Реферат на тему:
Мудрість спілкування
Для багатьох людей проблеми виховання душі починаються саме з вивчення
та засвоєння правил спілкування. Техніка (правила спілкування) не
замінить душі людини, але добрі й мудрі поради, правила можуть бути
орієнтиром до мети, якої потрібно прагнути. Це земна педагогіка для
всіх, хто прагне бути особистістю.
Ідея мистецтва життя й управлінської творчості базується на високій
духовності, професіоналізмі, любові, соціальній відповідальності та
громадянській позиції. Управлінська творчість особистості залежить від
мистецтва жити.
Видатний український просвітитель-гуманіст Г. С Сковорода, надаючи
особливого значення такому важливому мистецтву, як мистецтво жити,
писав: “Дехто, як говорить Сократ, живе, щоб їсти і жити, я ж — навпаки.
Більшість зовсім не знає, що значить жити, і
хоч вони й бажають їсти, щоб жити, однак не можуть по-справжньому жити,
бо навчитися найвеличнішому мистецтву життя — справа дуже важка, тому що
за чисте життя треба боротися зі злом. Це ж вимагає від людини думки й
мистецтва керувати собою”. І справді, життя — процес багатогранний,
багатовимірний, де діють сили свідомого й несвідомого. У ньому багато що
непідвладне простій, смертній людині, тому й мистецтво управління людьми
складне.
Леся Українка теж залишила нам свої міркування щодо осмислення життя й
оволодіння мистецтвом жити. Вона писала: “Життя і мрія в згоді не
бувають і вічно борються. Хоч миру прагнуть. Оволодіння мистецтвом життя
— вимога самого життя!”
Усе наше життя — в пошуку себе, істини, у задоволенні потреб спілкування
з іншими. Ці процеси мають бути керованими особистістю й управлінцями.
Найперше правило спілкування з людьми сформульовано самими людьми багато
століть тому: “Найголовніша людина на світі — та, що перед тобою”. Із
цього слід виходити у спілкуванні.
Формування першого враження про особистість
Майже завжди про людей судять за першим враженням, яке формується
протягом кількох хвилин знайомства. Створення такого враження — складний
процес. Його психологічною суттю є міжособистісне оцінювання, на базі
якого вибудовується образ людини, з котрою передбачається спілкування чи
спільна діяльність, виявляються ознаки, що відображають її
характерологічні властивості та емоційний стан, прогнозується її
поведінка та послідовність дій.
Структура першого враження в основному складається із таких компонентів:
• фізична зовнішність;
• постава;
• оформлення зовнішності, в тому числі й стиль одягу;
• експресивність, емоційний стан;
• особливості поведінки та дій;
• манера спілкування;
• передбачувані якості особистості.
Суттєвий вплив має фізичний стан, виразне обличчя, постава (гарна
асоціюється з твердістю, внутрішньою силою, гідністю).
Важливий компонент — стиль одягу (по одежі зустрічають); певну роль
відіграє поведінкова та мовна самопрезентація, тобто вміння себе
“подати”. Якщо людина вміє це робити, вона сприймається як приємна.
Суттєвою є й психологічна установка на людину. Якщо людину
охарактеризували з позитивного боку, то й перше враження гарне.
При формуванні першого враження майже завжди присутній психологічний
феномен проекційності (вкладання своїх емоцій, стану в іншу
особистість). Якщо в людини сильний емоційний стрес чи висока
тривожність і невпевненість від тих, із ким відбуваються зустрічі, вона
чекатиме недружніх дій, а до їхніх пропозицій ставитиметься з недовірою
та підозрілістю. Упевнені в собі люди частіше оцінюють інших як
доброзичливих і прихильних до них. Точні оцінки людям частіше дають люди
гуманітарних професій, менш точні — “технарі”.
Важливу роль у міжособистісному оцінюванні відіграє стереоти-пізація.
У психології — кілька можливих класів стереотипів: фізичні
(антропологічні), емоційні й соціальні. Фізичні діляться на професійні,
соціально-групові, етнічні. Перераховані психологічні фактори є основою
формування певного враження про іншу людину, її узагальнений образ.
Надалі вони уточнюються, коригуються, а сам образ добудовується у
спілкуванні з особистістю у процесі ділових стосунків.
Що потрібно робити, аби створити гарне враження на людей під час
спілкування:
• прагнути виглядати впевнено, триматися гідно, з оптимізмом;
• мати приємну усмішку, відкритий погляд, зберігати доброзичливий вираз
обличчя;
• зберігати поставу протягом усього часу спілкування, не сутулитися під
час бесіди стоячи;
• спокійно і вільно тримати руки;
• злегка нахилятися вперед до співрозмовника в момент спілкування;
• зберігати увагу, бути мобілізованим, готовим до будь-яких труднощів,
які можуть вплинути на хід бесіди;
• підтримувати високу активність у спілкуванні.
Що не потрібно робити, аби не створити поганого враження
• виглядати переможеним, згорбленим, похмурим;
• триматися з опущеною головою і дивитися з-під лоба;
• сидіти, відкинувшись назад;
• тримати ноги схрещено;
• нервово потирати руки;
• демонструвати зверхність, ігнорувати співрозмовників;
• виглядати понурим і байдужим;
• дивитися на підлогу;
• смикати ручку, хустинку або крутити окулярами;
• ритмічно постукувати пальцями по столі;
• хитати ногою;
• дивитися в простір, позіхати, нудьгувати;
• нервово соватися на стільці;
• перебирати й гладити волосся рукою, постійно прибирати його з очей;
• жувати жуйку;
• чухатися;
• відгороджуватися від слухачів тощо.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Биркенбилъ М. Молитовник для шефа. — М., 1993.
2. Бороздина Г. В. Психология делового общения. — М., 1998.
3. Бройнинг Г. Руководство по ведению переговоров. — М., 1996.
4. Вечер Л. С. Секреты делового общения. — Минск, 1996.
5. Государственная служба: культура поведения и деловой этики. — М.,
1999.
6. Гримах Л. П. Общение с собой. — М., 1991.
7. Доналъдсон М. Н. Умение вести переговоры. Для чайников. -М., 1998.
8. Зазыкин В. Г. Основы психологии проницательности. – – М., 1997.
9. Кан-Калик В. А. Грамматика общения. — М., 1995.
10. Каррас Ч. Л. Искусство ведения переговоров. — М., 1997.
11. Конецкая В. П. Социология коммуникации. — М., 1997.
12. Обозов Н. П., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Учеб. пособие.
— 5-е изд., стереотип. — К., 1999.
13. Панасюк А. Ю. Управленческое общение: Практические советы. — М.,
1990.
14. Сулимова П. С. Социальная работа и конструктивное решение
конфликтов. — М., 1996.
15. Чмут Т. К. Культура спілкування. Навч. посіб. — Хмельницький, 1996.
16. Юнг К. Психологические типы. — М., 1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter