Реферат на тему:
Міжособистісні конфлікти
Міжособистісний конфлікт — окремий випадок взаємодії людей у процесі
їхнього спілкування та спільної діяльності. Найбільш очевидні вияви
міжособистісних конфліктів — через взаємні звинувачення, суперечки,
нападки та захист.
У кожному міжособистісному конфлікті є два або кілька учасників і певна
ситуація їхньої взаємодії.
Як утриматися від агресії? Існують три способи зняття агресії -пасивний,
активний і логічний.
Подаємо стислу їх характеристику.
Пасивний спосіб полягає в тому, щоб “поплакатися”.
Активний спосіб — це спосіб, який проявляється у дії.
Логічний спосіб полягає в тому, щоб працею думки вгамувати емоції.
Подолання егоїзму теж потребує свого прийому. Найбільша перемога
особистості над егоїзмом — та, яку отримує егоїст над со-
бою, коли він усвідомлює, яке зло він робить собі такою поведінкою. Його
не люблять, йому не співчувають, з ним не спілкуються тощо.
Для визначення причин конфліктів потрібен всебічний і глибокий аналіз як
дій, позицій, психологічних особливостей його учасників, так і обставин,
які виникли в ситуації їхньої взаємодії.
Які ж причини конфліктів? У психологічній, конфліктологічній, науковій
літературі вирізняють такі причини:
• інформаційні (неточні факти, чутки, запізніла інформація тощо);
• фактори поведінки (прагнення до зверхності, прояв агресивності,
егоїзму);
• фактори відносин (незадоволення взаємодією сторін);
• ціннісні фактори (принципи, що проголошуються чи заперечуються, яких
ми потребуємо або уникаємо);
• структурні фактори (влада, політичні партії і течії, релігія, право
тощо).
Однак у реальному житті, як правило, “чисті” конфлікти, тобто зумовлені
тільки однією групою причин, трапляються досить рідко.
Першопричини міжособистісних конфліктів
Типи конфліктогенів міжособистісного характеру різні. Міжособистісні
конфлікти можна класифікувати:
• за сферами існування;
• за ефектом і функціональними наслідками;
• за критерієм реальності або правдивості тощо.
Більшість конфліктогенів можна зарахувати до одного з трьох
запропонованих типів:
• прагнення до зверхності;
• прояв агресивності;
• прояв егоїзму.
Прагнення до зверхності може проявитися через:
• зверхність (наказ і загроза, критика, насмішка, сарказм);
• зверхність у доброзичливості (“не ображайтеся”, “заспокойтеся”, “невже
ви не розумієте”, “ви мудра людина, але такий вчинок (дія) …”тощо;
• вихваляння, розмови про свої успіхи (наявні й надумані);
• категоричність, безапеляційність, вияв надмірної впевненості у своїй
правоті;
• нав’язування своїх порад (давайте пораду лише тоді, коли вас просять);
• перебивання розмови співрозмовника (наче ваші думки цінніші, ніж думки
інших);
• приховування інформації стосовно роботи або передача її певним особам;
• жартування з окремих осіб у колективі;
• обманювання всіх або окремих осіб;
• нагадування про якусь неприємну для співрозмовника ситуацію;
• перекладання відповідальності на інших людей тощо. Прояви
агресивності:
• природна агресивність, коли людина не може жити без сварки (частіше
жінки);
• людина з підвищеною агресивністю (конфліктоген) часто вирішує свої
внутрішні проблеми за рахунок оточення;
• людина з агресивністю нижче середньої ризикує домогтися в житті менше,
ніж заслуговує;
• ситуативна агресивність (фрустрація).
Пам’ятаймо, що агресивність нерідко стимулює невроз та інші психічні
розлади. Прояви егоїзму:
• егоїст домагається чогось для себе за будь-яких обставин, нехтуючи
етичні норми.
Як запобігти конфліктогенам?
По-перше, бажано постійно пам’ятати, що будь-яке необережне
висловлювання завдяки ескалації конфліктогенів може призвести до
конфлікту.
По-друге, прагніть виявити симпатію до співрозмовника.
Це загальні положення.
Психологи, педагоги, мислителі виробили певні способи подолання
зверхності, агресивності й егоїзму.
Як позбутися прагнення зверхності?
Китайський мислитель Лао-Цзи вчив: “Ріки й потічки віддають свою воду
морям тому, що нижчі за них. Так і людина, що прагне піднятися, повинна
триматися нижче від інших.” Індійський мислитель Будда писав: “Справжня
перемога та, коли ніхто не почуває себе переможеним”. Однак таке в
суспільстві є рідкістю, для цього потрібно змінити свідомість,
наблизивши її до високої моралі та духовності, дати собі можливість
усвідомити, що я вирізняюся своїми високими якостями, які визнають лише
люди, саме вони мають право оцінювати їх, я ж маю право виважено
порівнювати оцінки, враховувати негативне, думати про шляхи свого
удосконалення. На це дано Господом життя, розум і силу.
Вивчення особливостей причин, видів і мотивів врегулювання конфліктів у
міжособистісних відносинах базується на таких основних підходах:
мотиваційному, когнітивному, діяльному, організаційному.
У вивченні міжособистісних конфліктів домінує мотиваційний підхід, його
основоположники М. Дойч, Л. Козер, Г. Зіммель, К. Ле-дерер, Дж. Бертон,
К. Мітчелл, Н. Паузард, Н. Тимашев, К. Райт та ін. Прихильники
мотиваційного підходу вважають джерелами конфліктів у міжособистісних
відносинах усвідомлення несумісних прагнень та інтересів суперників.
У мотиваційному підході до вивчення міжособистісних конфліктів широко
застосовують поняття “конкуренція”.
Когнітивний підхід до вивчення конфліктних ситуацій розглядається у
дослідженнях Н. Фригіної і М. Крогіуса, а в зарубіжній літературі — у
працях скандинавських і швейцарських психологів. Когнітивний підхід
досліджує конфлікт в аспекті впливу когнітивного, суб’єктивного світу
особистості на її поведінку.
Діяльний підхід дослідження міжособистісних конфліктів дає змогу
проаналізувати рівень ефективності спільної діяльності індивідів.
Діяльний підхід знаходимо в Ф. Бородкіна, М. Іванова, Л. Петровської, Н.
Пов’якель та ін. Діяльність допомагає по-новому підійти до явищ
детермінації міжособистісних внутрішньогрупових конфліктів. Діяльний
підхід як об’єктивні детермінанти міжособистісних конфліктів виокремлює
суперечності предметно-діяльного характеру, зумовлені спільною груповою
діяльністю.
Організаційний підхід широко застосовується для аналізу конфліктів
насамперед у сфері управлінських відносин. Моделі органі-
заційного конфлікту запропоновані Н. Гриіпиною, О. Єршовим, Р. Блейком
та ін.
Кожен із запропонованих підходів по-своєму ефективний і дає змогу
визначити напрямок розвитку міжособистісного конфлікту, його причини,
зміст і наслідки.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Алексеева М. І. Моральний вибір у конфліктній ситуації // Конфлікти в
суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ.
конф.: У 2 кн. — Київ; Чернівці, 1995. — Кн. 2.
2. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. — М., 1999.
3. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості. — X., 1996.
4. Бурлачук В. Життєвий світ і структура конфлікту // Соціологія:
теорія, методи, маркетинг. — 1998. — № 4—5.
5. Гризунова Г. В. Межличностный конфликт в сфере управленческой
деятельности. — М., 1994.
6. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.
7. Донцов А. Психология коллектива (Методологические проблемы
исследования). — М., 1984.
8. Конфлікти у суспільній діяльності / Г. В. Ложкін, С. В. Сьомій, Т. В.
Петровська, О. О. Кисельова. — К., 1997.
9. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.
10. Практическая психодиагностика. — Самара, 2000.
11. Психология конфликта / Сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной. — СПб.,
2001.
12. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая,
Т. М. Титаренко. — К., 2001.
13. Семенченко В. А. Психологія особистості. — К., 2001.
14. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. -2-е изд.,
перераб. и доп. — К., 2001.
15. Фрейд 3. Введение в психоанализ. Лекции. — М., 1989.
16. Фрейд 3. Психология бессознательного. — М., 1990.
17. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. — М., 1994.
18. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. — СПб., 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter