.

Загальна характеристика конфлікту як явища (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1221 4890
Скачать документ

Реферат на тему:

Загальна характеристика конфлікту як явища

Слово “конфлікт” у перекладі з латинської мови означає “зіткнення”. В
основі будь-якого конфлікту лежить протиріччя, що призводить або до
конструктивних наслідків (наприклад, до посилення групової динаміки
розвитку колективу), або до деструктивних (наприклад, до розвалу
колективу).

Поняття “конфлікт” характеризується винятковою широтою змісту і
вживається у різноманітних значеннях. У спеціальній літературі молена
зустріти велику кількість визначень, що розкривають різні сторони цього
питання. Тому вважається за доцільне насамперед уточнити деякі категорії
та поняття. Почнемо з визначень поняття “конфлікт”.

Найзагальніпіе визначення конфлікту міститься в тлумачному словнику
російської мови С.Ожегова, який визначає його як зіткнення, серйозну
незгоду, суперечку. При цьому дане визначення молена доповнити
положенням, що воно пов’язане з гострими емоційними переживаннями,
обумовлене протилежністю чи розбіжністю інтересів, поглядів та ціннісних
орієнтацій учасників конфлікту.

У психології під конфліктом розуміють “зіткнення протилежно спрямованих
цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб’єктів
взаємодії”. У зв’язку з цим молена дати визначення конфлікту як однієї з
форм людської взаємодії, в основі якої лелеать різного роду реальні чи
ілюзорні, об’єктивні чи суб’єктивні, різною мірою усвідомлені протиріччя
міле людьми зі спробами їх вирішення на тлі прояву емоцій.

Н.В.Гришина пропонує визначати соціально-психологічний конфлікт як
зіткнення, що виникає і протікає у сфері спілкування і викликане
суперечливими цілями, способами поведінки, установками людей в умовах
їхнього прагнення до досягнення певних цілей.

Конфлікт також можна визначити як відсутність згоди між двома або
більшою кількістю сторін, що можуть бути представлені конкретними
особами чи групами осіб. Колена сторона робить усе можливе, щоб було
прийнято саме її точку зору чи мету, і заважає іншим робити те ж саме.

Є.А.Уткін визначає конфлікт як зіткнення протилежно спрямованих,
несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда,
у міжособистісних взаємодіях чи міжособистісних відносинах індивідів чи
груп людей, що пов’язане з негативними емоційними переживаннями.

Англійський соціолог Е.Гідденс визначає конфлікт як реальну боротьбу між
діючими людьми чи групами, незалежно від того, якими є джерела цієї
боротьби, її способи і засоби, що мобілізуються коленою зі сторін.

В.П. Пугачов під конфліктом розуміє одну з найрозповсюдженіпіих форм
організаційної взаємодії, заснованої на реальних чи уявних протиріччях,
що переслідує несумісні, взаємовиключні цілі сторін, дії яких
безпосередньо спрямовані одна проти одної та виключають взаємну вигоду
[40, с.230].

У визначенні Г. В. Ложкіна, Н. І. Повякеля конфлікт трактується як
зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей,
позицій) суб’єктів — сторін взаємодії .

Таким чином, молена зробити висновок, що на повсякденному рівні під
конфліктом розуміється сварка, суперечка, а на семантичному рівні він
трактується як розбіленість, зіткнення.

Конфлікти мають багато характеристик, особливостей, що дозволяє, у свою
чергу, виділяти різні їх види. У цьому посібнику розглядається тільки
один з різновидів загального конфлікту — трудовий конфлікт.

Трудовий конфлікт — це є конфлікт у сфері трудових відносин із приводу
засобів працезабезпечення, рівня заробітної плати, використання
професійного й інтелектуального потенціалу, різних елементів та чинників
трудового процесу (організації, змісту, умов праці й т.ін.), рівня цін
на різні блага, реального доступу до цих благ й інших ресурсів,
викликаний протилежністю інтересів.

У Законі України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)” від 17 листопада 1998 р. визначається, що колективна
трудова суперечка (конфлікт) — це є розбіжності, що виникли між
сторонами соціально-трудових відносин, стосовно:

• встановлення нових чи зміни існуючих соціально-економічних умов праці
та виробничого побуту;

• укладання чи зміни колективного договору, угоди;

• виконання колективного договору, угоди чи окремих їх положень;

• невиконання вимог чинного законодавства України про працю.

Широке розповсюдження конфліктів у суспільстві та загострена увага до
них з боку громадськості та вчених сприяли виникненню спеціальної галузі
знання — конфліктології — науки, що вивчає причини виникнення, сутність
та способи подолання конфліктів. Це є прикладна наукова дисципліна і
разом з тим — сфера професійної діяльності, що вимагає спеціалізованих
знань, умінь і навичок з врегулювання конфліктів. Конфліктологія входить
до програми професійної підготовки соціологів, менеджерів, економістів,
психологів, соціальних працівників та інших фахівців.

