Реферат на тему:
Розум як фактор конфліктності та безконфліктності
1. Конфлікти народжуються на ґрунті відмінностей у поглядах і
протиборствах різних думок, потреб, прагнень, спрямувань, суперечностей
у процесі аналізу, суджень, стилів життя, надій, інтересів, особистіших
стереотипів та ін. Саме в цьому процесі розум є основним стрижнем
ціннісних і дійових мірил, він дає можливість подумати над динамікою
конфлікту.
Конфліктові властива динаміка. Він виникає із конфліктних ситуацій, у
процесі яких відбувається усвідомлення потенційними учасниками
протиборства суперечностей, що виникають. Конфліктна ситуація не
обов’язково переростає в конфлікт при ситуації, коли суперечності
знімають сторони, які зацікавлені задовольнити свої потреби розумно,
мирно, враховуючи можливості. Якщо ж конфліктна ситуація переростає у
конфлікт, то її розвиток іде шляхом зростання
(ескалації) до пікових моментів, після чого відбувається спад, який
завершується певними наслідками. Завершення первинного конфлікту може
стати початком вторинного, в інших напрямках. Так виникає феномен
багатовимірності, багатоваріантності конфлікту.
Після гострих конфліктних ситуацій настає постконфліктний синдром, для
якого характерне напруження між конфліктуючими сторонами. Напруження
може проявлятися у вигляді розбіжності оцінок і думок сторін, які
конфліктували. Можуть спостерігатися певні розбіжності думок з приводу
наслідків завершення конфлікту. Післяконфліктний синдром при загостренні
відносин може бути початком повторного конфлікту на іншому рівні та з
новими учасниками, до нього можуть приєднатися інші причини.
Наслідки конфлікту різного рівня можуть бути згруповані за ознаками:
завершення їх вирішення (повністю, частково); за характером наслідків
досягнення взаємодії (позитивно, помірно); за наслідками успіхів
(компроміс сторін, повний вихід із конфліктної ситуації) та ін.
Конфлікти охоплюють усі види та рівні стосунків людини з навколишньою
дійсністю. Найбільша кількість конфліктних ситуацій в людському
суспільстві назріває в період кризових ситуацій, у перехідні періоди.
Тому і є велика потреба вивчати історичні процеси, природні явища,
стосунки між людьми. Безконфліктність — застій, топтання на місці.
Вивчення суті, динаміки конфліктів, знаходження шляхів їх запобігання та
розв’язання — завдання вчених, практика дії людини сьогодні й завжди.
Сьогодні очевидно, що з перетворенням нашого суспільства на відкрите й
демократичне конфліктність стає нормою життя. Класик сучасної
конфліктології Ральф Дарендорф писав, що політика свободи — це політика
існування конфліктів. Точка зору конфлік-тологічного підходу полягає в
тому, щоб не придушити конфлікт, а зробити його регульованою,
цивілізованою формою розвитку суспільства. Людина не терпить
постійності, спокою. Свідомість її “гине у теплі й затишку” (П. Сартр).
Конфліктна ситуація притягує людину пошуком, новизною, гостротою
відчуттів, можливістю вирізнитися.
Серед можливих засобів розв’язання конфліктів перевага віддається
самоінтеграції, яка враховує інтереси всіх сторін і спрямована до тих
нових можливостей, які відкриває динаміка конфлікту. Кожен конфлікт
потенційно деструктивний і здатний створити небезпеку існуванню людини,
а з іншого боку — запобігає закостенілості системи й відкриває дорогу
інноваціям. Тому досить важливо в час переходу до відкритого суспільства
думати про соціальну адаптацію людей, вона не утвердиться в Україні
безпроблемно, безконфліктно, без розумних управлінських розпоряджень.
Ідеї ринкових змін, про які сьогодні так багато говорять і пишуть в
Україні, мають стати зрозумілими і близькими кожному: від робітника до
міністра, тобто повинні “володіти масами”.
У цій ситуації допоможе нам уміла розсудливість, яка базується на чіткій
інформації, логіці мислення та впровадження ноу-хау. Проте слід
пам’ятати, що поміркована здатність характерна тим, що в її рамках
поняття не перебувають у процесі перетворення й зберігають стійку форму.
Вони виступають тільки як матеріал для конструювання шляхів до дії або
певних висновків з приводу проблеми.
