.

Державні цільові фонди (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1200 3231
Скачать документ

Реферат на тему:

Державні цільові фонди

Пенсійний фонд України є найбільшим позабюджетним цільовим фондом. У
своїй діяльності Пенсійний фонд керується законодавчими і нормативними
актами, які окреслюють його завдання та функції, зокрема збирання і
акумуляцію обов’язкових страхових внесків, призначених для пенсійного
забезпечення й виплат допомоги, і їх виплати, у тому числі пенсій
відповідно до законів України про пенсійне забезпечення та про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх
справ, допомоги на дітей та інших витрат, які згідно з чинним
законодавством фінансуються за рахунок Пенсійного фонду, а також
перевірку правильності їх призначення і виплат. Пенсійний фонд також
бере участь у фінансуванні державних і регіональних програм соціальної
підтримки пенсіонерів й організовує міжнародне співробітництво у сфері
пенсійного забезпечення.

Пенсійний фонд розробляє проект кошторису (бюджету), складає звіт про
його виконання і разом з відділом соціального страхування Міністерства
праці України подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо тарифів
внесків до державного соціального страхування з урахуванням необхідних
виплат на пенсії, допомоги та інші витрати, що здійснюються за рахунок
коштів соціального страхування, а також бере участь у підготовці
пропозицій щодо вдосконалення законодавства, у розробці проектів
нормативних актів з цих питань.

Пенсійний фонд має 27 територіальних відділень, включаючи ті, що
розміщені в містах і районах та взаємодіють з органами влади і
управління, підприємствами та установами.

У межах чинного законодавства України Пенсійному фонду та його органам
на місцях надано право отримувати від підприємств, установ і
організацій, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність,
інформацію й документи щодо нарахування і сплати обов’язкових страхових
платежів до Пенсійного фонду, перевіряти їх, вимагати від юридичних і
фізичних осіб усунення порушень законодавства щодо сплати внесків і
використання коштів Пенсійного фонду, одержувати від органів державної
виконавчої влади інформацію для виконання своїх функцій; стягувати у
безспірному порядку не внесені до Фонду обов’язкові страхові внески
разом з нарахованою пенею та застосовувати інші фінансові санкції;
перевіряти правильність призначення й виплати пенсій і допомоги,
витрачання коштів Фонду і здійснення інших заходів, додержання порядку
сплати обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та інших
платежів. Пенсійний фонд має право порушувати питання про притягнення до
відповідальності службових осіб і громадян, винних у порушенні чинного
порядку внесення обов’язкових платежів та внесків до Фонду і витрачання
його коштів, а також у несвоєчасному поданні встановленої звітності.

З 1997 р. бюджет Пенсійного фонду виведений із складу Державного бюджету
України. Згідно з чинним законодавством України кошти Фонду формуються
за рахунок насамперед обов’язкових страхових внесків, які платять
роботодавці (підприємства, установи, організації всіх форм власності) і
наймані працівники; відрахувань з державного і місцевих бюджетів; сум,
які відшкодовуються за регресійними вимогами; сум фінансових санкцій.
Структуру доходів Пенсійного фонду наведено на рис. 2.2.

Нині спостерігається велике навантаження на Пенсійний фонд, оскільки в
Україні налічується понад 14 млн пенсіонерів, а також понад 1,3 млн
отримувачів допомоги на дітей.

Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на такі основні цілі:

• фінансування виплат державних пенсій, соціальних виплат, які згідно з
чинним законодавством України здійснюються за рахунок його коштів, у
тому числі громадянам, що виїхали на постійне місце проживання за
кордон;

• реалізацію державних, регіональних і міських, районних програм
соціального захисту населення.

Структуру видатків Пенсійного фонду подано на рис. 2.3.

Практика останніх років свідчить, що виконання бюджету Пенсійного фонду
за доходами не перевищувало 90 %. Однак загальна заборгованість
підприємств, установ, організацій за платежами на обов’язкове державне
пенсійне страхування має тенденцію до зниження.

У функціонуванні Пенсійного фонду, як і фінансової системи України
загалом, існують проблеми. Основна з них — недостатність реального
фінансування. Внаслідок економічної ситуації, що склалася, втратило
стабільність основне джерело фонду — нарахування на фонд заробітної
плати. Причини цього криються, по-перше, у високому ступені бартеризації
і натуральної оплати, по-друге, в осіданні значної частини заробітної
плати в “тіньовій” економіці. У таких умовах Міністерству економіки
України важко встановити прогнозний показник фонду оплати праці, на базі
якого формується бюджет Пенсійного фонду.

Держава в такій ситуації вживає заходів, спрямованих на пошук додаткових
джерел фінансування, наприклад тимчасове запровадження 1 %-го збору при
купівлі-продажу іноземної валюти, 5 %-го збору від продажу коштовностей,
3 %-го збору від продажу автомобілів, 1 %-го збору при операціях з
нерухомістю для фізичних та юридичних осіб, збору у розмірі 10 грн за
кожний мобільний телефон, проданий операторами мобільного зв’язку.

Зазначені заходи є тимчасовими і загалом не розв’язують основну
проблему, оскільки вона полягає в систематичному затримуванні та
невиплаті заробітної плати на підприємствах.

Крім того, необхідно ретельно переглянути видаткові статті Пенсійного
фонду, що не пов’язані з пенсійним страхуванням і мають виплачуватися з
державного бюджету.

У пенсійній системі України нині існують чітко окреслені проблеми, які
необхідно розв’язувати. Іншими словами, пенсійна система потребує
реформування. В Україні спостерігаються несприятливі демографічні
тенденції, які призводять до поступового збільшення кількості
пенсіонерів щодо населення працездатного віку (14 млн пенсіонерів на 20
млн працюючих); висока ставка відрахувань від заробітної плати;
неналежність працівникові сум, які він сплачує на пенсійне страхування;
слабкий зв’язок між внесками до Пенсійного фонду і розміром пенсії.

Реформування пенсійного забезпечення здійснюється шляхом запровадження
трирівневої системи:

1-й рівень — солідарна система пенсійних виплат (пенсії з поточних
надходжень), вона є обов’язковою і передбачає поетапну опти-мізацію
співвідношення між середньою пенсією і середньою заробітною платою з
урахуванням тривалості страхового стажу, розміру заробітної плати і
демографічних показників;

2-й рівень — система накопичувальних індивідуальних пенсійних рахунків у
межах загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення,
запровадження якої розпочинається в період піднесення економіки. Ця
система передбачає акумулювання персоніфікованої частини внесків
громадян на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках і подальше
інвестування цих коштів з метою одержання інвестиційного доходу. Після
досягнення пенсійного віку громадянинові визначатиметься розмір
додаткової пенсії, яка виплачуватиметься разом з пенсією, що
фінансується солідарною системою;

3-й рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, яка
забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних
пенсійних внесків громадян. Основою цієї системи є недержавні пенсійні
фонди (відкриті, корпоративні, професійні).

Конституцією України проголошено право кожного громадянина на працю.
Держава зобов’язана створювати умови для повного здійснення громадянами
цього права, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду
трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного
навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних
потреб.

Конституційне право громадян на працю забезпечується органами державної
влади й управління, у тому числі Фондом загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття. Цей Фонд є
цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не входять до
складу Державного бюджету України, він був створений згідно із Законом
України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття”, що набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є
правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення (Фонду
зайнятості), який діяв з 1991 р. спочатку як самостійна структура, а з
1996 р. був включений до Державного бюджету.

За рахунок коштів Фонду зайнятості фінансувалися заходи, передбачені
державними та територіальними програмами зайнятості; основним джерелом
доходів Фонду були обов’язкові внески підприємств і організацій.

На рис. 2.4 наведено структуру видатків Фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У видаткових статтях Фонду переважають виплати допомоги у зв’язку з
безробіттям.

Відповідно до Закону “Про зайнятість населення” право на отримання
грошової допомоги у зв’язку з безробіттям мають громадяни зі статусом
безробітних. Грошова допомога нараховується на основі довідки з
останнього місця роботи, де зазначено розмір заробітної плати і
категорію безробітного.

Державою передбачається захист громадян, які закінчили очні вищі або
середні спеціальні заклади та професійно-технічні училища і про-тягом
місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням у праце-влаштуванні,
а також захист громадян, звільнених з дійсної військової служби в усіх
родах військ та формувань, які протягом трьох місяців звернулися до
служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Грошова допомога у
зв’язку з безробіттям зазначеним категоріям громадян не може бути нижче
мінімальної заробітної плати.

Період одержання громадянами допомоги у зв’язку з безробіттям
включається до неперервного стажу роботи.

Держава гарантує професійну підготовку, підвищення кваліфіка-ції і
перепідготовку осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, з дотриманням таких вимог:

• неможливості підібрати відповідну роботу через відсутність у
громадянина необхідної професійної кваліфікації;

• необхідності змінити кваліфікацію через відсутність роботи, яка
відповідає професійним навичкам громадянина;

• втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян
організовуються державною службою зайнятості за її направленням у
навчальних закладах, на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх
підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально
створюваних для цього навчальних центрах за рахунок коштів Фонду.

