.

Державні установи, громадські організації, що забезпечують соціальний захист (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
790 2661
Скачать документ

Реферат на тему:

“Державні установи, громадські організації,

що забезпечують соціальний захист”

Вступ

Соціальне страхування це гарантована державою система заходів щодо
забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати
працездатності, щодо підтримки материнства, а також з охорони здоров’я
членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Ніхто, крім держави, не може законодавче захистити життя людей від
можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми
такого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з
державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і
диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша
частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні
трансферти.

До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу з безробіття,
пенсії, допомоги малозабезпеченим, старим, хворим. Тому формування
системи соціального страхування в Україні – одна з найактуальніших
проблем і наріжний камінь політики зайнятості. Для її розв’язання
необхідно вивчити досвід функціонування аналогічних систем у розвинутих
країнах у поєднанні з ретроспективним дослідженням вітчизняної практики.

У країнах із розвинутою ринковою економікою досягнення високого рівня
зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави.
Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній
концепції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності
виробництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші
умови підтримання і створення додаткової зайнятості.

1. Система соціального захисту в Україні

Система соціального захисту в Україні включає :

пенсії (ПФ, ФСС);

допомога по безробіттю (ФЗ);

система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні
дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи

програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

державна система освіти(МБ, ДБ).

Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог

цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по
оплаті);

соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних
центрів).

Соціальний захист через недержавні
організації

Соціальна допомога з фондів підприємств [8, 2-3]

Система соціального захисту населення складається з :

Соціального страхування

Соціальної допомоги

Соціальних гарантій

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в
Україні включає у себе :

пенсійну систему

соціальне страхування на випадок безробіття

соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

соціальне страхування від нещасних випадків

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного
фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення
охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів.

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити
відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

– соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без
урахування майнового стану або доходу.

– адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або
майнового стану

В Україні у 2000 році було прийнято Закон “Про державні соціальні
стандарти та державні соціальні гарантії” , у якому зазначено, що
основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення
конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії – встановленні законами мінімальні розміри
оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної
допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні
законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового
мінімуму.

Основні соціальні гарантії в Україні :

мінімальний розмір заробітної плати

мінімальний розмір пенсій за віком

мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в
установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів

стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів

індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого
рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання
цін

забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах
окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки

Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної
академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за
соціальним статусом – 31% населення, за професійною ознакою – 13,8%
економічно активного населення. Загальний обсяг пільг потребує щороку
понад 30 млрд. гривень.

Законодавством України передбачена низка пільг і компенсацій громадянам,
які втратили роботу й зареєстровані в Державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу. Цим громадянам у період професійної підготовки
й перепідготовки виплачується стипендія у розмірі 75 % (а тим, хто не
має дітей чи інших утриманців, – 50 %) їхньої середньої заробітної плати
за останнім місцем роботи.

Закон України “Про державну допомогу сім‘ям з дітьми”, який втупив у дію
з 1 січня 1993 року, установив гарантований державою рівень матеріальної
підтримки шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім‘ї,
її доходів, віку і стану здоров‘я дітей. Відповідно до цього закону,
зараз в Україні призначаються такі види державних допомог:

допомога по вагітності та пологах;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною;

грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше
дітей віком до 16 років;

допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

допомога по тимчасовій непрацездатності у зв‘язку з доглядом за хворою
дитиною;

допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);

допомога на дітей одиноким матерям;

допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від
сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Державні допомоги відповідно до зазначеного Закону обчислюються у
відсотковому та кратному співвідношенні до розміру мінімальної
заробітної плати. В даний час допомоги призначаються і виплачуються у
розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня
2000 року № 122 “Про продовження терміну дії постанови Кабінету
Міністрів України від 27 травня 1999 року № 915”.

2. Огляд ситуації з соцзахистом в країні

Система соціального захисту в Україні перебуває в кризовому стані.
Невдоволені пенсіонери. Більшість з них добросовісно пропрацювали
десятки років на виробництві, але тепер позбулися своїх накопичень, а на
свою пенсію равіть не мають можливості заплатити за квартиру, не можуть
нормально харчуватися, купити обнову, поремонтувати телевізор.
Невдоволені працівники бюджетної сфери, що по кілька місяців не можуть
одержати заробітну плату, оскільки у держави не має для цього коштів.
Невдоволений також уряд, оскільки соціальні виплати зайняли в бюджеті
таке місце, що внаслідок їх обов‘язковості потіснили всі інші витрати,
передусім інвестиції. А як можна говорити про вихід з кризи при
зменшенні інвестицій?

Чому виникла така ситуація? Чи зумовлено це лише тяжкою економічною
кризою, яку переживає Україна, помилками в економічній політиці, чи
позначаються також причини, пов‘язані з невирішеністю питань
трансформації соціального захисту.

Більше ніж сорокарічний період холодної війни створив багато штучних
білих плям у взаємопізнанні розвитку народів Заходу та Сходу. Так, для
жителів США, ряду країн Європи до цього часу є маловідомими події
Великої Вітчизняної Війни, вклад народів СРСР у перемогу над фашизмом. В
свою чергу для народів колишнього СРСР майже незнайомими були події, що
пов‘язані із формуванням в країнах Західної Європи соціально
орієнтованої ринкової економіки. Це була не лише глибока зміна
інститутів та системи мотивації в ринковій економіці, що потягнула зміни
в податковій, торгівельній, фінансовій політиці, але й певна зміна в
механізмі суспільних відносин, великий злам в психології правлячих
класів.Для зашкарублої догматичної пропаганди говорити це було не
вигідно і вона або замовчувала ці зміни, або висвітлювала їх однобічно.