Людина при розумі, але яка не діє, це — людина з утилітарною
психологією. Вона не здатна прогнозувати, вирішувати конфлікти,
запобігати їм. Так визріває більш дієвий фактор — розумова здатність.
Розумова здатність характерна тим, що тут поняття сутності вливається в
процес перетворень. Мета, цінність (явищ, подій, процесів, етапів
розвитку суспільства) беруться в їхній динаміці та зміні. Розум створює
атмосферу єдності інформації, оцінок, дій. Якщо простежити ці теоретичні
судження на проблемах суспільного розвитку, то доходимо висновку, що
суспільство слід розглядати в динаміці, часі, просторі з критеріями
людських вимірів, можливостей та дій.
2. Для відкритого суспільства притаманна свобода проникнення ідей,
капіталів, технологій. Це вільний обмін зі світом, а отже, люди мають
приймати один одного толерантно, без жодних ідеологічних упереджень. Але
для реалізації цього потрібні люди з незалежним духом, із самостійним
мисленням — це проблема дуже серйозна сьогодні як в Україні, так і в
інших країнах. Насамперед слід пам’ятати, що перехід до відкритого
суспільства має здійснюватись молодими. Саме тому в українському
суспільстві основна увага повинна належати освіті молодого покоління. За
розум в цивілізованих суспільствах дають великі гроші, але й створюють
умови, щоб інтелект виростав. За молодим поколінням майбутнє, тому
великим злом в українському суспільстві сьогодні є те, що освіта, наука,
культура — найзанедбаніші сфери. Конфлікт у системі розуму і його
формування — сигнал трагедії в державі. Розум завжди перебуває в
пошукові, а отже й він у системі конфліктності (прогнозуванні,
осмисленні, оцінці, прояву, вирішенні конфліктів).
Можемо сказати сміливо, що розум виступає фактором конфліктності й
безконфліктності. Сьогодні в українському суспільстві, яке перебуває в
кризовому стані, є потреба не тільки інакше мислити, впливати на
ментальність широкої громадськості, а й сприяти вихованню й утвердженню
сучасної української еліти: наукової, управлінської, мистецької,
бізнесової, освітянської, військової, міліцейської, правової та ін.
Українська еліта, перейнята національними ідеями демократичного ґатунку,
по суті, тільки відроджується і зароджується. Відомо, що в колишньому
Союзі розумово-творча інтелігенція концентрувалася в Москві, Ленінграді,
Новосибірську (в республіках — тільки в столичних містах, і то переважно
не переймалась національними ідеями). Донедавна найкращі уми або
переходили на службу до керівних структур колишнього Союзу, або
зазнавали всіляких переслідувань, а якщо вони мали чітку позицію, то над
ними відверто знущалися. На сучасному етапі перед Українською державою
стоїть проблема, щоб її інтелект пізнавали через глибину наукових теорій
та обґрунтувань, сучасними підходами до оцінок глобальних світових
процесів, творінням таких наукових, культурних надбань, з якими ми
будемо бажаними у світовому товаристві. Щоб досягти західної допомоги у
формі інвестицій, припливу нового бізнесу, доступу до світових ринків,
мусимо довести світові, що ми того варті, що нам до снаги заробити й
віддати їм борг. Народ і обраний ним уряд мусять разом твердо стати на
ноги на своїй власній землі. Вирішенню цього завдання сприятимуть два
найважливіших фактори – – розум і швидке використання його винаходів.
Наша держава має інтегруватися у світове співтовариство й зайняти в
ньому належне місце. Пам’ятаймо, що світ любить красу, жаліє і обминає
бідного, але зважає на розум і силу. За розум добре платять. Сьогодні
наша інтелігенція на роздоріжжі. Проблема конфлікту в інтелектуальному
середовищі — серйозна проблема в державі. Не менш важливе наше
прагнення жити в інтелектуальному, гуманному, заможному суспільстві,
праця над його розбудовою повинна об’єднати в суспільстві зусилля
творчих людей, витворивши націю з міцною волею, гуманними вчинками,
високим інтелектом.
3. Наголошуючи на великій цінності і потребі інтелекту в українському
суспільстві, доцільно зупинитися на деяких психологічних рекомендаціях і
методиках підготовки до використання сили розуму в проблемних ситуаціях,
допомагаючи індивідові вміло володіти собою.
