Реферат на тему:
“Слуховий аналізатор і дія шуму на людину”
Слух — здатність організму сприймати та розрізняти звукові коливання за
допомогою слухового аналізатора. Людське вухо здатне сприймати звуки з
частотами від 16 до 20 000 Гц.
Сприймальною частиною звукового аналізатора є вухо (рис. 1). Воно
поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє.
Звукові хвилі з навколишнього середовища надходять до зовнішнього
слухового проходу і надають коливного руху барабанній перетинці, далі
через ланку слухових кісточок передаються в порожнину равлика
внутрішнього вуха. Коливання волокон равлика передаються, розташованим в
них, клітинам кортієвого органа. Внаслідок цього виникає нервовий
імпульс, котрий передається до відповідного відділу кори великих півкуль
головного мозку, де виникає відповідна слухова уява.
Шум – неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають
сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу
або подразливу дію на організм людини, знижують його працездатність.
Джерелами шумів є тіла, що вібрують: станки, двигуни, ручні механізовані
інструменти, обладнання, що використовується у,виробничих процесах. Шум
складається з багатьох коливань, серед яких не завжди можна визначити
основну частоту, а лише перевагу частот тієї чи іншої ділянки.
Чутливість вуха людини неоднакова до звуків різних частот. Людина значно
краще чує високі тони, ніж низькі. Найменш чутливе вухо до частоти,
нижчої 50 Гц. Для отримання слухового відчуття необхідний мінімум
енергії звукових коливань, який визначає поріг слуху. Поріг розміщується
найбільш низько в межах 400-500 Гц. Посилення інтенсивності звуку від
порога – суб’єктивне відчуття (гучність – непропорційна до зростання
звукової енергії). Фізіологічне відчуття зростання гучності виникає,
коли змінюється сила звуку в певну кількість разів. Так, підсилення
звуку в 10 разів сприймається як збільшення чутливості у 2 рази.
Одиницею вимірювання інтенсивності звуку є Бел. Але прийнято
користуватися не белом, а однією десятою його частиною – децибелом (дБ).
Уся шкала від порога чутливості до больового відчуття складає 13 бел чи
130 децибел (дБ). Шуми поділяються на низькочастотні – менше 350 Гц,
серєдньочастотні – від 350-800 Гц, високочастотні -понад 800 Гц.
Джерелами високочастотного шуму є пневматичне і ручне клепання (110-115
дБ), обрубка металічних деталей (115-120 дБ), млини для подрібнення
цементу (108 дБ), ткацькі станки (104 дБ) тощо. Середньочастотного –
токарні станки, пневмотранспортери (95-105 дБ), транспортні шуми (85
дБ), низькочастотного – парові двигуни (90 дБ).
Проявом впливу шуму на організм є порушення слухової та інших функцій
організму. Дія шуму на організм викликає на початкових стадіях
запаморочення, яке проходить з плином часу. Організм поступово
пристосовується до нових умов праці. Тривалий вплив шуму, особливо
високочастотного, призводить до значного зниження слуху, а іноді й до
повної глухоти. Необхідно відзначити тимчасове зниження слуху, яке
наступає під час праці в шумних цехах. Потім слух відновлюється.
У швидкості розвитку глухоти, тобто стійкого порушення слуху, має
значення, окрім Інтенсивності й спектрального складу, індивідуальна
чутливість людей. Значно раніше, ніж порушується функція органа слуху,
проходять негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо у
вегетативній.
Відзначено, що щум на організм людини має місцеву і загальну дію. При
цьому прискорюються пульс, дихання, підвищується артеріальний тиск,
змінюються рухова та секреторна функції шлунка й інших органів.
Негативно впливає шум і на нервову систему, викликаючи головний біль,
безсоння, послаблення пам’яті, сповільнення психічних реакцій, що
призводить до порушень працездатності.
Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати.
Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. З того часу,
як існують війни, масові бойові вигуки однієї з ворогуючих сторін,
барабанний бій викликали у протилежної сторони стресові явища, бажання
втекти, врятуватись. Зараз вчені пояснюють, що гучні звуки, шум,
стрілянина з гармат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на
рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою,
серцем, органами дихання. Вони збуджують людину, є причиною виділення в
її кров великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), тим самим
сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Звичайно після концертів
рок-музики слухачі часто сильно збуджуються, стають нервовими,
агресивними, улаштовують бійки і погроми в залах. Встановлено, що молодь
витримує шум більш інтенсивний, ніж люди віком більше 30-40 років. Проте
згодом, як свідчить статистика, усі молоді люди, що надмірно
захоплювалися гучною музикою мали ушкодження органів слуху, хвору
нервову систему та інші захворювання.
Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить,
наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт
морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної музики відомий з
давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються
спокійною симфонічною або блюзовою музикою.
Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно прислухається
до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається,
бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою
шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і
пеленгують. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці,
радіоастрономії і навіть медицині.
Джерела шуму
Усі види – Промислові, транспорту, об’єкти
Будівельні – машини
Музичні . Групи людей -інструменти і окремі люди.
Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо
це стосується великих міст. Опитування жителів міст довело, що шум
турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму
зріс у 10—15 разів.
Шум — один з видів звуку, який називають «небажаним» звуком. Як відомо з
фізики, процес поширення коливального руху в середовищі називається
звуковою хвилею, а область середовища, в якій поширюються звукові хвилі
— звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:
* ударний (штампування, кування);
* механічний (тертя, биття);
* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху
повітря).
Основними фізичними характеристиками звуку є: * частота /(Гц),
* звуковий тиск Р (Па), * інтенсивність або сила звуку / (Вт/м2),
* звукова потужність 1О (Вт). Швидкість поширення звукових хвиль в
атмосфері при 20°С становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розділі 2
, органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот
від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху
людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище
20 000 Гц — ультразвуки.
* Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається
порогом чутливості.
У різних людей він різний і тому умовно за поріг чутливості беруть
звуковий тиск, який дорівнює 2*10-5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при
стандартній частоті 1000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І0 = 1012
Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 2*10-5 Па. Максимальна інтенсивність
звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається
порогом болісного відчуття, дорівнює 102 Вт/м2, а відповідний їй
звуковий тиск Р = 2*102 Па.
Зміни інтенсивності звуку і звукового тиску, які чує людина, величезні і
становлять відповідно 1014 і 107 разів, тому оперувати такими великими
числами незручно. Для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність
і звуковий тиск не абсолютними фізичними величинами, а логарифмами
відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відповідає
порогові чутливості стандартного тону частотою 1000 Гц. Ці логарифми
відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску і виражають
в белах (Б). Одиниця виміру «бел» названа на честь винахідника телефону
А.Белла (1847—1922 pp.). Оскільки орган слуху людини спроможний
розрізняти
*зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного
використання зручнішою є одиниця в 10 разів менша — децибел (дБ).
Треба пам’ятати, що бел — це логарифм відношення двох однойменних
фізичних величин, і тоді не буде виникати помилок при порівнянні
різноманітних звуків за ЇХ інтенсивністю (рівнем). Наприклад, якщо тихий
шелест листя оцінюється в 1 дБ, а голосна розмова
в 6,5 дБ, то звідси не випливає, що промова перевищує за гучністю шелест
листя у 6,5разів. Відповідно до Бела одержуємо, що промова «голосніша»
за шелест листя у 316 000 разів (106,5/101 = 105,5 = 316000). Останнє є
наочною ілюстрацією закону Вебера — Фетера.
Використання логарифмічної шкали для вимірювання шуму дозволяє вкладати
великий діапазон значень — Іі Р в порівняно невеликий інтервал розмірів
від 0 до 140 дБ.
У табл. 1 наведено різноманітні «виробники шуму».
Таблиця 1
Рівень шуму, дБ
Постріл снаряду 170
160 Постріл гвинтівки
Старт космічної ракети 150
140 Зліт реактивного літака
Блискавка 130
120
110 Рок-музика
100 Важка вантажівка
Відбійний молоток 90
80
Салон автомобіля 70
60 Машбюро
50
40 Читальний зал
Сільська місцевість 30
20 Шепіт (1 м)
Зимовий ліс у безвітряну погод 10
6
Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує
продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так
і в побуті. Уміння дотримуватися тиші — показник культури людини і її
доброзичливого ставлення до навколишніх. Тиша потрібна людям так само,
як сонце і свіже повітря.
Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:
– Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення
перегородок (дерев’яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за
перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані
кабіни для обслуговуючого персоналу;
– встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шумом або
вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі
матеріали чи на спеціальний фундамент;
– заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;
– розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній
відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насадженнями. Стіни
цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані
спеціальними акустичними плитами;
– використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки,
вкладиші, навушники, шоломи);
дотримання допустимих рівнів шуму.
Список використаної літератури:
Джигирей В.С. Безпека життєдіяльності. – Львів, 2000.
Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А.,
Сергета В.М., Бойчук Б.Р. та ін. – Тернопіль, 2003.
Загальна гігієна: Посібник / За ред. Даценко. – Львів, 2001.
Рис.1
Рис.1
Рис.1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
