.

Податкові надходження до бюджетів, їх характеристика, роль і місце в доходах держави (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
878 10368
Скачать документ

Реферат на тему:

“Податкові надходження до бюджетів,

їх характеристика, роль і місце в доходах держави”

ПЛАН

1. Поняття про податкові надходження до бюджету

2. Основні характеристики чинної податкової системи

Висновки

Використана література

1. Поняття про податкові надходження до бюджету

Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України є базою
розбудови економіки держави та гарантією соціального забезпечення
населення. Важливу роль у цьому процесі відведено податковим
надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податки є
регулятором перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП), вони
відчутно впливають на економічні процеси в державі.

Вплив системи оподаткування на розвиток економіки та розмір бюджетних
надходжень залежить від фінансово-господарської діяльності підприємств.
З одного боку, податковий тиск повинен бути помірним, а з іншого —
податкові надходження мають бути стабільними i давати змогу державі
виконувати свої функції. Аналізуючи стан економіки в 2004 році,
відзначимо, що мобілізація доходів до бюджету відбувалась в умовах
певної стабілізації економіки, про що свідчить деяке зростання обсягів
виробництва промислової продукції та уповільнення темпів падіння ВВП.

Державна податкова адміністрація України мобілізувала в 2004 році до
зведеного бюджету на 20% більше коштів, ніж у 2003 р. До держбюджету
надійшло 14,9 млрд. грн., або 90,7% від затверджених законом надходжень
у частині доходів, що контролюються податковою службою. Якщо при
затвердженні держбюджету теоретична база оподаткування давала змогу
забезпечувати в певних розмірах податкові надходження до зведеного та
державного бюджетів, то в процесі виконання було порушено принципи
оподаткування. Так, у 1997 році набрали чинності Закони України «Про
податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств»,
а в 2004 році Верховною Радою України прийнято 17 законодавчих актів,
які зменшили річні надходження до бюджету на 3,7 млрд. грн. Серед них —
надання права сільгоспвиробникам використовувати ПДВ на придбання
матеріально-технічних ресурсів; скасування обмежень з переліку товарів
критичного імпорту для сплати ПДВ; збільшення розміру мінімальної
заробітної плати; відміна сплати 10% амортизаційних відрахувань;
зниження ставок акцизного збору на спирт, алкогольні напої, тютюнові
вироби та нафтопродукти; надання пільг підприємствам
гірничо-металургійного комплексу при проведенні економічного
експерименту тощо.

За 10 місяців 2005 року ДПА України забезпечила надходжень до зведеного
бюджету в сумі 25,5 млрд. грн., що на 5,1 млрд. грн., або на 25% більше
минулорічного, тоді як ВВП зріс на 5 відсотків. На 114% виконано
надходження згідно з прогнозними розрахунками Мінфіну України.

За цей же період поточного року до Державного бюджету України
мобілізовано 15,5 млрд. грн., що на 3,9 млрд. грн. більше порівняно з
минулим роком i становить майже двомісячний обсяг надходжень.

Практично всі надходження до держбюджету забезпечено грошовими коштами,
що на 5 млрд. грн. більше минулорічних надходжень.

Одним із головних резервів збільшення податкових надходжень до дохідної
частини держбюджету є діяльність органів державної податкової служби зі
стягнення податкової заборгованості. Заходами примусового стягнення
заборгованості додатково забезпечується близько третини всіх надходжень
до зведеного бюджету.

Найбільшу питому вагу серед податкових надходжень має ПДВ, який
найчастіше піддається критиці. Його взагалі пропонують відмінити або
замінити податком з продажу та податком з обігу, непрямими податками,
які супроводжуються кумулятивним ефектом. Ставку обкладення ПДВ
пропонується зменшити з 20% до 18%. Таке зниження дещо зменшить
податковий тиск на споживання, але не приведе до зменшення цін на товари
та послуги. Український ринок у таких випадках надто інертний i
прикладом цьому є зменшення акцизних ставок.