У сучасному світі в умовах перехідного періоду, де спостерігаються
високі темпи життя, конкуренція, невизначеність, стреси, індивід може
впасти у відчай, тому важливо вміти самому собі допомогти силою власного
розуму запобігти конфліктності. З цією метою можна запропонувати такі
поради:
• долайте стреси й розслабляйтеся;
• збільшуйте свою енергію та долайте втому;
• почувайтеся впевнено;
• майте високе почуття власної гідності;
• ставте перед собою мету і досягайте її;
• удосконалюйте себе, свою майстерність у праці й спілкуванні;
• творіть свою індивідуальність і бажаний імідж;
• уміло вступайте в контакти, прагніть інших людей залучити до корисних
справ;
• не бійтеся розв’язувати проблеми і самостійно приймати рішення;
• позбавляйтеся шкідливих звичок: бережіть своє здоров’я, свіжість та
ентузіазм.
Ознайомившись із цими порадами, обміркуйте їх і доповніть власними
думками.
Варто сказати й про методику впровадження в дію цих рекомендацій.
Ці рекомендації та дії розуму корисні при осмисленні, розв’язанні й
запобіганні (за наявності сигналів) конфліктній ситуації.
Насамперед індивід має бути підготовлений до використання техніки сили
розуму, а саме:
• будьте впевнені в тому, що сила власного розуму працюватиме на вас,
якщо ви повірите в це, будете вміло їй сприяти;
• відведіть певний час для щоденної практики тренувань свого розуму;
• підберіть відповідне місце для тренувань;
• розслабтеся, коли будете використовувати методи тренувань;
• бажано про це пам’ятати повсякчас.
У кожної людини сила розуму діє по-різному: одні люди мають переважно
візуальну орієнтацію, інші — слухову, ще інші — сильні почуття й
відчуття, окремі — мають чуття “знання”, про них у народі говорять:
“знання правильності чогось”.
Як розумно вступити в контакт? Щоб з’ясувати, як індивід отримує
інформацію, зробіть таку спробу: заплющіть очі й обдумайте ідею, яка
спала вам на думку, оцініть її. Чи ви її бачите? Чи чуєте? Чи відчуваєте
або почуваєте? Робіть цю вправу кілька разів для підтвердження своїх
спостережень і кращого розуміння себе.
Людський розум пов’язаний із творчістю. Кожна людина від народження
володіє творчою енергією, оскільки суть творчості полягає у висуненні
нових ідей, а кожне нове приходить до життя і діє в ньому через
подолання суперечностей, створення конфліктних ситуацій, які вирішуються
певними шляхами, що раніше не застосовувалися, бо з’явилися цілком нові
обставини. Люди по-іншому стали діяти, творити. Таке творення дає нову
продукцію, нові методи організації, управління та стимулювання. Це
розумова дія, творіння, що приводить до регресу (появи старого) і
прогресу (появи нового).
Цінність сили розуму індивіда полягає в тому, що він видає нові ідеї,
сприяє прогресу творчості, тим самим стимулює творчу наснагу. Щоб
збільшити творчу енергію індивіда, доцільно врахувати таке:
• знайти нове застосування речам, які вам знайомі;
• знайти нові методи та засоби для досягнення мети;
• внести зміни в те, що вже є, бо воно не вічне.
Такі зміни потрібні для постійного стимулу та збудження інтересу в
людини до праці, до роздуму, до оцінок, до пізнання. Всі суспільні й
природні зміни здійснюються через подолання суперечностей, які є
сигналами конфлікту.
Як зазначалося вище, в перехідні етапи розвитку суспільства стреси
збільшуються, індивіди стають агресивнішими. У житті майже всі прагнуть
збільшити свій заробіток, зайняти престижне місце в суспільній ієрархії,
до того ж частина людей не задумується про шляхи, невміле їх
використання призводить до конфліктів. На нашу думку, доцільно було б
використати силу розуму з метою поліпшення стосунків. Звичайний шлях
добрих стосунків — робити їх приємними, посилити сердечність, підтримку.
