.

Професіограма токаря (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
481 5075
Скачать документ

Реферат на тему:

Професіограма токаря

Сьогодні професія токаря по металу — одна з провідних на підприємствах
машинобудівної і металообробної промисловості. Праця токаря
використовується практично в усіх галузях

промисловості, сільського господарства, на транспорті, у сфері
обслуговування. Звідси її велике народногосподарське значення як
наскрізної висококваліфікованої робітничої професії. Серед усіх
металообробних верстатів токарний парк складає 40%, бо саме такі деталі,
як валики, втулки, гвинти і т.ін. є основними складовими будь-якої
машини.

Професія токаря — стародавня. її аналоги зустрічалися ще до нашої ери.
Протягом багатьох століть токар виточував деталі, тримаючи ріжучий
інструмент у руках. Не дивно, що згодом така обробка перестала
задовольняти попит техніки.

На початку XYIII століття у токарній справі відбулися докорінні
перетворення: був створений механічний пристрій для різця — супорт.
Важливе значення в історії токарної справи мало вдосконалення приводів.
Спочатку верстат приводився у рух мускульними зусиллями людини чи
свійських тварин. Згодом на зміну їм прийшла парова машина. З появою
електричного струму токарний верстат став таким, яким ми звикли його
бачити.

Сучасна токарна справа розвивається у тісному зв’язку з науковотехнічним
прогресом. З кожним роком впроваджуються у виробництво високоякісні
різці з нових матеріалів і сплавів, удосконалюється їх конструкція і
геометрія. Створюються нові автоматичні лінії, верстати з числовим і
програмним управлінням (ЧПУ). Промислові роботи завершують комплексну
автоматизацію, залишаючи людині функцію контролю й оперативного
управління виробничим процесом.

Виробнича характеристика професії

Токар керує складним верстатом, виготовляє деталі для різних машин і
приладів. Основний зміст його роботи — обробка металу різанням, тобто
послідовне зняття з заготовки шару металу за допомогою ріжучого
інструменту.

Залежно від операцій токар може працювати на різних верстатах і
обточувати за допомогою різців на заготовці, що обертається,
циліндричні, конічні і фасонні поверхні, розсвердлювати і розточувати
отвори, щоб надати деталі необхідну форму. За назвами верстатів
визначаються і токарні спеціальності: карусельник, револьверник,
розточник, напівавтоматник. Кваліфікованих спеціалістів, які опанували
всі види токарних робіт, називають токарями-універсалами. Робота
токаря-універсала пов’язана з виконанням різноманітних завдань:
продумуванням плану дій, вибором

режиму різання і необхідного оснащення, виконання розрахунків тощо. Йому
необхідно забезпечити високу точність виготовлення деталей при значній
швидкості різання. Отже, токар повинен розбиратися у кресленнях,
технологічних картах, знати устрій, наладку і способи перевірки
верстатів на точність, геометрію ріжучого інструменту, правила його
заточування. Значну частину робочого часу займають
контрольно-вимірювальні операції, завдяки яким токар контролює хід
виробничого процесу і якість продукції.

З кожним роком зростає складність обробки деталі, тому сучасний
висококваліфікований верстатник мусить мати глибокі технічні знання,
постійно вдосконалювати свою майстерність.

Праця токаря, як правило, не пов’язана зі значними енерговитратами.
Основні несприятливі фактори у його роботі: а) шум, який виникає при
обробці деталі (хоч сама професія не відноситься до так званих шумових);
б) напруження уваги і зору (у зв’язку з високою швидкістю і точністю
обробки); в) небезпека загального і зорового травматизму, пов’язана з
механізмами, які рухаються, і утворенням металевої стружки; г) наявність
охолоджувальної і мастильної рідини, які забруднюють шкіру рук і можуть
стати причиною запальних захворювань.

Медичні протипоказання: хронічні захворювання опорно-рухового апарату,
варикозне розширення вен, ревматичні захворювання, хронічні екземи,
алергічні захворювання, бронхіальна астма, гіпертонічна хвороба,
органічні захворювання центральної нервової системи, хронічне
захворювання слуху, значне зниження гостроти зору, якщо воно не
коригується окулярами.

Психограма професії токаря

Високі кваліфікаційні вимоги до професії верстатника обумовлюють
серйозну підготовку спеціалістів. Як свідчать результати дослідження,
далеко не кожна людина в змозі досягти високого ступеня досконалості у
даній професії і тривалий час працювати без шкоди для здоров’я. Тому,
щоб стати майстром своєї справи, індивідуально-психологічні особливості
токаря повинні відповідати вимогам цієї професії.

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів токарів з
високою виробничою успішністю, а також літературні дані дали змогу
скласти узагальнену орієнтовну модель психограми верстатника.

Сенсомоторика. Як зазначалося вище, особливістю професії верстатника є
необхідність постійного контролю за ходом виконання виробничих операцій.
Незважаючи на це, токарю необхідна точність рухів, збереження їх
напрямку без коливань, тремтіння і відхилень.

Точність, чіткість і стійкість рухів особливо важливі при виконанні за
допомогою ручної подачі складних операцій, наприклад, таких, як фасонне
обточування деталей. В основі цих здібностей лежить високий розвиток
зорової і моторної координації, тобто координація “окорука”, координація
обох рук, висока чутливість пальців рук. За допомогою зору контролюється
весь процес обточування деталей, тому важливо мати бінокулярний зір з
добре розвиненим окоміром, що допомагає токарю сприймати форму предмета,
оцінювати чистоту деталі, що виточується.