У ході формування соціально оріентованої ринкової економіки передусім
був закріплений підхід, який виник у міжвоенний період, що держава не
може усуватися від вирішення питань соціальної політики.Але якщо для
Ф.Рузвельта, Джона Кейса це були лише питання зайнятості, то Л.Ерхард –
батьконімецького “економічного дива” і водночас один із творців та
основний організатор соціально оріентованої економіки використав майже
всю палітру соціальної політики – допомоги, пенсії, субсидії, дотації
тощо. Був серйозно підірваний традиційний стереотип, що держава в
ринковій економіці не бере участі у вирешенні питань соціального
захисту.

Формування соціально орієнтованої ринкової економіки відбулося успішно
лише завдяки підтримці держави, яка створила механізми конструктивної
взаємодії різних соціальних груп, що займали прямо протилежні позиції. В
переважній більшості країн Європи соціально орієнтована держава
перестала усуватися від вирішення соціальних питань, а барала активну
участь у їх розв‘язанні. Було б помилкою сказати, що це відбулося
добровільно. Це проходило під тиском робітничого, профспілкового руху, і
особливо під впливом політичних змін у Східній Європі, формування
принципово нових систем соціального забезпечення в цих країнах.
Перехоплюючи ініціативу у лівих сил, у країнах ринкової економіки
держава почала брати на себе вирішення багатьох питань соціального
захисту, створення відповідної законодавчої бази. Практика 60-7—х років
в західній Європі характеризувалася зростанням ролі держави у формуванні
соціальної політики та практичній організації соціального захисту.
Зрештою, цей курс знайшов вираз у прийнятті Європейської соціальної
хартії.

Економічною основою соціально орієнтованої держави є багатоукладність
форм власності. Їх взаємодія та конкуренція забезпечують гнучкість
економіки, пристосування виробництва до потреб споживання, що
досягається відповідністю процесів усуспільнення ефективному поєднанню
різних рівнів господарського маневру – народногосподарського,
міжгалузевого, галузевого, внутрішньогалузевого, з гоподасрьким маневром
на рівні малих підприємств тощо. Організація соціального життя
грунтується на взаємодії держави, працедавців та профспілок. Держава має
міцну податкову систему, активно впливає на інвестиційну та торгівельну
діяльність, організує розгалужену й водночас диференційовану та адресну
систему соціальних виплат, беручи у ній участь.

Як поставилися до таких змін працедавці? Чи не мали вони від цього
суцільних збитків? Зростання прибутковості промислових, торгівельних,
банківських установ у відповідний період переконливо свідчить, що ні.
Але спочатку, дійсно, працедавцями ця система була зустрінута без
ентузіазму. Багато з них заперечували проти неї. Тому державі,
спираючись на допомогу інших соціальних сил та тієї частини працедавців,
котрі розуміли вимоги часу, доаодилося докласти значних зусиль до
впровадження нової системи соціальної взаємодії.

Зростання рівня споживання населення, що досягалося завдяки підвищенню
рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволило значно
інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і
головне ефективно освоювати нову техніку, і одержати значно більші
доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників
значно розширило місткість внутрішнього ринку, дозволило нарощувати
обсяги виробництва. Це зрештою практично переконало у вигідності,
прибутковості нової системи для всіх сторін. Поступове її розповсюження
в країнах. Західної Європи, з одного боку, і відсутність дійового
зв‘язку між системою стимулювання та інтенсивністю й результативністю
праці в адміністративно-розподільчій економіці, з другого, зумовило
відставання останньої у зростанні продуктивності праці, її поразку в
змаганні з капіталістичною економікою, що зайнялася, нарешті, вирішенням
соціальних проблем.

Відіграючи активну роль у проведенні соціальної політики, держава у
ринковій економіці не перетворюється у відділ соціального забезпечення.
Організація системи соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між
рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого
працівника, загальними економічними результатами виробництва та
комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання про захист,
страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава не
гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема
вирішується між працівником та працедавцем, або відповідн оміж їх
представниками – об‘еднаннями профспілок та об‘еднаннями працедавців.

Висновки

З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитно, фіскальної,
валютної сфери в Україні відбувається становлення і розвиток соціальної
політики держави. Разам з трансформацією економіки відбувається
створення системи соціального захисту населення з метою компенсації
негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і
впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та
забезпечення населення. Створено необхідні умови для нормального її
функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.

Але разам з цим в соціальній сфері виявляються риси її недосконалості та
невідповідності сучасним потребам людей ( це стосується співвідношення
між мінімальною заробітною платою, розміром пенсій, стипендій та
прожитковим мінімумом ).

Тому перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання
пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для
досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового
мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з
основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання
оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.

Список використаної літератури :

Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.:
Знання-Прес, 2002. – 214с.

Спікер П. Соціальна політика : теорії та підходи. – К.: Фелікс,
2000.-400с.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне
забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної
політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45с.

Іванова О.Л. Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія,
2003. – 107с.

Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Закон
України від 5.10.2000 р , № 2017 – ІІІ.

Мельник А.Ф. державне регулювання економіки. – К.: Знання, 1994.-358с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020