Реферат на тему:
Управління портфелем цінних паперів на підприємстві
В умовах інфляції для того щоб зберегти свої заощадження, підприємство
може вкладати певну їх частину у високоліквідні цінні папери, які в разі
потреби легко перетворюються на готівку.
Підприємство, купуючи цінні папери у свій портфель, має насамперед
вирішити, з якою метою воно їх купує. Цінні папери можуть розглядатись
як засіб заощадження або як засіб спекуляції. Здійснюючи інвестиції,
треба проаналізувати стан фінансового ринку і стан справ підприємства,
яке продає цінні папери. Ідеальним вважається портфель, який забезпечує
максимум можливого прибутку стосовно поточних ринкових цін. Розглянемо
деякі з них.
Будь-яке питання доцільно вивчати на основі фундаментального аналізу.
Починають з оцінювання чинників, що впливають на ринок у цілому.
Потрібно визначити рівень стану підприємства щодо бізнесу. Припустимо,
підприємство прибуткове й інвестори знають про це. У результаті його
індекс підвищується. Необхідно також з’ясувати, чи підвищить бюджетний
дефіцит ставку відсотка; якщо так, то підприємству, яке потребує позик,
буде важко їх одержати.
Важливо також з’ясувати становище галузі на ринку. При цьому бажано
вибрати галузі, які можуть дати найкращі результати протягом року. Потім
у цих галузях визначають компанії-лідери. Залежно від стадії розвитку
розрізняють галузі, що народжуються, розвиваються, стабільні, циклічні,
спекулятивні та такі, що занепадають.
Галузі, що народжуються, не завжди прямо доступні інвесторам, які
бажають придбати їх акції, бо вони можуть не циркулювати на ринку. Для
галузей, що розвиваються, характерне постійне і швидке збільшення
обсягів продажів і прибутків. Стабільними називаються галузі, у яких
обсяги продажів і прибуток відносно стабільні й сталі навіть у періоди
криз і спадів. Циклічні галузі характеризуються особливою чутливістю
виторгу до ділового циклу. Спекулятивна ціна акцій дуже рухлива і її
неможливо пов’язати з дією якогось чинника. До таких, що занепадають,
зараховують галузі, які застосовують застарілу технологію або виробляють
застарілі види продукції.
Для диверсифікованих компаній потрібен міжгалузевий аналіз, а далі —
аналіз підприємства (кількісний і якісний). Кількісний аналіз — це
діагностика фінансового становища підприємства, вивчення менеджменту.
Варто звернути увагу на тенденцію обсягу продажу і тенденцію витрат,
корисний аналіз динаміки прибутку. Чистий прибуток відображає вплив усіх
чинників. Відношення чистого прибутку до акціонерного капіталу дає
можливість оцінити ефективність використання компанією власного
капіталу. Цей показник розраховують за кілька років і порівнюють з
нормою прибутку на акціонерний капітал у галузі й економіці в цілому:
Nn а — норма прибутку на акціонерний капітал; Пч — прибуток чистий; Ка —
капітал акціонерний.
Важливе значення має аналіз ліквідності. Під ліквідністю розуміють
спроможність швидко оплачувати необхідні платежі, тобто спроможність
швидко реалізовувати поточні активи. Крім наявних до ліквідних активів
належать цінні папери, які легко продати на ринку не нижче за ціну їх
придбання. Що вище відношення готівки до загального боргу, то краща
ліквідність підприємства. Фахівці вважають нормальним таке
співвідношення: для промислових компаній — 3:10, для комунального
господарства — 2:10. Максимальне відношення боргу до акціонерного
капіталу для промислових компаній рекомендується на рівні 0,5:1, а для
компаній комунального господарства — 1,5:1.
Одним з основних показників під час аналізу фінансового становища
акціонерного товариства є покриття відсотків і дивідендів за акціями
чистим прибутком компанії.
Законодавчо визначено такий порядок виплати доходів за цінними
па-перами: спочатку здійснюються виплати за облігаціями, потім за
привілейованими акціями і лише потім за звичайними акціями. Це визначає
і порядок розрахунку покриття.
Забезпеченням облігацій є чисті матеріальні активи, які розраховують-ся
як різниця між матеріальними активами і поточними пасивами. Тоді
прибуток на одну облігацію визначають як відношення чистих матеріальних
активів до кількості облігацій: Aq мат / No6r.
Забезпеченням привілейованих акцій є чисті активи, які розраховуються як
різниця між чистими матеріальними активами і сумою виплат за
облігаціями.
Звичайні акції забезпечуються коштами, що залишились після погашення
зобов’язань за облігаціями і привілейованими акціями. Забезпечення
простих акцій можна розрахувати діленням чистих активів з вирахуванням
зобов’язань за привілейованими акціями на кількість простих акцій.
Для оцінки адекватності процентного покриття, як правило, встановлюються
мінімальні рівні. Наприклад, сума, що необхідна для розрахунків з
власниками, як мінімум утричі повинна перекриватися прибутком, який
використовують для виплати відсотків щороку. Компанія може без будь-яких
труднощів виконати всі свої боргові зобов’язання, але якщо вона не
забезпечила цієї мінімальної вимоги, її цінні папери вважатимуться
формою інвестування з підвищеним ризиком. Прийнятний стабільний тренд
процентного покриття або такий, що підвищується.
Потрібно враховувати також інші чинники, що визначають фінансову
привабливість цінних паперів: наприклад, частку виплачуваних акціонерам
дивідендів у загальному обсязі прибутку; співвідношення “прибуток на
одну просту акцію”; регулярність виплати дивідендів.