Яким чином можна це зробити? Основа процесу встановлення дійових
стосунків полягає в концентрації енергії мислення на іншій людині, але в
цьому процесі має бути мета ваших стосунків. Ви подумки немовби
передаєте своє бажання на добрі стосунки. Цей процес протікає на двох
рівнях, а саме: по-перше, він допомагає змінити ваше власне ставлення до
людини, бо ви зацікавлені в цьому, по-друге, оскільки думка володіє
енергією, то людина, якій ми посилаємо свою думку, одержить її на
внутрішньому, ментальному рівні. В такому разі людина, з якою ви
спілкуєтеся в процесі мислення, не буде свідомо сприймати ваше послання,
але передача мисленням може наштовхнути її або нагадати індивідові
ставитися до вас так, як ви цього бажаєте. Окрім того, ви маєте
можливість самі створити власні вправи, використовуючи символи, які для
вас значимі, Відтак ви побачите, що ваші стосунки змінилися в бажаному
напрямку. Це сприятиме добрим взаєминам у процесі праці, запобігатиме
конфліктній ситуації, сприятиме творчій праці.
Виходячи зі складності процесу життєдіяльності людини, особливо в
перехідні епохи, можна запропонувати використати силу власного розуму,
щоб відключитися від обставин, коли вам потрібно відпочити від робочої
обстановки, стресових ситуацій, щоб відновити втрачену енергію, ваші
сили. Але у вас немає часу на відпочинок! Замість відпочинку можна на
короткий час полинути думкою у подорож. Така подорож нагадує фантазію.
Урізноманітнюйте подорож, мріючи побувати в найцікавіших місцях країн
світу, оранжереях, на морських узбережжях, у парках, лісі тощо.
Продумайте одяг, транспорт, підберіть цікаве товариство, заплющивши очі
на 5-30 хвилин, активізуйте фантазію на відпочинок.
По суті така подорож є створення фільму в уяві, де ви — головний герой і
режисер. Кожен кадр подорожі дає емоції, енергію та зацікавленість.
Можна рекомендувати послухати музику. На справжнє прослуховування музики
можна виділити 10-15 хвилин. У процесі прослуховування музики:
• уявіть собі обставини, відповідні музиці;
• створіть музичний пейзаж;
• продумайте, яке ваше місце в цьому музичному процесі;
• завважуйте музикальні ритми;
• охарактеризуйте ваші відчуття.
Пропоновані рекомендації допоможуть вам уникнути внутрішньо
особистісного конфлікту, досить важкого у подоланні порівняно з
будь-яким іншим типом, бо рідко індивід відкриває іншим свої
“проблеми”, а самого себе переконати важко, хоча можливо, коли зумієте
собою керувати. В такому випадку вам допоможуть поради Дейла Карнегі.
7. Бюрократія як феномен конфліктності та порядку в суспільстві
Слово “бюрократія” викликає в пам’яті картини канцелярської тяганини,
поганої роботи, безглуздої діяльності, багатоденних очікувань для
отримання довідок і форм, які, можливо, вже й не діють. Таке трапляється
в житті! Однак першопричиною усіх цих негативних явищ є власне не
бюрократія, а недоліки в реалізації правил та обов’язків роботи, мети
організації, звичайні труднощі, пов’язані з суттю та рівнем організації,
поведінкою співробітників. Концепція бюрократії була сформульована в
1900-х роках німецьким соціологом Максом Вебером. На Заході в
соціально-психологічній літературі такий суспільний феномен як
бюрократія — це одна з найбільш корисних ідей в історії організації
людського суспільства. Бюрократія як соціальний феномен, з одного боку —
нормативна ідеальна модель організації праці, обслуговування,
виховування, навчання, до якої повинні прагнути соціальні інститути,
власники фірм, кооперативів тощо; з другого боку — це негативна модель,
коли люди втратили міру гідності, не думають про авторитет свій та
установи, люди, які шкодять здоровому мікрокліматові в колективі,
суспільстві та іншим формам зв’язку й стосунків людей між собою. Словом,
якщо оцінювати проблему бюрократії як соціального феномену, то він несе
у собі заряд рівноваги, відбору в суспільстві конструктивного від
неконструктивного.
Функції національної бюрократії:
1. Чіткий поділ праці, що дає змогу бачити, хто є хто, допомагає
розставляти в колективі, соціальних інститутах висококваліфікованих
спеціалістів у кожній галузі, посадових осіб.
2. Ієрархічний рівень управління, при якому нижча посадова особа та
соціальні інститути контролюються щодо субординації та виконання
співробітниками своїх обов’язків і нормальної координації.
4. Дотримання принципу формального знеособлення, згідно з яким офіційні
особи виконують свої посадові обов’язки.
5. Здійснення найму на роботу відповідно до кваліфікаційних потреб.
Захищеність службовців від довільних звільнень.