Точність і координація рухів піддаються тренуванню, і залежно від
характеру трудової діяльності поступово автоматизуються. Але під час
профконсультації молоді треба мати на увазі, що дуже низький рівень
розвитку цих якостей істотно впливає на дальше навчання цієї професії.

Увага. Необхідність тривалого оперування з об’єктами у вузькому робочому
полі (250300 см), висока точність і швидкість вимагають від токаря
високого ступеня розвитку зосередженості уваги. Причому концентрація
уваги на одному об’єкті (креслення, схеми) змінюється концентрацією
уваги на іншому об’єкті (заготовки, інструменти, деталі). Кваліфікований
токар постійно спостерігає за показниками ноніуса, прислуховується до
шумів верстата (щоб своєчасно усунути несправності), одночасно
здійснюючи безпосередню виробничу операцію при значній швидкості
різання. Тому, хоч можна констатувати, що основний вид уваги токаря —
стійкість зосередження, дані наших досліджень свідчать про те, що
переключення і розподіл уваги мусять мати рівень не нижче середнього.

Пам’ять. Певні види пам’яті потрібні у всіх професіях, хоч їх якісні
прояви можуть варіюватися залежно від конкретного виду професійної
діяльності. В основному професійна діяльність верстатника спирається на
оперативну пам’ять. Креслення, заготовки, технологічні карти, показання
вимірювальних приладів є активними джерелами інформації, і зберігання її
в пам’яті є основою роботи верстатника, на якій ґрунтується виконання
різних технологічних операцій. Продуктивність праці робітника цього
профілю багато в чому залежить від того, наскільки швидко і точно він
запам’ятає хід і послідовність операції, певну конфігурацію виробу,
кінцеві і проміжні елементи деталі, яка обробляється у даний момент.
Цьому допомагає розвиток оперативної пам’яті у поєднанні з наочно
образною.

Практичне мислення. У верстатників воно виявляється у грамотному читанні
креслень, вмінні переводити образ умовного зображення на кресленні в
образ уявлення реального предмета. Технологічна карта для досвідченого
фахівця є інструкцією, яка дає йому основні відомості про характер
завдання і засоби його виконання. Технологічно обміркувати креслення
означає не тільки вміти уявити форму і пропорції зображеної на ньому
деталі, а й вміти використати дані креслення для розв’язання конкретних
виробничих завдань. Успішне розв’язання цих завдань залежить від
сформованості у токаря просторових уявлень.

Особистісні якості. Діяльність токаря проходить у зоні рідких ділових
контактів, тому потребує від людини нахилу до помірного спілкування.
Людина з високою комунікабельністю відчуватиме певні труднощі при
тривалому зосередженні уваги тільки на “неживому” об’єкті праці.

Робота токаря ставить певні вимоги до характеру людини. Для виконання (і
особливо освоєння) деяких технологічних операцій потрібні
наполегливість, витривалість, уміння не впадати у відчай при невдачах.
Токарю будьякої спеціальності необхідна висока відповідальність при
виконанні дорученої справи, особливо, якщо це виготовлення дуже
трудомісткої деталі, у що задіяно кілька спеціалістів чи ціла бригада.

Важливе значення мають старанність і точність виконання операцій.
Недбале ставлення до роботи тягне за собою викривлення точності і
чистоти поверхні, що обробляється. Певні труднощі, пов’язані з
оволодінням професії, легше долати за стійкого інтересу і любові до
техніки.

Психологічними протипоказаннями можна вважати слабку координацію рухів,
низький рівень розвитку зосередженості уваги, схильність до мимовільного
переключення уваги, низький невербальний інтелект, низьку сформованість
просторових уявлень, слабку вольову регуляцію.

Список використаної літератури

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Галкіта О.И., Kaeepima P.T., Кліімов Е.А., Jleeueea C.H.. Пузьіревская
Е.К., Тітюеа И.П. Информационнопоисковая система “Профессиография”. —
Л., 1973. —179 с.

Дмитриева М.А., Крьшов А.А., Нафтульее A.M. Психология труда и
инже-нерная психология. — Л., 1979. — 219 с.

Дунаевский Ф.Р. Проблема профессионального подбора (вьібор профессии). —
Харьков, 1923. — 126 с.

Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. —
М., 1966.

Иванова Е.М., Носкова О.Г., Черньїшева В.Н. Спецпрактикум по
психологи-ческому изучению профессиональной деятельности. — М., 1980. —
81 с.

Клітое Е.А. Путь в профессию. — М., 1983.

Jleeueea C.H. Методьі психологического анализа профессиональной
деятельности: Обзор. — Л., 1973. — 48 с.

Назимое И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистиче-ском
обществе. — М., 1972. — 254 с.

Платоное К.К. Проблеми способностей. — М., 1972. — 311 с.

Платоное К.К. Профессиография — ее значение и методьі работьі //
Соц.труд. — 1971. — N 4. — С.7479.

Профессиограммы. — София, 1973. — 350 с.

Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред.
Б.А.Федоришина. — К., 1960. — 158 с.

Руководство по психотехническому профессиональному отбору / Под ред.
И.Н.Шпильрейна. — М.Л., 1929. — 236 с.

Система профессиональной информации в старших классах средней школьї /
Под ред. Б.А.Федоришина. — К., 1977. — 164 с.

Смирнов А.А. Психология профессий. — М., 1927.

Теплов Б.М. Проблеми индивидуальньїх различий. — М., 1961. — 535 с.

Федоришин Б.А., Синявский В.В. Психологические основьі
профориентаци-онной работьі в школе // Школа и производство. — 1985. — N
10. — С.5152.

Шпильрейн Н.И. Основньїе вопросьі профессиографии (Психофизиология труда
и психотехника). — М., 1928. — 4.1. — С.3140.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020