Слід зазначити, що конфлікти нині є об’єктом вивчення представниками
різних наук — психологів, соціологів, філософів, економістів,
правознавців. Конфліктологія передбачає подальший розвиток теорії та
практики управління суспільними відносинами, підходів і методів
соціального менеджменту. З погляду менеджменту конфліктологія
розглядається як сфера наукових знань про пі ляхи, способи і прийоми
діяльності з управління конфліктами. Такий підхід є припустимим у
зв’язку з великою різноманітністю елементів досліджуваного явища, сторін
суспільного життя, яких вони стосуються. Але тільки комплексний підхід
до вивчення проблеми може дати найповніпіу картину та аналіз причин,
характеристик і наслідків конфліктів.

Загалом, у спеціальній літературі конфлікти розглядаються на
соціальному, соціально-психологічному чи психологічному рівнях, які
діалектично пов’язані один з одним. Тому в цьому навчальному посібнику
було зроблено спробу висвітлити різні аспекти конфлікту, але при цьому
наголошено на недостатньо розкритих у спеціальній літературі питаннях —
правових та економічних характеристиках трудових конфліктів.

Нині існує багато невиріпіених питань, що стосуються місця і ролі
конфліктів у суспільному житті. “Наскільки поширені конфлікти у
суспільстві, як давно вони виникли і чи існуватимуть у майбутньому?”, —
ці питання є предметом численних дискусій вчених.

Марксистська концепція конфлікту виходить з вчення про суспільне
протиріччя як головну рушійну силу соціальних змін, що в умовах
класово-антагоністичних формацій у соціально-економічній та політичній
сферах реалізуються у формах класової боротьби. Класи ж у марксистському
вченні — це є насамперед економічна реальність, оскільки класоутворюючою
ознакою виступають відносини власності. Отже, основу соціальних
конфліктів, згідно з марксизмом, складає боротьба за власність.

У марксистській літературі розрізнюються два види боротьби, що виникають
на основі протиріччя економічних інтересів. Перший вид — соціальне
протиборство за зміну принципів розподілу матеріальних благ, другий — за
зміну критеріїв їхнього розподілу в межах сформованої суспільної
системи. Боротьба за зміну принципів вимагає реформування основ
соціального порядку і може бути успішною лише в результаті соціальної
революції. Зміна критеріїв розподілу — це є реформістський шлях
удосконалювання суспільних відносин. Висуваючи на передній план
економічні чинники соціальних конфліктів, марксистська соціологія
вважає, що політичні чинники є їх наслідком і проявом.

Для філософів та соціологів так званої радянської марксистської школи є
характерним, власно кажучи, заперечення наявності конфліктів при
соціалізмі й у майбутньому — при комунізмі. Вони трактували конфлікт як
усього лише тимчасовий стан суспільства, що може бути подоланий
раціональними засобами, і, отже, вважали за можливе досягнення такого
рівня суспільного розвитку, коли соціальні конфлікти зовсім зникнуть.

На думку ж більшості західних вчених, існування та розвиток суспільства
без конфліктів є неможливими. Звідси й підтримка з їхнього боку давньої
філософської традиції, відповідно до якої конфлікт є невід’ємною
частиною буття, головним двигуном суспільного розвитку. Так, англійський
філософ та соціолог Г. Спенсер (1820-1903) вважав конфлікт “неминучим
явищем в історії людського суспільства та стимулом соціального
розвитку”.

А це означає, що конфлікт — не дисфункція, не аномалія, а норма відносин
між людьми, необхідний елемент соціального життя, який дає вихід
соціальній напруженості, енергії діяльності і, породжуючи соціальні
зміни різного масштабу, призводить до ефективнішого виконання планів та
успішного впровадження стратегій і проектів. Такий підхід явно
простежується в працях авторів, які належать до школи наукового
управління, адміністративної школи і поділяють концепцію бюрократії за
Вебером. Ці підходи до ефективності організації більшою мірою спиралися
на визначення завдань, процедур, правил, взаємодій посадових осіб і на
розробку раціональної організаційної структури. Вважалося, що такі
механізми, насамперед, усунуть умови, що сприяють появі конфлікту, і
можуть бути використані для вирішення виникаючих проблем.

Автори, що належать до школи “людських відносин”, також були схильні
вважати, що конфліктів молена й потрібно уникати. Вони визнавали
можливість появи протиріч між прагненнями окремої особистості та цілями
організації загалом, між лінійним і штабним персоналом, між
повноваженнями та можливостями однієї особи і між різними групами
керівників. Проте вони зазвичай розглядали конфлікт як ознаку
неефективної діяльності організації та поганого управління. На їхню
думку, добрі взаємини в організації можуть запобігти виникненню
конфлікту.

