.

Тести (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
844 12755
Скачать документ

ТЕСТИ

ТЕСТ Чи володієте ви якостями справжнього чоловіка?

Цей тест, хоча і в жартівливій формі, допоможе вам, одруженим чи
неодруженим, краще зрозуміти своє місце та роль у сім’ї.

1. Чи готуєте ви сніданок? “так” — 3 бали, “ні” — 1 бал.

2. Чи буває так, що ви готуєте їжу у вихідні дні? “так” — 3 бали, “ні” —
1 бал.

3. Чи допомагаєте дружині купувати продукти у вихідні дні? “так” -З
бали, ” ні” — 1 бал, “інколи” — 2 бали.

4. Чи входить у ваш обов’язок забезпечувати сім’ю картоплею з магазину?
“так” — 3 бали, “ні” — 1 бал, “інколи” — 2 бали.

5. Чи робите ви з дружиною генеральне прибирання? “так” — 3 бали, “ні” —
1 бал, “інколи” — 2 бали.

6. Чи змогли ви забезпечити вашу кухню приладами, які полегшують домашню
працю? “так” — 3 бали, “ні” — 1 бал.

7. Коли дружина зайнята, чи ходите ви в дитячу установу за дитиною або
на батьківські збори? “так” — 3 бали, “ні” — 1 бал.

8. Чи вмієте ви замінити електричні запобіжники в домі? “так” — З бали,
“ні” — 1 бал.

9. Чи дратуєтеся, коли дружина займається собою, а зайняті домашніми
справами? “так” — 3 бали, “ні” — 1 бал.

10. Чи сердитесь, коли ваша дружина пізно повертається додому?

“так” — 3 бали, “ні” — 1 бал.

Висновки:

20-26 балів — нормально думаєте і дієте задля сімейної злагоди.

10-15 балів — ви нікудишній. Ніхто вас не терпітиме. Хіба що за гроші, і
то дочасу. Ви егоїст.

ТЕСТ “Реакція подружжя на конфлікт”

(жіночий варіант; якщо його щиро заповнити, то дасть реальну картину в
сім’ї та контрольні сигнали для оцінок фахівця-конфліктолога)

1. Не можна не рахуватися з настроєм чоловіка.

2. Я рідко переймаюся почуттям провини.

3. Після сварки з чоловіком я швидко заспокоююсь.

4. Рідко буває, що я докоряю своєму чоловікові за минулі помилки, дії.

5. Я без недоліків.

6. Я не можу змінити лінію своєї поведінки стосовно чоловіка, навіть
якщо до цього спонукає ситуація.

7. Я майже ніколи не сперечаюся в публічних місцях.

8. Краще замовчувати, ніж приймати радикальні рішення за сімейними
обставинами.

9. Я часто сама себе не люблю, не сприймаю.

10. На зло, яке робить мені чоловік, я відповідаю тим самим.

11. У мого чоловіка практично тільки недоліки.

12. Чоловік часто навмисне мене ображає.

13. Я досить детально продумую сімейну ситуацію, яка склалася у наших
стосунках.

14. Якщо сім’я не склалася, то краще відразу розлучитися.

15. На мою думку, в нашій сім’ї все в нормі, проте ніяк не можу
зрозуміти, чому чоловік хоче розлучитися.

16. Образи чоловіка довго не забуваю.

17. Я не прагну обговорювати з чоловіком свої недоліки, у нього є досить
своїх.

18. Я майже ніколи не насміхаюся над чоловіком.

19. Я намагаюся не думати про конфлікт із чоловіком.

20. Мені часто здається, що я не учасник конфлікту в моїй сім’ї, а
спостерігач.

21. Я часто поступаюся чоловіку, щоб поліпшити наші стосунки.

22. Часто буває так, що я довго не розмовляю з чоловіком.

23. Вважають, що кардинальні розв’язання сімейних проблем шкідливі й
неефективні: потрібно частково змінити ситуацію, щоб була можливість
жити разом.

24. Все, що відбувається у моїй сім’ї, дуже неприємно, проте я не
самотня у своїх проблемах (у багатьох так), і це мене дещо заспокоює.

25. Я могла б пробачити образу, яку мені зробив мій чоловік, проте не
забуваю її.

26. У мене майже не виникає бажання руйнувати та ламати все навколо.

27. У сімейному житті я завжди керуюсь добрими намірами, і дивно, що
чоловік цього не розуміє.

28. Хочу зрозуміти тих людей, які прагнуть значну частку сил та доброти
віддавати сім’ї.

29. Вважаю, що дитячий період мого життя був найкращим, хочеться знову
повернутися в той час.

30. Сучасний шлюб не має колишніх цінностей, адже багато людей вступають
нині у шлюб лише з необхідності.

31. У мене рідко виникає гнів на чоловіка.

32. Інколи в голову приходять такі думки, про які нікому не хочеться
говорити.

33. Сучасні молоді люди не можуть бути надійними чоловіками.

34. Я не намагаюсь доводити чоловіку, що ми різні за характером,
інтересами, темпераментом.

35. Життя неодружених жінок має значні переваги.

36. Останнім часом я значно більше почала цікавитися тим, як поліпшити
своє здоров’я.

37. Я часто відчуваю неприродність у стосунках із чоловіком.

38. Дехто вважає, що я сувора у взаєминах із чоловіком.

39. Я завжди намагаюсь зрозуміти чоловіка попри те, що він таких намірів
не має.

40. Більшість проблем у моєму сімейному житті не мають однозначного
розв’язання.

41. У моєму сімейному житті не все добре, проте я вірю, що все буде так,
як судилося мені.

42. Останнім часом я часто й несправедливо почала карати нашу дитину.

43. На роботі я не беру участі в конфліктних ситуаціях.

44. Майже ніколи мені не хочеться зробити щось добре для родичів
чоловіка.

45. Я рідко відчуваю втому.

46. Хочеться поїхати й забути про все.

47. Я не прагну змінювати свої звички, навіть якщо вони не подобаються
чоловікові.

48. Інколи я не розповідаю правду чоловікові.

49. Я не здатна багато зробити.

50. Часто злюся на своїх родичів.

Тест внесе чіткість у розв’язання внутрішньоособистісного та
між-особистісного конфлікту на сімейному ґрунті.

Результати:

Відмітили знаком “+” 20 пунктів — нормальні взаємини в сім’ї.

Відмітили знаком “+” 15 пунктів — це свідчить про відсутність причин
внутрішньоособистісного конфлікту на сімейному ґрунті.

Відмітили знаком “-” 15 пунктів — це свідчить про динамічність стосунків
у сім’ї.

Вихід за межі зазначених параметрів — завищена проблемність, що межує з
конфліктом.

ТЕСТ

“Непотрібні кілограми”

(тест розрахований на подолання

внутрішньоособистісного конфлікту)

1. Чи регулярно ви займаєтесь фізичною працею?

2. Чи цікавитеся калорійністю своєї їжі, чи контролюєте її?

3. Ви харчуєтесь двічі на день чи частіше, проте в малій кількості?

4. Чи контролюєте свою вагу?

5. Чи завжди у вашому раціоні є дієтичні продукти, вітаміни?

6. Чи маєте ви силу волі утриматися від солодощів?

7. Чи часто ви переїдаєте?

8. Чи в змозі ви залишити смачну їжу на тарілці, якщо це перевищує вашу
норму?

9. Чи думаєте ви час від часу про смачну їжу?

10. Як ви почуваєте себе за теперішнього стану харчування?

11. Вмієте ви нормально їсти чи поспішаєте?

12. Чи любите м’ясні продукти?

13. Чи існує для вас культ їжі?

14. Чи є вашим хобі готування їжі?

15. Чи любите ви кашу?

16. Чи споживаєте рибні страви?

17. Чи споживаєте смажені страви?

18. Споживаєте ви свої традиційні національні страви чи більше
цікавитесь іноземною кухнею?

19. Чи наїдаєтеся перед сном?

20. Чи до смаку вам часник, цибуля?

21. Чи любите вино або горілку перед обідом?

22. Чи вважаєте, що ваша дружина має бути бездоганним кулінаром?

23. Чи обмежуєте себе в їжі?

24. Чи змінилося ваше ставлення до їжі з віком?

25. Чи не стала їжа вашим хобі?

26. Чи вважаєте, що їжа повинна завжди бути свіжою, приготовленою перед
споживанням?

27. Чи знаєте ви все про стан свого здоров’я?

28. Чи регулярно снідаєте, обідаєте, вечеряєте?

29. Коли вибираєте найкалорійніший раціон їжі?

30. Чи дбайливі члени вашої сім’ї при приготуванні їжі?

31. Чи відпочиваєте після приймання їжі?

32. Чи регулярно контролюєте свій зовнішній вигляд?

33. Чи відповідає ваша вага зросту?

34. Чи тривожний у вас характер?

35. Чи багато ходите пішки?

36. Чи проводите ви вільний час на свіжому повітрі?

37. Що ви знаєте про вітаміни?

Цей тест допоможе вам подумати про весь процес споживання їжі, про
власне здоров’я, норми споживання їжі на різних вікових етапах, про
допомогу власному організму для підтримки його здорового тонусу.

Результати:

Відповіді “так” повинні бути в 15 питаннях.

Відповіді “ні” в 20 питаннях — норма.

Якщо ця норма не дотримується, то бажано подумати про режим і власну
культуру харчування.

Проблеми, конфлікти в людському суспільстві багато в чому пов’язані з
проблемами очікувань, виховання, контактів з дитиною та її зі світом
суспільних стосунків. Діти виростають і будують власний світ взаємодії,
який часто для них є конфліктним. Причин для цього багато. Пропонуємо
вам цікаву книгу, ознайомлення з якою допоможе налагодити стосунки з
дітьми (а також і з дорослими), бо все починається з дитинства*.

ТЕСТ “Чи конфліктна ви особистість?”

1. Уявіть собі, що в громадському транспорті розпочинається сварка. Як
ви поводитиметеся в такій ситуації?

а) не втручатимуся у сварку;

б) інколи можу втрутитися, стати на бік потерпілого, якщо він має рацію;

в) завжди втручаюся і до кінця відстоюю свою точку зору.

2. На зборах колективу, групи чи критикуєте ви керівництво за допущені
помилки?

а) ні;

б) так, проте залежно від мого особистого ставлення до керівника;

в) завжди критикую за помилки.

3. Ваш безпосередній начальник пропонує свій план роботи, який вам
здається нераціональним. Чи готові запропонувати свій план, який, на
вашу думку, кращий?

а) якщо всі інші співробітники мене підтримують, то так;

б) звичайно, я буду відстоювати свій план;

в) хвилююсь, що за це мене можуть позбавити преміальних.

4. Чи маєте звичку сперечатися зі своїми колегами, друзями?

а) лише з тими, хто не ображається і якщо суперечки не псують наші
стосунки;

б) так, проте лише в принципових, важливих питаннях;

в) я сперечаюся з усіма з будь-яких причин.

5. Якщо хтось прагне непорядно вас випередити, то ви:

а) думаєте, що не гірший за нього, і теж намагаєтесь обійти його;

б) обурюєтесь, але про себе;

в) відкрито висловлюєте своє обурення.

6. Уявіть собі, що розглядається якась важлива ідея, смілива пропозиція,
проте в ній проглядаються помилки. Ви знаєте і те, що ваша думка буде
важливою у вирішенні долі цієї роботи. Як ви чинитиме?

а) висловлюся як про позитивні, так і негативні сторони цього проекту;

б) зазначу позитивні сторони в роботі і запропоную продовжити їх;

в) розкритикую роботу, бо не можна допускати помилок.

7. Уявіть собі, що ваша дружина говорить вам про потребу бути ощадливим,
а сама не шкодує грошей, і захотіла взнати вашу думку про свою останню
покупку. Що ви їй на це скажете?

а) схвалюю покупку, якщо вона для неї приємна;

б) скажу, що ця річ не є цінною;

в) посварюся з нею з цього приводу.

8. У парку ви зустріли підлітків, які палять. Як ви на це відреагуєте?

а) гадаю, що мені не слід псувати собі настрій;

б) зроблю їм зауваження;

в) якби це не було на очах людей, я б їм зауважив.

9. В їдальні, кафе ви помітили, що офіціант вас обрахував. Якими будуть
ваші дії?

а) я не дам йому чайових;

б) попрошу, щоб він при мені зробив перерахунок;

в) це дає мені підставу для суперечки.

10. Уявіть собі, що ви в будинку відпочинку. Адміністратор зайнятий
сторонніми справами. Чи викличе це у вас невдоволення?

а) так, проте якщо я й висловлю йому якісь претензії, то це навряд щось
змінить;

б) знайду спосіб поскаржитися на нього, аби його покарали чи навіть
звільнили з роботи;

в) чіплятимусь до обслуговуючого персоналу або ж погамую свій гнів на
дружині (чоловікові).

11. Ви сперечаєтеся зі своїм сином-підлітком за якісь його дії і
переконуєтесь, що він мав рацію. Чи наважитесь визнати свої помилки?

а) ні;

б) звичайно, визнаю;

в) який же в мене буде авторитет, якщо я зізнаюсь, що він мав рацію.

Пояснення до застосування підрахунків та інтерпретації тесту. При виборі
відповідей “так”: а — 4 бали; б — 2 бали; в — 0 балів.

Якщо кількість балів становить 30-44 — ви тактовні, уникаєте
конфліктності.

15-29 балів — ви конфліктна особистість. 10-15 балів — ви шукаєте привід
для проблем, до певної міри ненадійний співробітник.

ТЕСТ “Взаємини особистості й колективу”

1. Особистість має знати, що протягом дня за нею спостерігають, чи так
ви оцінюєте цей стан?

2. В особистості повинно бути достатньо розвинуте почуття
відповідальності й незалежності, аби, обговорюючи своє хобі, почуватися
незалежно, незважаючи на те, що його, можливо, не сприймають.

3. Наймудрішим для вас завжди буде збереження гідності, незалежно від
спокуси, бажання повестися по-іншому.

4. Якщо особа помічає помилки у мові іншого, доцільно їх виправляти.

5. Коли ви зустрічаєтеся з незнайомими людьми, важливо виявити свій
інтелект, бути привабливим, комунікабельним, щоб справити на них приємне
враження.

6. Якщо вас відрекомендували людині, а ви не розчули її ім’я, ви
повинні, вибачившись, попросити її назватися ще раз.

7. Чи переконані ви в тому, що вас поважають за те, що ви ніколи не
дозволяли кепкувати над собою?

8. Якщо ви спілкуєтеся з освіченою людиною, то краще не змагатись, а,
віддавши їй належне, вийти з гри.

9. Ви завжди повинні допомагати своїм товаришам, бо прийде час, коли
буде потрібно звернутися за допомогою.

10. Недоцільно надавати багато уваги іншим, бо дуже рідко хто оцінить ці
послуги.

11. Людина повинна вміти подати свої найкращі властивості, щоб її
належно оцінили й сприйняли.

12. Якщо вас запрошують у гості, а ви не маєте настрою йти? Придумайте
вагому відмову.

13. Справжній товариш вимагає, щоб його близькі вчиняли завжди найкращим
для нього чином, навіть якщо вони цього й не хочуть. Наслідок: 4
позитивних відповіді свідчать про посередні оцінки;

6 позитивних відповідей — норма; більше — ваш характер тривожний, бажано
подумати про завищені самооцінки. Щоб добре і правильно жити, потрібно
вміти й бажати це робити. Життя —культурна цінність, але для індивіда
важлива культура життя, яка вбирає в себе гуманізацію, цивілізованість,
відповідність загальнолюдським цінностям і нормам.

ТЕСТ

“Раціональні потреби особистості”

(для психопрофілактики)

Цей тест сприяє самооцінці, мірі речей, запобіганню
внутрішньо-особистісним конфліктам, коли респондент оцінює пізнане через
призму “Я прагну саме так”.

1. Домогтися мети через власну працю, ставлення до людей, визнання та
повагу.

2. Мати теплі стосунки з людьми через оцінку їхньої праці та повагу до
людей.

3. Забезпечити майбутнє через працю над собою і порядність до людей та
країни, в якій я живу.

4. Забезпечити нормальне життя, виходячи з моральних норм, які панують у
суспільстві.

5. Знаходити співрозмовників, від яких можна отримати приємну, цікаву
інформацію, які дбають про свій інтелект, чесність, правдивість.

6. Посилити свій статус у колективі, сім’ї шляхом виявлення найкращих
рис і дій стосовно людей.

7. Й надалі удосконалювати себе, свої сили, здібності з метою
само-реалізації.

8. Уникати неприємних висловлювань стосовно людей, товаришів, сім’ї.

9. Розвивати свій інтерес до всього цікавого в рамках власних
можливостей.

10. Бути завжди цікавим, непізнаним, інтригуючим для сім’ї, бо сім’я —
це найперший скарб щасливого життя.

11. Знайти свою нішу в суспільстві, щоб близьке оточення та
співвітчизники пишалися мною.

12. Посадити за своє життя не менше п’яти дерев.

13. Виховати своїх дітей чесними, працьовитими, відповідальними перед
суспільством.

14. Ніколи й нікого не паплюжити.

Результати: якщо 7 пунктів відмічено “так”, ви добра людина, в іншому
разі — поспішайте зайнятися самоконтролем, самокритикою, змінювати свій
імідж.

Марк Аврелій колись радив: “Не витрачати життя на роздуми про те, хто,
що і заради чого робить, бо життя — це драма, план якої складений Богом
і не доступний людському розумінню”.

Сучасні погляди на долю, фатум, рок дещо змінились і стали для індивіда
більш оптимістичними завдяки зростанню його можливостей за умови
раціонального володіння психічними станами та процесами.

ТЕСТ “Неефективний керівник”

На запитання давати відповіді “так” чи “ні” залежно від того, як ви
думаєте.

1. Вам постійно трапляються непередбачені труднощі?

2. Ви більш компетентні, ніж інші, а тому прагнете все робити
самостійно?

3. Основна частина вашого часу витрачається на деталі або другорядні
проблеми?

4. Чи багато справ доводиться робити вам одночасно?

5. Ваш робочий стіл завжди завалений паперами незалежно від їх
важливості?

6. Вам доводиться працювати і після роботи?

7. Часто буває так, що і вдома доводиться займатися виробничими
справами?

8. Чи передбачаєте інколи відкласти вирішення питань, щоб із часом
розв’язати їх остаточно?

9. Чи прагнете прийняти найкраще розв’язання проблеми, якщо воно не
зовсім реальне?

10. Чи думаєте ви про те, аби ваш авторитет не постраждав у жодному
разі?

11. Чи доводиться вам іти на компроміси?

12. У разі провалу справи чи шукаєте винних серед підлеглих?

13. Чи відчуваєте себе знаряддям у руках інших?

14. Чи берете в екстремальних умовах відповідальність за колектив на
себе, чи радитеся, що робити?

15. Чи вважаєте ви, що підлеглі не повинні обговорювати розпорядження
керівника?

16. Чи намагаєтеся не ризикувати?

17. Чи працюєте у вузькій професійній сфері, а все інше вас не цікавить?

Результати. Ваші слабкі місця у відповідях “так”. Відповіді “ні” повинні
бути у 10 питаннях, це норма.

Тест пропонується з метою профілактики конфліктів у колективі або
внутрішньоособистісного конфлікту при неадекватній самооцінці чи дії.
Тому бажано мати на увазі таку тезу: “Життя людини має сенс, доки вона
вносить сенс у життя інших людей за допомогою любові, дружби, співчуття
й протесту проти несправедливості”.

ТЕСТ

“Ефективність керівництва”

1. Чи прагнете ви використовувати в роботі найновіші досягнення у
професійній галузі?

2. Чи прагнете до співпраці з іншими людьми?

3. Чи розмовляєте зі співробітниками коротко, чітко, зрозуміло,
ввічливо?

4. Чи пояснюєте причини, що змусили вас прийняти те чи інше рішення?

5. Чи довіряють вам підлеглі?

6. Чи включаєте виконавців у процес обговорення завдань, часу, методів,
відповідальності тощо?

7. Чи заохочуєте співробітників проявляти ініціативу, вносити пропозиції
й зауваження?

8. Чи пам’ятаєте імена всіх людей, з яким спілкуєтесь?

9. Чи надаєте свободу дій виконавцям у досягненні мети?

10. Чи контролюєте хід виконання завдань?

11. Чи допомагаєте підлеглим тоді, коли просять, чи тоді, коли є
потреба?

12. Чи виявляєте свою вдячність підлеглому за кожне старанно виконане
завдання?

13. Чи проявляєте прагнення віднайти у людях найкращі якості?

14. Чи знаєте, як ефективно використати можливості кожного підлеглого?

15. Чи відомо вам про інтереси й прагнення ваших підлеглих?

16. Чи дякуєте співробітникові за його роботу при людях?

17. Чи вмієте уважно вислухати співробітника?

18. Чи робите критичні зауваження підлеглим наодинці?

19. Чи відзначаєте успішну роботу свого колективу в доповідях вищому
керівництву?

20. Чи довіряєте своїм підлеглим?

21. Чи даєте підлеглим інформацію, яку отримуєте адміністративними та
управлінськими каналами?

22. Чи залишаєте собі й підлеглим час для планування роботи?

23. Чи є в колективі план підвищення кваліфікації персоналу відповідно
до вимог часу?

24. Чи регулярно читаєте спеціальну літературу?

25. Чи любите виконувати складну, але цікаву роботу?

26. Чи тримаєте певну дистанцію з підлеглими?

27. Чи впевнені у собі?

28. Чи знаєте свої слабкі та сильні сторони?

29. Чи достатньо гнучкі у своїй поведінці з людьми?

30. Чи готові змінити свій стиль роботи з метою підвищення його
ефективності?

Поставте відповіді “так” або “ні”, підрахуйте результати. Нормальний
стан керівництва характеризують 20 позитивних відповідей. Більше 23
таких відповідей свідчить про перебільшення оцінки своїх якостей,
завищену самооцінку, невимогливість до себе.

Свого часу Конфуцій стверджував: “Не хвилюйтеся через те, що люди не
знають вас, а хвилюйтеся через те, що ви не знаєте людей”.

ТЕСТ “Чи шанують вас (мене) в колективі?”

Пропонуємо тест на самооцінку конфліктності чи лояльності особистості
серед оточуючих. Цей питальник рекомендуємо використовувати для
самоконтролю в період адаптації працівника в колективі для самоконтролю
керівника.

1. Пам’ятаю, що майже весь день мене бачать і за мною спостерігають
люди.

2. Вважаю, що для мене корисно серйозно обдумувати все, аби впевнено
діяти.

3. Досить важливо зберегти гідність навіть тоді, коли є спокуси.

4. Якщо людина бачить помилки у співрозмовника, то з її боку тактовно
про них не говорити.

5. З незнайомими бажано бути контактним, аби справити на них приємне
враження.

6. Якщо при знайомстві ви не запам’ятали або не дочули чиєсь ім’я,
потрібно тактовно й увічливо попросити повторити його.

7. Щоб вас поважали, не дозволяйте кепкувати над собою.

8. Якщо людина дотепна і ви відчуваєте її переваги у справі, поверніть
розмову в русло, де ви сильніші.

9. Увійшовши в колектив, підтримуйте його наміри, але, якщо ви цікава
особистість, то задля перспективи нових контактів внесіть свій свіжий
струмінь.

10. Будьте доброзичливі, допомагайте друзям, просто людям, тому що добро
сіє добро.

11. Прагніть до таких взаємин, при яких ви не будете залежати від
когось, але будете корисним.

12. Намагайтеся проявляти свої найкращі якості, бо те, що не є цінним,
ніколи не дістане схвалення інших.

13. Якщо ви відмовляєте приятелю, то знайдіть вагому причину, бо друзі
хочуть, щоб ваші вчинки відповідали їхній зацікавленості.

14. Коли в дискусії ви маєте рацію, не прагніть багато разів про це
нагадувати.

Окремо підрахуйте відповіді “так” і “ні”.

7 пунктів, оцінені “так” і 7 пунктів, оцінені “ні” — норма. Відхи-лення
в той чи інший бік — негативний стан, що потребує аналізу. Досить влучно
з цього приводу говорив Л. Толстой:

“Мета життя будь-якої людини одна: удосконалення в добрі, то-му потрібні
такі знання, які ведуть до злагоди”.

292

культура ділового

СПІЛКУВАННЯ. ТРЕНІНГ “ТЕХНІКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ”

Єдина справжня розкіш —

це розкіш людського спілкування.

А. де Сент-Екзюпері

Сьогодні на теренах України її громадяни будують демократичне
суспільство. Якщо ж ми хочемо жити в сильній, незалежній державі, бути
корисними, духовно багатими людьми, то повинні усвідомити, що наше
суспільство складається з “Я”, “Ти”, “Ми”.

Суспільство — це окремі особистості, а кожна з них, як писав великий
Шекспір, це цілий світ — унікальний і неповторний, проте цей світ
перебуває в русі, в динамічних змінах, про які ми довідуємося через
спілкування та діяльність. Спілкування є основним засобом передачі форми
культури й інформації, комунікативного впливу людей один на одного. Тому
процес спілкування повинен окультурюватися.

Культура спілкування не має меж і кордонів, вона формується і
поглиблюється, змінюється поколіннями людей. Характер культури
спілкування в суспільстві впливає на всі сфери суспільного життя, тому
нагальна потреба її вивчати, утверджувати в систему людської практики та
життєдіяльності. “Особливості людей не входять готовими в цей світ, а є
продуктом культури й обставин, як і спадковості”, — писав свого часу К.
Ламонт (Ламонт К. Иллюзия бессмертия. — М., 1991. —С. 100).

Кожен етнос за період писаної історії залишив своїм нащадкам певний
досвід культури спілкування. Наші пращури теж зоставили

нам в історичних джерелах такий досвід. Процес ділового спілкування був
вагомою частиною їхнього життя, через нього вони доходили згоди,
п’ятнадцять віків правили через віче, де “всяк міг слово сказати”, і це
було благом. Такими найвідоміїпими пам’ятками культури спілкування того
часу є “Слово про закон і благодать” першого митрополита Київської Русі
Іларіона, “Слово в новий тиждень після паски” оратора і мислителя Кирила
Туровського.

Поважний мислитель Василь Великий виклав уже справжню програму культури
спілкування й поведінки. Він писав: “Будь добрим з другом, ласкавим зі
слугою, не злопам’ятним до зухвалих, людинолюбним до смиренних, утішай
нещасних, відвідуй хворих, зовсім ні до кого не стався презирливо, вітай
з приємністю, відповідай зі світлим обличчям, до всіх будь прихильним,
доступним, не хвалися сам, не змушуй інших говорити про тебе, приховуй,
скільки можеш, свої переваги, а в гріхах сам себе звинувачуй та не чекай
звинувачень від інших. Не будь тяжким у виговоріннях, звинувачуй не
скоро і не з пристрасним рухом, бо це ознака зарозумілості, не засуджуй
за малозначуще, ніби ти сам суворий праведник …” (Сагач Г. М.
Золотослів. — К., 1993. — С 149).

Мудрі настанови дав своєму та прийдешнім поколінням молодих Володимир
Мономах. У його повчанні знаходимо: “…мати душу чисту та непорочну,
тіло худе, бесіду лагідну і дотриману слова Господнього … при старших
мовчати, мудрих слухати, старшим коритись, з рівними собі і молодшими в
любові перебувати, без лукавого умислу бесідуючи, а більше вдумуватися,
не шаленіти словом, не засуджувати мовою, небагато сміятися, соромитися
старших; …поводитися благочестиво, навчити очима управлінню, тілу
підкорянню, думці чистоту дотримувати, спонукаючи себе до добрих
справ…; не забувати того доброго, що ви вмієте, а чого не вмієте, тому
навчайтесь; …кожної людини не пропустіть, не привітавши її і не
подарувавши їй добре слово…” (Сагач Г. М. Золотослів. — К., 1993. — С.
194).

Феофан Прокопович, учений, викладач Києво-Могилянської академії,
доводив, що за допомогою слова й мистецтва спілкування можна впливати на
людей і переконувати їх. Великий учень і філософ Києво-Могилянської
академії Григорій Сковорода стверджував, що “головне — пізнати в собі
справжню людину”.

Думки про людину, її відносини з довкіллям посідають важливе місце в
спадщині Тараса Шевченка. Відображенням психічного стану

людини було слово. Про це він писав: “Ну що б, здавалося, слова… Слова
та голос — більш нічого, а серце б’ється — ожива, як їх почуєш!”
(Шевченко Т. Г. Ну що б, здавалося, слова… / Твори: У 5 т. — К., 1984.
— С 83).

Психологічно-педагогічна наука про спілкування. На початку XX ст. до
проблеми спілкування починають звертатися як зарубіжні, так і вітчизняні
вчені. Популярними стали поради американського вченого Д. Карнеги, вони
допомагають діловим людям. Одним із перших у світовій психології
психологічні механізми впливу на людей описав наш вітчизняний вчений В.
М. Бехтерев. Велика роль відводиться спілкуванню в концепції вищих
психічних функцій Л. С Виготського. Його концепція про “зону найближчого
розвитку” широко використовується психологами різних країн для
постановки й вивчення проблем культури спілкування.

Теоретико-практичний внесок у вивчення і популяризацію проблем пізнання
суті спілкування зробили відомі педагоги України

A. С. Макаренко та В. А. Сухомлинський.

А. С. Макаренко працював над проблемами техніки педагогіки, а

B. А. Сухомлинський — яскравий представник гуманістичної педагогіки, де
проблеми спілкування знайшли своє психо лого-педагогічне осмислення.
Гуманістична психологія, що виникла в 60-ті роки XIX ст. в США під
керівництвом Р. Мея, А. Маслоу та К. Роджерса, нині переживає
відродження у зв’язку з потребами гуманізації суспільства. Вона стала
привабливою для тих, хто виявляє економічний інтерес та прагне до
політичної влади, бо довела, що будь-яка думка розділяє, принижує або
стимулює людей, а це ставить на порядок денний проблеми формування
культури ділового спілкування.

Якщо спілкування — це потреба особистості й умова її життєдіяльності, то
чому після взаємодії виникає невдоволення собою та іншими? Причин
багато, проте основні серед них такі:

• проблема культури спілкування;

• комунікативні установки тощо.

Комунікативні установки є психічною базою комунікативних якостей
особистості, забезпечують її готовність налагоджувати свої стосунки з
іншими в певному стилі й з певним типом партнерів. Ті чи інші труднощі в
спілкуванні людей пояснюються їхніми установками. Комунікативні
установки на шанобливе ставлення до людей, на сприймання іншого як
рівного собі й емпатійне ставлення формуються

суспільством, близьким оточенням, самою людиною. Проте вони, на відміну
від усвідомлених знань і вмінь, часто є феноменами несвідомого. Наше
свідоме життя становить меншу частину порівняно з його несвідомою
складовою. В. Франкл, перебуваючи в концентраційному таборі, довів і
описав свої спостереження у праці “Людина у пошуку смислу”, де, зокрема,
сказав: “Врешті-решт виходило, що тілесно-душевний занепад залежав від
духовної установки, а в цій установці людина була вільна…” (Франкл В.
Человек в поисках смысла. — М., 1990. — С. 100).

Культура спілкування — це вияв свідомого та несвідомого у взаємодії
людей, у їхній спільній діяльності, в міжособистісних стосунках.

Культура спілкування є складником загальної культури людини. Для
культури спілкування характерна нормативність, яка визначає, як повинні
спілкуватися люди в тому чи іншому суспільстві, у тій чи іншій ситуації,
у колективі, вдома, у фірмі. Норми, як правило, визначаються станом
суспільства, його історією, традиціями, національною своєрідністю,
загальнолюдськими цінностями. Тому важливо у процесі побудови
громадянського суспільства в Україні закласти основи такої культури
спілкування, які відповідали б часові, нашій історії та духовно-творчому
потенціалу українського народу.

Компоненти високого рівня культури спілкування:

• комунікативні установки;

• знання норм спілкування, психології спілкування, психології сприймання
й розуміння один одного;

• уміння застосовувати ці знання відповідно до ситуації, норм моралі
конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей тощо. Існує
культура ритуального спілкування, глибинно-особистісного

й ділового (зокрема професійного).

Під час ділового спілкування легше налагоджується контакт між людьми,
якщо вони говорять “однією мовою” і прагнуть до продуктивного
співробітництва.

Культура ділового спілкування охоплює ритуальні правила ділових
взаємовідносин, знання та вміння, пов’язані з обміном інформацією,
використанням способів взаємовпливу, взаєморозуміння тощо.

Професійна культура формується на базі умов конкретної діяльності, а
тому певною мірою вбирає в себе її особливості, виступаючи важливою її
частиною, засобом цієї діяльності.

Форми спілкування

Бесіда як форма спілкування

Уміння вести бесіду — велике мистецтво. Добре слово, вчасно й уміло
сказане, підвищує настрій людини, поліпшує її психічний стан, позитивно
впливає на здоров’я. Недаремно говорять, що слово лікує і водночас
вбиває (свого часу те саме говорив І. П. Павлов). Успішне спілкування
може сприяти підвищенню продуктивності праці від двох до двадцяти
відсотків.

Що таке бесіда і як навчитися ефективно вести бесіду? Бесіда — це форма
спілкування, що застосовується з метою обміну думками, інформацією,
почуттями. Кожна бесіда це новий акт, творчий процес, загальні
положення, принципи, застосування яких сприяють досягненню успіху
бесіди.

Види бесід

Розрізняють бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.

Ритуальні бесіди — такі, в яких люди спілкуються, дотримуючись певних
правил і норм поведінки (етикету). Людина, звикла до цього, знає, що і
як їй потрібно робити в різних ситуаціях (приклад службовців
міжнародного корпусу та державних інститутів). Глибинно-особистісні
бесіди стосуються нашого спілкування з рідними, коханими, дітьми,
друзями тощо. Чуйні люди, жартуючи, переводять розмову на щось інше,
коли щось “не так”.

Ділові бесіди. їхнім предметом, як правило, є конкретна справа. Серед
ділових бесід вирізняють інформаційні, бесіди в “конкурентній ситуації”,
бесіди “під натиском співрозмовника”, бесіди з метою викладу своєї
позиції з тої чи іншої проблеми. Орієнтовно можна виокремити такі їхні
функції:

• обмін інформацією;

• формування перспективних заходів і процесів;

• контроль і координація вже розпочатих дій;

• взаємне спілкування під час вирішення актуальних справ;

• підтримка ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів,
держав;

• пошук нових ідей;

• стимулювання людської думки в новому напрямку тощо. Залежно від
кількості учасників бесіди поділяються на індивідуальні й групові.

Індивідуальна бесіда — це діалог двох співрозмовників; вона може сприяти
зближенню поглядів співрозмовників, встановленню контакту між ними,
довіри й взаєморозуміння. Нерідко, тільки віч-на-віч зустрівшись із
людиною, можна з’ясувати для себе її позицію і знайти пояснення її діям
(річ у тому, що людина при інших людях грає роль).

У психологічній літературі вирізняють такі етапи індивідуальної бесіди:
початок, передачу інформації, аргументування, спростування доказів
співрозмовника, прийняття рішень тощо.

Під час підготовки до індивідуальної бесіди аналізується ситуація, в
якій вона відбуватиметься, вивчаються типові та індивідуальні
особливості співрозмовника, його інтереси й установки.

Найпоширеніша помилка в індивідуальній бесіді, зокрема діловій, —
намагання відразу йти до досягнення мети; жорстка орієнтація на кінцевий
результат інколи призводить до негативних наслідків.

Можна запропонувати такі правила підготовки до бесіди:

• продумати найбільш доречний момент і місце для бесіди й лише після
цього домовлятися про зустріч;

• з’ясувати все, що можна, про співрозмовника, зокрема, як він ставиться
до ініціатора бесіди;

• зібрати й систематизувати необхідну для розмови інформацію;

• продумати, як створити відповідну атмосферу довіри, щоб схилити до
себе співрозмовника;

• визначити мету, стратегію й тактику ведення бесіди, скласти детальний
план розмови, виокремити ключові речення й базові слова;

• уявити собі позицію співрозмовника з цього питання та хід бесіди,
передбачивши нюанси, які можуть вплинути на її результат.

Установлення контакту в процесі бесіди.

Контакт — це дотик, поєднання в широкому розумінні.

Психологічний контакт — це духовний зв’язок між людьми, який сприяє
можливості взаєморозуміння та взаємовпливу.

Контакт буває емоційний, інтелектуальний, епізодичний, постійний,
усвідомлений, неусвідомлений, поверховий, глибинно-особис-тісний,
вербальний, невербальний, ефективний, неефективний.

Коротко охарактеризуємо типи контактів з метою аналізу та використання
їх у процесі ділового спілкування.

Емоційний контакт виявляється в довірі чи недовірі, симпатії чи
антипатії, в повазі чи неповазі до того, з ким спілкуються. Коли у

процесі спілкування виникає довіра, тоді є впевненість у позитивних
якостях співрозмовника. У процесі спілкування довіра дає можливість
компенсувати відсутність аргументів, доказів, які підтверджують
ефективність розмови.

Інтелектуальний контакт базується на вмінні зрозуміти думку один одного,
дібрати під час бесіди такі способи й засоби спілкування, аргументи для
переконання, які будуть доступні співрозмовнику.

Епізодичний контакт свідчить про інтерес до людини або до її інформації,
думок лише на певному етапі спілкування. В інші моменти співрозмовник
ніби не бере участі в розмові.

Постійний контакт виявляється у взаємній повазі, глибокому інтересі
партнерів один до одного, в непідробній увазі до проблеми розмови, суті
та її наслідків.

Неусвідомлений та усвідомлений контакти відрізняються мірою розуміння
духовного зв’язку, який встановлюється між людьми, що спілкуються.

Поверховий контакт — це спільність в оцінках, емоціях з приводу
загального ставлення до тих чи інших ситуацій, до конкретних людей, що
беруть участь в них.

Глибинно-особистісний контакт є свідченням повного взаєморозуміння
ситуацій, проблем і взаємосприйняття один одного разом з основними
цінностями, інтересами, установками, які виникають під час зустрічі та
діалогу.

Вербальний контакт встановлюється в мовному спілкуванні, а не-вербальний
— у несловесному (за допомогою погляду, міміки, жестів, пози тощо).

Найчастіше контакт починається із “зустрічі поглядів”. Важко бути
неввічливим до того, хто дивиться тобі в очі, до того ж м’яко й
доброзичливо.

Після контакту очей слід привітатися й зробити паузу, вона потрібна, щоб
співрозмовник був заінтригований і включився в розмову.

Зауважимо, що дуже важливо вже при першій зустрічі запам’ятати прізвище,
ім’я співрозмовника, його посаду. Д. Карнегі писав, що для людини звук
її імені є найсолодшим і найважливішим звуком у людській мові.

Після невербального контакту настає вербальний. Партнери обирають таку
дистанцію, яка їх влаштовує, проте є норми. Для

“інтимного” спілкування повинна бути дистанція 0,5 м, для ділових
зустрічей від 1,2 м до 3,7 м, для розмови з друзями — від 0,5 м до 1,2
м.

Важливо сидіти спокійно, невимушено (не глибоко в кріслі і не на самому
краї), не схрещувати руки і ноги, бо це свідчить про закритість людини.

Щоб не виявляти хвилювання, на початку бесіди слід говорити тихіше,
повільніше на спільні для партнерів теми.

Бажано уникати фраз на зразок “коли у вас є час вислухати мене”,
“вибачте, що я заважаю вам”, “давайте швиденько розберемося” і тому
подібне — не треба примушувати співрозмовника відразу захищатися;
спочатку бажано поговорити про співробітників, потім про тему розмови,
лише згодом — про себе; тон бесіди має бути привітним, доброзичливим;
необхідно враховувати те, що співрозмовник може бути поінформованим
стосовно проблем розмови.

Для ділового спілкування важливо враховувати, до якого типу належить
особистість співрозмовника.

Ділові люди повинні пам’ятати, що в психології особистості виокремлюють
сім пеихотипних груп людей (Эгидес А. В бизнесе полезен любой психотип.
— Деловые связи. — М., 1990).

До першої групи належать люди порядні, дисципліновані, такі, що
визначають чіткий порядок для себе та інших. Вони дещо педантичні, іноді
агресивні, їм можна довіряти.

До другої — люди, які живуть радісно, чуйні, добрі, але в їхніх справах
немає чіткості й точності. Цінним є те, що вони мають багато знайомих,
вони мобільні, в бесіді з ними можна отримати різноманітну цікаву
інформацію.

