Реферат на тему:
Аналіз руху грошових коштів. Модель Міллера-Орра. Побудова ефективних
систем контролю
за грошовими активами
Для фінансового менеджменту важливо не лише знати фінансові результати,
але й аналізувати рух грошових засобів за звітний період, визначати
зміни основних джерел отримання грошових засобів i напрямків їх
використання. Надані у звітності підприємства показники про формування і
використання прибутку не дають повної уяви про реальний процес руху
грошових засобів – прибуток є лише одним з факторів (джерел) формування
ліквідності балансу, іншими джерелами є: кредити, пайові внески
засновників, емісія цінних паперів і т.п.
Тому Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку
визначено обов’язковість складання ще однієї форми звітності “Звіту про
рух грошових засобів”, яка виступає головним інструментом аналізу
фінансового стану підприємства, що дозволяє більш об’єктивно оцінити
ліквідність підприємства в умовах інфляції з урахуванням того, що при
складанні інших форм звітності використовується метод нарахувань,
завдяки якому відображення витрат здійснюється незалежно від процесу
отримання чи сплати певних сум грошей.
Хоча Звіт про рух грошових засобів високо цінується керівниками за
відображення реальних грошових потоків, він має певні обмеження:
1. не відображає прибутки (збитки) компанії за звітній період;
2. не відображає фінансовий стан компанії на кінець року. Для цього
необхідна інформація про всі активи підприємства (які окрім грошових
коштів включають дебіторську заборгованість, матеріальні запаси,
інвестиції і т.д.), про зобов’язання, співвідношення активів та обсягів
продажу і т.д.
Різниця між сумою отриманого прибутку та величиною грошових коштів
полягає в наступному:
1. Прибуток відображає облікові грошові і негрошові доходи впродовж
певного періоду, що не співпадає із реальним надходженням грошових
коштів.
2. Прибуток визнається після здійснення продажу, а не після надходження
грошових коштів.
3. При розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються
після її реалізації, а не в момент їх оплати.
4. Амортизаційні відрахування не ведуть до відтоку грошових коштів, але
враховуються при визначенні прибутку.
Для розрахунку руху грошових коштів діяльність підприємства розділяється
на три сфери: операційна діяльність, фінансова діяльність та
інвестиційна. На рис. 1. представлений рух грошових потоків на
підприємстві.
Рис.1. Схема руху грошових коштів на підприємстві
Основним джерелом грошових потоків на підприємстві виступає операційна
діяльність, інвестиційна діяльність є основним споживачем грошових
коштів. Підвищення ролі фінансової діяльності (при одночасному зменшенні
надходжень від операційної діяльності) у наданні грошових коштів може
говорити про підвищену ризикованість даного підприємства. У таблиці 1
скомпоновані можливі варіанти взаємо поєднання чистих грошових потоків
підприємства від фінансової (ЧГПФД), операційної (ЧГПОД) та
інвестиційної діяльності (ЧГПІД). Особливої уваги фінансового менеджера
потребує ситуація 4, що характеризується негативним сукупним чистим
потоком грошових коштів (ЧСПГК), що звичайно довгий час тривати не може
– підприємству не вистачає коштів для оплати рахунків контрагентів,
виплати відсотків по кредитам, сплати податкових платежів. Згідно
чинного законодавства кредитори мають право подавати заявку в
Господарський суд щодо провадження справи про банкрутство боржника за
умови прострочення оплати по рахункам терміном від трьох місяців.
Модель Міллера-Орра – алгоритм, що дозволяє оптимізувати величину
середнього та максимального залишків грошових активів підприємства з
урахуванням обсягу його платіжного обороту та вартості обслуговування
короткотермінових фінансових вкладень.
Згідно моделі Міллера-Орра залишок грошових засобів хаотично змінюється
до того часу, поки не досягне певної верхньої межі. Підприємство
починає скуповувати грошову кількість ліквідних цінних паперів, щоб
досягнути нормального рівня грошових засобів. Якщо підприємство досягає
нижньої межі “безпеки”, то в цьому випадку підприємство продає
накопичені цінні папери і таким чином поповнює запас грошових засобів
до нормальної межі.
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з
притаманної фінансам здатності об’єктивно відображати кількісні й
вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг.
Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов’язані з
виконанням зобов’язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та
суб’єктами господарювання.
Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в
процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає
змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.
Контроль касових операцій – однин з найвідповідальніших етапів в процесі
контролювання всієї фінансово-господарської діяльності підприємства.
Головна його мета – виявити факти недостач, розтрат і привласнення
грошей методом раптової інвентаризації готівки та перевірки документів,
що записані до касової книги, виявити факти списання грошей по касі
(касовому звіту) без документів, що їх підтверджують, або
неоприбуткування чи неповне оприбуткування готівки, яку було отримано в
банках, виручки від реалізації матеріальних цінностей та наданих послуг.
Предметом контролю є;
1. Первинні документи:
– прибуткові й видаткові касові ордери;
– квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших
організацій;
– корінці чекової книжки;
– розрахунково-платіжні (платіжні) відомості на виплату заробітної
плати, відпускних, матеріальних допомог, компенсацій, відрядних,
стипендій та інших виплат;
– трудові угоди на виконання й оплату певних робіт;
– акти інвентаризації готівки в касі;
– чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою та накладні
на отримані цінності й надані послуги;
– договір про матеріальну відповідальність.
2. Облікові регістри:
– журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;
– касові книги;
– звіти касира;
– журнал-ордер № 1,3 і відомість №1 журнально-ордерної форми обліку за
рахунками № 50 (Каса( і № 56 (Інші кошти(;
– відомість №В-5 (за спрощеної форми ведення бухгалтерського обліку);
– облікові записи по забалансовому рахунку 004 (Бланки суворої
звітності(;
– для бюджетних організацій відомості за рахунками №12 (Каса( і №13
(Інші кошти(;
– Головна книга.
3. Звітні документи:
– баланс підприємства (установи);
– книга обліку касових видатків;
– місце зберігання готівки (кімната, сейф тощо).
Починаючи контроль операцій за рахунками в банках, потрібно для початку
з’ясувати, які рахунки відкрито підприємством в установах банку, що
його обслуговує. Кожному підприємству чи організації для зберігання
коштів відкривають розрахунковій рахунок на який надходить виручка від
реалізації продукції, ведення робіт і надання послуг, провадяться
розрахунки за виконані роботи, оплата товарно-матеріальних цінностей,
робіт і послуг. Крім розрахункового рахунка, установи чи підприємства
можуть мати й інші розрахункові рахунки – валютний, бюджетний, рахунок з
використання Чорнобильського фонду тощо.
Під час проведення контролю операцій за рахунками коштів у банку
необхідно проводити зустрічні перевірки, а головне – ретельно перевіряти
взаємопов’язані первинні документи з однорідних операцій. Для цього
треба зіставляти дані описів бухгалтерського обліку, товарно-транспортні
документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.
Зловживання, якщо вони мають місце бажано виявляти на самому об’єкті
який перевіряється, не сподіваючись на те, що необхідні результати
встановлюватимуться безпосередньо у банку. Не виключено, що працівники
банку можуть бути причетними до різних зловживань. що не раз
підтверджувалося під час перевірки. Контроль операцій за рахунками в
банках починається з перевірки наявності усіх виписок банку за кожним
особовим рахунком підприємства. організації чи установи і відповідності
зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку – Головної книги.
При ньому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того
щоб перевірити чи правильно перенесені залишки з попередньої виписки до
наступної.
Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум оборотів у дебеті
і кредиті. За умови, якщо бухгалтерські контировки за банківськими
операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і
сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може, Кожну з
виявлених розбіжностей контролер уважно розглядає, аби упевнитися у
тому, чи не було зловживань при цьому з боку працівників бухгалтерії.
Одне з найважливіших і обов’язкових завдань контролю операцій за
рахунками в установі банку – перевірка достовірності виписок, які банк
видає підприємству, установі чи організації за кожним їхнім рахунком,
наявності штампів і підписів працівників установ банку.
Використана література
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”.
2. Положення (стандарти) бухгалтерської звітності.
3. В.В. Ковалев Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор
инвестиций. Анализ отчетности. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы
и статистика, 1998. – 512с.: ил.
4. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С.
Стояновой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во «Перспектива», 1999.
– 656с.
5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент – Киев: «Ника-Центр», 2001.
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