У країнах ЄС рекомендовано ставку ПДВ не нижче 14 — 20% щодо головних
груп товарів. Найвищі ставки ПДВ у Данії та Швеції — 25%, найнижчі — в
Люксембурзі — 15%, у ФРН та Іспанії — 16%. У Японії, яка не входить до
ЄС, — 3%, а США взагалі не ввели цей податок. Хоча ПДВ відноситься до
універсальних акцизів, кількість ставок у різних країнах різна: в Росії
— три, Італії — п’ять, у більшості країн, як i в Україні, — дві ставки.

При розрахунку суми податку, що сплачується до бюджету, застосовується
сальдовий метод (різниця між податковим зобов’язанням та податковим
кредитом) — найбільш поширений у світовій практиці. За такої методики
сама додана вартість не розраховується, i тому її не визначено в Законі
України «Про податок на додану вартість». На жаль, при визначенні бази
оподаткування до доданої вартості входять непрямі податки: акцизний
збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховується на
податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, на
нашу думку, є застосування пільгової нульової ставки суб’єктами
господарювання, які експортують товари. Це створює можливість
фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне
відшкодування. Немає змін у застосуванні нульової ставки i в проекті
Податкового кодексу. Напевно, надходження до бюджету від адміністрування
ПДВ збільшилися, якби право на застосування пільгової ставки мали тільки
безпосередні товаровиробники.

У 2005 році за 10 місяців до держбюджету мобілізовано ПДВ на суму 5250,6
млн. грн., або на 620,8 млн. грн. менше прогнозних розрахунків.
Порівняно з таким періодом минулого року ці надходження зменшилися на
243 млн. грн. Скорочення надходжень ПДВ певною мірою може бути пояснено
змінами структури ПДВ під впливом законодавчих актів та економічних
обставин. У ряді областей за 8 місяців поточного року нарахування ПДВ
має від’ємне значення. Так, у Дніпропетровській області нарахування ПДВ
становить 86 млн. грн., у Миколаївській області, через яку експортується
металобрухт, — 2 млн. грн. У поточному році з причини від’ємного сальдо
необхідно відшкодувати з бюджету 9,9 млрд. грн. За умови прийняття
рішення про повне відшкодування ПДВ необхідно буде спрямувати на це
надходження сум ПДВ протягом чотирьох місяців, або надходження
загального фонду держбюджету майже за два місяці. Головним фактором
зменшення податкової бази та збільшення відшкодування ПДВ є зростання
експорту порівняно з минулим роком майже на 1 млрд. дол. США: в
доларовому визначенні — на 13%, у національній валюті — на 50%, при
зростанні ВВП у діючих цінах — на 33%.

Ситуація, що склалась в економіці, негативно впливає на надходження до
бюджету ПДВ: прямі втрати — оскільки споживання товарів відбувається за
межами митного кордону України; крім того, необхідне бюджетне
відшкодування. Невраховані бюджетні втрати становлять понад 0,9 млрд.
грн.

Після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2004
рік» Верховна Рада України прийняла ряд законів, які в цілому призвели
до забезпечення надходжень до дохідної частини, але сприяли зменшенню
частки надходжень ПДВ.

При нинішній фінансовій та економічній ситуації, що склалася в державі,
із запланованих для ДПА України прогнозних надходжень ПДВ у 2005 році в
сумі 7464 млн. грн., за умови стримання відшкодування та посилення
контрольно-економічної роботи, очікується надходження ПДВ у розмірі 83%
від запланованих.

Другим за обсягом податкових надходжень до бюджету є податок на прибуток
підприємств. У багатьох країнах домінуючим серед прямих податків є
оподаткування доходів фізичних осіб. Ціла система пільг, які в різних
країнах залежно від розвитку та державної фінансово-економічної
політики, зменшують надходження від цього податку до бюджету. Зазначимо,
що в ряді країн ставка оподаткування прибутку вища, ніж в Україні. Так,
в Іспанії — 35%, Італії — 36%. У Німеччині ставка податку
(корпоративного) залежить від того, розподіляється прибуток (ставка 36%)
чи залишається нерозподіленим (ставка 50%).

В Україні надходження до держбюджету податку на прибуток за 10 місяців в
2000 р. становлять 4597,5 млн. грн. Прогнозні показники з початку року
забезпечено на 96,3%, бюджет не одержав 178,6 млн. грн.

Це зумовлено тим, що понад 48% підприємств працюють збитково: сума
збитків за 9 місяців поточного року становить 12 млрд. грн., 114 тис.
великих i середніх підприємств відобразили в деклараціях про прибуток
від’ємне податкове зобов’язання на 21 млрд. грн. А в цілому за рік з
цієї причини втрати сягнуть 6 млрд. грн. Це практично 80% з передбачених
коштів до бюджету з цього джерела.

На нашу думку, на стабільне надходження податку на прибуток негативно
впливають такі чинники.

По-перше, незадовільний стан сплати податку на прибуток підприємствами
нафтогазового та енергетичного комплексу. Підприємствами нафтогазового
комплексу з нарахованих 806 млн. грн. сплачено лише 464 млн. грн., або
58%. Аналогічний стан на підприємствах НАЕК «Енергоатом»: з нарахованих
215 млн. грн. поточних платежів сплачено лише 12 млн. грн. Це
пояснюється тим, що згідно з наказом керівництва НАЕК «Енергоатом» 95%
грошових коштів, що надійшли на розрахункові рахунки електростанцій,
спрямовуються на нагальні потреби, i тільки 5% — на розрахунки з
бюджетом. Так, Рівненською АЕС з нарахованих 60 млн. грн. податку з
прибутку сплачено лише 0,6 млн. грн., або 1%, Чорнобильською АЕС — 6,7%,
Хмельницькою — 23%, а Південно-Українською АЕС не сплачено до бюджету
жодної гривні.

По-друге, продовження дії постанови Кабінету Міністрів України від
02.02.98 р. № 105 в частині спрямування всіх коштів підприємств
вугільної промисловості в першу чергу на погашення заборгованості із
заробітної плати. Наприклад, від підприємств вугільної промисловості у
Луганській області до бюджету надійшло 40,5 млн. грн., або 20% з
належних 199,9 млн. грн., а в цілому підприємствами вугільної
промисловості України не сплачено до бюджету податку на прибуток близько
400 млн. грн.

По-третє, через проведення експерименту на 68 підприємствах
гірничо-металургійного комплексу, щодо яких передбачено пільгову ставку
оподаткування прибутку 9% замість 30%, втрати податку на прибуток за I
півріччя 2000 р. становили близько 300 млн. грн. Разом з тим уряд
продовжує приймати рішення щодо розширення переліку підприємств,
включених до експерименту.

ДПА України неодноразово ставила питання щодо значних втрат бюджету
внаслідок законодавчої неврегульованості надходження дивідендів
(доходів), нарахованих на акції (паї) господарських товариств, які
перебувають у державній власності. Враховуючи, що в контрольованих
державною податковою службою доходах питома вага ПДВ, податку на
прибуток та надходжень дивідендів у поточному році становить 73,2%, ні в
поточному році, ні в наступному їх не можна вважати надійними джерелами
поповнення держбюджету.

Отже, без внесення кардинальних змін до адміністрування діючого
податкового законодавства існує реальна загроза забезпечення повноти
збору доходів у запланованих обсягах.

2. Основні характеристики чинної податкової системи

Податкова система нашої держави відверто спрямована на перетворення
абсолютної більшості населення на жебраків. Їй притаманні такі риси.