До третьої — люди доброго смаку, елегантні, пластичні, вміють
встановлювати контакт, можуть запропонувати вихід із скрутного
становища. Вміло організовують прийоми, але серйозну справу можуть
провалити.

До четвертої — люди, які є не дуже контактними, вони емоційно холодні, з
розвинутим асоціативним мисленням, це генератори ідей, митці, вміють
запропонувати різні варіанти нестандартного вирішення проблем.

До п’ятої — люди, сентиментальні, чуйні, вразливі, надійні, людяні, у
складних проблемних ситуаціях надають допомогу.

До шостої — конформісти, найкраще реалізують чужі ідеї. Люди цього
психотипу приймають і самостійне рішення, але чекають, щоб їм сказали,
коли, що і як треба зробити.

До сьомої — нестійкі, недовірливі, які легко змінюють свою думку. Важко
бути впевненим у позитивному вирішенні справи.

Психолог П. Міпич пропонує свою класифікацію (Мицич П. Как проводить
деловые беседы. / Пер. с серб.-хорвт. — М., 1987. — С. 23). У цій
класифікації виявляється дев’ять типів співрозмовників: безглузда
людина, позитивна людина, всезнайко, балакун, боягуз, неприступний,
незацікавлений, “важкий птах”, чомусик.

У процесі ділового спілкування певний відбиток накладає темперамент,
який потрібно вміти розпізнавати і враховувати. А саме: сангвініки й
холерики характеризуються високим рівнем активності, включеності в
спілкування. Вони, як правило, екстраверти, їх психічна діяльність часто
спрямована на зовнішнє середовище. З ними легше встановити контакт, ніж
з флегматиками та меланхоліками.

Флегматики та меланхоліки заглиблені в себе — інтроверти. Вони повільно
переробляють інформацію. Обличчя меланхоліків має сумний вигляд, мова
їхня тиха, рухи плавні, повільні, вразливі, зміна настрою затягується, у
них буває занижена самооцінка. Через це вони свою позицію можуть вважати
неправильною, боячися висловитися.

Цікавою є самооцінка людей з різним типом темпераменту. Наприклад, якщо
запізнився на ділову зустріч холерик, він буде виправдовуватися,
перекладати свою вину на інших. Флегматик і меланхолік — вибачатися.

Доцільно не упускати з поля зору і вікові особливості. З віком
знижується критичність, а потреба в спілкуванні зростає.

Досить важливо враховувати й стать співрозмовника: чоловіки ширше,
глобально дивляться на проблему, жінки краще сприймають деталі, окремі
нюанси.

Етап обговорювання й прийняття рішень

На цьому етапі особливого значення набуває уміння слухати співрозмовника
й обґрунтовувати свою позицію. Мислителі Давньої Греції говорили, “що
два вуха і один язик дані людині для того, щоб вона більше слухала і
менше говорила “.

Під час “візової” зустрічі важливо вміло поставити співрозмовникові
запитання. Запитання бувають відкритими й закритими, прямими й
непрямими, риторичними, конкретними тощо.

На початку і наприкінці бесіди краще ставити відкриті запитання на
зразок: “Ви підготували для обговорення відповідні дані?” Звичайно, на
таке запитання відповідь має бути “так” чи “ні”.

У процесі ділового спілкування на етапі обговорення проблеми доцільно
враховувати таке:

• уважно слухати і чути;

• намагатися перейти від монологу до діалогу;

• дати можливість співрозмовникові спокійно висловити свою думку;

• викласти свою інформацію чітко, коротко й послідовно;

• вибирати способи і засоби аргументування залежно від індивідуальних
особливостей співрозмовника;

• викладати докази в конкретній формі тощо. Прийняття рішення

Приймаючи рішення, доцільно керуватися такими рекомендаціями:

• визначити момент для закінчення бесіди;

• завчасно сформувати мінімальну мету і продумати альтернативні рішення;

• намагатися досягти добровільної згоди партнера з цього приводу;

• за жодних обставин не виявляти невпевненості, розгубленості наприкінці
бесіди тощо.

Вихід із контакту

Прощаючись, за будь-яких обставин, треба бути доброзичливим, привітним,
поводитися так, щоб залишилося почуття “ми”, а не “він”, або “я”.

Спілкування керівника з підлеглими

Цей тип ділового спілкування має специфічні особливості. Зустрічі
бувають короткочасними й довготривалими, спокійними й напруженими.
Проводяться вони у формі групових та індивідуальних бесід при прийманні
на роботу і при звільненні, з метою заохочення і покарання, для
вирішення виробничих завдань і просто так. Ділові бесіди повинні сприяти
успіхові й самореалізації підлеглих, творчому взаємоспівробітництву.

Найбільше непорозумінь, а то й конфліктів виникає під час передачі та
прийому розпоряджень, де керівник має враховувати рівень освіченості й
розумового розвитку і практичних навичок.

Давати розпорядження треба спокійним тоном. Усі люблять, коли помічають
і цінують їхні успіхи та особисті якості. Слід пам’ятати, що
індивідуальна бесіда — це діалог, його слід вести спокійно, терпляче і
уважно.

Колективне ділове спілкування

Різноманітні форми колективного ділового спілкування теж важливо
продумувати. До них належать наради, збори, мітинги, переговори, різні
форми активного навчання (“мозковий штурм”, ділові та рольові ігри)
тощо.

Допоки немає чіткого розмежування в термінах, які характеризують форми
ділового колективного спілкування. Наприклад, терміни “нарада” й “збори”
інколи ототожнюють, сприймають їх за синоніми. Однак термін “нарада” має
свою суть, доцільно його використовувати, коли учасники справді
радяться, коли обмінюються поглядами й спільно доходять певних
висновків. Коли ж скликають людей, щоб дати їм певну інформацію, то таку
форму спілкування краще назвати “зборами”.

Останнім часом з метою вирішення перспективних проблем використовують
таку форму, як “мозковий штурм”; а до речі, ця форма використовується як
засіб соціально-орієнтованого навчання людей.

Переговори як форму ділового вирішення проблем, на жаль, більшість людей
використовувати не вміють, бо погано слухають, не визнають думок
опонентів, легко переводять розмову на сварку і псують взаємини.

Переговори — це обмін думками, як правило, з певною діловою метою.
Буває, що в процесі переговорів відбувається протистояння, коли один із
учасників жорсткий, вперто стоїть на своєму, хоче лише перемогти; інший
— хоче полюбовно вирішити питання. Справа нерідко закінчується тим, що
одна із сторін залишається ображеною, тому слід на це звернути увагу,
попередивши співрозмовника.

У процесі підготовки та ведення переговорів виокремлюють три стадії:

• аналіз ситуації;

• планування;

• дискусія.

Доцільно звернути увагу на попередній аналіз майбутніх переговорів з
позицій та інтересів їхніх учасників (рис. 1).

Психологи зазначають чотири прорахунки, що заважають дійти згоди під час
переговорів:

• передчасні судження;

• пошук єдиного варіанта розв’язання проблеми;

• переконаність у неможливості збільшити свою вимогу;

• думка типу “це їхня проблема і нехай вони її вирішують”. Якщо обом
учасникам важко зупинитися на якомусь критерії,

можна звернутися за порадою до третьої особи — посередника. По-середник,
займаючи нейтральну позицію, готує текст угоди, пропонує сторонам
варіант угоди і доводить роботу до логічного завершення.

Якщо не вдається, то можна запропонувати своє альтернативне рішення або
ж відкласти переговори до більш зручного моменту.

Як діяти, коли хтось на переговорах з метою їх зриву використо-вує такі
методи, як обдурювання, погрози, тиск? Доцільно винести це питання на
обговорення. Іноді буває, що на переговорах ведеться “психологічна
війна”. У цьому разі найкраще швидше закінчити зус-тріч. Якщо справа
дійде до погроз, то слід стриматися. Іноді на пе-реговорах
використовують тактику позиційного тиску, щоб інша сторона пішла на
максимальні поступки. Тоді бажано все вивчити й зробити перерву, а якщо
можливо, то й відмовитись від переговорів, вигравши тим самим час.

Корисними є так звані “заставки” — обговорювати принципові питання так,
щоб опонентові було легше відступити.

Нарада ділового спілкування. Нарада — один із найактивніших способів
обговорення важливих питань, завдяки яким виявляються погляди
зацікавлених сторін на ту чи іншу проблему.

