UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРефлекси (реферат)
Авторdimich
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10168
Скачало1139
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Рефлекси”

 

В основі регуляції різноманітної діяльності організму е функції

нервової та ендокринної систем. Функції нервової системи виявляються в

рефлексах. Рефлекс — реакція організму на будьяке подразнення, що

здійснюється за участю нервової системи. Рефлекс е основною формою

діяльності нервової системи організму і в перекладі з латинської означає

"відбиття". Звичайно, рефлекс — не механічне відбиття, а вища форма

біологічного відбиття із складними процесами обробки інформації —

аналізу й синтезу.

 

Найпростіші приклади рефлексів відомі кожному з повсякденного життя.

Приймання їжі — це харчовий рефлекс. Кліпання повіками — рефлекс

мигання. Вдих і видих — дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно

від інтенсивності освітлення, зміна або підтримання рівня тиску крові,

посилення чи послаблення перистальтики кишок, тонусу м'язів (ходіння,

бігання) тощо — усе це приклади рефлексів. З цього невеликого переліку

фізіологічних функцій видно, що всі види діяльності організму є

рефлекторними з тією лише відмінністю, що одні функції здійснюються за

допомогою простих рефлексів, а інші — складних. За допомогою рефлексів

відбувається взаємодія між частинами тіла, а також організму з

навколишнім середовищем. Рефлекси є однією з форм загальнобіолегічної

властивості — подразливості.

 

Поняття "рефлекс" було введено французьким філософом і

природодослідником Р. Декартом понад 300 років тому. Вчення про рефлекси

розробили І. М. Сєченов та І. П. Павлов. Ідею про рефлекторний характер

діяльності мозку вперше висловив І. М. Сєченов у 1863 р. у книзі

"Рефлекси головного мозку". І. П. Павлов, використавши великий

експериментальний матеріал, створив рефлекторну теорію і вчення про

нервову діяльність. У наступні роки вчення про рефлекси розширювалось і

доповнювалось учнями та послідовниками І. П. Павлрва як у нашій країні,

так і за кордоном.

 

Фізіологічними експериментами встановлено, що діяльність нервової

системи, а за її допомогою і всього організму має рефлекторний характер.

Комплекс ланок нервової системи, який здійснює сприймання (надходження),

обробку й передавання збудження, називають рефлекторною дугою (мал.

122). Фактично це шлях рефлексу. Рефлекторна дуга складається з 5 ланок:

1) сприймальний апарат (рецептори); 2) нервові волокна, що проводять

збудження в центральну нервову систему (чутливі, доцентрові, аферентні);

3) нервові центри, де відбуваються обробка і перемикання збудження з

чутливих нервових клітин на рухові; 4) рухові (відцентрові, еферентні)

нервові волокна, по яких імпульси надходять до робочих органів

(ефекторів); 5) робочий орган — м'яз, залоза тощо.

 

Мал. 122. Дуга безумовного (А) і утворення умовного (Б) рефлексів:

 

І — схема безумовного слиновидпьного рефлексу; ІІ — схема умовного

звукового харчового рефлексу, 1 — шкіра Із закінченням у ній

доцентрового нерва (2); 3 — тіло доцентрового (чутливого) нейрона; 4 —

проміжний нейрон: 5 — тіло відцентрового (рухового) нейрона, відросток

якого (6) підходить до скелетною м'яза (7); 8 — язик; 9 — слинна заноза,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