За рахунок Фонду фінансуються:

• на державному рівні — розвиток центрів підготовки навчання і
професійної орієнтації вивільнених працівників та незайнятого населення,
утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази,
власних підприємств служби зайнятості, забезпечення житлом осіб без
певного місця проживання; здійснення наукових досліджень і розробок з
проблем ринку праці та зайнятості населення; забезпечення міжнародного
співробітництва у розв’язанні проблем зайнятості населення; надання
допомоги державним центрам зайнятості;

• на місцевому рівні — заходи щодо професійного орієнтування та
працевлаштування населення; підвищення кваліфікації та перепідготовки
вивільнених працівників і безробітних; організація додаткових робочих
місць у галузях народного господарства; залучення безробітних до
виконання оплачуваних громадських робіт; надання безпроцентної позики
безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю; виплата допомоги у
зв’язку з безробіттям та надання матеріальної допомоги членам сім’ї
безробітного, які перебувають на його утриманні, а також громадянам, які
втратили право на отримання допомоги у зв’язку з безробіттям; видання
спеціальних інформаційних бюлетенів про потреби територій у кадрах і
можливості працевлаштування. Створення позабюджетного Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття пов’язане із загальною реформою в Україні системи страхування
і спрямоване на вдосконалення системи матеріального забезпечення і
соціальних послуг, що надаються безробітним.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить
до цільових позабюджетних страхових фондів. Закон про створення цього
фонду набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є правонаступником Фонду
соціального страхування України, який було створено в 1991 р. як
державний цільовий позабюджетний фонд. У Фонді акумулювалися збори, з
нього фінансувалися виплати на обов’язкове соціальне страхування.

Керівним органом Фонду було правління, до складу якого входили переважно
члени профспілок. Діяльність Фонд здійснював у взаємодії з профспілками
всіх рівнів.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є
некомерційною самоврядною організацією. Управління Фондом здійснюється
на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і
роботодавців. Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх
об’єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи.

До джерел формування коштів Фонду належать такі:

• страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб;

• благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

• асигнування з Державного бюджету України;

• штрафи, пені та інші фінансові санкції, що застосовуються до
страхувальників;

• інші надходження відповідно до законодавства України. За рахунок
коштів Фонду здійснюються:

• виплата допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю
та пологами, при народженні дитини та у зв’язку з доглядом за нею до
досягнення трирічного віку, на поховання;

• фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення
застрахованих осіб і членів їх сімей;

• утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для
фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб. Платниками
страхових внесків є страхувальники-роботодавці й

застраховані особи — наймані працівники.

Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків.

Розмір страхових внесків встановлює Верховна Рада України щорічно у
відсотках: для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці
найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян; для найманих працівників — до сум оплати праці, які підлягають
обкладенню прибутковим податком з громадян. З 1 січня 2001 р.
встановлено такі суми внесків: для роботодавців — 2,5 % фактичних витрат
на оплату праці; для найманих працівників — 0,25 %, якщо їх заробітна
плата нижча від 150 грн, 0,5 %, якщо їх заробітна плата перевищує 150
грн. На рис. 2.5 наведено структуру видатків фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві також
належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Цей фонд є
некомерційною самоврядною організацією, управління ним здійснюється на
паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і
роботодавців. Страхування від нещасного випадку на виробництві є
самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального
страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона
життя і здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності. Фінансування
Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців; прибутку, одержаного
від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
добровільних внесків; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках
ліквідації страхувальників; коштів, одержаних від стягнення штра-фів і
пені з винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці
юридичних і фізичних осіб.

Список використаної літератури:

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття” від 23.03.2000 // Уряд, кур’єр. — 2000. — № 72.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням і похованням” від 18.01.01 //Уряд, кур’єр. —2001. —№ 38.

Бюджетний кодекс України // Уряд, кур’єр. — 2001. — № 131.

Положення про відомчий контроль у системі міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади: Затв. постановою КМУ від 10.07.98 № 1053.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Затв. наказом
Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 // Все про бух. облік. —
2000.—№11.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіти про фінансові
результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №
87 // Все про бух. облік. — 2000. —№11.

Інструкція “Про порядок проведення ревізій і перевірок”: Затв. наказом
ГоловКРУ України від 03.10.97 № 121. — К., 1997.

Александрова М. М. Страхування. — К.: ЦУЛ, 2002. — 208 с

БескидЙ. М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету
України//Фінанси України. — 1998.— № 1. — С. 11-16.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020