Під час наради створюється можливість спільно аналізувати важ-ливі
питання, висловлювати свої думки й пропозиції, приймати най-

оптимальніші рішення. У процесі наради виявляються погляди зацікавлених
сторін на проблему. Якщо ж учасники обмінюються думками, обговорюють
проблеми і спільними зусиллями доходять певних висновків, ефект від
такої наради буде значним. Навпаки, якщо нарада не дає очікуваних
наслідків, вона перетворюється на колективне марнування часу. Як нерідко
й буває.

Кожну нараду заздалегідь потрібно готувати. Результати наради залежать
передусім від головуючого, який керує нею.

На одній із ратуш Данії написано: “Ніхто не знає так багато, як всі ми
разом”. Головуючий має прислухатися до висловлювань кожного; аби
виробити спільну думку, він повинен бути тактовним, витриманим і
компетентним.

Тренінг “Техніка ділового спілкування”

Це інтенсивний період теоретико-практичного заняття-семінару. Тривалість
— 6 годин. Метою тренінгу є формування в учасників навичок:

• оволодіння теорією та інформацією з проблеми спілкування взагалі та
особливостей ділового спілкування (з цією метою пропонується лекція — 2
год і практичне заняття — 4 год);

• практика набуття навичок контролю свого стану й стану партнера (2 год
практика та ознайомлення з роздатковим матеріалом);

• формування активної практичної дії та захисту комунікації (уміння
домагатися своїх цілей у спілкуванні з мінімальними витратами енергії,
зберігаючи при цьому партнерські взаємини) — активна ділова гра (2 год).

Програма спрямована на усвідомлення учасниками тренінгу своїх дієвих
ресурсів та власних “слабких місць”.

Резюме: досягнення мети у набутті знань, досвіду та формування навичок
ділового спілкування, психологічних особистісних ділових якостей,
індивідуального стилю.

Засвоєння інформації та практичних порад особистості дасть змогу
знаходити ефективніші шляхи для досягнення конкретних цілей і завдань
під час ділового спілкування та виявлення власного досвіду у процесі
спілкування.

Що може дати тренінг-семінар його учасникам (попередні прогнози):

• управлінцю він допоможе краще осмислити й оцінити свій досвід і досвід
інших;

• загострити власну спостережливість, розширити діапазон інформації,
глибше осмислити й розширити діапазон соціального бачення та оцінок у
системі роботи працівників соціальних інститутів;

• сприяти придбанню навичок аналізувати й прогнозувати поведінку
партнерів;

• правильно спостерігати й оцінювати механізм поведінкової дії, пози,
міміку, жести ділових партнерів;

• посилити можливість впливу на стимуляцію позитивних дій на інших;

• засвоїти найефективніші варіанти встановлення контакту в різних
ситуаціях ділового спілкування як сприятливих, так і несприятливих;

• оптимізувати поведінку партнерів у проблемних, конфліктних ситуаціях;

• розширити діапазон творчих комунікативних здібностей тощо. Під час
роботи тренінгу-семінару можуть бути використані спеціальні вправи,
рольові ігри, групові дискусії, психогімнастика, відео-техніка тощо.

Програма тренінгу-семінару

9-9 — ознайомлення з роботою семінару.

„10 1А30

9 -10 —лекщя.

.„30 .„40

10 -10 —перерва.

10 -12 — ознайомлення з роздатковим матеріалом, заповнення

тестів, тестовий самоаналіз. 12-13 – робота в командах: підготовка
завдань, інтеграція

накопиченого досвіду тощо.

.,,20 ,-30

ІЗ -ІЗ —перерва.

ІЗ -16 — гра, зворотний зв ‘язок, підведення підсумків
тренінгу-семінару, медитація під музику, перегляд фільму про семінар.
Висновки-побажання. Правила роботи тренінгу-семінару

Кожна особистість — унікальна і неповторна, це потрібно враховувати всім
у процесі тренінгу-спілкування. Слід мати на увазі такі правила:

• присутність і участь у роботі всіх учасників протягом відведеного
часу;

• рівноправність, відсутність субординації, цінність досвіду усіх і
врахування важливого та корисного;

• активна участь і дієвість усіх учасників;

• відповідальність кожного учасника за активно-дієву участь у
тре-нінгу-семінарі тощо.

Комунікативна взаємодія

Сприйняття інформації відбувається каналами: зір, слух, нюх, смак,
відчуття.

Реагування на інформацію — мовою і дією (міміка, жест, поза).

Мета взаємодії в процесі ділового спілкування може бути різною:

• соціальна,

• інформаційна,

• експресивна (при вислуховуванні краще мовчати),

• спонукальна (прагнути співпереживати та вирішувати дилему). Технічні
прийоми-поради ефективного слухання в процесі ділового спілкування.

1. Виявіть свої слабкі і сильні сторони в процесі слухання.

2. Не уникайте відповідальності за процес і наслідки спілкування.

3. Будьте уважні, підтримуйте інтерес людини, що прагне спілкуватися з
вами.

4. Уміло зосереджуйтесь на головному.

5. Намагайтесь зрозуміти не тільки суть слів, а й почуття
співрозмовника, який звернувся до вас.

6. У процесі розмови умійте бути спостережливим, дотримуйтеся схвальної
реакції щодо співрозмовника.

7. Прислухайтесь до себе самого, бо інколи власна емоційність чи
стурбованість шкодить справі. І вам також.

8. Пам’ятайте, що мета ділового спілкування — отримати щось реальне або
змінити думку з приводу чогось чи про щось.

Прийоми активного слухання співрозмовника у процесі ділового спілкування

1. З’ясування. Це звернення до промовця за уточненням. При уточненні
доцільно використовувати типові фрази:

• “Чи не повторили б ви ще раз …?”

• “Я не зовсім зрозуміла, що ви маєте на увазі…”

• “Я не зрозуміла, чому саме ви так сприймаєте …?”

• “Що мається на увазі в цьому разі… ?”

• “Чи не пояснили б ви цю позицію …?”

• “І це все, що ви хотіли мені пояснити …!?”

2. Перефразування. Це означає формулювання тієї ж думки іншим чином. Це
дає підстави особі, що розпочала ділову розмову, переконатися, що її
слухають і прагнуть зрозуміти.

3. Відображення почуттів. Тут акцент роблять не тільки на зміст, а й на
те, що відображається у процесі спілкування у слухача почуття того, кого
він слухає. Як буває приємно, коли той, хто слухає, розуміє й співчуває
тому, хто розповідає про свої проблеми! Недарма східна мудрість
твердить: “Слухай, про що говорять люди, однак намагайся зрозуміти те,
що вони відчувають, спостерігаючи за вашою увагою”.

4. Підсумок. Це узагальнення основних ідей і почуттів, доцільне при
обговоренні проблемних ситуацій.

У процесі підбиття підсумків можна використати такі загальноприйняті
фрази:

• “Те, про що ви мені розказали, може призвести до …”

• “Ваша інформація навела мене на думку …”

• “Вважаю, що з цього приводу ви не повинні так засмучуватися” тощо.

5. Уміння впливати на людей. Навчитися “усміхатись очима з першого
погляду”.

6. Одяг, зовнішність, постава. Те, як люди уявляють себе самі в своїй
уяві, виражається частково в їхньому одязі та зовнішньому вигляді. Цілі
покоління літераторів використовували опис зовнішності та жестів героїв
своїх творів, щоб предметно зобразити їхній емоційний стан, бо саме він
має великий резонанс у процесі зустрічей, спілкування та співпраці.

7. Поведінка. У процесі ділового спілкування людина повинна мати
поведінку “впевненого в собі співрозмовника”.

Поради щодо уміння слухати інших

Той, хто вміє прислухатися до інших, той володіє навичками впливати на
інших, а в процесі ділового спілкування це архіважливо. Радимо:

• Спрямовувати свою увагу таким чином: дивіться на людину уважно, не
давайте собі відволікатися, відчуйте свою зацікавленість до
співрозмовника і того, про що він говорить.

• Стежте за невербальними проявами: виразом обличчя та рухами людини.

• Зачекайте зі своїми висновками: не оцінюйте співрозмовника, доки
повністю не з’ясували погляди іншої людини з цього приводу.

• Не дозволяйте собі перебивати інших, бо людина повинна закінчити свою
думку.

• Перевіряйте своє розуміння проблеми, якщо це необхідно, уточніть
сказане власними словами.