По-перше, експропріаційний характер. Сьогодні в Україні діє близько 40
видів податків та обов(язкових платежів у різні фонди як на
центральному, так і на місцевому рівнях. Податкові закони надзвичайно
заплутані і суперечливі. Ще гірша ситуація з інструктивною базою: вона
налічує понад п(ять тисяч різних нормативно-правових актів, значна
кількість яких функціонує з грифами “таємно” або для “службового
використання”.

Найшкідливішим і безглуздим серед податкових законів є так званий закон
про податок на додану вартість. По суті, він діє як податок з продажу.
За законом, якщо ви купуєте будь-яку річ або послугу у магазині чи на
підприємстві до її ціни автоматично додається 20% вартості. Навіть
нефахівцю зрозуміло, що додані до ціни 20% не є ПДВ. На жаль, наші
державні мужі таких простих економічних істин не розуміють або вдають,
що не розуміють.

Ще одним осередком економічного шкідництва на державному рівні є так
звана група законів, яка передбачає обов’язкові нарахування на заробітну
плату у розмірі майже 50% від її обсягу. Зрозуміло, що підприємства не
спроможні віддавати такі великі гроші казна на що, тому вдаються до
виплати заробітної плати своїм працівникам готівкою або продукцією.
Шкідливість цих заходів полягає ще й в тім, що відрахування здійснюються
в спеціальні фонди (наприклад, Пенсійний, Соціального страхування,
Чорнобильський). Кожний більш-менш освічений економіст, який
дотримується ринкових поглядів, розуміє, що подібних фондів з
обов’язковими відрахуваннями не повинно існувати. У світі немає навіть
такого поняття, як нарахування на заробітну плату. Отже, доцільно
ліквідувати ці паразитичні адміністративно-бюрократичні
державно-соціалістичні утворення, що формуються за рахунок коштів
простих податкосплачувачів.

Не сприяє нормальному економічному розвиткові і закон про податок на
прибуток підприємств. Він надто складний і зарегламентований безліччю
інструкцій (що саме потрібно відносити на валові витрати, що до
прибутку), і це повністю паралізує економічну діяльність суб’єктів
господарювання.

Гальмом на шляху розвитку підприємницької активності населення є також
проекти законів: про податок на сукупні доходи громадян, який передбачає
вилучення у працюючої людини близько 40% заробленого доходу; про податок
на нерухомість, згідно з яким має обкладатися податком нерухоме майно
приватних осіб та підприємств, натомість державна та комунальна
власність не підпадають під дію цього закону.

Не стимулюють розвитку економіки акцизи та мито, які лише призводять до
поширення корупції та хабарництва серед працівників митних та урядових
установ.

По-друге, карно-поліцейський характер. Найкрасномовнішим у цьому плані є
закон про карну відповідальність за ухилення від сплати податків
(особливо ст.148 прім 2), що передбачає ув’язнення людей від 2 до 10
років з конфіскацією майна. Таким само є Указ Президента, що містить
пункт про податкову заставу, за яким у разі несвоєчасної сплати
будь-яких податків чи інших платежів податкова адміністрація має право
накласти арешт на все майно і грошові активи без суду і слідства. Це вже
навіть не рекет, а чистий бандитизм і грабіж з боку кланової олігархії.
На це зорієнтований і закон про надання податковій поліції функцій
оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Від початку року вже
розпочато десятки тисяч карних справ проти суб’єктів підприємницької
діяльності, тисячі підприємців затримані і заарештовані. По суті,
податкова адміністрація та податкова поліція-міліція перетворені в
економічне НКВС. Якщо ж додати до цього ще й встановлення податкових
постів на підприємствах і насильницьке утримання директорів під різними
приводами, то можна сміливо стверджувати, що в Україні встановлюється
військовий комунізм.

По-третє, втручання в особисте життя громадян України. Узаконено
стеження і позбавлення особистих прав, усім громадянам присвоєні
індивідуальні ідентифікаційні номери-коди, на кожного громадянина і
сім(ю заведено електронне досьє. Готується введення персональних
електронних карток із занесенням біометричної ідентифікації (група
крові, відбитки пальців, енцефалограма і т. ін.).