Таким чином, бюрократична організаційна структура характеризується
високим рівнем розподілу праці, розвиненою ієрархією управління,
наявністю численних правил і норм поведінки персоналу та підбором кадрів
за їхніми діловими та професійними якостями. Таку організацію структури
ще М. Вебер назвав “раціональною”, або “конструктивною”. Особисті примхи
власників або “начальників” не повинні заходити у суперечність із суттю
справи. Бюрократію часто називають також класичною або традиційною
організаційною структурою. Об’єктивність прийнятих рішень дає змогу
управлінській бюрократії ефективно адаптуватися до змін, які
відбуваються.
Просування співробітників на основі їхньої компетентності забезпечує
постійний приплив кадрів у колектив, фірму, організацію,
висококваліфікованих і талановитих технічних й адміністративних
працівників.
Бюрократичні концепції політологів, економістів, юристів, соціологів,
психологів та іншого типу професійних теоретиків підлягали, підлягають і
підлягатимуть критиці й переосмисленню за їхню неактивну здатність до
нововведень і запровадження нормального сприйняття мотивацій нових
співробітників або ж утвердження в життя їхніх концепцій.
Необхідно зупинитися на негативних характеристиках бюрократії. Попри те,
що бюрократія являє собою досить поширену модель формування організації,
вона завжди піддягає контролю, аналізові та суттєвій критиці,
переосмислюванню форм, методів і підходів до сьогоднішніх цінностей,
оцінок, уміння змінювати їх у майбутньому.
Одне з важливих критичних зауважень було сформульовано американським
соціологом P. K. Мертоном. На його думку, труднощі, які виникають у так
званих бюрократичних структурах, або, як ми їх називаємо, в
організаційно-управлінських структурах, пов’язані з перебільшенням
значущості застандартизованих правил, процедур, норм, що сприяють
забезпеченню виконання належних завдань; задоволення потреб і запитів
інших підрозділів організації, фірми, групи, колективу, а також
взаємодії з клієнтами та громадськістю. Це призводить до того, що
втрачається гнучкість поведінки. Поступово добросовісний пошук
альтернати починає скорочуватися. Клієнти й громадськість розглядаються
згідно з установленими правилами, процедурами та нормами. Якщо ж
співробітникам бюрократичних організацій вказуватимуть на неадекватність
їхніх дій, вони відразу робитимуть довідки для протестуючих, звернуться
до законів, правил та інструкцій. Так, це правильно, але ж і проблемно,
бо життя плинне, є різні періоди та різні оцінки, все має підлягати
змінам, реорганізації, еволюції, бо інакше створяться умови для
проблемної ситуації, а якщо цього не враховувати, то може виникнути
конфлікт. Однак чиновник також контрольований, і за “рамки можливого”
офіційно вийти не може. В такому разі — теж проблема, яка потребує
конкретного пояснення та підкріплення своїх принципових вимог реаліями
закону. Однак цей ланцюг потребує гнучкості та швидких пошуків ноу-хау в
системі організації та управління. Немає в житті нічого “навіки
стабільного”, тому стабільність доцільно сприймати, як “відносно
стабільну реалію”, бо в іншому разі можуть виникнути нові проблеми в
процесі взаємодії та координації взаємодії. Таким чином, можна
визначити, що бюрократична система організації й управління (чітко
продумана, деталізована) має свої позитивні та негативні сторони. Це
залежить від багатьох факторів, які доцільно тримати на контролі,
вивчаючи їхнє активне функціонування та врахування їхніх дій, що
потребує часу й організаційних інститутів.
Переваги бюрократичних структур управління полягають у чіткому поділі
праці, ієрархічній співпідлеглості співробітників та органів управління,
професійному ритмі, що базується на компетентності та упорядкованій
системі правил, стандартів, що визначає функціонування організації.
Потенційно негативні дії, що створюються бюрократичними структурами та
функціонуванням організацій, полягають у суворій продуманості поведінки,
труднощах зв’язку всередині організації та нездатності до швидких
нововведень. Масштаби суперечностей та конфліктності будуть швидко
зростати, це може призвести до позитивних або негативних змін. Тому, щоб
позбавляти суспільство конфліктів, потрібно дбати про порядок в
організаційних структурах усіх соціальних інституцій суспільства через
підготовку спеціалістів, закладаючи в їхню свідомість високу
відповідальність, духовність і компетентність.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