• Виявляйте логіку висловлювань як співрозмовника, так і свою.

• Підтримуйте висловлювання співрозмовника, навіть якщо вони здаються
вам незрозумілими.

Основні ознаки ефективного ділового спілкування

Ефективно спілкуватися в процесі ділової справи означає:

• швидко орієнтуватися у процесі взаємодії зацікавлених осіб;

• адекватно включатися в проблему, бути готовим виявити ініціативу в
процесі ділового спілкування;

• позитивно ставитися до інших людей;

• прагнути зрозуміти партнерів у контексті вимог конкретної ситуації;
поважати і враховувати психофізіологічний стан партнерів та їхні
можливості;

• бути здатним ефективно спілкуватися в різних статусно-рольових
позиціях, встановлюючи й підтримуючи робочі контакти незалежно від
стосунків, що склалися;

• уміти організовувати спільну роботу;

• уміти отримувати задоволення від спілкування та зменшувати
нервово-психічні затрати в процесі комунікації;

• виробляти власну відповідальність за ефективність ділового спілкування
тощо.

Задумаймося: “Чи проявляємо ми подібні дії в процесі ділового
спілкування?”

Народна мудрість твердить, що справжньою людиною можеш стати лише тоді,
коли навчишся бачити людину в інших. За розуміння один одного можна
позитивно співпрацювати у процесі ділового спілкування.

Мова. Мова в процесі ділового спілкування відіграє надзвичайно важливу
роль. Через те мусимо усвідомити певні моменти.

Переходи. Бажано, щоб мова була плавною, слова вимовлялися легко,
вільно, м’яко, враховуючи переходи від однієї до іншої думки.

Тюризми. Це звичайне стверджування. До прикладу:

“Життя не стоїть на місці”. Використовуються тюризми, щоб викликати
“так” — реакцію на важливість вирішити справу під час ділового
спілкування.

Розподіл рівнів свідомості. Це ефективний спосіб обходу та пом’якшення
суперечностей, які існують або виникають у процесі спілкування.
Наприклад: “Я знаю й усвідомлюю ваші претензії, проте ви теж повинні
зважати на обставини, що склалися…”

Допущення. Це досить дієвий прийом, який полягає в тому, що,
передбачивши наслідок вирішення справи, потрібно всіма способами йти до
нього.

Виокремлення ключових слів і повідомлень

Під час підготовки до ділової зустрічі бажано стисло “накинути” на
окремому аркуші ключові проблеми.

ТЕСТ “Особиста комунікабельність”

Питання:

1. Якщо передбачається ділова зустріч, то чи “вибиває” вас із колії
процес її очікування?

2. Якщо у вас болить зуб, чи відкладаєте візит на пізніше, доки не стане
гірше?

3. Чи хвилюєтесь або ж буваєте незадоволені, коли вам пропонують
виступити з доповіддю, лекцією?

4. Чи викликає у вас незадоволення, коли хтось звертається до вас із
проханням?

5. Якщо вам запропонують придбати цікаву книгу, чи докладете певних
зусиль, аби придбати її?

6. Як ви сприймаєте проблему “батьків і дітей”? Вважаєте суттєвою чи ні?
Чи можете відстояти свою гідність перед начальником?

7. Якщо вам у ресторані подали неякісну страву, ви змовчите чи сердито
відставите тарілку?

8. Опинившись наодинці з незнайомою людиною, розпочнете з нею розмову
першим чи будете чекати?

9. Будете стояти в черзі за цікавою річчю чи пройдете мимо?

10. Чи виникає у вас тривога, коли вас запрошують розв’язувати
конфлікти?

11. Ви рахуєтеся з думками товаришів щодо оцінки музичних товарів,
картин живопису чи дотримуєтеся лише своєї думки?

12. Чи турбує вас прохання будь-кого допомогти, розібратися в тому або
іншому питанні?

13. Почувши в кулуарах висловлювання, які є помилковими щодо проблеми,
яку ви добре знаєте, вступите у розмову чи промовчите?

14. У якій формі для вас зручніше висловлювати свою думку: в письмовій
чи в усній?

Результати.

30-31 бал. Особистість некомунікабельна.

25-29 балів. Особистість замкнута, небалакуча, не вельми дружелюбна.

19-24 бали. Особистість впевнена в собі, однак з іншими людьми сходиться
обережно.

14-18 балів. Нормальна комунікабельність особистості, не любить багато
говорити, любить мати розмову “за справами”.

9-13 балів. Особистість комунікабельна, любить спілкуватися, інколи
роздратовує цим інших.

4-8 балів. Особистість прагне до спілкування. Часом говорить забагато,
береться за будь-яку справу, хоча не завжди доводить до кінця. Тому
колеги й керівники ставляться до неї з пересторогою.

З бали. Комунікабельність має хворобливий характер. Особистість надто
балакуча, втручається в справи інших, судить про проблеми некомпетентно.

Людині з такою психологією особливо важко. їй варто подумати про
поліпшення свого комунікативного стану.

Висновки

Особистісний імідж складається у процесі роботи й прагнення утверджувати
добрі звички в поведінці та спілкуванні з людьми. Важливо контролювати
себе в спілкуванні, не робити нерозважливих кроків.

ТЕСТ на самооцінку комунікативного контролю

Якщо ви згодні з твердженням, то напишіть “так”, а якщо не згодні, то
напишіть “ні”. Відповідати потрібно щиро.

1. Мені важко наслідувати ініпих людей…

2. Для мене краще повеселити ініпих, щоб звернути на себе увагу…

3. Я міг би бути непоганим артистом…

4. Людям здається, що я глибше переживаю, ніж це є насправді…

5. У різних ситуаціях і з різними людьми я поводжуся по-різному…

6. У компаніях я рідко буваю в центрі уваги…

7. Я можу відстоювати тільки те, у чому сам переконаний…

8. Щоб мати успіх у справах і стосунках з людьми, я прагну поводитися
відповідно до їхніх очікувань…

9. Я можу бути дружелюбним з людьми, яких “не переношу”…

10. Я завжди такий, яким мене сприймають інші…

Нарахуйте собі по одному балу за відповідь “ні” на 1, 5, 7 запитання і
за відповіді “так” на решту запитань. Підрахуйте бали.

0-3 бали. Ви надто прямолінійний, однак малокомунікабельний.

4-6 балів. Середній комунікативний контроль, стриманість в емоційних
виявах, слід більше рахуватися у своїй поведінці з оточенням.

7-10 балів. Високий комунікативний рівень, добра реакція на зміни
ситуації, точне передбачення ситуації у процесі спілкування.

Список використаної літератури

Альманах психологических тестов. — М., 1995.

Анастази А. Психологическое тестирование. — Кн. 1-2. — М., 1982.

Блейхер В.М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и
личности. — К., 1978.

Ващенко И. В. Общая конфликтология. — Харьков, 2001. -С. 211-288
(Практикум по конфликтологии).

Гірник A.M. Основи психопедагогіки. — К., КВГІ, 1996.

Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. — СПб., 2000.

Куликов В. Индивидуальный тест “Словесный портрет”. — Владивосток, 1988.

Ложкин Г. В., Повыкелъ Н. И. Практическая психология конфликта: Учеб.
пособие. — К., 2000. — С. 166-234 (Психодиагностический практикум).

ЛолерДж. Коэффициент интеллекта, наследственность и расизм. — М., 1982.

Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации. —
Петрозаводск, 1992.

Методики психодиагностики в спорте. Учеб. пособие для студ.
пединститутов. — М., 1984.

Практикум по психодиагностике. Конкретные психодиагностические методики.
— М., 1986.

Психологическая диагностика: проблемы и исследования. — М., 1981.

Психология индивидуальных различий. Тексты. — М., 1982.

Психология личности: тесты, опросники, методики. — М., 1995.

Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты:
Учеб. пособие. — Самара, 2000.

Семенченко В. А. Психология личности. — К., 2001. — С. 85-419 (Работа с
методиками личностной диагностики).

Фрейд 3. Основные психологические теории в психоанализе. -М., 1925.

Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности
и поведению. 2-е изд., испр. — К., 2001.

Юнг К. Психологические типы // Психология индивидуальных различий.
Тексты. — М., 1982.

Ядов В. А. Социологическое исследование (методология, программа,
методы). — М., 1972.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020