По-четверте, загально неефективний характер податкової системи. Вона
перешкоджає особі працювати на себе, на свою сім(ю і таким чином на
державу. Система стимулює паразитичну орієнтацію на соціальне
утриманство. Наприклад, сьогодні в Україні близько 7 млн. сімей
отримують житлово-комунальні субсидії, а майже 20 млн. чол. не спроможні
заробити навіть на оплату вартості неякісного, напівзруйнованого житла і
надзвичайно примітивних комунальних послуг.

По-п’яте, чинна податкова система зумовлює формування в Україні прошарку
охоронців-бандитів. Нині десятки тисяч молодих дужих людей обрали
професію охоронця. Вони нічого не виробляють і їх утримання лягає
тягарем на працюючих у виробництві та сфері послуг. Досвід свідчить, що
після двох-трьох років роботи охоронцем-поліцейським ці люди настільки
інтелектуально деградують, що вже ні на яку продуктивну працю не здатні.

Таким чином, податкова система в Україні за своєю суттю не є системою
ринкових економічних інструментів. Вона не зорієнтована на підтримання
відповідного балансу між різними елементами суспільства і держави щодо
виробництва, розподілу та привласнення матеріальних благ, послуг,
грошей, а, навпаки, виступає грабіжницьким механізмом вилучення
вилученню грошових та матеріальних ресурсів у тих, хто їх виробляє і
перерозподіляє на користь правлячої кланової олігархії. Головним засобом
реалізації цієї брудної справи є податкова адміністрація і податкова
поліція-міліція.

Висновки

Податки і бюджет – два взаємопов’язаних соціально-економічних механізми.
Без податкових надходжень неможливо на здоровій основі сформувати
прибуткову частину бюджету. Зрозуміло, що прямі кредити або субвенції
Національного банку для фінансування державного бюджету, як це було
протягом 1993-1994 рр. в Україні, це є шлях емісії, а далі – девальвація
національної валюти, інфляція, підвищення цін, пограбування нації і
зростання зубожіння та жебрацтва. Можна наповнювати бюджет також за
допомогою ОВДП, іноземних прямих або непрямих позик у вигляді азійських,
європейських чи американських бондів. Наслідки від них будуть такі самі,
як від прямих кредитів та субвенцій НБУ. Єдина відмінність полягає в
тому, що побудова такої фінансової піраміди буде більш розтягнутою у
часі і тому негативні наслідки країна відчуватиме повільніше.

Отже, щоб мати здорову прибуткову частину бюджету, необхідна здорова та
ефективна система податків. Це означає, що податки, які за своєю
генетичною основою є абсолютним злом, потрібно звести до мінімуму, їх
загальний рівень не може перевищувати 10% сукупного доходу. Вони мають
бути простими і зрозумілими для використання, їх не може бути більше
чотирьох видів. Не потрібно так нещадно оподатковувати тих, хто створює
гроші, і передавати тим, хто їх проїдає або краде, навпаки, необхідно
залишати 90% створюваного доходу тому, хто його створив. Слід виходити
не з величини частки, що вилучається, а від її маси, бо маса податку тим
більша, чим більший доход створює виробник. Виробник же тоді
примножуватиме доход, коли буде впевнений, що 90% заробленого залишиться
у нього і він сам вирішуватиме, як цей доход використати. У такому
випадку відпаде необхідність приховування доходів, зникне основа
тіньової економіки, а отже, корупції, хабарництва і рекету. Зникнуть і
штучні перепони для переливання капіталу з однієї сфери економічної
діяльності до іншої. Формуватиметься здоровий механізм капіталотворення
на розширеній основі, швидко почне розвиватися і стане потужним середній
клас. Поступово знівелюється поділ суспільства, зникне олігархічна
ієрархія. На зміну державно-монополістичному капіталізмові прийде
народний капіталізм. Здорова податкова система забезпечить формування
здорової доходної частини державного бюджету. Зникне необхідність робити
позики і сплачувати величезні відсотки на обслуговування державного
внутрішнього та зовнішнього боргу. І найголовніше – буде подоланий поділ
економіки України на три відособлені сегменти: натуральний, на який
припадає 20% реального ВВП; неформальний (тіньовий) – 50% ВВП; офіційний
(так званий державний) – 30% ВВП.

