РЕФЕРАТ
на тему:
“Будова тичинки.
Процеси, що в ній відбуваються”
Хоча своєю красою квітка в першу чергу зобов’язаний віночку, головні
його частини – тичинки і маточки. Саме завдяки ним утворяться плоди і
насіння, тобто здійснюється насінне розмноження рослин.
Тичинка, репродуктивний орган квітки покритонасінних рослин, у якому
утворюються пилкові зерна. Типова тичинка складається з тичинкової
нитки, що містить провідний пучок, і пиляк, симетричні половини якого
з’єднані зв’язковим, прикріпленим до тичинкової нитки.
У кожному з 4 гнізд пильника з кліток археспорію після мейозу
утворюються мікроспори, які тут же проростають у чоловічі гаметофіти —
пилкові зерна.
Сукупність тичинок називається андроцеєм (від грец. “андрос” –
“чоловік”). І не випадково: у їх пильовиках дозрівають чоловічі статеві
клітки-спермії.
На квітколоже тичинки розташовуються по спіралі (наприклад, у багатьох
лютиків) чи колами. Тичинок у квіток може бути від однієї до дуже
великого числа при розташуванні по спіралі, при круговому розташуванні
Тичинок звичайно від 3 до 10. Тичинки можуть зростатися пильовиками
(наприклад, у складноцвітних), нитками (у бобових) чи цілком (у деяких
гарбузових), а також з іншими частинами квітки — з віночком (у багатьох
спайнопелюсткових ), з маточкою (у деяких орхідних).
Число тичинок у квітці – важлива видова ознака, вона коливається від
однієї до багатьох десятків. Кожна тичинка складається з тичинкової
нитки і пиляка, у якому дозріває пилок. При її дозріванні пильовики
розкриваються – і пилок висипається назовні.
Мальовничість Квіткам деяких рослин додають сильно опушені тичинкові
нитки. У квіток з білими чи світлими віночками завдяки яскраво
зафарбованими тичинкам створюється красивий контраст центру і країв
квітки. Наприклад, квітки деяких сортів вітрогонки ніжної з білим
віночком і жовтою серцевиною (тичинками) нагадують суцвіття ромашки,
Інодідовгі, що виставляються з квітки тичинки є самим декоративним
елементом рослини, приклад тому – клеома колюча.
За наявності у квітки чашечки й віночка оцвітину називають подвійною
(жовтець, яблуня, шипшина). У деяких рослин оцвітина складається з
однакових елементів, тоді її називають простою. Просту оцвітину, що має
зелене забарвлення (кропива, коноплі), називають чашечкоподібною, &
оцвітину, забарвлену в інші кольори (проліски, лілії, конвалії), —
віночкоподібною. Квітки без оцвітини називають голими (у осоки, верби).
Усередині оцвітини ближче до пелюсток розміщені тичинки. Кількість їх
різна: від однієї до десяти і більше. В процесі еволюції тичинка
диференціювалась на тичинкову нитку і пиляк.
У більшості рослин квітки мають тичинки і маточки і називаються
двостатевими. Бувають квітки і одностатеві — тичинкові (чоловічі) або
маточкові (жіночі). Якщо чоловічі й жіночі квітки знаходяться на одній
особині, таку рослину називають однодомною (огірок, кукурудза, дуб,
береза), якщо ж на різних особинах — дводомною (коноплі, верба, тополя).
Одностатеві квітки і дводомні рослини — це одне з пристосувань до
перехресного запилення.
Мал. 1. Розріз дозрілого пиляка (а), пилкового зерна (б), схеми верхньої
і нижньої зав’язей (в) та розміщення насіннєвих зачатків у одно і
багатогніздої зав’язі (г):
1 — судинний пучок; 2 — пилкові мішки; 3 — пилкове зерно; 4 —
вегетативне ядро; 5 — генеративна клітина; 6 — пора; 7 — екзина; 8 —
інтина; 9 — стінка зав’язі; 10 — порожнина (гніздо) зав’язі; 11 —
насіннєвий зачаток половинок, що з’єднуються за допомогою в’язальця, і
розміщений на тичинковій нитці. У кожній половинці пиляка по два
спорангії, їх називають гніздами пиляка, або пилковими мішками.
Схему розміщення окремих частин квітки часто подають у вигляді діаграми
— напівсхем”атичної проекції на горизонтальну площину контурів
найголовніших складових квітки (наприклад, проекція тичинки іде по
пиляку, маточки — по зав’язі тощо).
Ботаніки часто користуються скороченим записом морфологічної будови
квітки — формулою. Для написання і правильного читання формули квітки
того чи іншого виду рослин треба користуватись загальноприйнятими
умовними позначеннями частин квітки. Так, оцвітину позначають літерою О,
чашолистки — Ч, пелюстки — П, тичинки — Т, маточку — М. Кількість частин
квітки позначають відповідними числами. Якщо частин квітки більш як 12,
пишуть знак нескінченності °°. Щоб показати, що частини квітки зрослися,
число цих частин беруть у дужки; верхню зав’язь показують рискою і над
нею записують число маточок; нижню — також рискою, записуючи число
маточок під рискою.
Тичинки різних рослин: 1 — білені чорної; 2 — пролісків білосніжних; 3 —
лохини; 4 — грушанки крупноцветковой; 5 — запашногоого колоска пахучого;
6 — мучниці альпійської; 7 — пикульника узколистного; 8 —
золототисячника лугового; 9 — вороньего ока звичайного; 10 — шавлії
лугового; 11 — цибулі; 12 — борця; 13 — бурачка Гмелина; 14 — кульбаби
лікарського (5 тичинок, що сролись пильовиками); 15 — істода (8 тичинок,
що сролись тичиночними нитками); 16 — гороху посівного (9 тичинок, що
сролись у нижній частині тичиночними нитками, одна — вільна); 17 — любки
двулистної (тичинка і рильце маточки).
ЛІТЕРАТУРА
Серебряков И.Г. Морфология вегетативных органов высших растений.- М.:
Сов. наука, 1982.
Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. Жизненные формы
покрытосеменных и хвойных. М.: Высшая школа, 1982
Курсанов Л.И. Комарницкий Н.А. Мейер К.И. и др. Ботаника. Т.1.- М.:
Просвещение, 1995.
Раздорский В.Ф. Анатомия растений.- М.: Сов. наука, 1989.
Пильник
Тичинкова нитка
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
