.

Взаємозв’язок і взаємозалежність життєдіяльності навколишнього середовища (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
873 4462
Скачать документ

Реферат на тему:

“Взаємозв’язок і взаємозалежність життєдіяльності навколишнього
середовища”

План

1. Поняття життєдіяльності та навколишнього середовища,

їх взаємозв’язок

2. Система «людина — життєве середовище» та її компоненти

3. Рівні системи «людина — життєве середовище»

1. Поняття життєдіяльності та навколишнього середовища,

їх взаємозв’язок

Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам
термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з’явився з появою
пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в
усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть
про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого
тексту, не зовсім правильно.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність», тому
з’ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя – це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших
здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого
складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до
середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною,
хімічною, енергетичною тощо. Невід’ємною властивістю усього живого є
активність. «Усі живі істоти повинні діяти або ж загинути. Миша повинна
перебувати у стані руху, птах літати, риба плавати і навіть рослина
повинна рости» (Сельв Г. От мечты к открытию. -М., 1987. — С. 32). Отже,
активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою
мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою
існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та
перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності
решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що
людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й
трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з
ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла
внаслідок прояву у неї певної потреби.

Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі людина
відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй
діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну
сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її
відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх
матеріальних і духовних потреб.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто
діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого
існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства
загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людського
організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоров’я людей
присвячений наступний розділ посібника.

Перейдемо до визначення терміна «безпека».

Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як «такий стан будь-якого
об’єкта, за якого йому не загрожує небезпека». Але подібне визначення не
може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише
вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати
якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але
недосяжна мета.

Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною
ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна
небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін «небезпека»,
який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти
такі визначення:

• небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна
спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу,
матеріальним цінностям;

• небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі
і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити
фізичну шкоду, поранення та /чи пошкодження.

ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та
суспільства від ризику зазнати шкоди.

У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик». Більш
детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо
знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій,
пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не
досить складне). Для складних же технічних систем, а тим більше для
людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість
індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його
надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може
бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне
визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі.

Безпека – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму,
держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її
ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід’ємна
складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН
як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development), такий
розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального,
культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету
громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична
діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення
небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм
людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її
проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних
засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов
життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та
виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи
людей їх необхідно вивчати без відриву від * екологічних, * економічних,
* технологічних, * соціальних, * організаційних та інших компонентів
системи, до якої вони входять. Кожен з цих елементів впливає на інший, і
всі вони перебувають у складній взаємозалежності. Вони впливають на
рівень життя, здоров’я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. У
свою чергу від рівня життя, здоров’я,

добробуту людей, соціальних взаємовідносин тощо залежать стан духовної і
матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А
матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який
безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на
саму людину. Виходячи з цього, системно-структурний підхід до явищ,
елементів і взаємозв’язків у системі «людина — життєве середовище» є не
лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, але передусім
важливим засобом у руках керівників та спеціалістів з удосконалення
діяльності, спрямованої на забезпечення здорових і безпечних умов
існування людей.

2. Система «людина — життєве середовище» та її компоненти

Життєдіяльність вивчають, використовуючи системний підхід, шляхом
аналізу прямих та зворотних зв’язків у системі «людина — життєве
середовище». Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи
суспільства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану
цього середовища. Тому БЖД вивчає людину і її навколишнє середовище саме
в системі «людина — життєве середовище». Поза межами цієї системи людина
є об’єктом вивчення антропології, медицини, психології, соціології та
багатьох інших наук. Середовище, яке оточує людину поза межами цієї
системи, вивчають астрономія, географія, геологія, біологія, екологія
тощо.

Система «людина — життєве середовище» є складною системою в тому
розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних і
між якими існує велика кількість зв’язків. Відомо, що чим більше
перемінних та зв’язків між ними має система, тим важче ці зв’язки
піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів.
Складність вивчення систем «людина — Життєве середовище» зумовлюється
також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні,
негативні та гомеостатичні зворотні зв’язки і мають багато емерджентних
властивостей.

Людина є одним з eлeмeнmiв зазначеної системи, в якій під терміном
«людина» – розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей,
колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство,
людство загалом.

Хоч основним об’єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв’язки у
системі «людина — життєве середовище», у центрі уваги перебуває людина
як самоціль розвитку суспільства.

Залежно від того, що ми розуміємо під терміном «людина» в системі
«людина — життєве середовище», визначається рівень цієї системи, що
Детально буде проаналізовано далі.

Життєве середовище — другий елемент системи «людина — життєве
середовище». Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває або
може перебувати в даний час людина і функціонують системи її
життєзабезпечення.

У цьому розумінні воно не має постійних у часі і просторі кордонів, його
межі визначаються передусім рівнем системи, тобто тим, що в даному разі
розуміється під терміном «людина».

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів — природного,
соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

* природне середовище (земний грунт, повітря, водоймища, рослини,
тварини, сонце, місяць, планети тощо) Життєве* соціальне,
соціально-політичне середовище (форми середовище спільної діяльності
людей, єдність способу життя) людини * техногенне середовище (житло,
транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя,
домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо)

З одного боку людину оточують земний грунт, повітря, водоймища» рослини,
звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто об’єкти природного походження
і створені ними екологічні системи. Природні об’єкти утворюють поля,
ліси, гори, ріки, озера, моря, океани континенти. Це оточення зветься
природним середовищем. У ньому переважно діють закони природного
розвитку — фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньому
відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні
дислокації тощо. Природними об’єктами також є космічні об’єкти — сонце,
місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викликають
припливи і відпливи води, а також відповідний рух земної кори. Сонце
живить енергією всі біологічні об’єкти, а також спричиняє переміщення
повітряних мас, внаслідок чого на Землі змінюється рельєф, відбувається
кругообіг води і біологічних речовин. Фактично вся енергія, яку
використовувала і використовує людина, за винятком ядерної, є
трансформованою і накопиченою на Землі за мільярди років сонячною
енергією. Метеорити, що падають на Землю, спричиняють не лише локальні,
а й глобальні катаклізми,

З другого боку людину оточують інші люди. Форми спільної діяльності
людей, що історично склалися і характеризуються певним типом
взаємовідносин, утворюють людську спільноту, або соціум (від лат. socium
— загальне, спільне).

Соціум — це специфічна система, свого роду організм, що розвивається за
своїми особливими законами, які характеризуються надзвичайною
складністю. У соціумі взаємодіє величезна кількість людей. Результатом
їх зв’язків стають особливі умови життєдіяльності та особливе оточення,
які створюються в окремих соціальних групах. Ці умови можуть впливати на
інших людей, які не входять до цих груп.

Все це утворює соціальне, або соціально-політичне, середовище.

Процеси, що відбуваються у суспільстві загалом і в окремих суспільних
групах, вивчають суспільствознавство та соціологія. Закономірності
поведінки та діяльності окремих людей, зумовлені належністю їх до певних
соціальних груп, та психологічні характеристики цих груп досліджує
соціальна психологія. Вплив соціальних чинників на стан здоров’я
суспільства вивчає соціальна гігієна,

Третім компонентом життєвого середовища є житло, транспорт, знаряддя
праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські
тварини, сільськогосподарські рослини, тобто матеріальна культура,
створена людством за час його існування. Це оточення формується людиною
фактично в односторонньому порядку без участі природи, а переважно за її
рахунок і є сукупністю досягнень суспільства в результаті матеріального
і духовного розвитку. Слово, яким можна охарактеризувати таке оточення є
культура у широкому його значенні.

Сучасні словники дають такі значення слова «культура»:

* сукупність досягнень і творчості того чи іншого народу;

* характерні особливості життя і діяльності певних історичних,
географічних і кон’юнктурних людських спільнот (феодальна, буржуазна,
соціалістична, українська і навіть, як це не парадоксально, «блатна»
культура);

* ступінь досконалості в тій чи іншій сфері людської діяльності
(культура праці, мови, поведінки);

* той чи інший вид сільськогосподарських рослин (цитрусові, баштанні,
злакові культури).

Отже, таке середовище точніше було б назвати «культурним», або
«матеріально-культурним», але в жодній з відомих нам праць з безпеки
життєдіяльності таке визначення не використовують. Натомість таке
середовище називається техногенним, штучним, побутово-виробничим або ж
антропогенним. Надалі ми будемо використовувати термін техногенне
середовище, або техносфера, саме для визначення матеріально-культурного
середовища.

Головною причиною створення і розвитку техногенного середовища було і є
прагнення людей задовольняти свої потреби, які весь час зростають. Однак
дуже часто через незнання або нехтування законами природи людська
діяльність призводить до небажаних, а інколи навіть До трагічних
наслідків.

Наприклад, через людську діяльність відбулося вимирання багатьох видів
рослин і тварин, забруднення і деградація природних екологічних систем
на значних територіях, пошкодження і вичерпання природних ресурсів,
навіть зменшення в атмосфері озонового шару, який захищає біологічні
об’єкти на Землі від руйнівного впливу ультрафіолетового випромінювання.
Особливо небезпечними перелічені явища стали у другій половині XX ст.,
після другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку
науки і техніки, започаткувала нову науково-технічну революцію,
результати, якої у багатьох випадках були непередбачуваними і загрожують
порушити динамічну рівновагу глобальної соціоекосистеми.

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності людини.
Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується
природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як
істота, що мислить, має мораль і естетичне відчуття. До об’єктів
матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка
створена не Богом чи природою, а людським генієм, його трудовою
діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципове відрізняється
від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною, а квіти —
природою.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище — це середовище проживання людини, що містить
сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного
призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.
Параметрами цього середовища є розмір житлової площі нг людину, ступінь
електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення,
холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище — це середовище, в якому людина здійснює свою
трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій,
установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовищ
характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного
виробництва і визначаються його призначенням. Це * вид продукції, яка
виробляється на ньому, * обсяги виробництва, * кількість працівників *
продуктивність праці, * енергомісткість, * сировинна база, * відході
виробництва тощо. Крім цих параметрів, є такі, що визначають умова праці
та її безпеку: * загазованість, * запиленість, * освітленість робочий
місць, * рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації,
електромагнітного випромінювання, * пожежо- та вибухонебезпечність, »
на-І явність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, »
ступінь напруженості праці, * психологічний клімат та багато інших.

Але з точки зору безпеки життєдіяльності як навчальної дисципліни
недоцільно розглядати окремо системи «людина — життєве середовище», ще
містять суто побутове чи суто виробниче середовище з кількох причин.

По-перше, для цього існують спеціальні науки та навчальні дисципліни,
такі як комунальна гігієна, гігієна праці, охорона праці, інженерна
психологія, ергономіка.

По-друге, вище було зазначено, що в центрі уваги безпеки життєдіяльності
є людина, а будь-яка людина протягом дня, а інколи навіть кількох годин
чи хвилин знаходиться в різних елементах цього середовища. Так,
прокинувшись вранці, людина перебуває в умовах свого помешкання, її
оточують

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020