Ясна річ, що якісна трансформація податкової системи спричинить і
кардинальні зміни у видатковій частині бюджету. Зникне потреба у
паразитичних витратах на утримання карно-поліцейської та
експлуататорської касти. Мільйони молодих людей залучатимуться до
продуктивної праці і не треба буде утримувати тих, хто не створює
багатства (державні чиновники, податкова міліція, велика армія та органи
внутрішніх справ, контролюючі органи). Для України такі зміни вкрай
необхідні, оскільки у нас сьогодні 11 млн. пенсіонерів та 4 млн.
інвалідів, а також 13 млн. віком до 18 років. Таким чином, у нас на
кожну працездатну людину припадає одна людина або вже, або ще
непрацездатна. Це велике навантаження для всієї соціально-економічної
структури суспільства.

Зміна методологічної основи податкової системи, а саме позбавлення
податку функції репресивно-експропріаційного інструменту, є м(яким
засобом кореляційного впливу. Вона автоматично трансформує методологію
формування державного бюджету. Головним стає не його дефіцит, оскільки
той зникає, а спрямованість бюджету на формування здорової заможної
нації в цілому і окремих її членів зокрема. З припиненням бюджетного
утримання паразитичного та неефективного державного сектора економіки
руйнується монополія, їй на зміну приходить відкрита конкуренція.
Видаткові статті бюджету визначаються на основі об’єктивних відкритих
конкурсів та тендерів.

Як бачимо, існуюча система податків та бюджету зайшла у глухий кут і
перебуває на межі колапсу. Всі спроби подолати бюджетну кризу посиленням
репресивного податкового тиску призводять лише до протилежних наслідків.
Економіка і підприємництво дедалі більше ховаються в тінь, дефіцит
бюджету збільшується, соціальна руїна та розрив між купкою багатих і
мільйонами жебраків стрімко зростають. Всі традиційні фіскальні засоби
лише погіршують ситуацію. В Україні вже перейшли до прямих фізичних
репресій щодо економічно активних членів суспільства, які не бажають
віддавати у вигляді податків 90% свого доходу. Можна стверджувати, що у
суспільстві розпочалась перша фаза відкритої економічної війни між тими,
хто виробляє гроші, і тими, хто їх вилучає та перерозподіляє. Цьому
значною мірою сприяли останні податкові закони та Укази Президента,
якими надані безпрецедентні репресивно-експропріаційні права податковим
органам. Якщо ситуація якісно не зміниться у бік повної лібералізації
підприємницької діяльності і створення реальних умов формування та
розвитку середнього класу, якщо й далі пануватиме кланово-фінансова
олігархія, соціально-економічна система України буде остаточно
зруйнована і почнеться відкрита форма політичного колапсу та ентропії.
Для попередження цього треба негайно змінювати податкову та бюджетну
систему в окреслених нами напрямах.

Використана література:

Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.

Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення.
//Вісник НБУ.-2000-№5.

Павлюк К.В. Система фінансових балансів у економіці держави. // Фінанси
У країни.-1997.-№8.

Пащенко П., Соловей Н.Стратегія управлення фінансовими ресурсами.
//Бизнес-информ.-1998. -№20.

Ріппа М.Б. Фінансові проблеми реформування системи пенсійного
забезпечення. //Фінанси України. -2000–№5.

Родионова Н. Финансы. – М.: Финансы, 1995.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020