Важливою умовою сприятливого фінансового становища підприємства є висока
якість менеджменту. Для його оцінювання можна використовувати по опійний
моніторинг, стежити за результатами аудиторських перевірок, аналізувати
інформацію, що з’являється у пресі.
Варто пам’ятати, що інформації, яку вже знають на ринку, недостатньо,
щоб дійти висновку, наскільки правильно на ринку оцінюють акції
підприємства. Для цього треба знайти якусь додаткову інформацію,
невідому на ринку.
Ще одним методом, який застосовують у вирішенні питання про купівлю
цінних паперів, є технічний аналіз. Потрібен не так аналіз діяльності
підприємства, що випускає акції, як вивчення поведінки інших інвесторів.
Відповідно до технічного аналізу розгадати майбутню поведінку інвесторів
можна за допомогою вивчення їхніх дій у минулому, що відображаються у
зміні цін на цінні папери.
При ухваленні рішення про стан портфеля цінних паперів використовують
метод ефективних ринкових гіпотез. Завдяки цьому методу вся інформація
для ухвалення рішення відображається на ринку в динаміці цін. Цей метод
передбачає кілька етапів. Насамперед вирішується питання про те, з яких
типів цінних паперів складатиметься портфель, ураховуються бажання і
можливість ризикувати, потреба в готівці, податкова ситуація тощо. Щоб
менше ризикувати, можна більше облігацій зберігати в портфелі, особливо
облігацій державної позики і муніципальні.
Можна зменшити ризик завдяки розсіюванню вкладень капіталу в цінні
папери різних підприємств, галузей. Диверсифікований портфель дає
можливість ризик одних вкладень компенсувати ризиком інших. Купувати
цінні папери можна тільки у сприятливий з погляду зміни курсу момент.
Крім того, рекомендується скористатися порадою кількох незалежних
експертів, що так само дасть можливість зменшити ризик. Нарешті, слід
пам’ятати: якщо часто змінювати цінні папери, то нерентабельно
витрачатимуться гроші на комісійні брокерам.
Для аналізу ринку цінних паперів найважливішими є такі питання:
• з’ясувати, чим займається компанія;
• проаналізувати нинішній і майбутні ринки компанії;
• з’ясувати плани розвитку підприємства;
• з’ясувати розмір дивідендів на цінні папери компанії;
• визначити прибуток на акції та на облігації компанії;
• порівняти ціни на акції й облігації зазначеного підприємства з курсом
інших підприємств;
• одержати дані про стан менеджменту на підприємстві, в якого
передбачається купити цінні папери.
Для того щоб застрахуватися від прийняття неправильних рішень щодо
інвестицій у цінні папери, спочатку доцільно купити опціон.
Припустимо, ви хочете купити цінні папери якогось підприємства, але не
впевнені у своїх прогнозах щодо нього або зараз не маєте для цього
достатню кількість коштів. Тоді купуйте колопціон на акції цього
підприємства. Якщо прогнози справдяться, ви одержите прибуток, якщо
помилитеся — втратите тільки премію. Якщо ви хочете застрахуватися від
падіння цін на акції, купуйте пут-опціон. Варто пам’ятати, що купівля
двох опціонів одночасно на акції того самого підприємства зменшує ризик
до мінімуму, але різко зменшує й можливий прибуток.
На політику формування портфеля цінних паперів впливатиме вибір шляхів
одержання прибутку від вкладень у цінні папери. Можна сподіватися тільки
на одержання дивідендів, розраховувати на збільшення капіталу за рахунок
продажу акції після одержання дивіденду за ціною вищою за ціну купівлі.
Прибуток можна також одержати, граючи на фондовому ринку на курсових
різницях (біржовий арбітраж).
Ще одним чинником, який визначає формування і управління портфелем
цінних паперів, є ризик. Ризиком у широкому значенні цього слова
вважається залежність результатів діяльності підприємства від коливань
ринкової кон’юнктури. З управлінням портфелем цінних паперів пов’язані
такі основні ризики:
• курсовий — ризик падіння ринкової ціни акції;
• процентний — ризик того, що ціна цінного паперу зменшиться через
збільшення норми відсотка;
• кредитний — ризик того, що позичальник не сплатить за позикою.
Кредитний ризик за вкладеннями в акції відсутній, оскільки акція —
не боргове зобов’язання, а ризиковий капітал. Власник акції наражається
на ризик ліквідації компанії, акціонером якої він є, з можливою
невиплатою йому в повному розмірі акціонерного паю.
Водночас вкладення в акції мають вищий курсовий ризик, що робить
дорожчим страхування портфеля акцій. Звідси зрозуміла частіша практика
використання опціонів.
У світовій практиці відомі два вкрай протилежні підходи до управління
портфелем цінних паперів:
• безризиковий — повне страхування процентного ризику, спрямоване на
забезпечення гарантованого, але залежного від коливань ринкової
кон’юнктури (при цьому не обов’язково кращого) результату за операціями;
• спекулятивний — цілковита відмова від фіксації результатів у
розрахунку на сприятливу зміну ринкової кон’юнктури, досягнення
максимально можливого прибутку.
На практиці підприємства (фірми), як правило, намагаються знайти
компроміс між прагненням максимізувати прибуток і необхідністю
обмежувати ризики.
Список використаної літератури
Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий
Світ, 2002.
Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в
Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. —
К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.
Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ.
бюл. — 1999. — № 2.
Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К: Знання, 1998.
Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика,
1993.—96 с.
Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений.
—К.:МЗУУП, 1994.
Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм
управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.
Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в
процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С.
22-36.
Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.:
Будівельник, 1991. —112 с.
Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур’єр. — 1996. — № 62. —
2 квіт. — С. 5.
Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом //
Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.
ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика,
1991. —349 с.
ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. —
С. 59-62.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
