.

Інвестиційна політика в економічно розвинених країнах (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
558 2645
Скачать документ

Реферат на тему:

Інвестиційна політика в економічно розвинених країнах

Модернізація та інтенсивний розвиток пріоритетних галузей виробництва у
США зумовили потребу активізації міжгалузевого переливання капіталу,
відносне збільшення промислового капіталу у грошовій формі. Але
всередині 70-х і на початку 80-х років, коли спостерігався зазначений
процес, цього не відбулося насамперед через відсутність необхідних
обсягів капіталу (як наслідок інфляції, великих обсягів вивезення
капіталу, витрат на оборону). У таких умовах залучення іноземного
капіталу у США сприяло подоланню подальших негативних факторів розвитку
економіки. Порівняно із законодавством інших розвинених країн
законодавство США щодо іноземних інвестицій вважається м’яким. На
приплив іноземного капіталу у 80-ті роки істотно вплинули результати
перебудови системи загальноекономічного регулювання: відсутність
обмежень на розмір експорту-імпорту; уведення нової
податково-амортизаційної політики; зменшення прямого втручання держави у
проблеми приватного бізнесу та створення сприятливих умов для
функціонування останнього тільки методами економічного регулювання
системи господарювання.

Процес лібералізації американської економіки привернув увагу іноземних
інвесторів високою ефективністю вкладання капіталу. Виняткову роль у
залученні іноземних інвестицій у США відіграло підвищення ставок за
позикою. Причиною припливу капіталу може бути також девальвація валюти.
Так, унаслідок девальвації американського долара, західнонімецької
марки, швейцарського франка та японської ієни іноземним компаніям стало
вигідніше перенести виробництво у США.

З огляду на те що США залишилися великим експортером капіталу, уряд цієї
країни вдався до певних обмежувальних заходів щодо його вивезення і
створив систему заохочувальних важелів для використання капіталу
переважно у вітчизняній економіці. У 90-х роках було схвалено закон,
який надавав можливість банкам створювати міжнародні банківські
відділення та здійснювати міжнародні операції з території США на тих
самих умовах, що й їх філії за кордоном. Унаслідок цього США отримали
додаткові джерела нагромадження капіталу. Високі рівні ставок за позикою
разом з низькими показниками інфляції та сприятливими прогнозами
підвищення цін зумовили значний приплив іноземних інвестицій в
американську економіку. Скасування податків на дивіденди, що сплачуються
іноземними власниками цінних паперів, сприяло розповсюдженню акцій серед
іноземців. Згідно із законом про оподаткування у США гарантується
відсутність будь-якої дискримінації, що зумовило створення більшістю
іноземних інвесторів філій у цій країні.

Система заходів федерального уряду доповнюється спеціальними програмами
із залучення іноземного капіталу урядами штатів. Ці програми
передбачають різні системи пільгового кредитування та страхування
іноземних інвестицій, надання земельних ділянок для будівництва
промислових підприємств тощо. Для іноземних інвесторів відкрито доступ
до результатів науково-дослідних розробок, що здійснюються місцевими
університетами; надається інформація про наявність і обсяги сировини,
енергетичних і водних ресурсів, стан транспортних сполучень тощо. Умови
надання пільг передбачають розміщення підприємств у певній місцевості,
що пов’язано з потребою пропорційного розвитку галузей економіки в межах
того чи іншого штату.

Великий інтерес становить англійська система залучення іноземних
інвестицій. Великобританія є лідером у Європі з імпорту капіталу.
Сьогодні у країні функціонують дочірні компанії майже всіх 100
найбільших американських корпорацій, філій провідних європейських
транснаціональних корпорацій, а також японські заводи з виробництва
електронних товарів.

Великобританія практично захопила значну частку інвестицій, що надходять
у Європу як із Заходу, так і зі Сходу. Тут сконцентровано понад 40 %
усіх американських активів у країнах ЄС. Не менше половини японських
вкладень в Європі так само припадає на Великобританію. Цьому найбільше
сприяли такі фактори: ефективна структурна перебудова і поліпшення
внутрішньо економічної ситуації у країні; бажання іноземних фірм зайняти
нові ринки збуту для своїх товарів; зменшення транспортних витрат;
висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу
(за рівнем заробітної плати Великобританія посідає 15-те місце серед
розвинених країн світу).

У 70-ті роки Великобританія переживала труднощі в економіці у зв’язку з
дефіцитом сировини, інфляцією, валютними потрясіннями. Тому іноземні
інвестори не виявляли значної активності щодо вкладання своїх капіталів
в економіку Великобританії. Економічний курс консервативного уряду
змінив ситуацію на краще. Суть цього курсу полягала в посиленні ринкових
тенденцій в економіці, переході від кейнсіанської теорії управління
економікою до монетаризму. У 1979 р. було скасовано валютні та інші
обмеження на діяльність приватних фірм, і це значною мірою сприяло руху
капіталу. Політика “відчинених дверей” надала іноземним банкам практично
вільний доступ на внутрішній ринок капіталу, і тепер понад 500 іноземних
банків мають у Лондоні свої відділення.