Цікавою є точка зору німецького соціолога Р.Дарендорфа, який вважав, що
конфлікт містить у собі творче ядро і виклик та є умовою існування
людської свободи поруч з ринком, відкритістю, гласністю. Велика
кількість конфліктів є ліпшою, ніж один, що веде до розколу. Придушення
конфліктів призводить до їх загострення. В основу соціальних конфліктів
Р.Дарендорф поклав саме політичні чинники: боротьбу за владу, престиж,
авторитет. Конфлікт може виникнути в будь-якому співтоваристві, у
будь-якій соціальній групі, де є керуючі й підлеглі.

Причиною конфлікту, на думку вченого і його послідовників, є прагнення
до домінування. Зазвичай цьому положенню дається таке тлумачення:
людські досягнення соціального домінування за певних передумов можуть
призвести до конфлікту. Безпосередніми причинами виникнення конфліктів
можуть бути дефіцит ресурсів, ідеологічні відмінності та т.ін. Проте
схильність до домінування, соціальні домагання людей не слід трактувати
як їхні природні, вічні інстинкти. Вони формуються на основі зіставлення
становища одних людей зі становищем інших. Отже, соціальний конфлікт —
це є завжди наслідок соціальної нерівності. Нерівність соціальних
позицій означає неоднаковий доступ до ресурсів розвитку індивідів,
соціальних груп чи співтовариства людей. Тому у вченні про конфлікти
Р.Дарендорфа і його послідовників значне місце відводиться проблемам
власності, володіння та розподілу ресурсів. Проте центральним запитанням
конфлікту, як і раніше, залишається таке: хто і яким чином
розпоряджається ресурсами? Відповідь на це запитання знову відсилає нас
до проблеми влади, яка, за Р.Дарендорфом, являє собою сукупність
соціальних позицій, що дозволяють одній групі розпоряджатися
результатами діяльності інших груп людей.

П.О. Сорокін вказував на зв’язок конфлікту із задоволенням потреб людей.
Потреби — нестаток у чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки
життєдіяльності і розвитку людини, груп, суспільства, внутрішній збудник
активності. На думку вченого, джерело конфліктів лежить у придушенні
базових потреб людини, без задоволення яких вона не може існувати. Це,
насамперед, потреби в їжі, одязі, житлі, самозбереженні, самовираженні,
творчості, свободі і т.ін. Разом з тим, він підкреслював, що важливими є
не тільки самі по собі потреби, але й засоби їх задоволення, доступ до
відповідних видів діяльності, що обумовлений соціальною організацією
суспільства. Саме у зв’язку з цим постає питання не тільки про рівність
та нерівність щодо ступеня добробуту, але й про співставлення життєвих
шансів різних соціальних груп.

Таким чином, молена зробити висновок, що конфлікт — це є повсюдне явище.
Він є невід’ємною складовою життя сучасного суспільства. Колене
суспільство, колена соціальна група та соціальна спільнота тією чи іншою
мірою піддаються конфліктам… Але суспільства, за словами Р.Дарендорфа,
розрізнюються не за наявністю чи відсутністю конфліктів, а за
неоднаковим ставленням до них з боку влади. У демократичному суспільстві
конфлікти таколе є, але методи їхнього регулювання носять цивілізований
характер, що дозволяє не загострювати їх до стану вибухонебезпечності
для суспільства. Специфіка відносин до конфліктів та їх наслідки
відобралеені Р. Дарендорфом так: “Той, хто вміє справлятися з
конфліктами пі ляхом їхнього визнання й регулювання, бере під свій
контроль ритм історії. Той, хто пропускає таку нагоду, одержує цей ритм
собі в супротивники”.

Список використаної літератури

Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. — М.,
1993. — С.14.

Амелин В. Г. Социология конфликта. — М., 1992. — С.149.

Андреенкова Н. В., Ворончикова Г. А. Развитие трудовых конфликтов в
России в период перехода к рыночной экономике // СОЦИС. — 1993. — №8.

Андрушків Б. М., Кузьмін О. Е. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995.
— 296 с.

Беззубко Л. В., Лобас В. М., Чернобай А. В. Вопросы трудовых отношений в
условиях рынка: Учеб. пособие. — Макеевка: ДонГАСА, 2000. — 206 с.

Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні.
— К.: Абрис, 1994. — 48 с.

Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! — Новосибирск, 1989. —
190 с.

Бункина М. К., Семенов А. М. Экономическая политика: Учеб. пособие. —
М.: ЗАО «Бизнес-школа “Интел-Синтез”», 1999. — 336 с.

Бюлетень Національної служби посередництва та примирення. — 2001. — № 1.

Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. —
Иркутск, 1974.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020