення інвестору вкладеного капіталу.
Графік беззбитковості
Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання
інвестиційного бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він
показує вплив на розмір прибутку таких трьох основних показників, як
обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації
продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати).
За допомогою цього графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості,
яка показує, при якому обсязі випуску й реалізації продукції (послуг)
буде досягнута повна самоокупність господарської діяльності об’єкта
інвестування. У міру збільшення обсягів продажу сума прибутку
збільшуватиметься за рахунок того, що частина витрат (які називають
умовно-постійними) залишатиметься незмінною.
Поріг беззбитковості можна визначити за формулою
де В — загальний випуск (кількість) продукції, при якому досягається
беззбитковість виробництва; ПВВ — умовно-постійні витрати на весь
випуск; Ц — ціна за одиницю продукції; ЗВО — величина змінних витрат на
одиницю продукції.
До умовно-постійних витрат належать затрати, що не залежать від обсягу
виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на
адміністративно-управлінський апарат та ін.).
Змінні витрати — це затрати, що залежать від обсягу виробництва (на
матеріали, паливо, енергію, на технологічні цілі, основну заробітну
плату працівників тощо).
Українськими законодавчими актами, зокрема типовими положеннями з
планування, обліку та калькуляції собівартості продукції у
промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, не
передбачається поділ витрат під час їх планування та в обліку на
постійні та змінні. Це створює певні труднощі у процесі визначення й
аналізу порога беззбитковості через відсутність інформації про ці групи
витрат. Тим складнішою видається ця робота під час прогнозування
фінансових показників від майбутньої діяльності інвестиційного проекту,
коли важко уявити, як формуватимуться ті чи інші витрати у разі зміни
обсягів виробництва.
У цьому зв’язку науковцям доцільно було б розробити класифікатор ступеня
залежності тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва. З огляду
на те, що практично немає суто постійних і суто змінних витрат, варто
було б виразити залежність тих чи інших витрат від зміни обсягів у
процентному відношенні. Використовуючи ці нормативи на практиці, можна
визначити умовно-постійні та умовно-змінні витрати, розрахувати й
графічно зобразити умови досягнення беззбитковості.
Список використаної та рекомендованої літератури
Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. — М.: ИНФРА-М -НОРМА,
1997.
Ладанов И. Д. Практический менеджмент. — М.: “Красный Пролетарий”, 1995.
Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. — К.; 1993. – С. 52.
Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: 1998.
Павлова Л. Н. Финансы предприятия: Учебник. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
Стэнворт Дж., Смит Б. Франчайзинг в малом бизнесе / Пер. с англ, под
ред. Павловой Л. Н. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
Управление организацией: Учеб. для вузов / Под ред. А. Г. Поршнева и др.
– М.: ИНФРА – М.1999.
Управление персоналом: Учебник / Под ред. Кибанова. А. Я. — М.: ИНФРА-М,
1998.
Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К.: Знання, 1998.
Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових Умовах. —
К.: Міжнарод. фінансова агенція, 1998.
Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — ?., 1992.
Щербаков А. И. Новый подход к управлению: крупные объединения. — М.:
Экономика, 1990.
Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