На інтенсивність процесу залучення іноземних інвестицій впливає також
існуюча у Великобританії система оподаткування. Відчутним інвестиційним
стимулом є відсутність податків на капіталовкладення в обладнання та
НДДКР, а також їх зниження на 79 % на інвестиції в будівництво споруд.

У Великобританії існує система державної конкурсної допомоги для
найважливіших інвестиційних проектів, вартість яких щонайменше 0,5 млн
фунтів стерлінгів. Максимальний розмір допомоги може становити половину
вартості проекту. Можна також отримувати субсидії за “списком
інноваційної допомоги”, суть якої полягає в дотуванні НДДКР під час
створення нових видів продукції та розробки технології виробництва у
високотехнологічних галузях. Крім того, місцеві урядові органи можуть
надати на сприятливих умовах кредити, які покривають до 90 % вартості
будівництва, а також знижку на вартість земельних ділянок. До того ж
вони частково відшкодовують витрати, пов’язані з необхідністю
переміщення кадрів.

Створення “нових зон підприємництва”, “зон вільних портів”, “нових міст”
також сприяло залученню іноземного капіталу. Для подібних зон характерні
пільгові режими оподаткування та можливість безмитного експорту
виробленої продукції.

Починаючи з 50-х років привабливою для іноземних інвесторів стала ФРН,
яка досягла високого рівня прибутковості вкладеного капіталу. Цьому
сприяли такі основні фактори: зручне розміщення країни в центрі Європи;
місткий внутрішній ринок; низький курс марки; експортна орієнтованість
господарства країни. Але з кінця 70-х років ФРН почала втрачати
пріоритети. Це сталося з різних причин, але основною з них була
суперечність податкової системи. Збільшення ринкового простору внаслідок
об’єднання Німеччини відкрило нові можливості експансії як для
німецького, так і для іноземного капіталу. Іноземні компанії мали змогу
брати участь у приватизації майна колишньої НДР. У перші місяці після
об’єднання країни на східні землі припадало 95 % власного капіталу ФРН.
Цьому сприяли запроваджені пільги, спрямовані на стимулювання виробничих
інвестицій, заохочення малих і середніх фірм, розвиток пріоритетних
напрямів в економіці. З’явилася можливість створення неоподатковуваного
резервного фонду, звільнення від податків ряду промислових підприємств,
надання так званих інвестиційних надбавок, особливих ставок амортизації
основного капіталу.

Важливу роль у залученні іноземного капіталу в Німеччину відіграє
стабільність грошової одиниці, яка виявляється не тільки в низькому
рівні інфляції (менш як 6 %), а й у перетворенні німецької марки на
тверду міжнародну валюту. Економічна й політична стабільність, тверда
грошова одиниця сприяли тому, що багато іноземних інвесторів почали
вкладати свій капітал у довгострокові цінні папери.

Залученню іноземних інвестицій в економіку Франції сприяли
роздержавлення власності, зростання валового прибутку господарюючих
фірм, податкові та кредитні пільги, невисокий рівень процентної ставки
за кредити тощо.

Одним із чинників припливу іноземного капіталу у Францію була
монетаристська політика уряду в 90-х роках, у якій важливу роль
відіграло вигідне для країни регулювання процентної ставки. Одним з
пріоритетних завдань уряду стало підтримання стабільного курсу франка
щодо американського долара та німецької марки шляхом жорсткого контролю
над інфляцією. Уряд Франції здійснює жорстку політику регулювання
іноземних інвестицій у країні стосовно держав, які не є членами ЄС.
Франція має розвинений фінансовий ринок, що за потужністю й активністю
поступається тільки подібній інституції США та Великобританії. У цій
країні існує ефективна система заохочення як власних, так і іноземних
інвестицій, спрямованих на розвиток пріоритетних і провідних галузей
промисловості. Щоб стимулювати будівництво промислових об’єктів, Колегія
економічного та регіонального розвитку Франції надає інвесторам
субсидії, обсяг яких досягає 25 % вартості всіх капіталовкладень у землю
та обладнання, які скуповуються в перші три роки будівництва. Останніми
роками широко використовуються довгострокові пільгові кредити під низькі
проценти. У країні також існує преференційний податковий режим для
підприємств, що працюють у так званих зонах підприємництва Франції.
Компанії, де налічується щонайменше 10 працівників і які зареєстровані
та здійснюють свою діяльність в одній із таких зон, звільняються від
податку на прибуток у перші 10 років свого існування. Але компанія, яка
одержала податкові пільги, втрачає право на інші державні субсидії.

Список використаної літератури

Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий
Світ, 2002.

Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в
Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.

Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. —
К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.

Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.

Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ.
бюл. — 1999. — № 2.

Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К: Знання, 1998.

Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика,
1993.—96 с.

Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений.
—К.:МЗУУП, 1994.

Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм
управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.

Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в
процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С.
22-36.

Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.:
Будівельник, 1991. —112 с.

Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур’єр. — 1996. — № 62. —
2 квіт. — С. 5.

Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом //
Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.

ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика,
1991. —349 с.

ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. —
С. 59-62.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020